Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/6529/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/6529/19 Номер провадження 22-ц/814/2020/21Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду у складі: головуючого судді Чумак О.В. суддів Кривчун Т.О., Абрамова П.С. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 червня 2021 року, ухвалене суддею Бугрієм В.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що 29 липня 2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю водія ОСОБА_4 , який керував автомобілем ГAЗ 33021 ДНЗ НОМЕР_1 та внаслідок порушення правил обгону здійснив зіткнення з автомобілем Volksvagen Passat ДНЗ НОМЕР_2 під керуванням позивача. В результаті ДТП автомобілю позивача завдано механічні ушкодження, що призвели до виникнення майнової шкоди, у загальній сумі 34406,18 грн., яку він просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 , як власника автомобіля, та ОСОБА_5 , який керував вказаним транспортним засобом. Крім цього, позивач просив стягнути з відповідачів моральну шкоду, розмір якої оцінює у 50000 грн., яка полягає в порушенні його конституційних прав на володіння, розпорядження та користування автомобілем, який пошкоджено внаслідок ДТП. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 червня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 34406,18 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 50 000 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 8676,00 грн. З цим рішенням не погодився відповідач ОСОБА_4 , оскарживши його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, прохає скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд помилково застосував до правовідносин положення ст. 1187 ЦК України та стягнув шкоду в солідарному порядку з власника та володільця транспортного засобу. При цьому, позивачем не доведено вину відповідача та причинний зв`язок між завданою шкодою та протиправною поведінкою. Посилається на те, що постанова Октябрського районного суду м. Полтави від 26.10.2016 р., якою визнано відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 124 КУпАП України, скасована судом апеляційної інстанції та закрита за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Отже, у справі відсутні докази його вини у завданні матеріальної і моральної шкоди позивачу. Також на рішення суду першої інстанції подана апеляційна скарга позивачем ОСОБА_2 , в якій він, посилаючись на законність та відповідність рішення суду нормам матеріального і процесуального права, прохає змінити його, доповнивши мотивувальну частину обґрунтуванням стягнутої моральної шкоди з урахуванням доказів, які містяться в матеріалах цивільної справи та показів свідків. Щодо доказування та доказів позивач посилається на положення ст.ст. 76,77,79-81 ЦПК України; рішення Європейського суду з прав людини у справі «Dombo Beheer B.V/ v/ The Netherlands» від 27.10.1993 р.; п. 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України». Вказує, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення враховані, проте не відображені в мотивувальній частині рішення докази, подані ним на обґрунтування шкоди, а саме: висновок експертного дослідження від 25.07.2019 р., з зазначенням встановлених ним обставин, та свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 з зазначенням їх показів. Щодо моральної шкоди, позивач посилається на Постанову Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», рішення Європейського суду з прав людини від 27 липня 2004 року в справі «Ромашов проти України», «STANKOV v. BULGARIA». Стосовно судового збору, позивач посилається на приписи ст. 5 Закону України «Про судовий збір», наявність у нього інвалідності та звільнення його від сплати судового збору за подання позову. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 , який надійшов до суду 19.08.2021 року, позивач ОСОБА_2 прохає залишити без задоволення вказану апеляційну скаргу, а рішення суду без змін. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи проводиться судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 залишенню без задоволення, з огляду на таке. Суд першої інстанції встановив, що 29 липня 2016 року близько 12 год. 30 хв. ОСОБА_2 рухався на належному йому автомобілі Volksvagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 по вул. Європейській (Фрунзе) від вул. К. Лібкнехта в напрямку вул. Чапаєва. В районі перехрестя з вул. Миколи Дмитрієва (коли­шня Володарського) в наслідок порушення правил обгону, водій автомобіля ГAЗ 33021, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 здійснив зіткнення із автомобілем позивача, в результаті чого спричинив йому механічні ушкодження. Власником автомобіля ГАЗ 33021, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 . Внаслідок дій відповідача, які не відповідають правилам дорожнього руху, належному на праві власності ОСОБА_2 автомобілю Volksvagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2 , заподіяні механічні ушкодження, які призвели до виникнення майнової шкоди, що полягає у витратах на відновлення транспортного засобу. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 29-08 від 18.08.2016 року, яке проводив експерт ОСОБА_9 , вартість завданих позивачеві матеріальних збитків складає 24 156,87 грн. В Акті виконаних робіт № 362 від 03.09.2016 року зазначено, що дійсна сума заподіяної позивачу шкоди складає 32 202, 20 грн. Відповідно до квитанції № 038260 від 18.08.2016 року позивачем було сплачено на користь експерта Поляниці І.В. 1850,00 грн. вартості наданих послуг по оцінці завданої шкоди. 16.08.2016 року ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , була направлена телеграма з повідомленням часу і місця прове­дення експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля Volksvagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_3 . Відповідно до квитанції №721652 від 16.08.2016 р. позивач сплатив за вказану послугу ПАТ «Укртелеком» 353,98 грн. Загальна сума матеріальних збитків, завданих позивачеві складає 34406,18 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, посилаючись на положення ч. 1 ст. 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188, ч. 2 ст. 1192, ст. 22, 1166, ч. ч. 1, 2 ст. 23, 1168, 1167, 1194 ЦК України, дійшов висновку, що відповідальність за завдану позивачу матеріальну та моральну шкоду в солідарному порядку мають нести ОСОБА_3 , як власник автомобіля ГАЗ 33021, державний номерний знак НОМЕР_1 , та ОСОБА_4 , як особа, яка керувала цим автомобілем, та допустила зіткнення з автомобілем позивача. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як убачається з матеріалів справи, постановою судді Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2016 року при розгляді протоколу про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України та піддано його адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в сумі 340 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір 275,60 грн. на користь держави. Адміністративна справа про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України провадженням закрита за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення (том 1 а.с. 22-24). Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2019 року, яка набрала чинності, апеляційну скаргу ОСОБА_4 частково задоволено. Скасовано постанову судді Октябрського районного суду м. Полтави від 26 жовтня 2016 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративну справу про притягнення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП провадженням закрито за відсутністю в діях кожного з них складу вказаного адміністративного правопорушення (том 1 а.с. 12-20). Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. При вирішенні спору суд першої інстанції не врахував вказаних обставин та за наявності постанови суду, якою адміністративну справу про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП провадженням закрито за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення, дійшов помилкових висновків про задоволення позову та стягнення з відповідачів у солідарному порядку матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 29.07.2017 р. за участю водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Враховуючи наведене, а також те, що вину відповідача ОСОБА_4 та причинний зв`язок між завданою позивачу шкодою та протиправною поведінкою відповідача не доведено, докази винних дій відповідача у завданні матеріальної і моральної шкоди позивачу відсутні, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 та скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 . Апеляційна скарга ОСОБА_2 залишається колегією суддів без задоволення. За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як встановлено ч. 7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Позивач ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях відповідно до п. 9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як особа з інвалідністю другої групи. Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано рішення місцевого суду та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем витрати на правову допомогу у сумі 8676,00 грн. покладаються на позивача. Понесені відповідачем ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1266,10 грн. та у розмірі 7000,00 грн. за надану адвокатом Балабановим Л.К. правничу допомогу компенсуються за рахунок держави, як передбачено ч. 7 ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3,4, ст.ст. 382-384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 30 червня 2021 року скасувати. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити. Понесені відповідачем ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1266,10 грн. та у розмірі 7000,00 грн. за правничу допомогу компенсувати за рахунок держави. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді: Т.О.Кривчун П.С.Абрамов