Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/15258/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15258/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Шрамко Ю.Т., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «ІСКРА» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Дослідне господарство «ІСКРА» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про визнання протиправним та скасування наказу, - В С Т А Н О В И В: Державне підприємство «Дослідне господарство «ІСКРА» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» (далі по тексту - позивач, ДП «Дослідне господарство «ІСКРА») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі по тексту - відповідач, Держгеокадастру) в якому просило визнати протиправними та скасувати наказ «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» №7-ДК від 06.03.2017 року, з урахуванням змін до нього, внесених наказом від 17.03.2017 року №11-ДК. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року в задоволенні значеного позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу. Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку. Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про продовження строку розгляду апеляційної скарги ДП «Дослідне господарство «ІСКРА» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року на розумний строк. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Держгеокадастру від 06.03.2017 року №7-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», вирішено:

1. Здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні, здійсненні заходів з охорони земель та в частині родючості ґрунтів за зміною показників якісного стану ґрунтів у результаті проведення господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення, своєчасним проведенням заходів щодо збереження, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, які перебувають у користуванні ДП ДГ «Іскра» та ДП ДГ «АФ «Надія» на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

2. Державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру - головному спеціалісту відділу з організації позапланових перевірок про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель Гаращенку Тарасу Васильовичу, старшому державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Сумській області - начальнику відділу контролю за використанням та охороною земель у Липоводолинському, Недригайлівському, Роменському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Проню Сергію Петровичу та державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Сумській області - головному спеціалісту відділу контролю за використанням та охороною земель у Липоводолинському, Недригайлівському, Роменському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Погрібному Олександру Анатолійовичу у термін з 06.03.2017 по 17.03.2017 здійснити зазначений в пункті 1 цього наказу захід державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

3. Про результати виконання вищезазначеного заходу доповісти Гаращенку Тарасу Васильовичу - державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру, Проню Сергію Петровичу - старшому державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та Погрібному Олександру Анатолійовичу - державному інспектору у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Сумській області до 20.03.2017 року. Наказом Держгеокадастру від 17.03.2017 року №11-ДК «Про внесення змін до наказів від 06.03.2017 року №6-ДК та №7-ДК» до наказу Держгеокадастру від 06.03.2017 року №7-ДК внесено такі зміни: 1) у пункті 2 наказу слова «у термін з 06.03.2017 по 17.03.2017» замінити словами «у термін з 06.03.2017 по 30.06.2017»; 2) у пункті 3 наказу слова «у термін до 20.03.2017» замінити словами «у термін до 04.07.2017». Підставою для проведення державного контролю за використанням ДП «Дослідне господарство «ІСКРА» та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру стало звернення народного депутата України Суслової І.М. від 27.02.2017 року №133-91 про проведення перевірки стану дотримання вимог земельного законодавства. У вказаному вище депутатському зверненні зазначено, зокрема, що згідно з інформацією у користуванні ДП «Дослідне господарство «ІСКРА» перебуває 3111 га, з них сільськогосподарських угідь біля 2800 га. Загальна площа користування ДП ДГ «АФ «НАДІЯ» становить 4333,02 га, з яких площа ріллі становить близько 1900 га. Проте, вказані землі фактично на підставі договорів на спільного обробітку (про спільну діяльність) використовуються приватними юридичними особами як рілля. Вказані договори є прихованими договорами оренди земельних ділянок, користувачами земель порушено вимоги Земельного кодексу України та законів України «Про землеустрій» та про «Про охорону земель» та змінено склад угідь. На підставі наказу від 06.03.2017 року №7-ДК Держгеокадастром проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при набутті права, використанні, здійсненні заходів з охорони земель та в частині родючості ґрунтів та зміною показників якісного стану ґрунтів в результаті проведення господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення, своєчасним проведенням заходів щодо збереження, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, які перебувають у користуванні ДП «Дослідне господарство «ІСКРА» на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 22.03.2017 року №38-1 (далі по тексту - акт перевірки). Згідно з актом перевірки, контролюючим органом встановлено, що на земельні ділянки, які перебувають у користуванні ДП «Дослідне господарство «ІСКРА», документи, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками на території Перехрестівської сільської ради Роменського району відсутні, а також у встановленому законодавством порядку не виготовлялися та державної реєстрації не проходили, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України. Вважаючи оскаржуваний наказ від 06.03.2017 року №7-ДК, з урахуванням змін до нього, внесених наказом від 17.03.2017 року №11-ДК протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв`язку з чим оскаржуваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов`язків, а задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки оскаржуваний наказ відповідача не є юридично значимим для позивача, а після проведення перевірки права позивача порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі по тексту- ЗК України), Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 р. №963-IV (далі по тексту - Закон №963-IV), Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. №877-V (далі по тексту - Закон №877-V), Законом України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 р. №1728-VIII (далі - Закон №1728-VIII) (усі нормативно-правові акти в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі по тексту - Положення), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Статтею 6 Закону № 963-IV визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Згідно ст. 10 Закону №963-IV, повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Відповідно до ч. 3 ст. 19 Господарського кодексу України передбачено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб`єктів господарювання у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель. У свою чергу, Законом № 877-V визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Правовими положеннями ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України регламентовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЗК України, земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Статтею 15-2 ЗК України визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах. Відповідно до пп. 25-1 п. 4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах. Отже, повноваження, визначені ст. 15-2 ЗК України, покладені на Держгеокадастр, як на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин. У свою чергу, Законом України №963-IV визначено правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля. Таким чином, Закон №963-IV є спеціальним нормативно-правовим актом який врегульовує, зокрема покладену на Держгеокадастр функцію контролю за використанням та охороною земель. Відповідно до ст. 9 Закону №963-IV, державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок. Стаття 10 Закону №963-IV містить перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів. Так, державні інспектори уповноважені безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності, передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення. Тобто, контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком Держгеокадастру, однією з законодавчо встановлених форм здійснення контролю якої є перевірка земельної ділянки. Законодавством визначено повноваження державного інспектора в рамках проведення перевірки земельної ділянки. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, з метою належного виконання вищезазначених обов`язків та на підставі звернення народного депутата України Суслової І.М., відповідачем прийнято оскаржуваний наказ стосовно здійснення контролю за дотриманням земельного законодавства. Об`єктом перевірки Держгеокадастру, в даному випадку, була саме земельна ділянка. Законом №877-V визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Відповідно до ст. 2 Закону №877-V, його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Частина 4 ст. 2 Закону №877-V містить перелік державних органів які здійснюють заходи контролю, а саме: контроль здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. У той же час, відповідно до ст. 4 Закону №963-IV, об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 03.11.2016 р. №1728-VIII , у цьому Законі терміни «державний нагляд (контроль)», «заходи державного нагляду (контролю)», «органи державного нагляду (контролю)» вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відповідно до ст. 3 Закону №1728-VIII, до 31 грудня 2018 року позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю): 1) з підстави, передбаченої частиною другою цієї статті (за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (далі - Державна регуляторна служба); 2) за письмовою заявою суб`єкта господарювання до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; 3) за рішенням суду; 4) у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання; 5) у разі настання події, що має значний негативний вплив відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; 6) для перевірки виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю). Позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав проводиться органом державного нагляду (контролю) за погодженням Державної регуляторної служби. Для погодження орган державного нагляду (контролю) подає Державній регуляторній службі копію відповідного звернення фізичної особи та обґрунтування необхідності проведення перевірки. Державна регуляторна служба розглядає подані документи та надає погодження або вмотивовану відмову у наданні погодження протягом п`яти робочих днів з дня надходження відповідних документів. Форма та порядок надання погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав затверджуються Державною регуляторною службою. Державна регуляторна служба зобов`язана до початку проведення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) оприлюднити на своєму офіційному веб-сайті погодження на проведення таких заходів. Проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) без оприлюднення погодження Державної регуляторної служби забороняється (ст. 4 Закону №1728-VIII). Суб`єкт господарювання перед проведенням позапланового заходу державного нагляду (контролю) ознайомлюється з погодженням Державної регуляторної служби на проведення такого заходу з наданням йому копії відповідного документа. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) для проведення заходів державного нагляду (контролю), якщо їм не пред`явлено погодження, передбачене статтею 3 цього Закону (ст. 5 Закону №1728-VIII). Згідно Закону №877, останній визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Держгеокадастр не відноситься до державних органів на які положеннями Закону №877 покладено здійснення заходів державного контролю, так на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону №963-IV. З огляду на зазначене, посилання позивача на Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є безпідставним. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі №806/1723/18 та постанові Верховного Суду від 11.08.2020 року у справі №818/1851/17. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуваний наказ також було прийнято відносно ДП ДГ «АФ «НАДІЯ», яке скористалося своїм правом та оскаржило в судовому порядку накази Держгеокадастру від 06.03.2017 №7-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», від 17.03.2017 №11-ДК «Про внесення змін до наказів від 06.03.2017 №6-ДК та № 7-ДК». Розгляд судової справи № 818/1851/17 закінчено постановою Верховного Суду від 11.08.2020 року, в якій надано правову оцінку вищезазначеним оскаржуваним наказам. Так, в постанові від 11.08.2020 року у справі №818/1851/17 Верховним Судом зазначено, що «Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що беручи до уваги те, що Держгеокадастр не відноситься до державних органів, на які положеннями Закону № 877 покладено здійснення заходів державного контролю, на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону N963-IV, а відтак, посилання позивача на Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є безпідставним, а тому наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» №7-ДК від 06.03.2017 р., з урахуванням змін до нього, внесених наказом від 17.03.2017 р. № 11-ДК та наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 06.06.2017 року №321-ДК є такими, що винесені в межах їх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд не встановив порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права». Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 78 КАС України). Суд апеляційної інстанції погоджується з преюдиційністю обставин, встановлених даним рішенням суду першої інстанції, яке оскаржується позивачем, зі справою №818/1851/17, яку розглянуто Верховним Судом від 11.08.2020 року. Згідно ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано наголошено, що в абз. 4 п. 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 р. у справі №3/35-313 (№2-зп) зазначено, що за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернення до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію. Також, в п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 р. №9-рп/2008 у справі №1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію. Таким чином, наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання. За результатами реалізації прав, що випливають із вказаного наказу, податковим органом складено акт перевірки. Так, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 24.12.2010 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. Відтак, з огляду на наведене, позови осіб, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2013 року у справі №К/800/29102/13. Також, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що в даному випадку, контролюючим органом - Держгеокадастром, фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому оскаржуваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов`язків, а тому задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права позивача. Натомість, дії щодо проведення перевірки, в разі порушення контролюючим органом вимог законодавства, можуть бути визнані протиправними лише в тому випадку, коли за наслідком її проведення контролюючим органом приймаються рішення або вчиняються дії, які порушують права позивача. Отже, саме на етапі допуску до перевірки особа може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки. З огляду на наведене, позови осіб, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 22.08.2019 р. у справі №826/15717/15. Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що правові підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу №7-ДК від 06.03.2017 року, з урахуванням змін до нього, внесених наказом від 17.03.2017 р. №11-ДК, відсутні. Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «ІСКРА» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Н.П. Бужак Л.О. Костюк Повний текст виготовлено 13.09.2021 року