Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/2422/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2021 року справа №200/2422/21-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В. розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 р. у справі № 200/2422/21-а (головуючий І інстанції Бєломєстнов О.Ю.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В: 05.03.2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, у якій просив: - визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не сплати ОСОБА_1 заборгованості по страховим виплатам за період з 01.03.2016 року по 31.12.2020 року; - зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та сплатити заборгованість по страховим виплатам ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 року по 31.12.2020 року. В обґрунтування позову зазначив, що він у зв`язку з проведенням АТО зареєструвався як переміщена особа на території підконтрольній українській владі. Після цього він звернувся із заявою про взяття на облік та виплату страхових відшкодувань до іншого територіального органу Управління виконавчої дирекції фонду в Запорізькій області Білецькому відділенні, як отримувач страхових виплат. Однак, з 01.03.2016 року йому з невідомих причин страхові виплати було припинено. 25.02.2020 року він звернувся із заявою до Слов`янського відділення ФСС щодо виплати йому заборгованості по страховим виплатам. У відповіді йому було повідомлено, що йому були нараховані страхові виплати за січень, лютий та березень 2021 року, проте заборгованість не виплачено. Вважає, що такі дії відповідача дискримінують його, оскільки інші громадяни України, які мешкають на території підконтрольній владі України, не мають жодних труднощів щодо отримання страхових виплат. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 р. у справі № 200/2422/21-а позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 заборгованості по щомісячним страховим виплатам за періодз 01.03.2016 року по 31.12.2020 року. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01.03.2016 року по 31.12.2020 року. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, внутрішньо переміщеною особою, місце проживання було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичним місцем проживання/перебування позивача на момент звернення до суду є АДРЕСА_2 . Зазначене підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11.09.2018 року № 0000613242. Відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (надалі - УВД ФССУ в Донецькій області) є робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (надалі - Фонд) - суб`єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах здійснює функції, передбачені ст. 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідач є юридичною особою, має відділення в районах і містах обласного значення, які є відокремленими підрозділами без статусу юридичної особи. Згідно з ч.3 ст. 8 вказаного вище Закону відповідач та його відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду. Тому з урахуванням їх статусу, діяльність (бездіяльність) УВД ФССУ в Донецькій області оцінюється судом незалежно від відділень, у яких знаходився на обліку позивач у межах території Донецької області. Постановою Більмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 03.07.2015 року № 0818/3569/3569/10 продовжено потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну грошову виплату в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 662,00 грн. Виплати проводити з 01.06.2015 року по 06.10.2015 року включно. Постановою Більмацького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 12.03.2016 року № 0818/3569/3569/15 припинено виплату ОСОБА_1 з 01.03.2016 року щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 662,00 грн., у зв`язку з закінченням терміну дії щомісячної виплати. З січня 2021 року по теперішній час позивач перебуває на обліку та отримує страхові виплати в Слов`янському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, що підтверджується довідкою про доходи від 08.04.2021 року. Сторонами не оспорюються наведені вище фактичні обставини. Спірним питанням у даній справі є правомірність бездіяльності відділення відповідача, внаслідок якої позивач не отримує страхові виплати нараховані з 01.03.2016 року по 31.12.2020 року. Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV (далі - Закон № 1105), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII. Відповідно до п.п. "в" п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 1105 (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого. Статтею 40 Закону № 1105 (у редакції, що діяла до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому проводяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати проводяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Як вбачається з матеріалів справи, позивач здобув право на отримання страхових виплат з 01.04.2001 року (зареєстрований страховий випадок трудове каліцтво, що сталося 25.01.1993 року) та до 2014 року перебував на постійному обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську. Як зазначалося судом раніше, позивач є внутрішньо переміщеною особою з 2015 року. Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначені Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі Закон № 1706). Статтею першою Закону № 1706 визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону N1706). Водночас, ст. 14 Закону № 1706 визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1706 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності здійснюється відповідно до законодавства України. Частиною 10 тієї самої статті визначено, що внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування. Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, можливо дійти висновку, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України, у тому числі щодо отримання страхових виплат. За приписами ст. 27 Закону України Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами. Також, відповідно до ст. 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством. Судом встановлено, що з 01.03.2016 року позивачу щомісячні страхові виплати у Більмацькому відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області були припинені у зв`язку з закінченням терміну дії щомісячної виплати. Проте, суд не вважає таку обставину належною підставою для припинення страхових виплат. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово висловлював правовий висновок, згідно з яким Законом № 1706 (в тому числі в редакції до 13.01.2016) не встановлено зв`язку права внутрішньо переміщених осіб на отримання соціальних виплат з дією довідки про взяття на облік. У постанові від 27 березня 2020 року по справі №185/4142/17(2-а/185/283/17), адміністративне провадження №К/9901/30617/18 Верховний Суд зазначив, що ні Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, ні Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування не передбачають такої підстави для припинення пенсії/соціальних виплат, як відсутність за місцем фактичного проживання. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018, та у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №243/4547/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року по справі № 243/3505/16-ц, висновок яких суд обов`язково враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин. При цьому суд також приймає до уваги ч. 2 ст. 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, згідно з якою реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зважаючи на відсутність зв`язку права внутрішньо переміщених осіб на отримання соціальних виплат з дією довідки про взяття на облік, закінчення терміну дії такої довідки не могло виступати законною підставою для нездійснення страхових виплат позивачеві. Такий обов`язок мав виконуватися Більмацьким відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, а після зміни позивачем місця реєстрації як ВПО відповідачем в особі Слов`янського відділення. Після постановлення на облік у відповідача були наявні відомості про одержані позивачем за спірний період виплати. Право позивача нам їх отримання у позивача не припинилося. Відтак саме відповідач усоблював Фонд соціального страхування України у відносинах з позивачем та мав можливість виплатити йому заборгованість за період з 2016 по 2020 роки. У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не виплати позивачу заборгованості з щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2016 року по 31.12.2020 року. Разом з тим, позивач просить суд визнати протиправними саме дії щодо не виплати йому вказаних сум. З цього приводу слід зазначити, що на відміну від бездіяльності (тобто відсутності обов`язкових до вчинення дій), будь-яка дія є активною поведінкою. Судом не встановлені активні дії відповідача щодо позивача стосовно виплати заборгованості за період з 01.03.2016 року по 31.12.2020 року. Тому вказане позивачем формулювання позовних вимог є юридично некоректним. Суд виходить з того, що ним встановлена бездіяльність щодо не виплати належних позивачеві сум, яка і підлягає визнанню протиправною у разі задоволення позовних вимог. Враховуючи наведене суд вважає, що достатнім, необхідним та ефективним способом захисту є: - визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період з 01.03.2016 року по 31.12.2020 року; - зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01.03.2016 року по 31.12.2020 року. Щодо строку захисту порушеного права позивача слід зазначити, що частина 1 статті 118 КАС України визначає процесуальні строки як встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом цієї норми процесуальним строком є також строк звернення до суду, який відповідно до частини 2 статті 122 КАС України становить шість місяців, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частин 1, 4 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається з адміністративним позовом та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (рішення ЄСПЛ у справі Ілхан проти Туреччини від 27.06.2000 року). У зв`язку з наведеним, ухвалою суду від 23.03.2021 року заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду було задоволено. Визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк звернення з позовом до адміністративного суду. Таке поновлення є дискреційним повноваженням суду першої інстанції. Стосовно посилань відповідача на необхідність застосування ч. 4 ст. 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування при розгляді даної справи, суд не приймає їх до уваги. Згідно з ними виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, проводяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Водночас, відповідно до ч. 6, 7 ст. 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці". Як встановлено судом, порушення прав позивача на отримання належних сум страхових виплат відбулося з вини органу, що призначає і виплачує страхові виплати. Тому в даному випадку на підставі ч. 7 ст. 47 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивач має право на захист порушеного права на виплату страхових за минулий час без обмеження будь-яким строком. На необхідність застосування положень спеціальних норм законодавства неодноразово вказував Верховний Суд України, зокрема в рішенні від 25 травня 2016 року по справі № 21-1249а16, а також Верховний Суд в постанові від 03 травня 2018 року по справі №805/402/18, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 р. у справі № 200/2422/21-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2021 р. у справі № 200/2422/21-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 14 вересня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко