Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/6655/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6655/20 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі Дмитренко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Промінь К» до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : Приватне підприємство «Промінь К» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Державна податкова служба України, Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 26.12.2011 року відбулась державна реєстрація Позивача (номер запису: 10461020000000717), як юридичної особи приватного права та здійснюється діяльність за видами економічної діяльності згідно кодів КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.46 Розведення свиней; 01.47 Розведення свійської птиці; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. З 01.06.2012 року позивач є платником податку на додану вартість і з 01.11.2012 року застосовував спеціальний режим оподаткування для платника єдиного сільськогосподарського податку, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №200077353 Козелецької міжрайонної ДПІ на бланку НБ №012369. Станом на 31 грудня 2016 року позивач застосовував спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на 31 грудня 2016 року), який 01.01.2017 року анульовано за самостійним рішенням контролюючого органу з причини втрати чинності спеціального режиму оподаткування ПДВ. 04.06.2020 року позивач скористався передбаченим п.12 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165, правом і подав до ДПС України таблицю даних платника податку за встановленою формою (додаток 5), в якій, згідно до п.13, зазначив види економічної діяльності відповідно до КВЕД. На момент подачі таблиці даних (червень 2020 року) обсяг постачання згідно з податковими накладними/розрахунками коригування, зареєстрованими за останні 12 календарних місяців (травень 2020 року - червень 2019 року) у Реєстрі був 64 792 648,78 грн. ПДВ становить 90,32 % (із розрахунку 64792648,78/71739398,31*100), що більше 25 відсотків загального обсягу операцій з постачання за останні 12 календарних місяців (25% становить 17 934 849,58 грн. із розрахунку 71739398,31/100*25), а розраховані значення показників D та Р становили D=0,120116926 в червні 2020 року, що є більшим від 0,02; Р=0,00 в червні, що менше 4 295 743,00 показника Рм*1,4 (із розрахунку 3 068 387,86 в листопаді 19*1,4). Згідно даних контролюючого органу в електронному кабінеті позивача як платника податку, у червні 2020 року становлять: D=0.01, що є меншим від 0,02; Р=0. Отже, зазначені в електронному кабінеті значення D=0,01 в червні 2020 року не відповідають дійсності. 04.06.2020 року ДПС України підтвердила свою бездіяльність, яка виразилась у неврахуванні таблиці даних в автоматичному режимі, направивши позивачу квитанцію №1 від 04.06.2020 року, у якій зазначено, що: «...ДОКУМЕНТ ЗБЕРЕЖЕНО НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ РІВНІ. Через певний час подбайте про прийом квитанції №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття Вашого електронного документу...» 09.06.2020 року ДПС України направила позивачу квитанцію №2 з реєстраційним номером 91224648849, у якій зазначено, що: «...ДОКУМЕНТ ПРИЙНЯТО. Виявлені помилки/зауваження: Інформацію Таблиці даних платника податку на додану вартість, зареєстрованої у контролюючому органі 04.06.2020 року за №91224648849, не враховано згідно з рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 05.06.2020 року №1617795/38049090. Державна податкова служба України...» 10.06.2020 року позивачу було направлено Рішення про неврахування таблиці даних від 05.06.2020 року №1617795/38049090, в якому зазначено, що: «За результатами розгляду таблиці даних платника податку, зареєстрованої у контролюючому органі 04.06.2020 року за №91224648849, відповідно до пункту 16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1165, прийнято рішення про її неврахування із підстав виявлення невідповідності визначених платником податку в таблиці даних видів діяльності наявним у платника податку основним засобам.». Зупинення реєстрації поданих позивачем податкових накладних відбувалось з підстав відсутності кодів товарів в таблиці даних з повідомленням показників «D» та «Р» і пропозицією надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних. Так, позивачем на підтвердження інформації, зазначеної в поданих податкових накладних, було надано відповідні пояснення та копії первинних документів. Після надання пропонованих пояснень та документів Головним управлінням ДПС у Чернігівській області були прийняті рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які, окрім номеру та дати, даних податкової накладної/розрахунку коригування та даних платника податку на додану вартість - покупця, містять однаковий зміст, зокрема: «відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з: наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства та додатковою інформацією (зазначити конкретні документи): задіяний у розповсюдженні ймовірно схемного податкового кредиту» Так, 24.07.2020 року Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних на поставку товарів ТОВ «Катеринопільський Елеватор» (ЄДРПОУ 32580463) №№ 1764959/38049090, 1764957/38049090, 1764958/38049090, 1764956/38049090, 1764955/38049090, 1764954/38049090, 1764953/38049090, які позивач 04.08.2020 року оскаржував. На підтвердження протиправності рішень про відмову в реєстрації податкових накладних позивач надав відповідні копії документів до скарг від 04.08.2020 року. Однак, отримав рішення ДПС України про відмову в задоволенні скарг і залишення оскаржуваних рішень без змін. Позивач, вважаючи дії відповідачів та оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а податкові накладні - реєстрації, звернувся до суду з даним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Контролюючими органами, відповідно до п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України (далі-ПКУ) є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи (пп.41.1.1). Уповноважена особа контролюючого органу, відповідно до пп.14.1.137-1 п.14.1 ст.14 ПКУ- посадова ( службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до п.21.1. ст.21 ПКУ посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами (пп.21.1.1); забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій (пп.21.1.2); забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень (пп.21.1.3); не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп.21.1.4); коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності (пп.21.1.5). Для цілей оподаткування платники податків, відповідно до п.44.1. ст.44 ПКУ, зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Відповідно до п. 42.1, ст. 42 ПКУ. податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Відповідно до пп. 19-1.1.46 п. 19-1.1. ст. 19-1 ПКУ, контролюючі органи, в межах своїх функцій, використовують під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерела, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом. А для здійснення цих функцій, контролюючі органи, відповідно до пп.20.1.3. п.20.1. ст.20 ПКУ, мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали, а також, відповідно до пп.20.1.43. п.20.1. ст.20 ПКУ, мають право проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи і, відповідно до пп.20.1.48. п.20.1. ст.20 ПКУ, мають право здійснювати інші повноваження, передбачені законом. Об`єктом оподаткування ПДВ, відповідно до пп. а п. 185.1. ст.185 ПКУ, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Відповідно до ст.201 ПКУ, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз.1 п.201.1.). Наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 року за №137/28267, відповідно до п.201.2. ст.201 ПКУ затверджено Форму податкової накладної та Порядок її заповнення. Податкова накладна, відповідно до абз.1 п.201.7. ст.201 ПКУ, складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). 01.02.2020 року набула чинності постанова кабінету міністрів України № 1165 від 11.12.2019 року, а разом з нею затверджені останньою Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (Далі - Порядок №1165) та Порядок розгляду скарги щодо рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок розгляду скарги). Порядком №1165 передбачено право платників податків подати до ДПС таблицю даних платника податку за встановленою у додатку 5 формою (п.12). На момент подачі таблиці даних обсяг постачання згідно з податковими накладними/розрахунками коригування, зареєстрованими за останні 12 календарних місяців у Реєстрі, становив 90,32 %, що більше 25 відсотків загального обсягу операцій з постачання за останні 12 календарних місяців, а розраховані позивачем значення показників згідно даних контролюючого органу в електронному кабінеті позивача становили: D більшим від 0,02; Р менше показника Рм* 1,4. Неврахування ДПС України таблиці даних позивача в автоматичному режимі в порушення приписів п.18 Порядку №1165 є протиправною бездіяльністю. Даною бездіяльністю ДПС України порушено право позивача на врахування таблиці даних Позивача в автоматичному режимі відповідно до п.18 Порядку №1165 та права, зокрема, але не виключно, не відповідати п.1 критеріям ризиковості здійснення операцій, як однієї з підстав зупинення реєстрації податкових накладних і право відповідати вимогам пп.4 п.3 Порядку №1165, як одній з ознак безумовної реєстрації податкових накладних, за яких реєстрація таких податкових накладних/розрахунків коригування не зупиняється в Реєстрі. Прийняттю рішення Головним управлінням ДПС у Чернігівській області у формі додатку 6 Порядку №1165 мали передувати обставини врахування таблиці даних в автоматичному режимі після прийняття рішення про неврахування таблиці даних. На момент винесення Головним управлінням ДПС у Чернігівській області зазначеного рішення, обставини, що мали передувати такому рішенню не настали, а інформація про основні засоби позивача вже містилась у відповідних інформаційних базах контролюючого органу, що підтверджується квитанцією №2 з реєстраційним номером 9124827513 від 04.06.2020 року Повідомленням про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП) від 04.06.2020 року. Таким чином, рішення ГУ ДПС у Чернігівській області у формі додатку 6 Порядку №1165 винесено передчасно, містить у собі недостовірні відомості та порушує право позивача на врахування таблиці даних в автоматичному режимі відповідно до п.18 Порядку №1165 та право, зокрема, але не виключно, не відповідати п.1 критеріям ризиковості здійснення операцій. Державною податковою службою України в порушення п. 4 Порядку № 1165 перевірок поданих на реєстрацію податкових накладних на відповідність ознаці безумовної реєстрації за пп. 3 п.3 Порядку № 1165 не здійснювалось, а зупинення реєстрації податкових накладних на підставі показників, отриманих не в порядку та не у спосіб, визначений ПКУ, відбулось протиправно в порушення пп. 19-1.146 п. 19-1.1 ст.19-1 та пп. 20.1.43 п.20.1 ст.20 ПКУ. Таблиця даних позивача не врахована, а зазначена позивачем у податкових накладних власно вирощена продукція насіння соняшника не придбавалась і не ввозилась як товар на митну територію України, тому не може визначатись величиною залишку як різниця між обсягом придбання такого товару та/або ввезення на митну територію України, збільшеного у 1,5 рази. Зупинення реєстрації податкових накладних за іншими критеріями ризиковості здійснення операцій чи критеріями ризиковості платника податків не відбувалось. Отже, в порушення п. 201.16. ст.201 ПКУ реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена не в порядку та не на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України. В усіх податкових накладних позивача містилась інформація про постачання товарів і позивач на підтвердження інформації в цих податкових накладних разом із поясненнями надавав пропоновані у квитанції копії договорів та видаткових накладних тощо в якості первинних документів про факти вчинення господарських операцій, як підстав для цих податкових накладних. Складені між суб`єктами господарювання такі документи у повній мірі відповідають приписам та вимогам до них, викладених у ч. 2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та п.2.4. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а тому первинні документи безумовно містять відомості про реальні господарські операції платника податку. Квитанціями ДПС України щодо поданих на реєстрацію податкових накладних позивачу пропонувалось надати пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних, а не документів, які підтверджують походження товару, який реалізовано. Крім того, подавати інформацію, документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) із зазначенням конкретного переліку документів, які повинен надати платник податків, та підстав для їх надання - передбачено пп. 16.1.5 п. 16.1 ст. 16 ПКУ. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в порушення абз.1 п. 73.3. ст. 73 ПКУ квитанції не містять встановленого законом вичерпного переліку та підстав надання інформації, тому не являються письмовим запитом контролюючого органу про подання інформації; в порушення абз. 9 п.73.3. ст.73 ПКУ недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих Підприємством, не виявлено, будь яких актів виявлення чи відповідних рішень податкового органу з цього приводу немає. Усі дані, що містяться у податкових деклараціях, поданих Підприємством, достовірні. Жодної з перелічених в абзацах 7-14 п.73.3. ст.73 ПКУ підстав надсилання платнику податків запиту про подання інформації не існує та квитанціями не зазначено; в порушення абз. 6 п.73.3. ст.73 ПКУ квитанції не являються письмовим запитом про подання інформації; в порушення п. 16.1.5. та п. 16.1.7. ст. 16 ПКУ квитанціями допущено витребування інформації і документів у необмеженому обсязі, конкретний перелік документів, який повинен надати позивач, квитанціями не зазначено. Разом з тим, визначати на розсуд позивача, які з можливих масивів документів потребує контролюючий орган, не передбачено законодавством. Так, відповідачі не запитували у позивача недостатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних документів, а у позивача не виникало обов`язку їх надавати. Недотримання принципу правової визначеності під час зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних призвело до необізнаності позивача щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен був надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідачів виникла можливість прояву нічим необмеженої дискрецїї. Вказане призвело до прояву відповідачами негативного розсуду, внаслідок чого позивач не зміг належним чином виконати свої обов`язки, мета яких - реєстрація податкової накладної. Можливість надання позивачем вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення відповідачами документів конкретного виду критерію ризиків. Вживання відповідачами загального посилання на пункт Критеріїв ризиковості операцій позивача без наведення конкретного переліку документів є абстрактним і невизначеним та призводить до необґрунтованого обмеження права позивача бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Так, Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 року у справі 825/849/17 (адміністративне провадження № К/9901/1984/17) дійшов висновку щодо скасування рішення Комісії ДФС України про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема зазначив: - «Відповідно до пункту 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики. При цьому, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України ДФС України не вказує у квитанції конкретних документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567. Верховний Суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає приписам податкового законодавства, оскільки платником податків надано всі необхідні документи на підтвердження факту здійснення господарської операції за податковою накладною, у той час, як відповідачем зазначені документи всебічно не досліджені, а доводи платника податків не спростовані. Проте, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних». В порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення містять в собі лише загальне твердження про ненадання документів, без конкретизації конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані. Отже, такі рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткої підстави для неприйняття, що свідчить про їх необґрунтованість. Факти зупинення реєстрації податкових накладних у ЄРПН не спростовують ані обставин здійснення платником податків господарських операцій, ані обставин наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна. Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про здійснення господарських операцій, а також на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб`єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути вмотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад документи, пояснення осіб, тощо. Таким чином, висновки та рішення контролюючого органу можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачі діяли протиправно, не у відповідності до Конституції України, Податкового кодексу України та інших Законів України, не забезпечили ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень та допустили порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В. Повний текст виготовлено: 15 вересня 2021 року.