Постанова Львівський апеляційний суд № 461/3983/21

Справа № 461/3983/21 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д. Провадження № 33/811/916/21 Доповідач: Гуцал І. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Гуцал І.П., з участю представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Стасишина Романа Мироновича, представника Львівської митниці Держмитслужби України Сліпенка Сергія Володимировича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, в с т а н о в и в : постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 106 612грн. 99 коп., та конфіскації в дохід держави товару, вилученого згідно протоколу про порушення митних правил№0591/209000/21 від 30 березня 2021 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Галицької митниці ДМС України 243 грн. 82 коп. витрат за зберігання товару на складі митниці. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 454 грн. судового збору. Згідно постанови судді суду першої інстанції 30 березня 2021 року близько 10 год. 30 хв. в зону митного контролю смугою руху «червоний коридор» в напрямку в`їзд в Україну пункту пропуску «Краковець-Корчова» митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби заїхав автомобіль марки «IVECO», модель «35С15», реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Крім водія в автомобілі переміщувався ще один громадянин ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_3 ). Після подання документів до митного контролю ОСОБА_1 та пасажиру ОСОБА_3 було надано для заповнення митні декларації та роз`яснено митні правила. Після перевірки заявлених відомостей та завірення митних декларацій штампом «Під митним контролем № 099» та усного опитування ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час здійснення митного контролю, а саме перевірки відповідностей заявлених в митній декларації та візуального огляду транспортного засобу в особистих речах водія ОСОБА_1 без ознак приховування було виявлено товар, який не був вказаний у деклараціях. Не погоджуючись з постановою судді Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову та звільнити його від адміністративної відповідальності обмежитися усним зауваженням. Крім того, просить поновити термін на апеляційне оскарження постанови Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2021 року у зв`язку з тим, що з повним текстом постанови він зміг ознайомитися 28 травня 2021 року в Єдиному реєстрі судових рішень. Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова судді суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що парфуми про які зазначено в протоколі про порушення митних правил не є його власністю, а належали пасажиру ОСОБА_3 , а речі які він ввозив на територію України є для особистого користування. Повідомляє, що в письмових поясненнях зазначив, що не задекларував парфуми проте своєю власністю їх не визнав, а про те що в акті огляду вказано, що парфуми є його власністю він не побачив, оскільки було написано дуже дрібно та нерозбірливо, а працівник митниці в усному опитуванні нічого про це не повідомив. Зазначає, що не мав наміру нанести шкоду громадським або державним інтересам, одяг віз для особистого користування. Наголошує, що має на утриманні двох дітей, та дружину яка не працює, він також постійного місця роботи не має. Заслухавши пояснення представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності адвоката Стасишина Р.М. який підтримав доводи апеляційної скарги та представника Львівської митниці Держмитслужби України Сліпенка С.В. на заперечення доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням, що ОСОБА_1 ознайомився з повним текстом постанови судді суду першої з Єдиного реєстру судових рішень 28 травня 2021 року, суддя апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, 486,489 МК України, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Виносячи постанову суддя суду першої інстанції дотримався вищенаведених норм. Відповідно до ч.1 ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Статтею 472 Митного кодексу України передбачена відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто нез`явлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. За змістом цього Закону такі дії вчиняються винною особою умисно чи з необережності. Згідно зі ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При цьому підпункти « а, б, г, д» п. 5 ст. 257 Митного Кодексу вказують на те, що декларант зобов`язаний вносити до митної декларації точні відомості про товари, їх найменування, кількість, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів, поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, висновком експерта, іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил. На переконання судді апеляційного суду, при розгляді справи відносно ОСОБА_1 суддею суду першої інстанції дані вимоги законодавства дотримано. Висновок суду про наявність у його діях адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, а саме переміщення товарів через митний кордон України шляхом недекларування, тобто не заявлення за встановленою формою точних відомостей про товар, ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин справи. Суддя апеляційного суду вважає, що висновок судді суду першої інстанції є обґрунтованим та законним, такий підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: протоколом про порушення митних правил №0591/20900/21 від 30 березня 2021 року, актом про проведення огляду,митною декларацією, поясненнями в яких він зазначив, що не задекларував одяг та парфуми різного асортименту, описом предметів, доповідною запискою Державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Яворів» Галицької митниці Держмитслужби В.Кривошия,висновком №1420003400-0079 від 29 квітня 2021 року Доводи апелянта про те, що парфуми про які зазначено в протоколі про порушення митних правил не є власністю ОСОБА_1 , а належали пасажиру ОСОБА_3 не заслуговують на увагу. Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_1 а.с.13 останній зазначив, що не задекларував та не повідомив інспектора про одяг та парфуми. Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не побачив, що в акті огляду зазначено, що парфуми є його власністю, оскільки там написано нерозбірливо, не заслуговують на увагу судді апеляційного суду. Як вбачається з акту огляду а.с. 10 ОСОБА_1 підписав його та погодився зі змістом акту, проте що йому не зрозумілий даний документ, чи він не зміг з ним ознайомитися ОСОБА_1 не зазначав в своїх письмових поясненнях, тому суддя апеляційного суду розцінює дані твердження як спробу уникнути адміністративної відповідальності. За таких обставин, апеляційна скарга не містить належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не підтверджені належними доказами. Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду в достатній мірі повно, об`єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах справи доказах. Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суддя також дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ст. 472МК України, з урахуванням його особи, й інших обставин справи. Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, підтверджується належними доказами, а постанова судді є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову судді Галицького районного суду м. Львова без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя п о с т а н о в и в: поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Галицького районного суду м. Львова 25 травня 2021 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2021 року залишити без задоволення. Постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 25 травня 2021 року, - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Гуцал І.П.