Постанова Київський апеляційний суд № 359/5276/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 вересня 2021 року м. Київ справа №359/5276/21 провадження № 22-ц/824/11241/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А.(суддя-доповідач) суддів - Желепи О.В., Шкоріної О.І. за участю секретаря судового засідання - Пугач Д.С. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 відповідач - Вороньківська сільська рада Бориспільського району Київської області розглянув у відкритому судовому засіданніапеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2021 року у складі судді Борець Є.О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Вороньківської сільської ради про зобов`язання надати відповідь на адвокатський запит, - В С Т А Н О В И В: У червні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати Вороньківську сільську раду Бориспільського районного суду Київської області надати адвокату Аваєвій Н.В. інформацію (відповідь) на адвокатський запит від 28 травня 2021 року вих. №20210528/004, а саме - заяву, зареєстровану у Воронківській сільській раді за № 922 від 25 травня 2021 року від імені ОСОБА_3 , з усіма доданими до неї документами. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2021 року у відкритті провадження відмовлено. Не погоджуючись з указаною ухвалою, 30 червня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою. Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, з грубим порушенням строків відповідно до частини першої статті 187 ЦПК України. Зазначає, що запитувана в адвокатському запиті інформація за своїм змістом не є публічною інформацією у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», а стосується інформації, необхідної для надання правової допомоги конкретній фізичній особі, як клієнту адвоката, порядок надання якої врегульовано, зокрема, Законом України «Про інформацію», Законом України «Про захист персональних даних». Уважає, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні входити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин , змісту та юридичної природи обставин у справі. Вказує на те, що суд помилково визначив, що відповідач є розпорядником публічної інформації щодо отримання якої звернувся позивач, оскільки адвокат просив надати документи в завірених копіях, а саме - заяву, зареєстровану у Вороньківській сільській раді за №922 від 25 травня 2021 року від імені ОСОБА_3 , з усіма доданими до неї документами, що не є публічною інформацією. Також посилається на помилковість висновку суду першої інстанції, що ініційований позивачем спір є публічно-правовим, який виник між фізичною особою та розпорядником публічної інформації щодо оскарження його бездіяльності у частині доступу до публічної інформації. 19 серпня 2021 року на адресу суду надійшов відзив від сільського голови Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області Чешко Л.І., в якому остання зазначає, що відповідач погоджується з оскаржуваною ухвалою. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не сповістили, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності всіх учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 , висвітлені у поданому нею позові, підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства та у відповідності до норм КАС України. Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як убачається з матеріалів справи, у червні 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив зобов`язати Вороньківську сільську раду Бориспільського районного суду Київської області надати адвокату Аваєвій Н.В. інформацію (відповідь) на адвокатський запит від 28 травня 2021 року вих. №20210528/004, а саме - заяву, зареєстровану у Воронківській сільській раді за № 922 від 25 травня 2021 року від імені ОСОБА_3 , з усіма доданими до неї документами. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних,господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Окрім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Статтею третьою ЦПК України, зокрема, передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України). Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні врегульовані Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Пунктами 1, 2 пункту 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року (далі - № 5076-VI, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Статтею 20 Закону № 5076-VI визначені професійні права адвоката, згідно з якими під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб). Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється. Абзацом 1 частини 2 вказаної статті передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Частиною 3 статті 24 Закону № 5076-VI встановлено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом. Отже, адвокатський запит може бути адресований як суб`єктам владних повноважень, так і приватним особам. Такі запити можуть стосуватися як надання публічної, так і будь-якої іншої інформації, необхідної адвокатові для надання правової допомоги клієнтові. Взявши до уваги наведене, залежно від виду запитаної адвокатом інформації (публічна чи непублічна) спір із розпорядником такої інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до неї підлягає розгляду за правилами адміністративного чи цивільного судочинства відповідно. Звертаючись до суду з позовом, представник ОСОБА_1 посилався на те, що здійснюючи повноваження адвоката, ОСОБА_1 мала на меті отримати відносно її довірителя ОСОБА_3 копії документів, а саме заяву, зареєстровану у Вороньківській сільській раді за №992 від 25 травня 2021 року від імені ОСОБА_3 , з усіма доданими до неї документами. Проте, відповідач на адвокатський запит не надав відповіді у строк, передбачений частиною другою статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначаються Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI). Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша статті 1 Закону № 2939-VI). Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2 Закону № 2939-VI). Статтею 4 Закону №2939-VI передбачено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак. Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону №2939-VI забезпечується, зокрема, систематичним та оперативним оприлюдненням інформації: в офіційних друкованих виданнях, на офіційних вебсайтах у мережі Інтернет; а також шляхом надання інформації на запити. За частинами першою - третьою статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити, зокрема, відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України. За частинами першою, другою, п`ятою, шостою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 грудня 2019 року у справі №826/5331/18 дійшла висновку, що вимоги до суб`єкта владних повноважень надати відповідь на адвокатський запит щодо інформації, яка має ознаки публічної, розглядається в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, позов про бездіяльність розпорядника інформації із розгляду запиту на інформацію з огляду на положення Закону № 2939-VI подається до адміністративного суду. Отже, запитувана адвокатом інформація є публічною в розумінні ЗУ «Про доступ до публічної інформації», оскільки отримана відповідачем у справі при виконанні ним своїх функцій. При цьому, Вороньківська сільська рада є суб`єктом владних повноважень, що відноситься до розпорядників публічної інформації. Вказані обставини свідчать про те, що як за суб`єктною, так і за предметною ознаками між сторонами виник виключно публічно-правовий спір, який за правилом п.7 ч.1 ст.19 КАС України підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що вимоги представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії, щодо ненадання відповіді на його адвокатський запит не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а на вказані позовні вимоги поширюється юрисдикція адміністративних судів. Згідно статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З огляду на викладене, колегія вважає, що суд першої інстанції, врахувавши, що запитувана інформація має ознаки публічної, нею володіє саме відповідач, як суб`єкт владних повноважень, який може бути відповідачем у справах про оскарження бездіяльності розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло би стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали місцевого суду - без змін, як такої, що є законною та постановленою з дотримання норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду. Повне судове рішення складено «14» вересня 2021 року. Головуючий В.А. Кравець Судді О.В. Желепа О.І. Шкоріна