Постанова 4851 № 520/18558/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2021 р.Справа № 520/18558/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В.) від 29.03.2021 року по справі №520/18558/2020 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті третя особаСлобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки про визнання протиправним та скасування припису, ВСТАНОВИВ: Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа Слобожанське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, в якому просила визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт АХ 0204636, винесений 08.12.2020 року. В обґрунтування позовних вимог вказує, що працівниками Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки під час проведення вагового контролю зафіксовано порушення нормативно допустимого навантаження на строєну вісь автомобіля під час перевезення вантажів. Як наслідок, відповідачем прийнято припис про усунення законодавства про автомобільний транспорт від 08.12.2020. Позивач не погоджується з вказаним рішенням відповідача та вважає його протиправним, посилаючись на те, що згідно видаткової накладної загальна маса транспортного засобу разом із вантажем (відсів гранітний) складала 23,38 т, тобто не перевищувала максимально допустимого значення, передбаченого Правилами дорожнього руху, та предметом перевезення був сипучий вантаж, який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точках автомобіля. Крім того вказав, на відсутність на час проведення габаритно-вагового контролю методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо рідких та сипучих вантажів, відтак, відсутні правові підстави визначення перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу та відповідно складання припису. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року у задоволенні позову відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимог задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність оскаржуваного припису. Зазначає, що оскільки подальший рух транспортного засобу не заборонявся, то визначення вагових параметрів було здійснено з порушенням положень Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №

879. А відтак, дані навантаження на строєну вісь транспортного засобу позивача, зазначені в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, не можуть вважатися достовірними. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, щовідповідно до договору про надання транспортних послуг від 08.01.2020 року ФОП ОСОБА_1 здійснювалося перевезення товару за видатковою накладною №4563 від 22.10.2020 року. 22.10.2020 року на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Управління трансбезпеки у Харківській області у період з 19.10.2020 по 25.10.2020 та відповідно до направлення на рейдову перевірку №012022 від 19.10.2020 на 120 км а/д Р-51 "Мерефа Лозова - Павлоград" проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та пасажирів, зокрема, транспортного засобу марки RENAULT модель PREMIUM 450.18 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки SCHWARZMULLER модель SPA-3Е, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ФОП ОСОБА_1 . За кермом транспортного засобу під час здійснення перевірки знаходився водій ОСОБА_2 . За результатами зважування вищезазначеного транспортного засобу (чек №49 від 22.10.2020) співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Харківській області зафіксовано порушення вимог п.22.5 Правил дорожнього руху України, а саме навантаження на строєну вісь напівпричепа становить 24,37 т при максимально допустимому навантаженні для даного типу транспортного засобу 22 т. У зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Харківській області складено довідку №0007339 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 22.10.2020 та акт №0023300 про перевищення транспортним засобам нормативних вагових параметрів від 22.10.2020 року та акт №246546 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22.10.2020. Як зазначено посадовими особами відповідача в актах №0023300 та №246546 від 22.10.2020, водій ОСОБА_2 з порушеннями ознайомлений від підпису відмовився, правом надати письмові пояснення до акту не скористався. Управління Укртрансбезпеки у Харківській області направлено засобами рекомендованого поштового зв`язку на адресу позивача повідомлення №94998/37/24-20 від 03.12.2020 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначеної з 09:00 до 12:00 08.12.2020. Повідомлення отримано позивачем 07.12.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. За результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті в.о.начальника Слобожанського міжрегіонального управління УкртрансбезпекиТ.Зотовою прийнято припис щодо усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт НОМЕР_3 від 08.12.2020, яким ОСОБА_3 запропоновано вжити заходів щодо усунення виявлених порушень у строк до 22.12.2020 року. Не погоджуючись із правомірністю вказаного припису, позивач звернувся до суду із даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходячи з того, що оскільки встановлені за наслідком перевірки висновки про перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, оскаржуваний припис про усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт є законним та обґрунтованим. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Положенням ч. 4 ст. 48 Закону № 2344-III передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі - Порядок № 879). Відповідно до п. п. 2 п. 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Згідно з п. 12 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. У відповідності до п. 13 Порядку № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Отже, зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Згідно матеріалів справи, на підтвердження утримання зважувального обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю у робочому стані відповідачем до матеріалів справи надано копію сертифікату перевірки типу №UA.TR.113-0076-18 від 26.07.2018, чинний до 25.07.2028, виданого Національним науковим центром "Інститут метрології" Мінекономрозвитку України та сертифікату відповідності № UA.TR.113-0076/009-F-19 від 29.11.2019, чинний до 28.11.2020, виданого Національним науковим центром "Інститут метрології" Мінекономрозвитку України. Відповідно до п.п. 16, 18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється. Згідно п. 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських. Відповідно до п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС. Згідно п. 5 Порядку № 1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; 2) здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; 3) у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами. Посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю(додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 31-1Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю(додаток 2); реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (пп.пп. 4-8 п. 4 Порядку № 1007/1207). Згідно п.

6. Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів складають акт за формою, встановленою Мінінфраструктури, з оперативним повідомленням уповноваженого підрозділу Національної поліції (п. 25 Порядку № 879). Виходячи з аналізу вказаних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що належним доказом того, що транспортний засіб належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансінспекції, а саме: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 17.01.2019 року по справі №539/655/17. При цьому, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким і керувався відповідач. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02.08.2018 по справі № 820/1420/17. Також, у відповідності до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну вагу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту (постанова Верховного Суду від 31.07.2019 року №802/518/17-а). Тобто, ТТН не може бути єдиним та беззаперечним доказом підтвердження реальної маси відповідного транспортного засобу станом на час його зупинки Положення п. 22.5 Правил дорожнього руху окремо встановлюють заборону на рух транспортних засобів та їх составів із перевищенням навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т. Таким чином, рух транспортного засобу із перевищенням лише одного нормативного допустимого вагового параметру, такого як навантаження на вісь транспортного засобу, свідчить про необхідність отримання спеціального дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України. Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача відносно того, що предметом перевезення був сипучий вантаж (ячмінь), який є рухомим під час руху транспортного засобу, а тому його маса є несталою в різних точках автомобіля, а також на те, що під час заїзду на ваги цей вантаж міг бути зміщений, оскільки автомобіль на вагу заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а тому така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду № 803/1540/16 від 24.07.2019. Відповідно до п. 4 абз. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2021 №30, допускається перевищення вагових параметрів на визначеними у п. 22.5 ПДР на 2% (враховуючи сипучість вантажу). Отже, законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що в даному випадку еквівалентно 220 кг (2% від 11 т) на одиночну вісь, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й сипучого, який під час транспортування здатний зсуватися. У даній справі перевищення навантаження на вісь становить більше 2%. При цьому, наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.2014 № 363 саме на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу. Пунктами 8.14-8.15 гл. 8 зазначених Правил передбачено, що завантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху. Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення. У свою чергу п. 12.5 гл. 12 Правил дорожнього руху передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки. При цьому, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено виключення щодо дотримання ПДР України під час перевезення сипучих вантажів, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи апелянта про відсутність окремої методики щодо вимірювання поосьових навантажень при перевезенні вказаних вантажів. На підставі вищевикладеного, враховуючи, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача здійснено працівниками Укртрансбезпеки відповідно до вимог Порядку № 879, належним зважувальним обладнанням, що пройшло періодичну повірку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем здійснено перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством вагових обмежень. Згідно п. 22 Порядку № 879, у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних пунктах габаритно-вагового контролю порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому, приписами Кодексу України про адміністративні правопорушенняповноваженнями щодо затримання транспортного засобу в порядку ст. 265-2наділені виключно органи Національної поліції України. На підставі вищевикладеного, враховуючи що посадові особи відповідача не були наділені відповідними повноваженнями щодо затримання транспортного засобу в порядку ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, колегія суддів відхиляє доводи скаржника на те, що визначення вагових параметрів було здійснено з порушенням положень Порядку №

879. Вказана обставина також не свідчить про недостовірність або неправильність результатів проведеного відповідачем габаритно-вагового контролю. Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 по справі №520/18558/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров Повний текст постанови складено 16.09.2021 року