Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 214/8499/20 (2-а/214/245/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 214/8499/20 (2-а/214/245/20) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Лейтенанта поліції Зайцева Олександра Владиславовича - інспектора 2 батальйону 1 роти Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2021 року в адміністративній справі №214/8499/20 (2-а/214/245/20) (головуючий суддя першої інстанції Малаховська І.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Лейтенанта поліції Зайцева Олександра Владиславовича - інспектора 2 батальйону 1 роти Полку патрульної поліції в м.Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу серії ЕАМ №3485178 від 27.11.2020 року, - В С Т А Н О В И В : Позивач 10.12.2020 року звернувся до Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Лейтенанта поліції Зайцева Олександра Владиславовича - інспектора 2 батальйону 1 роти Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3485178 від 27.11.2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425 гривень за ч.1 ст.126 КУпАП, а справу закрити за відсутністю складу правопорушення. Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2021 року позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову серії ЕАМ № 3485178 від 27.11.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн.. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. В апеляційній скарзі скаржник клопотання про розгляд справи за його участю не заявив. Інші учасники справи також не заявили клопотання про розгляд справи за їх участю. З урахуванням викладеного суд вважає, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції можливо здійснювати без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне. 27.11.2020 року лейтенантом поліції Зайцевим О.В. інспектором 2 батальйону 1 роти Полку патрульної поліції в м.Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області винесено постанову ЕАМ №3485178 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за частиною першою статтею 126 КУпАП. Згідно постанови, ОСОБА_1 27.11.2020 року о 21:41 год. в м.Кривий Ріг по вул.Володимира Великого, 18, керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та не мав при собі талон на реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.1 ПДР України (а.с.5). Позивач, не погодившись з вказаною постановою, оскаржив її до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не надав доказів правомірності свого рішення та не обгрунтував дотримання вимог закону в процесі розгляду адміністративної справи та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача. Здійснюючи перегляд рішення в порядку апеляційного провадження, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України. Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 року визначені основні повноваження поліції. Так, згідно пунктів 8, 11 частини 1 вказаної норми поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Згідно зі статтю 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною першою статті 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають центральний орган управління поліцією; територіальні органи поліції. Пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП, якою визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Частиною 1, 2 статті 222 КупАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема частина 1 статті 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною першою статтею 126 КупАП, працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання та відповідно до покладених на них повноважень, діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції. Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, в тому числі частиною першою статті 126 КУпАП. Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 26 грудня 2019 року у справі №724/716/16-а. Проте, у справі, що розглядається, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції до участі у справі в якості належного відповідача судом першої інстанції залучене не було. Згідно положень частин третьої та четвертої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. З наведеного слідує, що суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду. Проте, суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи спір про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП, пред`явлений до лейтенанта поліції Зайцева Олександра Владиславовича - інспектора 2 батальйону 1 роти Полку патрульної поліції в м.Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача. Жодних доказів того, що суд запропонував позивачу здійснити заміну відповідача матеріали справи не містять. В силу частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. За змістом частини сьомої статті 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції позбавлений права як допустити заміну відповідача, так і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення належного відповідача та вирішення питання про його залучення. Колегія суддів зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Лейтенанта поліції Зайцева Олександра Владиславовича - інспектора 2 батальйону 1 роти Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2021 року в адміністративній справі №214/8499/20 (2-а/214/245/20) задовольнити. Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2021 року в адміністративній справі №214/8499/20 (2-а/214/245/20) скасувати. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Лейтенанта поліції Зайцева Олександра Владиславовича - інспектора 2 батальйону 1 роти Полку патрульної поліції в м.Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу серії ЕАМ №3485178 від 27.11.2020 року відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя Н.А. Олефіренко