Постанова Київський апеляційний суд № 755/5979/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 вересня 2021 року м. Київ справа №755/5979/21 провадження № 22-ц/824/13052/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач), суддів - Желепи О.В., Шкоріної О.І. за участю секретаря судового засідання - Пугач Д.С. позивач - ОСОБА_1 відповідачі - Дочірнє підприємство «ВМС - Вомер Куін Україна», Дочірнє підприємство «Азуа Девелопмент» розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2021 року у складі судді Гаврилової О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Азуа Девелопмент», Дочірнього підприємства «ВМС - Вотер Куін Україна» про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, - В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, в якому просив визнати правочин з перереєстрацієї Дочірнього підприємства «ВМС Вотер Куін Україна» на Дочірнє підприємство «Азуа Девелопмент» недійсним; зобов`язати власників Дочірнього підприємства «ВМС Вотер Куін Україна» відшкодувати власникам Дочірнього підприємства «Азуа Девелопмент» шкоду в подвійному розмірі статутного капіталу, що становить 217 482 541,22 грн та моральну шкоду у розмірі 10 874 127,06 грн. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року цивільну справу №755/5979/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «ВМС-Вотер Куін Україна», Дочірнього підприємства «Азуа Девелопмент» про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину передано за підсудністю на розгляд до Галицького районного суду м. Львова. Постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2021 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2021 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Не погоджуючись з указаною ухвалою, 09 серпня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся безпосередньо до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції порушено вимоги ч. 2 ст. 31 ЦПК України, згідно якої справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду. Звертає увагу суду на те, що дана справа не підсудна господарському суду, оскільки судом першої інстанції порушено вимоги п. 45 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визнання підсудності цивільних справ». Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Безпосередньо в апеляційній скарзі, а також у заяві від 01 вересня 2021 року ОСОБА_1 просив суд розгляд апеляційної скарги здійснювати за його відсутності через незадовільний стан здоров`я та карантин. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності всіх учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що фактично позивач ОСОБА_1 звернувся до суду не за захистом своїх прав, а за захистом прав учасників юридичної особи, висуваючи вимогу про визнання недійсним правочину щодо перереєстрації однієї юридичної особи на іншу та похідну вимогу про відшкодування однією юридичною особою іншій шкоди, спричиненої такою перереєстрацією. Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів. Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено в статті 19 ЦПК України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за виключенням, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне. По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). У частинах першій, другій статті 4 ГПК України закріплено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів. Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Згідно положень пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Поняття юридичної особи наведене в ст. 80 ЦК України, згідно якої юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (частина четверта статті 87 ЦК України). Як визначено частинами 1, 5 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Як установлено судом першої інстанції, за результатами пошуку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дочірнє підприємство «ВМС-Вотер Куін Україна» відображається як Дочірнє підприємство «Азуа Девелопмент». За вказаним в позовній заяві кодом ЄДРПОУ 20074578 в Єдиному державному реєстрі зареєстровано саме Дочірнє підприємство «Азуа Девелопмент». З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, посилався на частину першу статті 1158 ЦК України та зазначав, що він діє на користь майнових інтересів власників ДП «Азуа Девелопмент» без їх доручення, що свідчить про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду не за захистом своїх прав, а за захистом прав учасників юридичної особи, висуваючи вимогу про визнання недійсним правочину щодо перереєстрації однієї юридичної особи на іншу та похідну вимогу про відшкодування однією юридичною особою іншій шкоди, спричиненої такою перереєстрацією, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спір у даній справі слід розглядати за правилами господарської юрисдикції. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують та не містять достатнього обґрунтування, що могло би стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За викладених обставин, колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали місцевого суду - без змін, як такої, що є законною та такою, що постановлена з дотримання норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду. Повне судове рішення складено «14» вересня 2021 року. Головуючий В.А. Кравець Судді О.В. Желепа О.І. Шкоріна