Постанова Львівський апеляційний суд № 462/5653/18

Справа № 462/5653/18 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л. Провадження № 22-ц/811/924/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. Категорія: 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Савуляка Р.В., суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І., за участі секретаря: Савчук Г.В., з участю ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова 23 лютого 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час розрахунку при звільненні та моральної шкоди,- ВСТАНОВИЛА: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 грудня 2018 року в справі №462/5653/2018 за її позовом до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди. Свою заяву обґрунтувала тим, що зазначеним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03 грудня 2018 року її позов задоволено частково. Стягнуто із ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» на її користь нараховану але не виплачену заробітну плату в сумі 37765 гривень та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 17356 гривень. При ухваленні рішення суду для визначення розміру середнього заробітку за час затримки виплати судом взято до уваги довідку про нараховану заробітну плату за червень-липень 2018 року та визначено, що її середньоденний заробіток становив 211,66 гривень. Однак, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 17 березня 2020 року у справі № 462/7910/19 визначено інший її розмір середньоденного заробітку за червень-липень 2018 року в сумі 504,76, що є нововиявленою обставиною. Оскільки дана обставина, на час розгляду справи №462/5653/18 не була відома, ОСОБА_1 , просила задовольнити заяву про перегляд рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 грудня 2018 року за нововиявленими обставинами. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова 23 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Залізничного районного суду міста Львова від 03 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди за нововиявленими обставинами та залишити в силі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03.12.2018 року в справі №462/5653/18. Ухвалу суду оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на те, що внаслідок помилки на день подання апеляційної скарги є чинними два рішення одного і того ж суду у різних справах, яким встановлено суттєво різний розмір її заробітної плати за один і той же період: червень-липень 2018 року. Зазначає, що довідка від 07 серпня 2018 року № 580-1731 є незаконною, сфальсифікованою відповідачем, вона не знала і не могла знати про таку обставину на день подання позову до суду. Вважає, що оскаржувана ухвала ґрунтується не на визнаних сторонами обставинах, які були встановлені та доведені при розгляді справи № 462/7910/19, а на припущеннях суду, які не підтверджені жодним доказом. Зазначає, що суд помилково визначив нововиявлені обставини як нові докази, в результаті чого зробив неправильні висновки. Вважає, що ново виявленою обставиною є факт недонарахування їй заробітної плати, про що вона не знала і не могла знати. Просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В судове засідання представник ДП «ЛДЗ «Лорта» не з`явився, подав клопотання про перенесення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю представника в інших судових засіданнях. Зазначене клопотання колегією суддів відхилено як необґрунтоване. Чергове відкладення розгляду справи призведе до порушення розумних строків розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України"). З тих же підстав відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у даній справі. Подання відповідачем заяви про перегляд за нововиявленими обставинами справи №462/7910/19 не є підставою для зупинення провадження у даній справі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити. Судом встановлено, що 03 грудня 2018 року Залізничним районним судом м. Львова ухвалено рішення у справі № 462/5653/18 р., яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 37 765 гривень 35 копійок; середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 17 356 гривень 12 копійок, а всього 55 121 гривню 47 копійок без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цієї суми відповідно до законодавства України. Стягнуто із ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 470.00 грн. судового збору. У решті позову відмовлено. Як вбачається із матеріалів справи № 462/5653/18 р., при зверненні до суду із позовом про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, ОСОБА_1 обґрунтовувала поданий розрахунок довідкою від 07 серпня 2018 року /а.с.7/, яку суд прийняв до уваги при вирішенні спору. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 17 березня 2020 року у справі №462/7910/19 , яке залишене без змін згідно постанови Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року та ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року, позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «Лорта» про стягнення невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати задоволено та встановлено, що у визначені законодавством строки ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» не виплатило позивачу заробітну плату у належному розмірі, а тому з ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» на користь позивача необхідно стягнути недораховану та недоплачену заробітну плату за період з квітня 2017 року по серпень 2018 року у розмірі 106566,22 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за вказаний період у розмірі 14865,21 грн., без урахування податків та інших обов`язкових платежів. Як вбачається із вказаного рішення суду від 17 березня 2020 року, при розрахунку належних до виплати ОСОБА_1 коштів, позивач покликалася, що і було взято судом до уваги, на положення Міжгалузевої угоди у сферах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, деревообробної та паперової, легкої та текстильної промисловості України на 2016-2020 рр. Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03 грудня 2018 року, суд виходив з того, що розрахунок розміру заробітної плати ОСОБА_1 у червні-липні 2018 року, який проведено нею з урахуванням положень Міжгалузевої угоди у сферах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, деревообробної та паперової, легкої та текстильної промисловості України на 2016-2020 рр. у справі № 462/7310/19 та який судом взято до уваги і визнано правомірним, не є нововиявленою обставиною у розумінні ст. 423 ЦПК України та не може бути підставою перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами у справі № 462/5653/18. Крім цього, за своєю правовою природою рішення суду у справі № 462/7310/19 від 17 березня 2020 року є новою, але не нововиявленою обставиною, а відтак, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами у справі № 462/5653/18 від 03 грудня 2018 року. Такий висновок суду є передчасним і з ним не можна погодитися виходячи із наступного. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. За змістом наведених правових норм необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Таким чином, перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи. Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Другий критерій для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду становить доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою. Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України" ("Zheltyakov v. Ukraine", заява № 4994/04, § 42-43)). Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення. Тобто, нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об`єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте не була відома заявнику, а підставою перегляду є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи. He вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Необхідно зазначити, що на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. При цьому, надання правової оцінки аналогічним правовідносинам в іншому судовому рішенні також не може вважатися нововиявленими обставинами. Судом першої інстанції не з`ясовано чи Міжгалузева угода у сферах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, деревообробної та паперової, легкої та текстильної промисловості України на 2016-2020 рр. покладена в основу рішення по справі №462/7910/19 могла вплинути на факти, покладені в основу судового рішення по справі №462/5653/18, і якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим. Як зазначено вище, нововиявленою може бути визнана лише та обставина, яка існувала в об`єктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте не була відома заявнику, а підставою перегляду є наявність обставини, що може істотно вплинути на вирішення справи. На час вирішення справи №462/5653/2018 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди та ухвалення рішення, Міжгалузева угода у сферах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, деревообробної та паперової, легкої та текстильної промисловості України на 2016-2020 рр. існувала в об`єктивній дійсності і не була відома заявниці з незалежних від неї причин (була скрита керівництвом підприємства), про що повідомила остання в суді апеляційної інстанції, в іншому випадку, вона б долучила її до матеріалів справи. Зазначені обставини потребують перевірки в суді першої інстанції для ухвалення законного обґрунтованого та справедливого рішення по справі. З урахуванням наведених обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 23 лютого 2021 року скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова 23 лютого 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 10 вересня 2021 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.