Постанова Миколаївський апеляційний суд № 487/6069/20

13.09.21 22-ц/812/1670/21 Єдиний унікальний номер судової справи: 487/6069/20 Провадження № 22-ц/812/1670/21 Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 13 вересня 2021 року м. Миколаїв Справа 487/6069/20 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Лисенка П.П., Царюк Л.М., із секретарем судового засідання Лівшенком О.С., за участю: представника позивача ОСОБА_1 Гречаної Є.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Гуденко О.А., повний текст якого складений 08 липня 2021 року, за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно - страхова компанія» (далі ПрАТ «УПСК») про відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, встановив: 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ПрАТ «УПСК» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП). Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва 29 жовтня 2020 року позовну заяву передано на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва за територіальною підсудністю. Позивач зазначав, що 02 травня 2020 року біля 14-30 год. на перехресті вул. Пушкінська та вул. Нікольська в м. Миколаєві з вини водія автомобіля «Kia Optima», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено належний позивачу автомобіль «Audi А4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під його керуванням. За наслідками ДТП постановою Заводського районного суду м. Миколаєва 20 липня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди. 24 вересня 2020 року ОСОБА_2 сплатив йому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою 46 000 грн. Відповідно до висновку про незалежну оцінку майна №143-20 від 04 червня 2020 року, вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП його автомобілю становить 187 691 грн. 45 коп. (фізично знищений ТЗ). Отже його ремонт є економічно не обґрунтованим (витрати на відновлювальний ремонт автомобіля (499 956 грн. 40 коп.) перевищують вартість аналогічного транспортного засобу в технічно справному стані (187 691 грн. 45 коп.)). На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «УПСК» з лімітом страхової виплати за шкоду, заподіяну майну в розмірі 100 000 грн., у зв`язку з чим йому було виплачено страхове відшкодування у розмірі 89 738 грн. 32 коп., тоді як на його думку, повинно було бути виплачено 100 000 грн. Посилаючись на те, що відповідач порушив вимоги Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і не доплатив йому суму страхового відшкодування в розмірі 10 261,68 грн., позивач просив стягнути з відповідача зазначену суму, вартість звіту 4 000 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 3 000 грн. та судовий збір 840 грн. 80 коп. У відзиві на позовну заяву ПрАТ «УПСК», посилалось на безпідставність вимог позивача. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив із того, що ПрАТ «УПСК» виконало своє зобов`язання з відшкодування шкоди у зв`язку з настанням страхового випадку перед ОСОБА_1 належним чином. Суд вважав, що у Висновку за Звітом № 143-20 про незалежну оцінку майна з визначення матеріального збитку, який виконано суб`єктом оціночної діяльності на замовлення позивача, відсутні відомості щодо ринкової вартості ТЗ після ДТП, величина втрати товарної вартості автомобіля ТЗ AUDI A4, реєстраційний номер НОМЕР_2 не розраховувалась. Тобто, позивач не здійснив заходів, необхідних для того, щоб його твердження щодо вартості автомобіля після ДТП, були доведені належними та допустимими засобами доказування. На підтвердження вартості пошкодженого ТЗ AUDI A4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивач надав лише роздруківку із веб-сайту ТОВ «Аудатекс Україна», в якій визначено зобов`язуючу пропозицію з визначення вартості майна ТЗ AUDI A4, згідно з якою найвищою пропозицією є 42 000 грн. У роздруківці відсутні дані щодо реєстраційного номеру ТЗ, номера шасі або інших даних, які б могли ідентифікувати транспортний засіб. Окрім того, зазначену роздруківку суд вважав, що не може прийняти як належний та достовірний доказ вартості пошкодженого автомобіля, оскільки вона не відповідає вимогам доказування, встановленим Главою 5 ЦПК України, щодо належності, допустимості та достовірності доказів. Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги, в якій посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати оскаржене судове рішення в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що ухвалюючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції сам зробив висновки та відмовив в позові навіть відповідач жодного слова про не доказовість зобов`язуючої пропозиції не вказував, адже знає, що для страховика це є головним доказом реальної ринкової вартості пошкодженого ТЗ, адже всі страховики, а також МТСБУ користуються даною платформою. Веб-сайт ТОВ «Аудатекс Україна» пропонує страховим компаніям швидко і просто визначити ринкову залишкову вартість пошкоджених ТЗ після ДТП, але їм вигідно робити аварійні сертифікати, щоб збільшувати вартість пошкодженого ТЗ. Так як справа розглядалася у спрощеному позовному провадженню апелянт не мав можливості пояснити вищевказане суду і навіть подумати не міг, що саме цей документ може бути підставою для відмови у позові. Вважав, що потрібно робити судову експертизу щодо визначення ринкової вартості ТЗ до та після ДТП. Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подав. В судовому засідання представник позивача підтримала доводи та вимоги викладені в апеляційній скарзі. Відповідач свого представника в судове засідання не направив. За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосується фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 367 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 02 травня 2020 року ОСОБА_2 , керуючи ТЗ «KiaOptima» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на перехресті вул. Пушкінська та вул. Нікольська проявив неуважність при виконанні маневру повороту ліворуч, не надав переваги в русі та допустив зіткнення з рухаючимся у зустрічному напрямку ТЗ «Audi А4», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , чим порушив вимоги 2.3б, 16.6 Правил дорожнього руху. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 липня 2020 року у справі № 487/3429/20, ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та до нього застосовано адміністративне стягнення (а.с.25). Відповідно до розписки від 24 вересня 2020 року ОСОБА_2 сплатив ОСОБА_1 46 000 грн. за матеріальну шкоду, що була завдана внаслідок ДТП 02 травня 2020 року (а.с.10). Згідно полісу №АО 4128690 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строком дії від 30 серпня 2019 року до 29 серпня 2020 року, ТОВ «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера»» застрахувало цивільно-правову відповідальність водія щодо ТЗ KiaOptima реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму майнової шкоди в 100 000 грн. з розміром франшизи нуль грн. (а.с.73). 04 травня 2020 року ОСОБА_1 повідомив ПрАТ «УПСК» про ДТП. 05 травня 2020 року з повідомленням про ДТП до ПрАТ «УПСК» звернулося ТОВ «МСП «Ніка-Тера» (а.с.74-77). Відповідно до Аварійного сертифікату № 10-D/71/4 від 04 травня 2020 року ринкова вартість КТЗ AudiA4 реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 172 308,00 грн., ринкова вартість пошкодженого об`єкта дослідження становить 82 572,90 грн. Дослідження проводилось страховим комісаром ОСОБА_3 у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», Національним стандартом №1 «Загальні засади проведення оцінки майна та майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10 жовтня 2003 року, «Нормами професійної діяльності оцінювача», затвердженої Радою УТО (а.с. 84-93). 12 травня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про страхове відшкодування до ПрАТ «УПСК», в якій просив відшкодувати йому шкоду, заподіяну транспортному засобу AudiA4 реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 94). Як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, 31 липня 2020 року ПрАТ «УПСК» перерахувало позивачу виплату страхового відшкодування в сумі 89 735,10 грн. (172 308 грн. (ринкова вартість ТЗ до ДТП)-82572 горн. 90 коп. (ринкова вартість ТЗ після ДТП) (а.с. 95-97). Матеріали справи не містять доказів, що автомобіль марки ТЗ «Audi А4», реєстраційний номер НОМЕР_2 на час розгляду справи змінив власника або є відновленим (відремонтованим). Висновком за Звітом № 143-20 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля AUDIA4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , від 04 травня 2020 року, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 за замовленням ОСОБА_1 , встановлені наступні види вартості, які визначались: ринкова вартість автомобіля AudiA4 реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату оцінки становить 187 691,45 грн.; коефіцієнт фізичного зносу автомобіля AudiA4 реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 0,70; вартість відновлювального ремонту автомобіля AudiA4 реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 499 956,40 грн. (без урахування ПДВ).Величина втрати товарної вартості автомобіля AudiA4 реєстраційний номер НОМЕР_2 не розраховувалась. Вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля AudiA4 реєстраційний номер НОМЕР_2 на дату огляду 04 травня 2020 року становить 187 691,45 грн. Оцінка виконана відповідно до ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 «Загальні положення оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою КМУ від 10 вересня 2003 року № 1440, Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка введена в дію наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159, Міжнародних стандартів оцінки та інших нормативно-правових актів (а.с.17-47). Згідно з частинами 1-3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. Частиною 1 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (стаття 1188 ЦК України). Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. На підставі поданої ОСОБА_1 заяви про здійснення страхового відшкодування за вищевказаним страховим випадком ПрАТ «УПСК» здійснило страхову виплату в межах ліміту відповідальності в сумі 89 735,10 грн. (172 308 грн. (ринкова вартість ТЗ до ДТП)- 82572 грн. 90 коп. (ринкова вартість ТЗ після ДТП), що не заперечувалося сторонами. Звертаючись до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті ДТП, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача, як відповідальної особи за винуватця ДТП, різницю між вартістю транспортного засобу «Audi А4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , до та після ДТП, а також з відрахуванням страхової виплати (ліміт 100 000 грн. страхова виплата 89 738, 32 грн.) Згідно з частиною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Отже суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 обґрунтовано виходив з недоведеності підстав для відшкодування за рахунок відповідача заподіяних збитків в сумі 10 261 грн. 94 коп., оскільки на час звернення позивача до суду майнова шкода, завдана внаслідок ДТП відшкодована позивачу в розмірі страхового відшкодування 89 735,10 грн., яка розрахована та встановлена на підставі Аварійного сертифікату № 10-D/71/4 від 04 травня 2020 року, тоді як підтверджений загальний розмір шкоди відповідно звіту суб`єкта оціночної діяльності, наданий позивачем, містить лише вартість ТЗ до ДТП та з нього неможливо встановити вартість пошкодженого ТЗ, а тому і вирахувати різницю між ними. За такого суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відшкодуванню за рахунок відповідача підлягала майнова шкода, спричинена внаслідок знищення транспортного засобу, у розмірі 89 735, 10 грн., що виплачена позивачу. Здійснення страхового відшкодування проведено страховиком на підставі заяви позивача і аварійного сертифіката, який складено аварійним комісаром у формі, що визначена страховиком та відповідає порядку і умовам здійснення страхових виплат, що передбачено положеннями частини першої статті 25 Закону України «Про страхування». Доводи апеляційної скарги про те, що Веб-сайт ТОВ «Аудатекс Україна» щодо визначення вартості матеріального збитку повинен був братися до уваги судом першої інстанції, оскільки є головним доказом реальної ринкової вартості пошкодженого ТЗ, а тому може бути доказом у справі, є неспроможними з огляду на таке. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами докази. На підтвердження своїх вимог щодо вартості пошкодженого ТЗ AUDI A4, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 надав роздруківку із веб-сайту ТОВ «Аудатекс Україна», в якій визначено зобов`язуючу пропозицію з визначення вартості майна ТЗ AUDI A4, згідно з якою найвищою пропозицією є 42 000 грн., з якою суд першої інстанції не погодився, надавши їй належну оцінку. Так суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов`язуюча пропозиція не відповідає вимогам доказування, встановленим Главою 5 ЦПК України, щодо належності, допустимості та достовірності доказів. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки зазначена зобов`язуюча пропозиція не відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року №1440, «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України і Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, а використовується виключно в інформаційних (ринкових, маркетингових) цілях. Тому визначення вартості пошкодженого ТЗ AUDI A4, реєстраційний номер НОМЕР_2 на підставі роздруківки із веб-сайту ТОВ «Аудатекс Україна», у такий спосіб не відповідає вимогам процесуального права, щодо належності та допустимості доказів. Отже суд першої інстанції дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін. Аналізуючи наявні у справі докази, місцевий суд врахував також умови реалізації принципу змагальності сторін у цивільному процесі, необхідність додержання принципу справедливості судового розгляду, наголосивши, що суд лише оцінює надані сторонам докази, але сам їх не збирає. У зв`язку з цим апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, маючи сумніви щодо наявного у справі висновку за звітом, сам не вирішив питання щодо призначення у справі експертизи. Встановлено, що заявник такого клопотання не заявляв, а підстави для призначення експертизи з ініціативи суду відсутні. Також апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача не підлягають стягненню витрати, пов`язані з оплатою висновку за Звітом з визначення вартості матеріального збитку. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 липня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосереднього до Верхового Суду у випадках та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: П.П. Лисенко Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 14 вересня 2021 року.