Постанова 4821 № 712/380/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1450/21Головуючий по 1 інстанції Справа №712/380/21 Категорія: 304090000 Троян Т. Є. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії: суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Новікова О.М. за участю секретаря Чуйко А.В. розглянувши у письмовому провадженні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коханій Олексія Володимировича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в: У січні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого вказує, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала заяву № б/н від 19.09.2018, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом у заяві. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, відповідач станом на 23.11.2020 має заборгованість 155 231,24 грн, з яких: 155 231,24 грн заборгованість за тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії. В ході розгляду справи, а саме 28.04.2021 року представник позивача позовні вимоги зменшив та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором № б/н від 19.09.2018 року в розмірі 141 181,49 грн, а також понесені судові витрати. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 19 вересня 2018 року у сумі 141 181, 49 грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 2116,57 грн. Судове рішення мотивовано тим, що враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Сума заборгованості непогашеного тіла кредиту відповідачем перед банком становить 141 181,49 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, з яким погодився суд першої інстанції. Не погодившись з вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Коханій О.В. звернувся з апеляційною скаргою в якій вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що довідка про умови кредитування, яка підписана відповідачем 21.12.2019 року взагалі не містять умов щодо суми позики у 200 000 грн. Висновок суду про письмове погодження між сторонами умов кредитування є помилковим та передчасним. Позивач не мав права нараховувати відсотки за користування коштами на суму кредитного ліміту 200 000 грн та включати їх у протерміноване тіло кредиту, тим більше включати до нього, такий платіж як комісія за випуск картки. Здійснення позивачем автоматичного списання внесених відповідачем коштів в рахунок погашення отриманого кредиту на погашення відсотків та інших платежів, є протиправним. Вказує, що загальна сума безпідставно збільшеної заборгованості становить 64 368,31 грн. Також зазначає, що відповідач виконав свій обов`язок із повернення фактично отриманих коштів в повній мірі. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків. Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає даним вимогам закону. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19 вересня 2018 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, згідно з умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У заяві від 19.09.2018 року зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. У вищевказаній анкеті-заяві відсутні будь-які відомості про розмір відсотків, який сплачується позичальником за користування кредитом. Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 09.04.2021 року складає 141 181,49 грн., з яких: 141 181,49 грн. - заборгованість за тілом кредиту. Відповідно до довідки б/н про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , 17.01.2020 року відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 200 000 грн (а.с. 14). Отже, на підтвердження умов договору, АТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви, крім анкети-заяви, додано: паспорт споживчого кредиту; витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature; витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку; розрахунок заборгованості; довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картки, оформленої на ім`я відповідача; довідку про видачу банківських карток на ім`я відповідача; копію паспорту відповідача. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК Українив редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», які надав позивач, погоджені відповідачем при підписанні заяви-анкети про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». Висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Щодо стягнення тіла кредиту, колегія суддів виходить з наступного. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. З наданої банком виписки по картковому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитним коштами наданими АТ КБ «Приватбанк». Виписка по рахунку містить період з 01.12.2019 року по 30.12.2020 року. Колегією суддів при визначенні розміру заборгованості за тілом кредиту береться до уваги той факт, що зменшуючи позовні вимоги банком не змінено дату станом на яку він просив стягнути заборгованості, а саме дату 23.11.2020 року, яку колегія суддів вважає кінцевою для визначення боргу. При вивченні даної виписки колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 було фактично використано коштів в розмірі 215 469,02 грн в період з 01.12.2019 року по 23.11.2020 року. В цей же період здійснено погашення заборгованості на суму 118 260,07 грн. Отже, різниця між вказаними сумами становить 97 208,95 грн, дана сума є фактично неповернутою сумою кредитних коштів. При цьому судом не бралися до уваги комісії та відсотки нараховані банком за вказаний період. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Отже, за встановлених колегією суддів обставин справи позов банку підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Відповідно підлягає зміні розмір судових витрат, які підлягають відшкодуванню на користь позивача з урахуванням принципу пропорційності щодо розміру задоволених вимог (68,85 %), що складає 1458,13 грн. Дані витрати компенсуються позивачу за рахунок держави у зв`язку з тим, що відповідач є особою із інвалідністю ІІ групи, а тому звільнена від сплати судового збору. Щодо витрат на правничу допомогу понесених відповідачем, то колегія суддів враховує наступне. Відповідно до статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК Українисуд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК Українипередбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Вбачається, що 10 березня 2021 року між адвокатським бюро «Олексія Коханія» та ОСОБА_1 укладено договір №6/2021 про надання правової (правничої) допомоги (з додатковою угодою №1 до нього від 12 березня 2021 року) (а.с. 119-120, 121). Сторони погодили, визначити фіксований розмір гонорару, у розмірі 10 000 грн за представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції у справі №712/380/21. Також додано прибутковий касовий ордер №7 від 29 березня 2021 року та квитанція до прибуткового касового ордера №7 від 29 березня 2021 року про сплату ОСОБА_1 10000 грн за надання правничої допомоги. Акт наданих послуг підписаний сторонами у матеріалах справи відсутній, як і відсутній детальний опис послуг наданих адвокатом. У постанові Верховного Суду у справі №638/8960/16-ц від 22 червня 2021 року зазначено: «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність». Отже, окрім доказів про те, що дані витрати фактично понесені (у даному випадку є наявна квитанція), суд повинен оцінити їх необхідність, що повинно бути забезпечено стороною шляхом подання детального опису робіт (наданих послуг), які в матеріалах справи відсутні, а тому дані вимоги відповідача задоволенню не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Коханій Олексія Володимировича - задовольнити частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 травня 2021 року змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості з 141 181,49 грн до 97 208,95 грн та скасувати в частині стягнення судового збору зОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк». Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з держави на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1458,13 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді