Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 290/604/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 290/604/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук М.В. Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 15 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 26 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до інспектора взводу № 2 роти № 4 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Гнідунця Дмитра Вікторовича та Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач 1, 2) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В : І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач 01.07.2021 звернувся із позовом до Романівського районного суду Житомирської області в якому просив: визнати незаконною і скасувати постанову інспектора патрульної поліції від 24.06.2021 серії ДП18 № 795870 та закрити провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121, частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн; провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Також просить стягнути на його користь витрати понесені позивачем на сплату судового збору та витрати на правову допомогу. ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 26.07.2021 позов задоволено повністю. Скасовано постанову інспектора взводу № 2 роти № 4 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Гнідунець Д. В. серії ДП18 № 795870 від 24.06.2021 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121, частиною 1 статті 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121, частиною 1 статті 126 КУпАП закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн та 3500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не надано доказів того, що наявність тріщини чи сколів в районі роботи склоочисників не відповідає вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, а також, що саме з вказаною технічною несправністю відповідно до встановлених правил забороняється експлуатація транспортного засобу. Також вказано, що наявний в матеріалах справи диск з відеозаписами не підтверджує факту дотримання поліцейським процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, що полягає у не роз`ясненні ОСОБА_1 жодних прав та обов`язків, як особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності. ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач 2 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не надано оцінки обставинам, викладеним у відзиві на позов. Також вказано, що відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійними відповідачами у таких спорах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, в даному випадку Департамент патрульної поліції, який до участі у розгляді даної справи залучений не був. ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою суду від 01.09.2021 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду на 15.09.2021 о 10:10 год. Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно з п.2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, при цьому в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України. VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 26.06.2021 інспектором взводу № 2 роти № 4 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Гнідунець Д.В. було винесено постанову, згідно якої ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 121, частиною 1 статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення штраф у розмірі 425,00 грн. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 24.06.2021 о 5 годині на 244 кілометрі автомобільної дороги М-21 ОСОБА_1 керував автомобілем Iveco номерний знак НОМЕР_1 з наявною тріщиною завдовжки більш як 50 мм в зоні роботи склоочищувачів на лобовому склі та не пред`явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, чим порушив пункт 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України "Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання" (далі - ДСТУ 3649:2010) та пункт 2.4 ПДР України. Позивач, вважаючи вказану постанову відповідача протиправною, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав. VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до 31.1 ПДР, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. Згідно п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 Національний стандарт України колісні транспортні засоби "Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання" на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. Вимоги ГОСТ 5727-88 "Скло безпечне для наземного транспортного засобу. Загальні технічні умови", не допускають наявність тріщин завдовжки більш як 50 мм на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу. Наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу погіршують його прозорість. Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 126 КУпАП, настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством. В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів. За змістом пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України "Про дорожній рух". Зокрема, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Статтею 40 Закону України "Про національну поліцію" встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було встановлено розмір тріщини на вітровому склі автомобіля позивача. З наданого відповідачем відеозапису, здійсненого боді-камерою працівника поліції, неможливо встановити наявність на вітровому склі транспортного засобу наявність тріщини. Крім того з наданого відеозапису неможливо встановити який це саме автомобіль був, оскільки не зафіксовано номерний знак автомобіля та марки автомобіля, а також не встановлено розмір тріщини. Тобто, наданий відповідачем відеозапис не містить відомостей ні про автомобіль, ні про вчинене правопорушення, а тому не може підтверджувати події описані в постанові 24.06.2021 серії ДП18 № 795870. Разом з тим колегія суддів зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови працівниками поліції порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачений статтями 278 та 279 КпАП України, що призвело до незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а саме відповідач 1 не роз`яснив водію права та обов`язки при винесенні постанови. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належних доказів, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому постанова про адміністративне правопорушення 24.06.2021 серії ДП18 № 795870 є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення. Стосовно доводів скаржника про те, що відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійними відповідачами у таких спорах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, в даному випадку Департамент патрульної поліції, який до участі у розгляді даної справи залучений не був колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Частиною 4 ст. 46 КАС України встановлено, що відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Згідно п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. При цьому, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Отже, інспектор взводу № 2 роти № 4 Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Гнідунець Дмитро Вікторович є працівником Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції і діє від імені органів поліції, а тому, інспектор взводу є належним відповідачем у даній справі. Крім того, Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції є другим відповідачем у даній справі. Разом з тим посилання скаржника на висновки Верховного Суду колегія суддів відхиляє, оскільки правовідносини у даній справі та у справах, які переглядалися Верховним Судом не ідентичні. Щодо висновку суду першої інстанції в частині вирішення питання розподілу судових витрат, а саме стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає, що відповідач не навів аргументів, щодо незаконності вирішення питання розподілу судових витрат, хоча в силу закону обов`язок щодо доказування покладається саме на відповідача, при цьому, суд апеляційної інстанції перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в цій частині та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2. VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Романівського районного суду Житомирської області від 26 липня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до частини 3 статті 272 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.