Постанова 4816 № 591/8244/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 вересня 2021 року м.Суми Справа №591/8244/19 Номер провадження 22-ц/816/1247/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І. за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., сторони справи: позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , третя особа управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, орган опіки та піклування, розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 червня 2021 року в складі судді Клименко А.Я., постановленого в м. Суми, в с т а н о в и в: Звернувшись до суду із позовом, позивачі остаточно уточнивши свої позовні вимоги, просили зобов`язати відповідача усунути перешкоди та не чинити перешкод у їх вихованні, спілкуванні та спільному відпочинку з онукою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити спосіб участі позивачів у вихованні, спілкуванні та спільному відпочинку з онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі періодичних побачень з дитиною з урахуванням її стану здоров`я та інших обставин, що мають значення, а саме: щочетверга з 17 год. 30 хв. до 20 год. 00 хв.; у присутності матері дитини щонеділі з 9 год до 13 год.; у присутності матері дитини під час відпустки діда, бабусі за попередньою домовленістю між сторонами; завчасно попередивши ОСОБА_3 у будь який час позивачі мають право у вільний від навчання час без перешкод зустрічатися та спілкуватися з онукою в навчальному закладі та супроводжувати її до місця проживання відповідача; завчасно попередивши ОСОБА_3 за 10 днів, на період канікул в навчальному закладі позивачі мають право брати онуку до себе за місцем свого проживання та відпочивати разом з нею на території України на термін не менше половини тривалості канікул в навчальному закладі, а за письмовою згодою відповідача і більшої тривалості. Визначити спосіб участі позивачів у вихованні онуки шляхом надання дозволу на піклування про успішність в навчальному закладі, стан здоров`я онуки, при перших ознаках захворювання невідкладно доставляти дитину до закладу охорони здоров`я, лікаря. Свої вимоги мотивують тим, що 01.03.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено шлюб, під час шлюбу у них народилася дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2017 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розірвано. Вказують, що ОСОБА_5 є їхнім сином. Вказує, що судовим рішенням зобов`язано ОСОБА_6 усунути перешкоди та не чинити перешкод у спілкуванні їх сина ОСОБА_5 з його донькою ОСОБА_4 . Визначено спосіб участі ОСОБА_5 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , у формі періодичних побачень з дитиною з урахуванням стану здоров`я дитини та інших обставин, що мають істотне значення, а саме: щочетверга з 17-30 до 20-00, у присутності матері дитини щонеділі з 9-00 до 13-00 години, у присутності матері дитини під час відпустки батька за попередньою домовленістю між батьками. Вказують, що відповідач чинить їм перешкоди у спілкуванні з онукою, а їх намагання вплинути на відповідача не дали позитивних результатів. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 червня 2021 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди та не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначено спосіб участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у вихованні малолітньої онуки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у формі періодичних побачень з дитиною з урахуванням стану здоров`я дитини та інших обставин, що мають істотне значення, а саме: -у присутності матері дитини щонеділі з 10-00 години до 14-00 години; -у присутності матері дитини під час відпустки діда ОСОБА_1 , або баби ОСОБА_2 за попередньою домовленістю між ними. В іншій частині позовних вимог відмовити. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що баба та дід дитини мають бажання приймати участь у вихованні дитини, а спілкування між позивачами та дитиною не перешкоджатиме нормальному розвитку дитини. При вирішенні вимог позивачів про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею суд враховував інтереси дитини та її вік, режим дня, необхідність присутності матері, яка несе основні турботи по догляду за станом здоров`я дитини та виконанням режиму дня, а тому дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким визначити спосіб участі позивачів у вихованні їх малолітньої онуки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі періодичних побачень з дитиною з урахуванням стану здоров`я дитини та інших обставин, що мають істотне значення, а саме у присутності матері дитини кожної першої і третьої неділі місяця з 10 години до 14 години; у присутності матері дитини під час відпустки діда ОСОБА_1 або бабусі ОСОБА_2 за попередньою домовленістю між ними. В іншій частині позовних вимог відмовити. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що нею не чиняться перешкоди у спілкуванні позивачів з онукою. Протягом останніх трьох років позивачі лише два рази навідували онуку: 28.05.2020 року та 1.09.2020 року. Більше вони не навідували свою онуку та не спілкувалися з нею. Вказує, що судом обрано занадто обтяжливий спосіб участі позивачів у вихованні онуки, без урахування істотних обставин. Вказує, що дід та баба не мають рівних прав на виховання та спілкування з дитиною. Таким чином є незрозумілою логіка суду щодо визначення часу участі позивачів у вихованні дитини кожної неділі місяця. А тому кількість побачень позивачів з онукою необхідно зменшити до двох у місяць у першу та третю неділю відповідно. Крім того, такий графік не враховує відпустки відповідача, їх спільні поїздки з дитиною на відпочинок, бажання відповідача відвідати публічні місця чи заходи з дитиною саме в неділю. Також суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував довідку про психічне обстеження дитини від 05.10.2020 року. Вказує, що суд не повністю врахував інтереси дитини. Від позивачів до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останні не погоджуються з доводами викладеними в апеляційній скарзі та зазначають, що в матеріалах справи міститься велика кількість доказів, що свідчать про перешкоди з боку відповідача у спілкування позивачів зі своїм онуком. Зазначають, що призначена судом періодичність зустрічей дитини з онукою цілком співпадає у недільні дні графіку зустрічей батька дитини. Зазначають, що у психолога, яка надала довідку про психічне обстеження дитини від 05.10.2020 року відсутня медична ліцензія та відсутня в реєстрі психологів Національної психологічної Асоціації України. Просили в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Від третьої особи пояснень з приводу апеляційної скарги до суду не надходило. Відповідач та її представник апеляційну скаргу в судовому засіданні підтримали, просили її задовольнити. Позивачі в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення залишити без змін. Представник третьої особи до суду не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як вбачається із матеріалів цивільної справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 , (а.с.10). Відповідно до довідки про склад сім`ї, позивачі зареєстровані разом із своїм сином ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.12). Позивач ОСОБА_2 має педагогічну освіту за спеціальністю біологія (а.с. 9). 01.03.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 укладено шлюб (а.с. 14), від якого у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15). Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2017 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 розірвано (а.с. 17). Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17.11.2016 року визначено спосіб участі батька дитини ОСОБА_5 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі періодичних побачень з дитиною з урахуванням стану здоров`я дитини та інших обставин, що мають істотне значення, а саме: - щочетверга з 17-30 до 20- 00 години, у присутності матері дитини щонеділі з 9-00 до 13-00 години, у присутності матері дитини під час відпустки батька за попередньою домовленістю між батьками (а.с. 16). З наданого позивачем ОСОБА_1 листування в програмі «вайбір» з ОСОБА_3 вбачається, що останній намагався домовитися з відповідачкою про його зустріч з онукою, проте відповіді на вказану пропозицію від останньої не отримав (а.с.22). З довідки про психічне обстеження ОСОБА_4 наданою практичним психологом ОСОБА_9 від 05.10.2020 року вбачається, що у ОСОБА_10 дуже тісний емоційний зв`язок з її матір`ю. Своїх дідуся та бабусю зі сторони тата вона пов`язує з татом, до якого в неї негативне ставлення, оскільки вона пам`ятає, як він бив та кричав на маму в її присутності. Рекомендовано починати зустрічі дитини з бабусею та дідусем на нейтральній території в присутності мами на короткий час (10-15 хвилин), якщо поведінка родичів буде адекватною, то ОСОБА_10 може звикнути і вільно спілкуватися з ними, тоді поступово збільшувати проміжки часу зустрічей у присутності мами. Переглянути умови зустрічей з родичами зі сторони батька після досягнення дитиною 14-річного віку, за умови, що до того часу дівчинка зможе бачитись в безпечній обстановці і поступово прийме бабусю та дідуся в своє оточення. (а.с.139). Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Відповідно до ч. 1-3 ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Відповідно до частин першої та другої статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789XII (78912), у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права. Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються у тому числі і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (Рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, п. 108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв`язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (Рішення ЄСПЛ «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, п. 82). За правилами встановленими ст. 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу. За змістом статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що дід та баба мають право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати їм спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Доводи відповідача, що викладені нею в апеляційній скарзі відносно того, що нею не чиняться перешкоди позивачам у їх спілкуванні з онукою колегія суддів вважає неспроможними з огляду на те, що вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, листуванням позивача ОСОБА_1 з відповідачкою в програмі «вайбер», відповідно до якої відповідач відмовилася узгодити зустрічі дитини з її дідом. Також, колегія суддів відхиляє доводи відповідача щодо неврахування судом довідки про психічне обстеження ОСОБА_4 наданою практичним психологом ОСОБА_9 від 05.10.2020 року, оскільки у вказані довідці не зазначено, що спілкування дитини з її дідом та бабою перешкоджатиме нормальному розвитку дитини, а навпаки рекомендовано починати зустрічі дитини з бабусею та дідусем на нейтральній території в присутності мами на короткий час. З огляду на викладене та зважаючи на те, що будь яких доказів, що свідчили б про те, що спілкування дитини з її дідом та бабою перешкоджатиме нормальному розвитку дитини надано не було, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно наявності підстав для усунення перешкод з боку матері дитини у такому спілкуванні. Щодо визначення порядку участі позивачів у спілкування з онукою та її вихованні, колегія суддів вважає звернути увагу на таке: Частиною п`ятою статті 19 СК України, встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Відповідно до наданого до апеляційного суду висновку управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 в трикімнатній квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . На момент обстеження в будинку було чисто та охайно, зроблено сучасний ремонт, м`яка та корпусна меблі в гарному стані, в достатній кількості продукти харчування, що відповідає віку та потребам дитини. Васіліса має окрему кімнату у якій є дитяче ліжко, іграшки, встановлена «Шведська стінка», шафа для речей, речі за сезоном. Дівчинка забезпечена всім необхідним для комфортного проживання, навчання та відпочинку. За результатами проведеного обстеження, управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради вважало за доцільне встановити наступний порядок участі позивачів у вихованні онуки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : у формі періодичних побачень діда, ОСОБА_1 , баби, ОСОБА_2 , з дитиною з урахуванням стану здоров`я дитини та інших обставин, що мають істотне значення в присутності матері дитини щонеділі з 10:00 години до 14 години, на час відпустки діда, ОСОБА_1 або баби, ОСОБА_2 у присутності матері дитини за попередньою домовленістю між ними. Вказаний порядок участі позивачів у вихованні онуки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повністю відповідає порядку, встановленому судом першої інстанції За таких обставин, колегія суддів погоджується з визначеним судом порядком участі позивачів у вихованні онуки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки такий порядок, їх участі у спілкуванні та вихованні дитини, враховуючи, що позивачі не зловживають алкогольними напоями, не ведуть аморального способу життя, а також бажання позивачів до своєї онуки, наявність у позивача ОСОБА_2 педагогічної освіти та педагогічних навичок у спілкуванні з дитиною, сприятиме якнайкращому забезпеченню її інтересів. Колегія суддів виходить з того, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами того, що спілкування дитини зі своїми бабою та дідом матимуть наслідком негативний вплив на неї. Крім того, з наданого відповідачем висновку практичного психолога від 05.10.2020 року вбачається, що фактично негативне ставлення дитини до своїх баби та діда викликане створенням в уяві дитини негативного образу батька, що обумовлено непорозуміннями між її батьком та матір`ю, а також замалим часом спілкування дитини з її бабою та дідом, що фактично асоціює їх з негативно створеним образом батька. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно зустрічей дитини з її бабою та дідом в присутності матері дитини. Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що викладені нею в її апеляційній скарзі відносно того, що визначений судом першої інстанції графік зустрічей позивачів з дитиною є занадто обтяжливим з огляду на те, що баба та дід не мають рівних прав щодо на виховання та спілкування з дитиною, а також з тих підстав, що вказаний графік не враховує відпустки відповідача, їх спільні поїздки з дитиною на відпочинок, бажання відповідача відвідати публічні місця чи заходи з дитиною саме в неділю з огляду на те, що фактично відповідач не позбавлена права відвідувати разом з дитиною публічні місця чи заходи в інші дні тижня. Крім того, такий графік, не порушує розпорядок дня дитини, зокрема її навчання та часу відпочинку. Доводи щодо нерівності прав позивачів у вихованні дитини колегія вважає неспроможними з огляду на те, рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18. Крім того, встановленим судом порядком враховані інтереси дитини та матері, оскільки цим порядком визначено, що періодичні побачення з дитиною відбуваються з урахуванням стану здоров`я дитини та інших обставин, що мають істотне значення і проводяться у присутності матері дитини. Даний порядок спілкування узгоджується з порядком спілкування батька дитини ОСОБА_11 , сина позивачів, визначеним судовим рішення, з яким відповідач погодилася, оскільки рішення нею не було оскаржено. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що визначений судом порядок участі відповідачів у спілкуванні та вихованні дитини сприятиме з якнайкращому забезпеченню її інтересів. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 червня 2021 року залишити без змін Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлено 16 вересня 2021 року. Головуючий - С.С. Ткачук Судді: В.І. Криворотенко О.І. Собина