Постанова Київський апеляційний суд № 365/415/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М. № 22-ц/824/11274/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 365/415/20 09 вересня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Левенеця Б.Б. - Борисової О.В. при секретарі - Верес Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача заступника керівника Київської обласної прокуратури Грабець Ігоря Несторовича на рішення Згурівського районного суду Київської області від 18 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Хижного Р.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Київська обласна прокуратура про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,- в с т а н о в и в: 30 вересня 2020 року ОСОБА_1 поштою направив до Згурівського районного суду Київської області позовну заяву до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 13.02.2015 року Згурівським районним судом Київської області було винесено вирок, яким суд визнав його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13.05.2015 року вирок Згурівського районного суду Київської області було скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Вироком Яготинського районного суду Київської області від 28 серпня 2017 року його було виправдано з підстав відсутності у його діях складу злочину. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07.12.2017 року та постановою Верховного Суду від 21 травня 2019 року вирок Яготинського районного суду від 28 серпня 2017 рокузалишено без змін. Зазначає, що вінвнаслідок необґрунтованого обвинувачення та засудження у вчиненні злочину протягом 4 років (48 місяців), а саме: з 26 листопада 2013 року (день вручення підозри) по 07 грудня 2017 року (день винесення ухвали Апеляційним судом), зазнав незаконного кримінального переслідування, чим йому було завдано душевних страждань. Вказує на те, що протягом зазначеного строку він не мав можливості вести звичайний спосіб життя. Посилається на те, що він зазнав негативного впливу та був змушений пристосовуватись до несприятливих умов. У нього погіршились відносини з оточуючими, так як він повинен був виправдовуватись, що принижувало його честь та гідність. Тривала нервова напруга призвела до негативних змін у його здоров`ї: швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, замикання в собі, фіксованість на негативних переживаннях, невпевненість у собі. Оскільки ним було виплачено значні кошти на користь потерпілих, він був змушений відмовитись від подальшого навчання. Втративши основний вид діяльності та не отримавши вищу освіту, він залишається у невизначеному стані щодо своєї долі. Зазначає, що Згурівським районним судом Київської області вінбув засуджений до найсуворішого виду покарання - до позбавлення волі реально. Протягом трьох місяців він постійно мав негативні думки щодо можливого свого перебування в місцях позбавлення волі. Оскільки він незаконно перебував під слідством та судом за підозрою та звинуваченням у вчиненні злочину, що встановлено виправдувальним вироком суду, вважає, що він має право на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, слідства та прокуратури. Зазначає, що станом на вересень 2020 року мінімальна заробітна плата становить 5 000, 00 грн. Він перебував під слідством і судом 48 місяців, а тому мінімальний розмір моральної шкоди становить 240 000, 00 грн. ( 48*5 000). Проте, враховуючи тривалість вимушених змін у його житті, обсяг заподіяної шкоди, глибину моральних страждань розмір спричиненої моральної шкоди він оцінює в 480 000,00 грн. Також йому було заподіяно майнову шкоду у вигляді витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні в розмір 60000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, просив суд стягнути з Державної казначейської служби України моральну та майнову шкоду у визначених розмірах. Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 03 грудня 2020 року залучено до участі у справі Київську обласну прокуратуру як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача- Державної казначейської служби. Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 18 травня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Київська обласна прокуратура про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень 00 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 23 червня 2021 року представник третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачазаступник керівника Київської обласної прокуратури Грабець Ігор Несторович подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Згурівського районного суду Київської області від 18 травня 2021 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з держави на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 300 000,00 грн. ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що всупереч вимогам законодавства позивач та суд першої інстанції не вирішили питання про належний суб`єктний склад сторін, які мають брати участь у справі, оскільки належним відповідачем у цій справі є держава, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган державної влади. Проте, у даній справі Державна казначейська служба України визначена єдиним відповідачем. Вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно було завищено суму стягнення у порівнянні із гарантованим законом мінімумом. Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності поведінки органів досудового розслідування та прокуратури у ході досудового розслідування кримінального провадження чи його судового розгляду. У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо позивача не здійснювалось незаконних дій щодо обшуку, виїмки, накладення арешту на майно, його не було відсторонено від жодної посади, яку він обіймав, також до нього не застосовувались інші процесуальні дії, які б обмежували його права. Звертає увагу, що підставою скасування вироку Згурівського районного суду Київської області від 13.02.2015 року зазначено лише неналежність формулювання обвинувачення ОСОБА_1 , а не відсутність доказової бази. Вказує на те, що відповідно з висновку інженерно- технічної експертизи № 19/8/02/1593 від 29.12.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 , рухаючись на справному автомобілі зі швидкістю, яка значно перевищує допустиму в населеному пункті, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з велосипедистом. З огляду на зазначене, вважає, що підставою винесення виправдувального вироку не є встановлення незаконності дій органів прокуратури чи незаконність пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення. Отже, позивачем не доведено ні заподіяння йому шкоди, ні протиправної поведінки органів прокуратури, ні причинного зв`язку між зазначеними елементами правопорушення. Зазначає, що судом першої інстанції не наведено обґрунтувань щодо того, у чому саме виразилась моральна шкода, завдана позивачу, характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, що безумовно вказує на безпідставність призначення суми відшкодування, до того ж необґрунтовано збільшеної. В судовому засіданні представник Київської обласної прокуратури Стовбчатий Артур Юрійович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Позивач ОСОБА_1 та представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явились, про день та час слухання справи судом повідомлялись, причину неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника Київської обласної прокуратури Стовбчатого А. Ю., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що вироком Згурівського районного суду Київської області від 13 лютого 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в розмірі 193000 (сто дев`яносто три тисячі) грн 00 коп. Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. (а.с. 20-26) Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 травня 2015 року вирок Згурівського районного суду Київської області від 13.02.2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано. Призначено у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання. (а.с. 27-28) Вироком Яготинського районного суду Київської області від 28 серпня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ст.. 286 КК України за відсутністю в його діях складу злочину та виправдано. Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 до ПАТ «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди залишено без розгляду. (а.с. 11-15) Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Яготинського районного суду Київської області від 28 серпня 2017 року щодо ОСОБА_1 , виправданого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України залишено без змін. (а.с. 16-19) Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , стягуючи з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень 00 копійок, суд першої інстанції посилався на те, що незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, розмір відшкодування якої, з урахуванням характеру, обсягу заподіяних страждань, їх тривалості та інших обставин, повинен становити 300000,00 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони грунтуються на встановлених дійсних обставинах справи, досліджених судом доказах та на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін, з огляду на наступне. Право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень встановлено статтею 56 Конституції України. Згідно частин першої, другої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Згідно пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян . У випадках, зазначених у частині першій вищевказаної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Пунктом 1 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду. Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема: 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Згідно статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті

12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки щодо неї самої, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Частиною 2 статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою. Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна. Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року № 6-2203цс15. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня- 6 000,00 грн. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди за час перебування позивача під слідством здійснюється, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2021рік» . Враховуючи період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом 48 місяціврозмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим 288 000,00 (6 000,00 грн. х 48 місяців). Встановивши, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством за підозрою, яку йому було вручено 26 листопада 2013 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст. 286 ККУкраїни, оскільки вироком Яготинського районного суду Київської області від 28 серпня 2017 року , який набрав законної сили 07 грудня 2017 року, він був виправданий, чим йому було завдано моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, повно й всебічно встановивши обставини справи, оцінивши всі надані докази та доводи сторін, за своїм внутрішнім переконанням обґрунтовано визначив розмір відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн. При цьому судом вірно було враховано, що позивач тривалий час перебував під слідством та судом, був змушений докладати додаткових зусиль для підтвердження та доведеності своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, суттєво були порушені його нормальні життєві зв`язки . Доводи апеляційної скарги про те, що всупереч вимогам законодавства позивач та суд першої інстанції не вирішили питання про належний суб`єктний склад сторін, які мають брати участь у справі, оскільки належним відповідачем у цій справі є держава, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган державної влади, проте у справі Державна казначейська служба України визначена єдиним відповідачем, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Отже, при розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів доходів і зборів, судам слід враховувати, що співвідповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо доведення протиправності дій відповідача та причинно - наслідкового зв`язку між протиправністю дій відповідача та моральною шкодою. Доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції безпідставно було завищено суму стягнення у порівнянні із гарантованим мінімумом, колегія суддів відхиляє оскільки, норма частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначає, що у подібних правовідносинах відшкодування моральної шкоди провадиться, виходячи з розміру, який не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суди, з урахуванням конкретних обставин справи, не обмежені у визначенні більшого розміру відшкодування моральної шкоди. Зважаючи на те, що законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, з якого необхідно виходити при її визначенні, та який, виходячи з мінімального розміру заробітної плати на час ухвалення рішення з 1 січня 2021 року- 6 000,00 грн. х48 місяців становить суму 288 000,00 грн., а судом стягнуто з державного бюджету на користь позивача - 300 000,00 грн., колегія суддів вважає такий розмір моральної шкоди обґрунтованим та справедливим. Доводи апеляційної скарги відносно того, що підставою скасування вироку Згурівського районного суду Київської області від 13.02.2015 року зазначено лише неналежне формулювання обвинувачення, а не відсутність доказової бази, колегія суддів вважає безпідставними, так як набравшим законної сили виправдувальним вироком Яготинського районного суду Київської області від 28 серпня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за відсутністю в його діях складу злочину та виправдано. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне відмовити представнику третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачазаступнику керівника Київської обласної прокуратури Грабець Ігорю Несторовичу в задоволені апеляційної скарги, а рішення Згурівського районного суду Київської області від 18 травня 2021 року залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачазаступника керівника Київської обласної прокуратури Грабеця Ігоря Несторовича залишити без задоволення. Рішення Згурівського районного суду Київської області від 18 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 16 вересня 2021 року. Головуючий: Судді: