Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 341/1120/19

Справа № 341/1120/19 Провадження № 22-ц/4808/1219/21 Головуючий у 1 інстанції Гаполяк Т. В. Суддя-доповідач Девляшевський ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: судді-доповідача Девляшевського В.А., суддів: Бойчука І.В., Фединяка В.Д., секретаря Петріва Д.Б., з участю: представника ПП «Стівон» - Максиміва І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства «Стівон» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Стівон» про стягнення заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду, ухвалене головуючим суддею Гаполяком Т.В. 11 червня 2021 року, в с т а н о в и в: У червні 2019 року представник ПП «Стівон» звернувся з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача 11 171 грн 51 коп. інфляційних втрат та 3 187 грн 36 коп. трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01 березня 2017 року по 31 травня 2019 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Галицького районного суду від 22 грудня 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Стівон» 64 229 грн 25 коп. матеріальної шкоди, судових витрат. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року у справі №341/1437/17 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Стівон» 31 340 грн 77 коп. інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з жовтня 2014 року по лютий 2017 року. ОСОБА_1 і в подальшому не виконано грошове зобов`язання, відтак ПП «Стівон» просить стягнути інфляційні втрати та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в розмірі 14 358 грн 87 коп. за період з березня 2017 року по травень 2019 року виходячи із суми боргу станом на березень 2017 року 47 177 грн 47 коп. У лютому 2020 року представник ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ПП «Стівон», в якому просив стягнути з відповідача-позивача 57 648 грн 36 коп. заборгованості, 2 000 грн інфляційних втрат та 2 816 грн 77 коп. трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в процесі розгляду справи №341/1437/17 з вини представників ПП «Стівон», в результаті не сумлінного виконання процесуальних обов`язків, ОСОБА_1 понесено судові витрати, які ПП «Стівон» не відшкодовані у добровільному порядку. Рішенням Галицького районного суду від 11 червня 2021 року позов представника Приватного підприємства «Стівон» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Стівон» 6 906 грн 19 коп. інфляційного збільшення суми боргу та 1 599,55 грн 55 коп. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період березень 2017 року квітень 2018 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Стівон» 1 921 грн сплаченого судового збору. В зустрічному позові відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішення суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає оскаржене рішення ухваленим при неповному з`ясуванні обставин справи та з порушенням судом норм матеріального і процесуального права. На думку апелянта, місцевий суд не здійснював судове засідання 11.06.2021 в режимі відеоконференції згідно поданого клопотання та ухвали суду від 21.09.2020, чим порушив право ОСОБА_2 та його захисника на участь в судовому засіданні та надання пояснень. Зазначає, що позовні вимоги ПП «Стівон» задоволено частково, а тому судовий збір, що підлягав стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог становить, 1339,30 грн. Крім того, на думку апелянта, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції не дослідив всі обставини справи. Зазначає, що ПП «Стівон», подавши позов та будучи належним чином повідомленим про час та місце судових засідань, без поважних причин не з`являлвся в засідання, чим спричинив відповідачу значні матеріальні витрати, пов`язані з розглядом справи. Представник ОСОБА_2 вказує, що 27.12.2019 на адресу позивача ним було скеровано вимогу про сплату на користь відповідача 60 000 грн, проте ПП «Стівон» не надало відповіді на вказаний лист. Апелянт зазначає, що його заяви про розподіл витрат на правову допомогу по справі в розмірі 57 684,36 грн не були вирішені. Просить оскаржене рішення в частині відмови в зустрічному позові скасувати та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити. ПП «Стівон» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляло, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідач-позивач ОСОБА_1 в судове засідання, призначене в режимі відеоконференції з Жидачівським районним судом Львівської області, будучи належним чином повідомленим, про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився. Відповідно до ч. 5 ст. 212 ЦПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. Отже, є правові підстави для розгляду справи у його відсутності. В засіданні апеляційного суду представник ПП «Стівон» доводи апеляційної скарги заперечив, просив її відхилити з огляду на законність рішення суду першої інстанції. Згідно положень статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Рішення суду в частині задоволення частково первісного позову щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПП «Стівон» 6906 грн 19 коп. інфляційного збільшення суми боргу та 1599,55 грн 55 коп. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період березень 2017 року квітень 2018 року не оскаржується, а тому в силу частини 1 статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача-відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі відповідає. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вирішення питання розподілу судових витрат законодавчо визначено у спосіб ухвалення додаткового рішення у справі, з якою пов`язано понесення таких. А тому дійшов висновку, що ОСОБА_1 обрав невірний спосіб захисту. Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року, ухваленою у справі №341/1437/17 за позовом ПП «Стівон» до ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Стівон» 31 340 грн 77 коп. інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з жовтня 2014 року по лютий 2017 року. Констатовано факт невиконання грошового зобов`язання за рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 22 грудня 2009 року. Вирішено питання розподілу судових витрат. Стягнуто з ПП «Стівон» на користь держави недоплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 748,52 грн. Стягнуто з ПП «Стівон» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 600,24 грн., пропорційно до задоволених вимог (а.с. 5-9). Рішенням Івано-Франківського апеляційного суду від 08 листопада 2018 року ,ухваленим у справі №341/1437/17 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Стівон» судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1 199,84 грн (рішення наявне в Єдиний державному реєстрі судових рішень). Відповідно довідки-розрахунку Галицького районного відділу ДВС № 908 від 20 квітня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 перед ПП «Стівон» станом на 01 березня 2017 року становить 47 177 грн 47 коп. За період з березня 2017 року ОСОБА_1 така заборгованість сплачувалась щомісячно по 200 грн. Довідка висвітлює інформацію про сплату заборгованості по квітень 2018 року (а.с. 10-11). 27 грудня 2019 року ОСОБА_1 скеровано ПП «Стівон» вимогу про сплату 60000 грн понесених судових витрат у справі №341/1437/17 (а.с. 43-44). Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За змістом ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України). Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. В силу ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом. Названий перелік не є вичерпним, зокрема суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлено договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Як передбачено ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Право на правову допомогу в Україні гарантовано ст. 59 Конституції України, згідно якої кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах «Двойних проти України» (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року, «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, «East/West Alliance Limited» проти України» (пункт 268) від 23 січня 2014 року, «Баришевський проти України» (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші. У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу:«…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат». Отже, склад та розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, у ході розгляду якої такі витрати понесені. Приймаючи до уваги наведене, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні зустрічного позову представника ОСОБА_1 про стягнення 57 648 грн 36 коп. заборгованості, 2000 грн інфляційних втрат та 2816 грн 77 коп. трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки вирішення питання судових витрат законодавчо визначено у спосіб ухвалення додаткового рішення у справі №341/1437/17 за позовом ПП «Стівон» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. Доводи апелянта щодо порушення місцевим судом норм процесуального права у зв`язку з не проведенням судового засідання в режимі відеоконференції апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Згідно положень ч. 2 ст. 212 ЦПК України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. З матеріалів справи вбачається, що 21.09.2020 представником ОСОБА_1 направлено до суду першої інстанції клопотання про розгляд справи в режимі відеконференції з Жидачівським районним судом Львівської області у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 за межами України та необхідності перебування на самоізоляції протягом 14 днів після повернення в Україну (а.с. 91). Ухвалою Галицького районного суду від 21 вересня 2020 року вищевказане клопотання задоволено та визначено здійснювати судове засідання, призначене на 30.09.2020, в режимі відеконференції (а.с. 92). Разом з тим, відповідне клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 11.06.2021, в режимі відеоконференції ОСОБА_1 не подавалось та судом не розглядалося, а тому доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів вважає безпідставними. Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однак, при визначенні розміру судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПП «Стівон», суд першої інстанції припустився помилки та стягнув з відповідача-позивача 1921 грн судового збору. Враховуючи те, що первісний позов задоволено частково, то з відповідача-позивача підлягав стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог, а саме в розмірі 1138 грн. За таких обставин рішення суду в частині вирішення питання судового збору слід змінити, зменшивши суму судового збору, що підлягає стягненню з відповідача-позивача з 1921 грн до 1138 грн. В решті рішення необхідно залишити без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Галицького районного суду від 11 червня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судових витрат змінити, зменшивши суму стягнення збору з 1921 грн до 1138 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту. Головуючий В.А. Девляшевський Судді: І.В. Бойчук В.Д. Фединяк Повний текст постанови складено 20 вересня 2021 року.