Постанова 4851 № 440/85/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2021 р. Справа № 440/85/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2021, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, по справі № 440/85/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 05.01.2021 ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач) в якому просив (з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог від 06.01.2021): визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Полтавській області, яка полягає у невиконанні постанови Другого апеляційного суду від 23.05.2019 у справі №440/405/19 в частині зобов`язання відповідача доплатити позивачу різницю в пенсії між максимально нарахованим та фактично виплаченим розмірами з 01.01.2016 по день проведення виплат; стягнути на користь позивача з ГУ ПФУ в Полтавській області 389705,14 грн, з яких 358129,65 грн - основний борг (різниця в пенсії між максимально нарахованими та фактично виплаченими розмірами з 01.01.2016 по 22.05.2019, 14120,49 грн - втрати від інфляції, 17455,00 - 3% річних; стягнути на користь позивача з відповідача 50000,00 грн моральної шкоди. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 закрито провадження у справі №440/85/21 у частині позовних вимог про стягнення на користь позивача з ГУ ПФУ в Полтавській області коштів у розмірі 14120,49 грн - втрати від інфляції, 17455,00 - 3% річних. Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 у справі № 440/85/20 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути на користь позивача з ГУ ПФУ в Полтавській області коштів у розмірі 14120,49 грн - втрати від інфляції, 17455,00 - 3% річних. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що заявлена позовна вимога про стягнення втрат від інфляції та 3 % річних тісно пов`язана з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльність відповідача-суб`єкта владних повноважень, яка підлягає вирішенню саме в порядку адміністративного судочинства, згідно п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, та з позовною вимогою про стягнення основного боргу. Крім того, позивач зазначає, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Також позивач посилається на правову позицію з цього приводу, викладену Верховним Судом в постанові від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Закриваючи провадження у справі в частині частині позовних вимог про стягнення на користь позивача з ГУ ПФУ в Полтавській області коштів у розмірі 14120,49 грн - втрати від інфляції, 17455,00 - 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний спір належить розглядати в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до положень статтей 524, 533 - 535 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), яке передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Матеріалами справи встановлено, що відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем щодо виплати перерахованої пенсії, яке виникло на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у справі №440/405/19. Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Наведеною статтею визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Відтак, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Згідно з положеннями ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Разом з тим, правовідносини між кредитором та боржником щодо виконання грошового зобов`язання є приватноправовими, а тому спори, які виникають з приводу неналежного виконанням боржником грошового зобов`язання, також є приватноправовими. З огляду на викладене, справа про застосування відповідно до статті 625 ЦК України заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання, підтвердженого чинним судовим рішенням, навіть якщо учасником цього зобов`язання є суб`єкт владних повноважень, залежно від суб`єктного складу має розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства. Вказані висновки відповідають правовій позицій Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц. Враховуючи ту обставину, що позивачем у цій справі є фізична особа, спір у вказаній частині підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність закриття провадження в справі у зазначеній вище частині позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а отже підстави для його скасування відсутні, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 243, 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2021 по справі № 440/85/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)О.М. Мінаєва Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко