Постанова 4857 № 344/5420/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 344/5420/21 пров. № А/857/12379/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Глушка І.В. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З., а також сторін (їх представників): від позивача не з`явився; від відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської обл. від 14.06.2021р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення (суддя суду І інстанції: Атаманюк Б.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 55 хв. 14.06.2021р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 15.06.2021р.),- В С Т А Н О В И В: 09.04.2021р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 04/227 від 31.03.2021р., винесену Адміністративною комісією при Виконавчому комітетові Івано-Франківської міської ради, про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.; а справу закрити (а.с.2-5). Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської обл. від 14.06.2021р. заявлений ОСОБА_1 позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано постанову № 04/227 від 31.03.2021р., винесену Адміністративною комісією при Виконавчому комітетові Івано-Франківської міської ради, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.; в частині позовної вимоги про закриття провадження у справі відмовлено (а.с.46-50). Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити (а.с.52-53). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не було прийнято до уваги доказів скерування на адресу позивача повідомлення про розгляд адміністративної справи, через що останній прийшов до помилкового висновку про ненадання ОСОБА_1 можливості забезпечити захист її прав. Так, 19.03.2021р. відповідно до реєстру супровідних листів рекомендованим листом (п.33, № 7600402857288) скеровано на адресу проживання позивача повідомлення про час та місце засідання адміністративної комісії, що з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень є належним і завчасним повідомленням про розгляд справи. Також судом не враховано поведінку особи, яка притягається до відповідальності; ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, що свідчать про уникнення від участі в розгляді справи та від притягнення до відповідальності, не можуть покладатися судом в основу скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. При цьому, сама позивач не заперечує допущення нею порушення, відповідальність за яке передбачена приписами ст.152 КУпАП, однак наголошує на процедурних гарантіях під час розгляду адміністративною комісією відповідних справ. Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав. Як встановлено під час судового розгляду, 09.03.2021р. начальником відділу громадського порядку КП «Муніципальна інспекція «Добродій» Кабановим А.А. складено протокол № 317 про те, що о 13 год. 55 хв. 09.03.2021р. ОСОБА_1 на вул.Привокзальна площа, навпроти будинку № 9, в м.Івано-Франківську, здійснювала торгівлю з рук у невстановленому місці та без дозвільних документів, чим вчинила правопорушення, передбачене ст.152 КУпАП (а.с.18). Від підпису вказаного протоколу позивач відмовилася, про що вчинено застереження в тексті протоколу; до протоколу долучено матеріали фотофіксації правопорушення (а.с.20). Із змісту до складеного посадовими особами КП «Муніципальна інспекція «Добродій» Акту № 1248 від 09.03.2021р. про обстеження (огляд) території слідує, що у процесі проведеного обстеження за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Привокзальна площа, 9, виявлено факт торгівлі у невстановленому місці без дозвільних документів (а.с.19). Згідно постанови Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 04/227 від 31.03.2021р. о 13 год. 55 хв. 09.03.2021р. ОСОБА_1 допустила порушення п.14.1 Правил благоустрою м.Івано-Франківська, а саме здійснила торгівлю у невстановленому місці та без погодження за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Привокзальна площа, навпроти будинку № 9, чим порушила правила благоустрою території населеного пункту та вчинила правопорушення, передбачене ст.152 КУпАП, через що вирішено накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., який підлягає стягненню в дохід місцевого бюджету (а.с.6, 21). Вирішуючи наведений спір та частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що кваліфікація дій позивача за ст.152 КУпАП здійснено відповідачем вірно, оскільки у розглядуваному випадку позивач діяла із порушенням п.14.1 Правил благоустрою м.Івано-Франківська, затв. рішенням Івано-Франківської міської ради № 68 від 25.12.2015р., із врахуванням змін згідно рішення № 106-9 від 02.05.2018р., відповідно до якого у м.Івано-Франківську заборонена торгівля у невідведених для торгівлі місцях. Разом з тим, відповідачем не представлено доказів вручення позивачу повідомлення про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Таким чином, адміністративною комісією Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності відповідного підтвердження повідомлення особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, про дату і місце розгляду справи, що є порушенням ст.277-2 КУпАП. Внаслідок допущеного відповідачем порушення позивачу не було надано можливості здійснити реалізацію її прав, визначених ст.268 КУпАП, зокрема, і права на правову допомогу, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови. Також однією з позовних вимог позивача є вимога про закриття провадження у справі. За змістом ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Тобто, норми КАС України не наділяють суд правом при визнанні протиправним та скасування індивідуального акта, вирішувати питання про закриття провадження у справі, а тому в цій частині позову слід відмовити. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень, які наведені в п.13.1 постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013р. «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом (п.13.2 цієї постанови). Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині відмовлених позовних вимог, тому в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Вирішуючи наведений спір, колегія суддів виходить з того, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, однак допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що стверджується наступним. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відомості про вчинення адміністративного правопорушення зазначаються у складеному відповідною особою протоколі, при цьому вимоги до його змісту визначені нормами КУпАП. Так, відповідно до ч.2 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням сесії Івано-Франківської міської ради № 106-9 від 02.05.2018р. були внесені зміни у Правила благоустрою м.Івано-Франківська, які установлюють правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою м.Івано-Франківська та спрямовані на створення сприятливих умов для життєдіяльності людини (а.с.22). Відповідно до п.14.1 вказаних Правил у м.Івано-Франківську заборонена торгівля у невідведених для цього місцях (а.с.23). Згідно приписів Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. Прийняті міською радою в межах наданих їй повноважень зазначені Правила є обов`язковими для виконання всіма розміщеними на території міста органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами, які перебувають на території міста. Звідси, кваліфікація дій позивача за ст.152 КУпАП здійснена відповідачем вірно, оскільки позивач вважається такою, що діяла з порушенням п.14.1 Правил благоустрою м.Івано-Франківська. Водночас, за приписами ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (ст.277-2 КУпАП). Аналіз наведених вище правових положень дає можливість дійти висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.152 КУпАП розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП. Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. При цьому обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.03.2018р. у справі № 742/3757/16-а, від 31.01.2019р. у справі № 760/10803/15-а, від 19.09.2019р. у справі № 686/21230/16-а, від 30.09.2019р. у справі № 486/92/17, від 14.11.2019р. у справі № 815/1570/16, від 06.12.2019р. у справі № 804/7725/17, від 24.12.2019р. у справі № 360/403/19. Як встановлено під час судового розгляду, згідно реєстру супровідних листів від 19.03.2021р. (п.33, № 7600402857288) позивачу ОСОБА_1 було скеровано рекомендований лист по місцю її реєстрації (а.с.28-31). Незважаючи на долучення відповідачем до справи списків згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, поданих в Поштамт, з фіскальним чеком, докази отримання позивачем зазначеного відправлення є відсутніми. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами (а саме - відстеження пересилання поштового відправлення - штрихкодовий ідентифікатор 7600402857288), що лист відповідача позивач отримала лише 22.04.2021р., тобто, після винесення оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення (а.с.83). Колегія суддів враховує, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи. Обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти особу, що якої застосовується адміністративне стягнення не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Такий обов`язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови. Повідомлення має на меті забезпечити участь особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за три доби, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні. У матеріалах справи, що розглядається, немає доказів, які б свідчили про ухилення позивача від отримання повідомлення. Отже, відповідач не довів, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований належним чином. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі № 813/3415/18, від 30.01.2020р. у справі № 308/12552/16-а, від 31.03.2021р. у справі № 676/752/17. На цій підставі колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень у силу вимог ч.2 ст.77 КАС України не доведено факту своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, чим порушено її права, гарантовані ст.268 КУпАП. Звідси, факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивача неправомірно та з порушенням процедури притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП. Отже, виходячи із саме наведених мотивів, які лише частково співпадають із доводами позивача, з огляду на обраний судом спосіб захисту прав позивача, заявлений позов підлягає до часткового задоволення. Водночас, згідно вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Таким чином, вказаною нормою процесуального закону передбачені повноваження суду щодо скасування рішення суб`єкта владних повноважень та одночасного вирішення питання про закриття справи про адміністративне правопорушення. Наведені вимоги в розглядуваному випадку судом не дотримані, оскільки рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення за ст.152 КУпАП не прийнято, а вимоги позивача в цій частині помилково розглянуті судом як клопотання про закриття провадження у справі згідно ст.238 КАС України. Окрім цього, вирішуючи наведений спір, судом першої інстанції залишилося без вирішення питання щодо розподілу судових витрат. Згідно з ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору в разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Під час звернення до суду із розглядуваним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір в загальному розмірі 908 грн. (а.с.1). Водночас, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Отже, підставою для стягнення з суб`єкта владних повноважень судового збору є задоволення (повне або часткове) позовних вимог сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, та наявність документального підтвердження сплати нею судового збору у відповідному розмірі. За результатом розгляду справи позовна вимога щодо скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення є фактично задоволеною, через що сума сплаченого судового збору в розмірі 454 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Із врахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно по суті вирішив розглядуваний спір та частково задовольнив заявлений позов, однак порушив норм процесуального права (в частині вирішення питання про закриття справи про адміністративне правопорушення та розподілу судових витрат), через що оскаржуване рішення суду слід змінити. В решті рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми. За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ч.3 ст.268, ст.ст.272, 286, 310, ч.2 ст.313, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської обл. від 14.06.2021р. в адміністративній справі № 344/5420/21 змінити, виклавши резолютивну частину рішення суду в наступній редакції: «Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 04/227 від 31.03.2021р., винесену Адміністративною комісією при Виконавчому комітетові Івано-Франківської міської ради, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.152 КУпАП. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.152 КУпАП України на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (юридична адреса: 76004, м.Івано-Франківськ, вул.Грушевського, буд.21; код ЄДРПОУ 04054346) судові витрати за подання до суду позовної заяви в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. сплаченого судового збору.». В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Понесені апелянтом Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. В. Глушко С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 15.09.2021р.