Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/16613/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Мороко А.С. 14 вересня 2021 р. Справа № 520/16613/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року по справі № 520/16613/2020 за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування наказу, визнання протиправним стягнення та зобов`язання вчинити певні дії,- В с т а н о в и в: 23.11.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: - скасувати наказ Начальника управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції від 16.10.2020 року № 107 в частині застосування позивача дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження; - визнати протиправним стягнення з нього грошових коштів у розмірі 500 грн; - здійснити донарахування та виплату стягнутих з нього грошових коштів у розмірі 500 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходить службу в Управлінні патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (далі-УПП в Харківській області ДПП) на посаді інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону №

4. Наказом відповідача від 20.08.2020 року № 299 призначено службове розслідування за фактом можливого порушення ним службової дисципліни. Висновком службового розслідування від 18.09.2020 року визнано, що відомості, які стали підставою для службового розслідування, підтвердилися. Наказом начальника УПП в Харківській області ДПП від 16.10.2020 року № 107 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог підпункту 1.10 пункту 3.1 розділу ІІІ Інструкції, пунктів 1, 2, 4 частини 3 статті першої Закону України від 15.03.2018 року № 2337- VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі Дисциплінарний статут, Закон № 2337- VIII), пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 13.01.2020 року № 13 (далі-Інструкція № 13), на підставі пункту 1 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження. Позивач вказує, що у висновку службового розслідування не конкретизовано, у чому саме полягає невідповідність інформаційних файлів метаданим до них у постанов, яким чином позивач мав можливість встановити таку невідповідність та не зазначено приписи якого конкретно нормативно-правового акту він порушив. Крім того, на думку позивача, відповідачем пропущений строк проведення службового розслідування та строк притягнення до дисциплінарної відповідальності. Оскільки, службове розслідування було призначене 20.08.2020 року, події які досліджувались під час цього розслідування, стались 07.07.2020 року та 16.07.2020 року, а спірний наказ винесений 16.10.2020 року, тобто, через три місяці. При цьому, позивач зазначає, що статтею 21 Дисциплінарного статуту унормовано, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. Разом з тим, відповідно до ч.1, 2 ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. Окрім цього, ОСОБА_1 зазначає, що до нього застосовано стягнення у розмірі 500 грн на підставі висновку службового розслідування від 18.09.2020 року. Позивач вважає застосування такого стягнення незаконним, оскільки воно є фактично другим стягненням в рамках одного службового розслідування. Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 у відзиві відповідач вказує, що доводи позивача про те, що у висновку службового розслідування не конкретизовано, у чому саме полягає невідповідність інформаційних файлів метаданим до них у постанов, та яким чином він мав можливість встановити цю невідповідність є безпідставними. Оскільки, вказаним висновком встановлено, що позивачем 07.07.2020 року винесено постанову стосовно ОСОБА_2 , за яким зареєстровано транспортний засіб ПАЗ 32054, номерний знак НОМЕР_1 , проте в інформаційних файлах технічний засіб (прилад контролю) у режимі автоматичної зйомки та відеозапису зафіксував транспортний засіб FORD TRANSIT, номерний знак НОМЕР_1 . Також, позивачем в 16.07.2020 року винесено постанову стосовно ОСОБА_3 , за яким зареєстровано транспортний засіб RENAULT MASTER, номерний знак НОМЕР_2 , проте в інформаційних файлах технічний засіб (прилад контролю) у режимі автоматичної зйомки та відеозапису зафіксував транспортний засіб SKODA FABIA, номерний знак НОМЕР_3 . Таким чином позивачем було винесено постанови у відношенні осіб, які не є суб`єктами правопорушень, оскільки за вказаними особами зареєстровані інші транспортні засоби, відмінні від тих, які вказані в постановах. Крім того, в ході службового розслідування, дослідивши наявні матеріали дисциплінарна комісія дійшла висновку, що позивачем не дотримані вимоги підпункту 1.10 пункту 3.1 розділу ІІІ Посадової інструкції, пунктів 1,2,4 частини 3 статті першої Дисциплінарного статуту, пункту 2 розділу ІІ Інструкції № 13, чим здійснено дисциплінарний проступок. Щодо твердження про застосування до позивача стягнення у розмірі 500 гривень відповідач вказує, що розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення. Оцінка результатів роботи поліцейського є виключно дискреційним повноваженням керівника поліцейського підрозділу, яка проводиться в межах його власного розсуду про ефективність роботи підлеглого. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено про те, що винесений відповідачем спірний наказ від 16.10.2020 року № 107 в частині застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження, відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, винесений в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, тож підстави для скасування відсутні. Стосовно пропущення строку проведення службового розслідування та відповідно строку притягнення до дисциплінарної відповідальності суд вказав, що відповідачем застосовано до позивача дисциплінарне стягнення в межах шестимісячного строку, тому посилання позивача на пропущення строку є помилковим. Разом з тим, щодо доводів позивача про неправомірне стягнення з нього грошових коштів у розмірі 500 грн та здійснення донарахування та виплати цих коштів, суд зазначив, що оцінка результатів роботи та відповідне преміювання поліцейського є виключно дискреційним повноваженням керівника поліцейського підрозділу, яка проводиться в межах його власного розсуду про ефективність роботи підлеглого. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 року повністю і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що адміністративний суд помилково дійшов висновку щодо законності наказу начальника УПП в Харківській області ДПП від 16.10.2020 року №107, оскільки поліцейський опрацьовує інформаційні файли за результатами автоматичної фіксації, особисто правопорушення не фіксує. Крім того, поліцейський оцінює докази за власним переконанням, але на підставі матеріалів автоматичної фіксації. Таким чином не приймає жодної участі у формуванні та фіксації правопорушення та за результатами обробки інформації, наданої йому автоматично, приймає рішення про накладення адміністративного стягнення. Отже проблема невірного розпізнавання символів номерних знаків, або невірного розпізнавання марки авто у системі автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху (далі-ПДР) не є його виною. Також позивач вказує, що його фактично притягнуто до дисциплінарної відповідальності за некоректну роботу Системи автоматичної фіксації порушень ПДР, до чого він в силу службових обов`язків не має жодного відношення. Крім того, позивач вважає, що в його діях відсутні ознаки дисциплінарного проступку, оскільки чітких критеріїв опрацювання та оцінки інформаційних файлів, метаданих до них а також порядку дій в разі допущення помилки поліцейським, що здійснював опрацювання файлів, Інструкцією не врегульовано. Разом з тим, він посилається на те, що система КАСКАД 030-1219, в якій працював позивач в період винесення спірних постанов, була пілотним проектом, який почав працювати 01.06.2020 року та жодних інструктажів і навчань з приводу користування даною системою позивач не проходив. При цьому, позивач зазначає, що в спірних постановах від 07.07.2020 року та від 16.07.2020 року невірно зазначена його посада, вказані відомості заповнюються системою автоматично, що свідчить про відсутність необхідних повноважень позивача на момент винесення вищевказаних постанов. Окрім того, позивач не погоджується з висновком суду, що відповідачем застосовано до позивача дисциплінарне стягнення в межах шестимісячного строку, з огляду на те, що таке стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. Позивач вказує, що відповідно положень Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником та загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів. Разом з тим, ОСОБА_1 заперечує законність відносно нього грошового стягнення у розмірі 500 грн. та посилаючись на п. 4.3 Положення від 14.12.2015 року № 60 «Положення про преміювання поліцейських, керівних працівників, спеціалістів, службовців, фахівців, працівників Департаменту патрульної поліції» (далі- Положення № 60), вважає , що відповідачем не надано жодного доказу вчинення позивачем порушень вказаних у цьому пункті, за які відносно нього може бути застосовано позбавлення премії повністю або частково. Крім того, УПП в Харківській області ДПП, як територіальний підрозділ ДПП надає лише рекомендації щодо преміювання. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності. За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , проходить службу в УПП в Харківській області ДПП на посаді інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону №

4. Наказом відповідача від 20.08.2020 року № 299 призначено службове розслідування за фактом можливого порушення ним службової дисципліни. Висновком службового розслідування від 18.09.2020 року визнано, що відомості, які стали підставою для службового розслідування, підтвердилися. Наказом начальника УПП в Харківській області ДПП від 16.10.2020 року № 107 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог підпункту 1.10 пункту 3.1 розділу ІІІ Інструкції, пунктів 1,2,4 частини 3 статті першої Дисциплінарного статуту, пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 13.01.2020 року № 13 (далі-Інструкція № 13), на підставі пункту 1 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження. Прийняття відповідачем вищевказаного наказу від 16.10.2020 року та застосування дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни у вигляді зауваження послугувало підставою для звернення позивача ОСОБА_1 до суду. Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Так, п.1. ч.1 Дисциплінарного статуту унормовано визначення службової дисципліни, відповідно до якого, службова дисципліна передбачає дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Як вбачається з матеріалів справи, висновком від 18.09.2020 року в ході службового розслідування встановлено, що 07.08.2020 року до УПП в Харківській області ДПП надійшла доповідна записка заступника начальника управління начальника відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод управління безпеки дорожнього руху ДПП підполковника поліції ОСОБА_4 про те, що 30.07.2020 року до відділу упровадження систем автоматичної фіксації порушень ПДР управління безпеки дорожнього руху ДПП надійшла скарга громадянина ОСОБА_2 , яка була зареєстрована в ДПП за вх. № П-11768 від 27.07.2020 року. У вказаній скарзі він попросив скасувати винесену стосовно нього постанову від 07.07.2020 року серії 1АВ №00451350 про накладення адміністративного стягнення. Під час розгляду скарги встановлено, що позивачем 07.07.2020 року винесено постанову стосовно ОСОБА_2 , за яким зареєстровано транспортний засіб ПАЗ 32054, номерний знак НОМЕР_1 , проте в інформаційних файлах технічний засіб (прилад контролю) у режимі автоматичної зйомки та відеозапису зафіксував транспортний засіб FORD TRANSIT, номерний знак НОМЕР_1 . Рішенням заступника начальника управління начальника відділу розшуку та опрацювання матеріалів дорожньо-транспортних пригод управління безпеки дорожнього руху ДПП підполковника поліції Недашківського Ю.А. скасовано постанову від 07.07.2020 року серії 1АВ №00451350 про накладення адміністративного стягнення на особу, яка не є суб`єктом правопорушення, винесену стосовно ОСОБА_2 , справу закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Також, позивачем в 16.07.2020 року винесено постанову стосовно ОСОБА_3 , за яким зареєстровано транспортний засіб RENAULT MASTER, номерний знак НОМЕР_2 , проте в інформаційних файлах технічний засіб (прилад контролю) у режимі автоматичної зйомки та відеозапису зафіксував транспортний засіб SKODA FABIA, номерний знак НОМЕР_3 . Тим самим, встановлено невідповідність інформаційних файлів метаданим до них у постанові, унаслідок чого накладено адміністративне стягнення на осіб, які не є суб`єктами правопорушень, оскільки за вказаними особами зареєстровані інші транспортні засоби, відмінні від тих, які вказані в постановах. У своїх поясненнях (а.с. 74-74) позивач зазначив, що ним було сформовано вказані постанови, проте виявлені помилки в його діях не визнає, оскільки фіксування інформації про транспортний засіб відбувається автоматично в системі КАСКАД 030-1219 без його змоги відхилити вказану постанову. Так, п.п. 7 п. 2.1 розділу ІІ Посадової інструкції передбачено, що поліцейський патрульної поліції відповідно до покладених на нього завдань під час несення служби здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення, застосовує заходи адміністративного впливу до правопорушників, у випадках та в спосіб, які передбачені законодавством. Відповідно п.п. 2, 8, п. 2.2 розділу ІІ Посадової Інструкції, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху патрульний поліцейський під час несення служби здійснює також: контроль за дотриманням учасниками дорожнього руху правил, норм і стандартів, діючих у сфері безпеки дорожнього руху; профілактику, попередження та припинення злочинів і адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху. Згідно із положеннями п.п. 1. 10 п. 3.1 розділу ІІІ Посадової Інструкції, поліцейський патрульної поліції під час несення служби зобов`язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність патрульної поліції, а також Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки і накази керівництва, постійно і наполегливо самовдосконалюватись, підвищувати рівень довіри суспільства до поліції. Пунктом 2 абз. 1, 4 розділу ІІ Інструкції № 13 унормовано, що розгляд справ про адміністративні правопорушення здійснює уповноважений поліцейський шляхом опрацювання інформаційних файлів та метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі (далі - Система), та інших відомостей, отриманих за допомогою Системи з відповідних реєстрів, баз (банків) даних, необхідних для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - адміністративна постанова). Під час опрацювання інформаційних файлів, метаданих до них за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками правопорушення та інших відомостей, отриманих за допомогою Системи з відповідних реєстрів, баз (банків) даних, необхідних для винесення адміністративної постанови (далі - матеріали автоматичної фіксації), уповноважений поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Пунктом 3 розділу ІІ Інструкції № 13, передбачено, що при опрацюванні уповноваженим поліцейським матеріалів автоматичної фіксації та встановлення факту учинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції, цим уповноваженим поліцейським виноситься сформована Системою в автоматизованому режимі адміністративна постанова без складання протоколу про адміністративне правопорушення. З пояснень позивача вбачається, що під час опрацювання порушення 16.07.2020 року, ним було помічено невідповідність зафіксованого номерного знаку транспортного засобу, та під час додаткової перевірки інформації про транспортний засіб системою автоматичної фіксації було завантажено наступне порушення без його змоги відхилити чи сформувати постанову. Таким чином, позивач виявивши невідповідність, про вказані обставини нікого не повідомив. Разом з тим, п. 5 розділу ІІ Інструкції № 13 зокрема, чітко визначено процедуру опрацювання поліцейським матеріалів автоматичної фіксації з використанням Системи та зазначено, що останній з`ясовує наступне: 1) наявність фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, ознаки якого зафіксовані на фотознімках (відеозаписі) в інформаційному файлі; 2) відповідність символів номерного знака транспортного засобу на отриманих фотознімках (відеозаписі) символам, розпізнаним Системою; 3) наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб; 4) відповідність типу, марки та моделі зафіксованого транспортного засобу його реєстраційним даним, отриманим із Системи; 5) наявність у Системі інформації про те, що до моменту вчинення правопорушення зафіксований транспортний засіб вибув з володіння відповідальної особи внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать цьому транспортному засобу; 6) наявність та повноту інформації про відповідальну особу зафіксованого транспортного засобу, а в разі фіксації транспортного засобу зареєстрованого за межами України - інформації про особу, яка ввезла його на територію України; 7) наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Опрацювання матеріалів автоматичної фіксації здійснюється в один або два етапи (рівні) залежно від наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб або про особу, яка притягається до відповідальності, оцінки інших доказів у справі про адміністративне правопорушення. Суд апеляційної інстанції не може погодитись з обґрунтованістю доводів позивача, про те, що проблема невірного розпізнавання символів номерних знаків або невірного розпізнавання марки авто у системі автоматичної фіксації порушень ПДР не є його виною та Інструкцією № 13 не встановлено критеріїв опрацювання інформаційних файлів та метаданих до них, оскільки вищевказане прямо передбачено Інструкцією № 13 та безпосередньо входить до його обов`язків. При цьому, п.п. 2 п. 6 розділу ІІ Інструкції № 13 передбачає, що за результатами опрацювання на першому етапі (рівні) матеріалів автоматичної фіксації уповноважений поліцейський у разі необхідності додаткової перевірки фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, відсутності достовірної та/або повної інформації щодо зафіксованого транспортного засобу, особи, яка притягається до відповідальності, адміністративну постанову не виносить, а матеріали адміністративної справи з використанням засобів Системи невідкладно передає на другий етап (рівень) іншому уповноваженому поліцейському із зазначенням підстав передання для продовження їх розгляду шляхом більш детального опрацювання та уточнення наявних матеріалів автоматичної фіксації, іншої інформації стосовно транспортного засобу та особи, яка притягається до відповідальності, отриманої із Системи, з подальшим прийняттям відповідного рішення. Таким чином, передбачено порядок дій поліцейського у разі необхідності додаткової перевірки фактичних даних учинення адміністративного правопорушення та вказано, що поліцейський у такому випадку постанову не виносить. Більше того, матеріали справи невідкладно передає на другий етап іншому уповноваженому поліцейському для більш детального опрацювання інформації. Щодо тверджень позивача з приводу пропущення строків проведення службового розслідування та накладення дисциплінарного стягнення колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Наказом відповідача від 20.08.2020 року № 299 призначено службове розслідування та 18.09.2020 року затверджено висновок за результатами службового розслідування. Тобто, вбачається, що службове розслідування завершилось в межах місячного строку. Статтею 21 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Таким чином, висновок службового розслідування затверджено 18.09.2020 року, а наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності виданий 16.10.2020 року, тобто в межах місячного строку та сукупний термін шість місяців (починаючи з моменту винесення оскаржуваних постанов від 07.07.2020 року та 16.07.2020 року до дня видання наказу 16.10.2020 року) не пройшов. Отже, суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів позивача про порушення строків проведення службового розслідування та накладення адміністративного стягнення, оскільки такі доводи спростовуються відомостями, наявними в матеріалах справи. Доводи позивача, стосовно неправомірного стягнення грошових коштів у сумі 500 грн, судова колегія вважає безпідставними з огляду на наступне. Так, ч.5 ст. 23 Дисциплінарного статуту визначено, що у місяці виконання дисциплінарного стягнення поліцейського може бути позбавлено премії повністю або частково в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України. Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським затверджено наказом МВС України від 06.04.2016 року № 260 (далі Порядок № 260), відповідно до ст. 94 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII « Про Національну поліцію» (далі- Закон № 580) та Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі- Постанова № 988). Згідно п.3. розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Так, п. 12 розділу ІІ Порядку № 260 зазначено, що керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України. Крім того, у місяці виконання дисциплінарного стягнення поліцейського премія може не встановлюватися. Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення. Разом з тим, залежно від виконання показників преміювання (у тому числі успішного виконання службових обов`язків, допущення проступків, застосування до поліцейських дисциплінарного стягнення в установленому законодавством порядку), які можуть впливати на розмір премії, до наказу про преміювання за відповідний місяць можуть уноситися відповідні зміни та проводитися перерахунок премії на підставі мотивованого рапорта (звернення) керівника. Нарахування премії проводиться у відсотках до грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер). З матеріалів справи вбачається, що згідно рапорту начальника УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Альони Стрижак № 12899/41/14/01-2020 від 16.11.2020 року відповідно до вимог доручення ДПП № 5956/41/5/01-2019 від 02.07.2019 року у зв`язку з порушенням службової дисципліни позивачем, надано пропозицію до ДПП щодо зменшення йому розміру премії на 500 гривень (а.с. 78-79). Відповідно до списку поліцейських, державних службовців та цивільного персоналу, що подаються на преміювання за результатами роботи за листопад 2020 року, що є додатком 1 до наказу ДПП від 25.11.2020 року № 2434, затвердженим начальником Департаменту, вбачається, що позивачу за листопад 2020 року нараховано премію у відсотках 89, 655, у сумі 5485,07 грн. (а.с. 137). За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів зазначає, що встановлення премії є правом, а не обов`язком керівника, і її розмір залежить від особистого внеску поліцейського в загальний результат служби та виплачується у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції, а відтак позовні вимоги, які полягають у донарахуванні премії у сумі 500 грн, що була не нарахована позивачу у зв`язку з порушенням службової дисципліни, є безпідставними. Така позиція узгоджується із висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 року № 805/1182/17-а. За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Інші доводи апеляційної скарги позивача означених висновків колегії суддів не спростовують. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За таких обставин, згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова