LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824760/34424/19

від 14.09.2021 ·

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Українець В.В. Єдиний унікальнийномер справи № 760/34424/19 Апеляційне провадження № 22-ц/824/5416/2021 ПОСТАНОВА Іменем України 14 вересня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Верланова С.М., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У грудні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (далі - ТОВ «ФК «Фінанс Інновація») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов обґрунтовано тим, що 21 травня 2019 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ОСОБА_1 укладено договір № 190521-6105-2, за умовами якого відповідач отримала кредит на платіжну картку, емітовану АТ КБ «Приватбанк» в розмірі 3 000 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,5% від суми кредиту за кожен день користування та 3,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Вказаний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації ОСОБА_1 на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписанням кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що передбачено Законом України «Про електронну комерцію». Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору. Станом на 20 грудня 2019 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом становить 20 100 грн та складається з: 3000 грн - заборгованість за кредитом, 17 100 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом. На підставі викладеного ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у вказаному розмірі та судові витрати. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 30 жовтня 2020 року позов ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» заборгованість за кредитом в розмірі 3 000 грн, заборгованість по нарахованим процентам в розмірі 17 100 грн, а також судовий збір в розмірі 1 921 грн. Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Скаргу обґрунтовує тим, що суд в якості доказу існування боргу прийняв текст договору від 21 травня 2019 року, укладеного з ТОВ «ФК «Фінанс Інновація», на якому відсутні підписи сторін, тому вкзаний документ не може вважатись договором в розумінні законодавства України. Позивач не надав суду доказів перевірки ідентифікації електронного підпису іншим чином, аніж твердження самого позивача, однак суд протиправно визнав ці докази належними. Відповідач ніколи не мав власного електронного цифрового підпису, а отже не використовував його під час підписання представленого до суду кредитного договору від 21 травня 2021 року. Жодних доказів використання електронного цифрового підпису при підписанні кредитного договору зі строни позивача суду не представлено, тому цей договір, на думку відповідача є неукладеним. Крім того, наголошує, що паперова копія електронного документу є неналежним доказом по справі. Позивач правом на подання відзиву не скористався. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 20 100 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір був укладений та підписаний між сторонами в електронній формі, і такі дії сторін узгоджувалися з вимогами статей 6, 627 ЦК України, а також статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Оскільки відповідач не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, то з неї підлягає стягненню розмір отриманих кредитних коштів, а також передбачені договором проценти. Такі висновки суду є правильними, такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону. Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Встановлено, що 21 травня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та відповідачем був укладений договір № 190521-6105-2, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 3000 гривень строком на 30 днів шляхом переказу на її платіжну картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,5 % від суми кредиту за кожен день користування та 3,5 % від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту (а.с. 6-7). Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач у відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі заперечує факт укладення кредитного договору, зазначаючи, що примірник договору вона не підписувала та не була з ним ознайомлена ні в електронні, ні у письмовій формі. Нею не отримано даних про те, що вона була належним чином ідентифікована при реєстрації в ІТС відповідним електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису, оскільки не була дотримана письмова форма договору. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис». Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі. Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. На підтвердження укладення договору № 190521-6105-2 від 21 травня 2019 року позивачем надано послідовність укладення цього договору, з якої вбачається, що 21 травня 2019 року о 19:30:05 годин відповідач зареєструвався на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua, для чого пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету-заяву з зазначення прізвища, ім`я та по-батькові, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту), підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одноразовий ідентифікатор 450913 направлявся відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_1 , який вказувався ним при реєстрації. Кредитний договір був підписаний відповідачем 21 травня 2019 року о 19:34:00 годин шляхом введення одноразового ідентифікатора 450913 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua (а.с. 8). Таким чином, доводи відповідача про те, що вона не підписувала кредитний договір є безпідставними, оскільки законом передбачено можливість підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором. Законом не визначено обов`язковість підписання електронного правочину електронним цифровим підписом. Крім того, на момент укладення між сторонами договору № 190521-6105-2 від 21 травня 2019 року Закон України «Про електронний цифровий підпис» втратив свою чинність. Вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомилась та погодилась з ними. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» було перераховано на картковий рахунок відповідача позику в розмірі 3000 гривень, що підтверджується чеком від 21 травня 2019 року (а.с. 4) та листом АТ «ТАСКОМБАНК» від 27 січня 2020 року про проведення переказу на платіжну картку відповідача (а.с. 36). Також встановлено, що станом на день подачі позову до суду відповідач борг за кредитним договором № 190521-6105-2 від 21 травня 2019 року не повернула. Отже, відповідно до договору від 21 травня 2019 року ОСОБА_1 має повернути ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» 3000 гривень. Позивач просив суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 3000 гривень та 17100 гривень заборгованості по процентам за користування кредитом. Відповідно до п. 3.3. договору у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3. договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору), позичальник сплачує товариству плату за користування кредитом за підвищеною ставкою - 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожний день користування кредитом понад строк, зазначений у п. 1.3. цього договору. Розрахунок загальної суми заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору станом на 20 грудня 2019 року наданий суду і відповідає вимогам закону (а.с. 5). Відповідач не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості, доказів належного виконання взятих зобов`язань перед позивачем за умовами договору не надала. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильногоо висновку, що стягненню з відповідача підлягають зазначені суми та ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги про відсутність первинних документів бухгалтерського обліку заборгованості (виписки по рахунку), заяви на отримання кредиту, інформації про банківський рахунок на який слід було зараховувати кошти, неналежність доказу про перерахування коштів (відсутність підпису працівника банківської установи, який здійснив переказ, відсутність номеру та дати кредитного договору, прізвище отримувача, номер картки зазначений неповністю) є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які належно оцінені судом першої інстанції. Крім того, колегія суддів враховує ту обставину, що відповідач фактично не заперечує факт отримання нею кредитних коштів, а тому такі її доводи є суперечливими відносно висловленої нею позицією. В цілому доводи апеляційної скарги збігаються з доводами відзиву на позовну заяву, належна оцінка яким була надана судом першої інстанції, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: М.В. Мережко Судді: С.М. Верланов С.І. Савченко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»