Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/7527/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7527/20 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т., секретаря Строяновської О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, апелянт, ГУ ПФУ у Київській області) про визнання протиправною відмову в нарахуванні та виплатити компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 07 травня 2018 року по 31 березня 2020 року з урахуванням показника 109,6 % індексу інфляції та зобов`язання нарахувати та виплатити таку компенсацію. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в порушення вимог статті 46 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» відповідач при виплаті донарахованої за судовим рішенням суми пенсії не нарахував і не виплатив компенсацію втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 07 травня 2018 року по 31 березня 2020 року. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач не має права на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки така компенсація можлива лише в разі, коли пенсія нарахована, але не виплачена. Оскільки позивачем заявлена вимога про нарахування компенсації щодо оспорюваних сум, а не нарахованих та несвоєчасно сплачених, підстав для проведення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу немає. При цьому наголошує на тому, що обчислення донарахованих за рішенням суду у справі №320/6106/18 сум та виплата таких проведені вчасно. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі №320/6106/18, яке набрало законної сили 22 січня 2021 року, зобов`язано ГУ ПФУ у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункта 2 пункта 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 07 травня 2018 року. 04 червня 2020 року представник позивача звернувся до пенсійного органу із заявою про проведення компенсації втрати частини доходу у розмірі 41188, 63 грн. з урахуванням показника індексу інфляції 109,6%. Згідно довідки, виданої Управлінням з питань виплати пенсій ГУ ПФУ у Київській області, станом на 29 квітня 2020 року проведено нарахування боргу пенсії відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі №320/6106/18 за період з 07 травня 2018 року по 31 березня 2020 року. Листом ГУ ПФУ у Київській області повідомило, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 07 травня 2018 року. На квітень 2020 року на основну відомість нараховано пенсію за квітень 2020 року в розмірі - 2000,00 грн., та на додаткову відомість кошти по судовому рішенню за період з 07 травня 2018 року по 31 березня 2020 року в сумі 41188,63 грн. через банківську установу ПАТ КБ «Приватбанк». Уважаючи протиправними дії щодо невиплати компенсації втрати частини доходів, позивач звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що дія Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх, затверджений постановою Кабінета Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). При цьому, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, статтею 2 Закону України Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). У свою чергу, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення, а тому відповідач у зв`язку із порушенням встановлених строків щомісячних виплат індексації пенсії має здійснити компенсацію втрати позивачу частини доходів у порядку, передбаченому Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV з наступними змінами та доповненнями у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №1058-IV), нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон України №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінета Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок). Згідно статей 1, 2 цього Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у Законі України №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії. Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. (стаття 4 Закону України №2050-III). Відповідно до пункта 2 Порядка №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Верховний Суд вже розглядав справи за подібними правовідносинами і у постанові від 15 серпня 2018 року у справі №653/3356/17 дійшов наступного висновку: Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у статті 3 Закону України № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядка формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону України № 1058-IV, статті 2 Закону України №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення. Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону України № 2050-ІІІ, окремих положень Порядка дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у справах № 6-58цс11, справі № 21-2003а16, та Верховний Суд у справах №336/4675/17, № 523/1124/17, №521/940/17. Ураховуючи наведене правове регулювання та викладену Верховним Судом правову позицію, колегія суддів уважає обґрунтованим висновок місцевого суду про задоволення позову, враховуючи, що пенсія позивачу не була призначена протиправно, в судовому порядку позивачем такі обставини доведені, нарахування і виплату пенсії на виконання рішення суду відповідачем проведено, а тому підлягає виплаті і компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові 31 серпня 2021 року у справі №264/6796/16-а. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко Л.Т. Черпіцька