Постанова Херсонський апеляційний суд № 653/3444/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И «14» вересня 2021 року м. Херсон Справа № 653/3444/20 Провадження № 22-ц/819/1675/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя доповідач)Кузнєцової О.А. суддів:Майданіка В.В., Орловської Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Генічеського районного суду Херсонської області у складі судді Делалової О.М.. від 20 травня 2021 року у справі позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИЛА: У жовтні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог Банк зазначав, що 17.02.2014 р. між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н шляхом підписання останньою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном його повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом відповідачка підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг. Оскільки Банк свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, а ОСОБА_1 неналежним чином виконувала зобов`язання по поверненню кредитних коштів, у зв`язку з чим станом на 24 вересня 2020 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 25 087,89 грн., яка складається з: 16 683,12 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1 224,19 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 7 180,58 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625, Банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в зазначеному розмірі та судові витрати в розмірі 2 102,00 грн.. Заочним рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 20 травня 2021 року позовні вимоги Банку задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договром №б/н від 17.02.2014 року в сумі 6 119,96 грн. та судовий збір в розмірі 512,88 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, а також на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позов Банку задовольнити в повному обсязі. Зокрема апелянт посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази та обставини по справі. Так, відповідач під особистий підпис був ознайомлений з усіма умовами договору, підписав Довідку про умови кредитування (Паспорт споживчого кредит), в зазначеному Паспорті сторони погодили процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язань щодо повернення кредиту, а також було погоджено всі істотні умови договору. Крім того, судом першої інстанції не застосовано правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду з відповідними висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. На думку апелянта матеріали справи не містять будь-яких доказів на спростування заборгованості по кредиту згідно укладеного між сторонами правочину. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Таким чином суд безпідставно відмовив у стягненні частини заборгованості за тілом кредиту, відсотків та прострочених відсотків, оскільки за умовами Договору платіж включає в себе плату за користування кредитом, передбачену тарифами, і частину заборгованості за кредитом. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Таким чином, сума заборгованості за поточним та простроченим тілом кредиту постійно змінюється, в залежності від використання відповідачем кредитних коштів та внесення ним платежів на погашення заборгованості. В іншій частині рішення суду, а саме в частині задоволення позовних вимог, не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом на предмет його законності та обгрунтованості. Письмових відзивів (заперечень) на скаргу до апеляційного суду не надходило. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, ухвалою Херсонського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін та проведення судового засідання. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у визначених цивільним процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник користувався отриманими кредитними коштами і не повернув їх у повному обсязі, тому підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту але у меншому розмірі, ніж зазначалося Банком, оскільки підстави для збільшення тіла кредиту (простроченого) за рахунок погашення нарахованих процентів та пені у Банка відсутні. Матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а тому відсутні підстави для задоволення вимог щодо стягнення відсотків та штрафу. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Як вбачається із матеріалів справи, 17.02.2014 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в Приватбанку, де зазначено, що вона згодна з тим, що дана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що вона ознайомився та погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які були їй надані для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.11). До кредитного договору позивачем додано Витяг з тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна Gold». та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, якими визначено, зокрема пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, в тому числі пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування та інші умови. Підпис відповідача з ознайомленням відсутній (а.с.14,15-41). Згідно наданого Банком розрахунку, станом на 24 вересня 2020 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість у загальному розмірі 25 087,89 грн., яка складається з: 16 683,12 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 1 224,19 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 7 180,58 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 (а.с.6-7,8). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 14.12.2018 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першоїстатті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (14.12.2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (12.05.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другоюстатті 11 Закону № 1023-XIIпро повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Банку до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитом, оскільки Банком не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог в цій частині. Надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг позичальником не підписані й оригінали цих документів кредитором відповідачеві передані не були, у зв`язку з чим їх не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору. Документ, який би засвідчував отримання відповідачем під підпис пам`ятки, яка містить тарифи і основні умови кредитування, позивачем суду також не надано. Доводи апеляційної скарги Банку про те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази та обставини по справі, зокрема, Довідку про умови кредитування (Паспорт споживчого кредиту) (а.с.12-13), підписану відповідачем, в якій сторони погодили процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язань щодо повернення кредиту, та штрафні санкції, до уваги колегії суддів не приймаються та підлягають відхилення виходячи з наступного. Надаючи оцінку зазначеному доводу, колегія суддів вважає, що посилання апелянта на те, що позичальником підписано паспорт споживчого кредиту, не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними коштами. В зазначеному паспорті споживчого кредиту підпис споживача не є власноручним підписом особи та не має письмової форми вираження, а зроблений на планшеті Банку в електронному вигляді, відтак він не має правового статусу, який би забезпечував можливість його використання за згодою сторін без вчинення сторонами окремої письмової угоди. При цьому, підпис відповідача міститься лише на останній сторінці документу, який позивач вважає «паспортом споживчого кредиту» (проте така назва у зазначеному документі відсутня), на якій викладено умови щодо порядку повернення кредиту, додаткова інформація, інші важливі правові аспекти. У той час, як аркуш з інформацією щодо основних умов кредитування та реальної річної процентної ставки підпису відповідача не містить. Зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Крім того, інформація, зазначена у Паспорті, є чинною та актуальною лише до 30.01.2018 року. У розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту за двома кредитними картками та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Як встановлено заява - анкета, що підписана ОСОБА_1 не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що у змісті позовної заяви в обґрунтування підстав стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам позивач посилається виключно на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи, викладені на сайті банку, а також на витяг з вказаних Тарифів. Враховуючи, що згідно ч. 6 ст. 367 ЦПК Українив суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, тому колегія суддів не приймає посилання скаржника на підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту, як на підставу вимог в частині стягнення відсотків, оскільки вказані підстави позову не були заявлені позивачем в суді першої інстанції. Не спростовують висновок суду першої інстанції і доводи позивача про те, що відповідач умови надання банківських послуг не заперечував, що на думку Банку є достатньою підставою для стягнення із позичальника крім тіла кредиту, ще і нарахованих відсотків та неустойки, оскільки визначальним у даному випадку є встановлення обставин про додержання письмової форми при укладанні договору споживчого кредиту, і лише у випадку доведення факту дотримання обов`язкової форми такого договору можна розцінювати вказані позивачем Тарифи, Умови та правила надання банківських послуг, як невід`ємну складову змісту договору разом із анкетою-заявою. Доводи апеляційної скарги щодо визнання відповідачем умов укладеного договору з огляду на часткову сплату ним заборгованості за кредитом, колегія суддів також вважає не обгрунтованими, оскільки надана позивачем у підтвердження викладених доводів виписка з банківського рахунку не свідчить про погодження відповідачем умов договору щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, а лише відображає інформацію про рух коштів та їх списання банком з кредитної картки з визначенням проведеної ним операції та суми на балансі рахунку. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 119,96 грн. Так, як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, проценти нараховані за користування кредитними коштами погашалися Банком за рахунок кредиту, збільшуючи відповідно загальну заборгованість за тілом кредиту. Проте, анкета-заява, підписана сторонами не містить як відомостей, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, так і відомостей про погашення нарахованих процентів за рахунок кредиту. А отже підстави для збільшення тіла кредиту за рахунок погашення нарахованих процентів у Банка були відсутні. Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, та виписки по рахунку (а.с.49-50) ОСОБА_1 було використано кредитних коштів в сумі 20 193,20 грн., а на погашення заборгованості сплачено 14 073,24 грн., що свідчить, про те, що відповідачем частково було погашено використані нею грошові кошти, і залишок по фактично використаних нею коштів складає лише 6 119,96 грн Згідно наданої Банком довідки відповідачу було встановлено максимальний кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн.(16.01.2018 року) (а.с.9). За встановлених обставин, зважаючи на те, що між сторонами не узгоджено розмір процентів за користування кредитом, а також на те, що сума заборгованості за простроченим тілом кредиту не може перевищувати максимального розміру кредитного ліміту, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом креду у визначеному Банком розмірі задоволенню не підлягають. Отже, надаючи оцінку наведеним фактичним обставинам справи, наявним у справі доказам на підтвердження заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із вищенаведених підстав. Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, на які сторони посилались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, не допустив порушення норм матеріального та/або процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору. Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ухвалено судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування в цій частині та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі відсутні. Керуючись ст.ст. 367,368,374,375,381-384,390 ЦПК України суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення заочне рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 20 травня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме: 10 563,16 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 1 224,19 грн. - заборгованості за простроченими відсотками; 7 180,58 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий О.А.Кузнєцова Судді: В.В.Майданік Н.В.Орловська