Постанова 4807 № 937/2393/21

Дата документу 15.09.2021 Справа № 937/2393/21 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 937/2393/21Головуючий у 1-й інстанції Ковальова Ю.В. Повний текст ухвали складено 26.03.2021 року. Пр. № 22-ц/807/2093/21Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С. за участі секретаря Семенчук О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.11.2012 року, визнання недійсним права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1), в якому просила: - визнати незаконним рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.11.2012 року; - визнати недійсним права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з моменту укладення договору купівлі продажу житлового будинку від 10.11.2006 року; - визнати недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 10.11.2006 року, укладенийо між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідченого нотаріусом Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області Бєдновою Н.В. В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що після смерті її чоловіка ОСОБА_3 відкрилась спадщина. Проте, незважаючи на це, рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 20.11.2012 визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 600,14 кв. м. Вважала, що зазначеним рішенням суд вирішив питання про її права та обов`язки, не залучивши її до справи. З урахуванням цього просила задовольнити позовні вимоги. В автоматизованому порядку для розгляду цієї скарги визначено суддю суду першої інстанції Ковальову Ю.В. (а.с. 6). Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2021 року (а.с.16) у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 у цій справі відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її ухваленні, позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 20-23) просила скасувати ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2021 року, а матеріали справи № 937/2393/21 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 24). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 37), дану справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 38) з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді фактично працює 15 суддів). Відповідач ОСОБА_2 не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 у цій справі у встановлений апеляційним судом строк та станом на час її розгляду апеляційним судом взагалі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 42-43) сторони позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не з`явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю всіх учасників цієї справи. В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засіданні всіх учасників справи…, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. В силу вимог ст. 36 ч. 4 ЦПК України… рішення…судді в інших справах…не може бути підставою для відводу. Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. В силу вимог ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали, постанови. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, керувався п. п. 1,2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України та виходив із такого. У провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебувала цивільна справа № 320/6243/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Мелітопольська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним права власності на земельну ділянку. Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні позову. Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 жовтня 2019 року по цій справі залишено без змін. Дане рішення набрало законної сили 10 грудня 2019 року. Сторонами у справі були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Підстави позову є аналогічними тим, що зазначені в даному позові. Крім того, 19.03.2020 ОСОБА_1 повторно подала до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області позов до ОСОБА_2 про визнання недійсним права власності на земельну ділянку, у відкритті провадження за яким було відмовлено ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.03.2020 справа № 937/1672/20. 22.03.2021 ОСОБА_1 знов подала до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області позов до ОСОБА_2 про визнання недійсним права власності на земельну ділянку. До відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. Таким чином, однією із засад цивільного процесу є положення про те, що з конкретним позовом до суду можна звертатися лише один раз. Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Враховуючи вищевикладене та те, що ОСОБА_1 вже зверталась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним права власності на земельну ділянку площею 600,14 кв.м по АДРЕСА_1 з тих же підстав, по якому ухвалене рішення, яке набрало законної сили, повторне звернення із даним позовом є неможливим та суперечить нормам процесуального права. За аналогічними підставами суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті провадження й в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 10.11.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідченого нотаріусом Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області Бєдновою Н.В. Так, в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебувала цивільна справа № 320/5883/16-ц за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, визнання недійсним права власності на земельну ділянку. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні позову. Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 28 травня 2019 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 лютого 2019 року по цій справі залишено без змін. Дане рішення набрало законної сили 28 травня 2019 року. Сторонами у справі були ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . Підстави позову є аналогічними тим, що зазначені в даному позові. 22.03.2021 ОСОБА_1 повторно подала до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області позов до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 10.11.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідченого нотаріусом Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області Бєдновою Н.В., що, як зазначено вище, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі. Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року щодо визнання права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з моменту укладення договору купівлі-продажу житлового будинку від 10.11.2006 року, то вивчивши матеріали суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку слід відмовити у відкритті провадження у цивільній справі в цій частині також, за наступних обставин. Заявлені ОСОБА_1 вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства шляхом пред`явлення позовної заяви. Зі змісту заявленого позову вбачається, що ОСОБА_1 не згодна з рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 20 листопада 2012 року, оскільки суд при винесенні рішення застосував положення статті 120 Земельного Кодексу України, але взяв до уваги зміст наведеної норми в редакції Закону України №997-V від 27.04.2007 року, яка набула чинності з 01.06.2007 року, а тому не могла бути застосована станом на 10.11.2006. ОСОБА_2 не надала суду документа щодо укладення з ОСОБА_3 у відповідності до ст.120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), будь-яких правочинів щодо земельної ділянки, на якій знаходиться її житловий будинок. Відповідно до ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ст. 389 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. Таким чином, у даному випадку позивачка має захищати свої права не в порядку позовного провадження, а в порядку оскарження судового рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року. Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними, а ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з додержанням вимог закону, є правильною та законною. Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 є безпідставними, не ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та належних, допустимих доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України. За змістом ст. 20 ч. 1 ЦПК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Проте, в силу вимог ст. 5 ч. 1 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права…фізичних осіб… у спосіб, визначений законом. Так, змістом вищезазначених рішень у вищезазначених цивільних справах ЄУН № 320/6243/19, № 937/1672/20, № 320/5883/16-ц спростовуються доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що не у всіх цих справах ОСОБА_1 була залучена в якості позивача, а ОСОБА_2 - в якості відповідача. Всі судові рішення у вищезазначених цивільних справах ЄУН № 320/6243/19, №937/1672/20, № 320/5883/16-ц (витяги із Єдиного державного реєстру судових рішень а.с. 7-15), на які в оскаржуваній ухвалі послався в її обґрунтування у цій справі суд першої інстанції, дійсно були тотожними за змістом позовних вимог позивача у цій справі та набрали законної сили і були чинними на час постановлення судом першої інстанції вказаної оскаржуваної ухвали у цій справі (13 квітня 2021 року), що було перевірено апеляційним судом на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості ухвали в частині її апеляційного перегляду в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 . Оскільки, у справах ЄУН № 320/6243/19 та № 937/1672/20 касаційні провадження 11 грудня 2020 року та 28 вересня 2020 року відкриті, проте, судові рішення касаційного суду ще відсутні, а у справі ЄУН № 320/5883/16-ц - вже прийнято постанову Верховним Судом від 29 квітня 2020 року, за змістом якої касаційну скаргу одного із позивачів ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишено без змін. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні. Що у тому числі встановлено постановою Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року в іншій справі ЄУН 937/2454/21, яка набрала законної сили 18 серпня 2021 року, за участю тих самих сторін (копія а.с. 44-50), а тому ці обставини доказуванню у цій справі не підлягають в силу вимог ст. 82 ч. ч. 4, 5 ЦПК України. Суд першої інстанції мав право на підставі ст. 186 ч. 1 п. 2 ЦПК України (є таке, що набрало законної сили, рішення … у справі між тими самими сторонам и про той самий предмет і з тих самих підстав) та правильно відмовив у відкритті провадження у цій справі за позовними вимогами позивача до відповідача про визнання недійсним права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з моменту укладення договору купівлі продажу житлового будинку від 10.11.2006 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 10.11.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , посвідченого нотаріусом Мелітопольського нотаріального округу Запорізької області Бєдновою Н.В. Суд першої інстанції також правильно зазначав, що не можна шляхом подачі позову у цій цивільній справі визнавати незаконним рішення Мелітопольського районного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року в іншій цивільній справі ЄУН 2-2585/11, де дійсно ОСОБА_1 не була позивачем, та яке вже набрало законної сили 28 березня 2013 року і в перегляді якого за нововиявленими обставинами було відмовлено, і з цим погодився Верховний Суд, оскільки для оскарження цього рішення передбачений ЦПК України інший порядок (апеляційний та касаційний), а тому мав право та право на підставі ст. 186 ч. 1 п. 1 ЦПК України (заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства) та правильно відмовив у відкритті провадження у цій справі за позовними вимогами позивача до відповідача про визнання незаконним рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.11.2012 року. Описки суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі в частині номеру іншої справи ЄУН 937/1672/20 не можуть бути підставою для скасування апеляційним судом за результатом розгляду вищезазначеної апеляційної скарги ОСОБА_1 правильної по суті ухвали суду першої інстанції у цій справі, а можуть бути виправлені у подальшому судом першої інстанції за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 269 ЦПК України. Крім того, в силу вимог ст. 44 ч. 1 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зловживає своїм правом на позов у цій справі, тому підтвердженням у тому числі постанова Запорізького апеляційного суду (головуючий суддя/суддя-доповідач Гончар М.С., судді Маловічко С.В. та Подліянова Г.С.) від 18 серпня 2021 року в іншій цивільній справі ЄУН 937/2454/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20.11.2012 року, визнання недійсним права власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, зобов`язання звільнити земельну ділянку із апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року в частині відмови у відкритті провадження, яка набрала законної сили 18 серпня 2021 року та є чинною (а.с. 44-50 належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні). Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 . Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Однак, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема стороною позивача апеляційному суду не надані. Судом першої інстанції оскаржуваною ухвалою у цій справі не вирішувалось питання про судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи судом першої інстанції, тому останнє не може бути предметом апеляційного перегляду. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі або ж її зміни. Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови позивачу ОСОБА_1 у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, остання не має права на компенсацію за рахунок відповідача ОСОБА_2 будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї скарги апеляційним судом. Також, встановлено, що позивач ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю 2 групи безстроково (а.с. 22), в силу вимог закону була звільнена від сплати судового збору за подачу вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-368, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 березня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Повний текст постанови апеляційним судом складений 20.09.2021 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.