LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Запорізький апеляційний суд337/2775/20

від 15.09.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2021 року у цій справі змінити, виклавши мотивувальну частину останнього в редак…

Дата документу 15.09.2021 Справа № 337/2775/20 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 337/2775//20Головуючий у 1-й інстанції Котляр А.М. Повний текст рішення складено 25.02.2021 року. Пр. № 22-ц/807/1708/21Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Маловічко С.В., Подліянової Г.С. за участі секретаря Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» про стягнення суми компенсації за невикористану частину відпустки та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні ВСТАНОВИВ: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-3), в подальшому змінивши його предмет та підстави (а.с. 79-83), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь: - невиплачену заробітну плату за червень, липень, серпень, вересень 2019 року в сумі 12875,59 грн.;- компенсацію за невикористану відпустку в сумі 6425,50 грн.;- середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні станом на 14.12.2020 року в сумі 290781,26 грн., - стягнути на свою користь судові витрати. В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що з травня 2019 по жовтень 2019 року він працював водієм в акціонерному товаристві «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ». При звільненні відповідач не виплатив йому компенсацію за невикористану відпустку в сумі 6425,50 грн. Також відповідач нарахував, але не виплатив йому заробітну плату за червень 2019 року в сумі 3050,00 грн., липень 2019 року в сумі 3252,21 грн. та серпень 2019 року в сумі 4742,49 грн. Всього йому не була виплачена заробітна плата при звільненні в сумі 12875,59 грн. У зв`язку із невиплатою грошової компенсації за невикористану відпустку та невиплатою заробітною платою, відповідач має виплатити йому середній заробіток за весь час затримки станом на 14.12.2020 року в сумі 290781,26 грн. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Котляра А.М. (а.с. 12). Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 30) відкрито загальне позовне провадження у цій справі з викликом сторін. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2021 року (а.с. 107-110) позов ОСОБА_1 у цій справі залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 114-117) просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 121). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 134), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 136), з урахуванням навантаженості судді-доповідача, колегії суддів Запорізького апеляційного суду, а також щорічної відпустки судді-доповідача та членів колегії суддів в період червень-липень 2021 року. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 121). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 136), дану справу призначено до апеляційного розгляду, з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів Запорізького апеляційного суду та відпустки судді-доповідача у період з 09 червня 2021 року по 23 липня 2021 року (а.с. 154). Відповідач подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (а.с. 155-162). Позивач подав відповідь на даний відзив відповідача у цій справі (а.с. 163-165). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, у тому числі: позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Барчунінова К.О. (а.с.40), представника відповідача АТ «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» - адвоката Нікогосян Л.В. (а.с. 159-160), перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В силу вимог ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1).…змінити рішення (п.2). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для …зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч. 4 ЦПК України). В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови. За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд, першої інстанції, правильно відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі, правильно керувався ст.ст. 263-265 ЦПК України та правильно виходив із такого. Відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін. Згідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. На підставі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. У відповідності до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді водія автотранспортних засобів на акціонерному товаристві «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» з 20.05.2019 по 23.10.2019 року (а.с. 21). ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на підставі заяви від 17.05.2019 року за умовами контракту з окладом 13100 гривень (а.с. 73). 23.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до голови представництва із заявою про звільнення з роботи з 23.10.2019 року за угодою сторін (а.с. 58). 23.10.2019 року наказом голови підприємства ОСОБА_1 був звільнений з роботи за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (а.с. 59). 28.10.2019 року ОСОБА_1 була особисто вручена трудова книжка, що підтверджується книгою обліку трудових книжок (а.с. 60). За період роботи на підприємстві ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата, розмір якої відображений у наданій позивачем виписці з його банківського рахунку, відкритого у АБ «Південний» (а.с. 86), розрахунковим листом сум нарахованої і виплаченої зарплати (а.с. 95-97) та довідці про доходи за період роботи (а.с. 47). Позивачу була виплачена заробітна плата у наступних розмірах: 31.06.2019 року 4764,53 грн. (виплата через касу а.с.47, 95). 12.07.2019 року 10545,50 грн. (виплата на банківський рахунок а.с.47, 86, 95). 09.08.2019 року 11244,64 грн. (виплата на банківський рахунок а.с.47, 86, 96). 09.09.2019 року 16397,35 грн. (виплата на банківський рахунок а.с.47, 86, 96). 07.10.2019 року 13000,75 грн. (виплата на банківський рахунок а.с.47, 86, 97). 25.10.2019 року 14537,69 грн. (виплата на банківський рахунок а.с.47, 86, 97). Всього ОСОБА_1 за час роботи було виплачено 70490,46 грн. Згідно із розрахунковим листом сум нарахованої і виплаченої зарплати за жовтень 2019 року (а.с.97) позивачу була нарахована та виплачена компенсація відпустки в сумі 6271,60 грн. Борг за організацією на кінець місяця відсутній. В обґрунтування того, що відповідач має заборгованість по заробітній платі, ОСОБА_1 у суді першої інстанції посилається на довідку із розрахунком середнього заробітку при звільненні від 24.10.2019 року, складену відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати №100 (а.с. 74). Власного розрахунку заробітної плати позивач суду першої інстанції у цій справі не надав, обмежившись відніманням суми фактично виплаченої заробітної плати (а.с. 47) від суми нарахованого доходу (а.с.74), вважаючи, що різниця між сумами і є невиплаченою йому заробітною платою. Проте, із позивачем суд першої інстанції правильно не погодився у цій частині, так як при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки. Таким чином, суми вказані помісячно в розрахунку середнього заробітку (а.с. 74) не є сумою заробітною плати, яка мала бути виплачена ОСОБА_1 у відповідному місяці. Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача про виплату йому заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки у цій справі є безпідставними та необґрунтованими, а тому останні задоволенню у цій справі не підлягають, оскільки заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку були виплачені підприємством позивачу в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги сторони позивача у цій частині дублюють доводи позовної заяви позивача у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію позивача у цій справі, викладену в її позові, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою. Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони позивача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі відсутні, і зокрема стороною позивача апеляційному суду не надані. Разом із тим, суд першої інстанції допустився помилки, відмовляючи позивачеві у задоволенні його позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку із пропуском тримісячного строку, передбаченого ст.233 КЗпП України. Оскільки, судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем був порушений строк виплати всіх сум, що належать працівнику в день звільнення, оскільки 23.10.2019 року трудова книжка видана ОСОБА_1 не була, розрахунок також в день звільнення проведений не був. Порушення є наслідком відповідальності у вигляді виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку на підставі ст. 117 КЗпП України. Ст. 233 КЗпП України встановлює тримісячний строк для звернення із позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. ОСОБА_1 стало відомо про порушення його права у жовтні 2019 року, а з позовною заявою до суду він звернувся у липні 2020 року, пропустивши тримісячний строк. Конституційний Суд України у рішенні від 22 лютого 2012 року по справі № 4-рп/2012 вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.92 року встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін. При зверненні до суду із пропуском встановленого законом тримісячного строку, ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтував причини його пропуску, судом першої інстанції не було встановлено обставин, які можуть бути визнані судом поважними, що є підставою для поновлення пропущеного строку. Хоча, при цьому, судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_1 був звільнений 23.10.2019 року (середа). Розрахунок відповідачем із позивачем був проведений 25.10.2019 року (п`ятниця). До остаточного розрахунку із працівником при його звільненні було включено виплату компенсації за невикористану відпустку (а.с.97). Компенсація була виплачена із врахуванням обов`язку щодо нарахування ЄСВ, утримання ПДФО і військового збору. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні. Трудова книжка була видана під підпис позивачу 28.10.2019 року (понеділок) (книга обліку руху трудових книжок, витяг а.с.60-61), оскільки трудова книжка зберігається за місцезнаходженням представництва «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» у м. Львові. Однак при цьому суд першої інстанції не звернув належної уваги на таке. Позивач у цій справі просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки невиплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустки (уточнений позов а.с. 83). При цьому, останній у цій справі не просив стягувати середній заробіток з відповідача за час затримки видачі йому відповідачем трудової книжки взагалі. За змістом вимог ст. 13 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу …в межах заявлених нею вимог… В силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Таким чином, затримка відповідачем виплати всіх сум при звільненні за угодою сторін з 23.10.2019 року позивачеві складає лише 2 (два) дні, так як здійснена 25.10.2019 року (ст. 82 ч.1 ЦПК України). Оскільки, з 23.10.2019 року ОСОБА_1 вже не працював у відповідача, фактично був відсутній на роботі. Якщо працівник у цей день не працював (наприклад, у нього був вихідний день за графіком роботи (змінності)), усі належні йому суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 47і 116 КЗпП України). Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогою про розрахунок лише 28.10.2019 року (у понеділок), коли особисто отримував у відповідача свою трудову книжку під підпис. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні. Таким чином, у цій справі у суду першої інстанції були відсутні по суті підстави для задоволення позовних вимог позивача до відповідача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, оскільки права позивача відповідачем при вищевикладених встановлених апеляційним судом фактичних обставинах цієї справи у цій частині не були порушені. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи. За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2021 року у цій справі змінити, виклавши мотивувальну частину останнього в редакції цієї постанови. Встановлено, що рішенням, яке переглядається в апеляційному порядку, суд першої інстанції не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України. Крім того, в разі лише часткового задоволення апеляційної скарги позивача при вищевикладених обставинах, позивач ОСОБА_1 не має в порядку ст. 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України права на компенсацію за рахунок відповідача АТ «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст.ст. 12, 81-82, 89, 367-368, 371 372, 374 - 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 16 лютого 2021 року у цій справі змінити, виклавши мотивувальну частину останнього в редакції цієї постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Повний текст постанови апеляційним судом складений 20.09.2021 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Маловічко С.В.Подліянова Г.С.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»