Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 202/5213/20(2-адр/ 202/6/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 202/5213/20(2-адр/ 202/6/20) головуючий суддя І інстанції Бєсєда Г.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Іванова С.М., суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради на додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2020 року в адміністративній справі №202/5213/20(2-адр/ 202/6/20) за позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпропетровської ради Біленко Юлії Миколаївни, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпропетровської ради Біленко Юлії Миколаївни, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 268452483 від 30.07.2020 року. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Скасовано постанову серії РАП № 268452483 по справі про адміністративне правопорушення від 30.07.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення, та накладення стягнення в вигляді штрафу у сумі 510 грн. 04.11.2020 року позивач звернулась до суду першої інстанції з заявою про винесення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 8500.00 грн. та судового збору у розмірі 420.40 грн. Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2020 року заяву представника позивача Трофімова Д.Ю. про ухвалення додаткового судового рішення було задоволено. Стягнуто з інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 420 грн. (чотириста двадцять) грн. 40 коп. Стягнуто судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 500.00 грн. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради. Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви позивача про прийняття додаткового рішення відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що заявлені позивачем вимоги про стягнення правничої допомоги є необгрунтованими. Відзив від позивача на адресу суду не надходив. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Приймаючи додаткове судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що судові витрати, понесені позивачем, у вигляді витрат на правничу допомогу у розмір 8500.00 грн. та судовий збір у розмірі 420.40 грн. підлягає стягненню з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, тому як сплата останніх підтверджена належними доказами та сума на правничу допомогу є співмірною зі складністю справи. Суд апеляційної інстанції частково погоджується з зазначеними висновками, з огляду на наступні обставини. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 420.40 грн., що підтверджується квитанцією від 21.08.2020 року № 5727024. Відтак, оскільки позовні вимоги позивача в межах даної справи були задоволенні, то відповідно наведена сума судового збору обгрунтовано була стягнуто судом першої інстанції з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради. Що стосується правомірності стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 500.00 грн., то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем до суду було надано копію договору про надання правової допомоги від 16.06.2020 року № 16/06/2020, акти приймання-передачі послуг від 21.08.2020 року та від 28.10.2020 року. Відповідно до акту приймання-передачі послуг від 21.08.2020 року, адвокатом Трофімовим Дмитром Юрійовичем було надано наступні послуги: - аналіз юридичної ситуації 1 година, вартість 200.00 грн.; - складання клопотання про закриття провадження у справі 2 години , вартість 300.00 грн.; - складання адміністративного позову 10 годин, вартість 3000.00 грн. Винагорода адвоката склала 3500.00 грн. Відповідно до акту приймання-передачі послуг від 28.10.2020 року, адвокатом Трофімовим Дмитром Юрійовичем було надано наступні послуги: - представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції 1 година, вартість 1000.00 грн.; - представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції 1 година, вартість 1000.00 грн.; - представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції 1 година, вартість 1000.00 грн.; представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції 1 година, вартість 1000.00 грн.; Винагорода адвоката складає 4000.00 грн. Також, відповідно до додаткової угоди № 1 від 16.06.2021 року, грошова винагорода в разі вирішення спору на користь клієнта у суді першої інстанції становить 1000.00 грн. Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), складності, справи, розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за період розгляду справи в суді першої інстанції у співмірності до наданих послуг, становить 1000.00 грн. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення підлягає скасуванню в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7500.00 грн. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради. В іншій частині додаткове рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради задовольнити частково. Додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2020 року в адміністративній справі №202/5213/20 скасувати в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7500.00 грн. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради. В іншій частині додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21.12.2020 року в адміністративній справі №202/5213/20 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає на підставі ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко суддя В.Є. Чередниченко