Постанова Запорізький апеляційний суд № 2-815/11

Дата документу 01.09.2021 Справа № 2-815/11 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №2-815/11 Головуючий в 1-й інстанції: Дубровська Н.М. Провадження №22-ц/807/1702/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Бєлової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного виконавця Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Іскри Оксани Сергіївни на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дудки Максима Олеговича, державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Іскри Оксани Сергіївни, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», - ВСТАНОВИВ: В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії начальника Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дудки М.О., державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Іскри О.С., стягувач: Товариситво з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал». В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначив, що 09 липня 2020 року він отримав письмове повідомлення за підписом начальника Бердянського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дудка М.О., в якому було зазначено, що 1/4 частка квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 і належить йому на праві власності, буде передана на реалізацію за ціною 197 940 гривень, яка була визначена на підставі акту про оцінку майна в рамках виконавчого провадження № 48297861. 21 вересня 2020 року ним отриманий лист ДП «Сетам», відповідно до якого, 30 вересня 2020 року мали відбутися електронні торги щодо реалізації вищевказаного нерухомого майна, а саме: 1/4 частка квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 зазначає, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 є предметом іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 04 грудня 2007 року. Відповідно до рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21 грудня 2018 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, звернено стягнення на предмет іпотеки квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та застосовано спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною не нижче вартості предмету іпотеки, визначеної внаслідок проведення належної оцінки майна. Вказане рішення набрало законної сили. Відповідно, зазначена квартира мала бути передана на примусову реалізацію як цілий об`єкт, а не частинами, таким чином у начальника Бердянського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дудки М. О. і державного виконавця Іскри О.С. не було законних підстав підписувати заявку на реалізацію та передавати на примусову реалізацію ј частку квартири, яка є предметом іпотеки, як цілий об`єкт, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 , просив суд: визнати незаконними дії начальника Бердянського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дудки М. О. щодо затвердження та підписання заявки на реалізацію арештованого майна, а саме: ј частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 ; визнати незаконними дії державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Іскри О.С. щодо передачі на реалізацію ј частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2020 року скаргу задоволено. Визнано незаконними дії начальника Бердянського міськрайонного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дудки М.О. щодо затвердження та підписання заявки на реалізацію арештованого майна, а саме 1/4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .. Визнано незаконними дії державного виконавця Бердянського міськрайонного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Іскри О.С. щодо передачі на реалізацію 1/4 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 . Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, державний виконавець Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Іскра Оксана Сергіївна, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_1 не звернув уваги на те, що заявником пропущено строк на оскарження дій державного виконавця понад як два місяці та питання про поновлення пропущеного строку ним не ставилося. Крім того, судом не враховано, що Іпотекодержатель ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надав згоду щодо звернення стягнення на ј частку квартири ОСОБА_1 та її примусову реалізацію. Посилання в ухвалі суду на статтю 41 Закону України « Про іпотеку», як на підставу визнання протизаконним дій державного виконавця з передачі на ДП «Сетам» є безпідставною, оскільки стаття 41 зазначеного Закону стосується лише способів звернення стягнення передбачених Законом України «Про іпотеку» за рішенням суду про звернення стягнення та виконавчих написів. З урахуванням того, що виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21.12.2018 року прийнятого у справі № 310/1650/18 було зупинено, а звернення стягнення на ј частки проводилось в рамках виконавчого провадження на виконання рішень суду про стягнення з боржника на користь інших кредиторів, за частиною 7 Закону України « Про виконавче провадження» примусове стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку», який не містить заборону продажу предмета іпотеки частинами. Апелянт зазначає, що оскільки постанова про опис та арешт спірної ј частки квартири від 19 березня 2019 року до теперішнього часу не визнана незаконною, а скарга боржника розглядається більше ніж 1.5 року, тому у суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення скарги. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Начальник Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дудка Максим Олегович, державний виконавець Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Іскра Оксана Сергіївна, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення судової повістки (а.с. 82-83 т. 2) до апеляційного суду не з`явились, від державного виконавця Іскра О.С. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Просить скасувати ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28.10.2020 та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 . Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів ухвалила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності вищезазначених учасників справи,повідомлених належним чином про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися в судове засідання, на підставі частини другої статті 372 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону. Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21.12.2018, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 мала бути передана на примусову реалізацію як цілий об`єкт, а не частинами. Таким чином, у Бердянського МВДВС не було законних підстав підписувати заявку на реалізацію та передавати на примусову реалізацію 1/4 частку квартири, яка є предметом іпотеки як цілий об`єкт. З урахуванням викладеного, начальник Бердянського ВДВС Дудка М.О. не мав законних підстав затверджувати заявку на реалізацію 1/4 частки квартири, а мав повернути державному виконавцю документи на її реалізацію. Таким чином, суд прийшов до висновку, що державний виконавець і начальник Бердянського МВДВС порушили п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом установлено, що відповідно до рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 21.12.2018, прийнятого у справі № 310/1650/18 за позовом TOB «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 по ј частини кожному та застосовано спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною не нижче вартості предмету іпотеки, визначеної внаслідок проведення належної оцінки майна. Рішення набрало чинності ( а.с. 16-19 т. 1). Додатковим рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2018 року відстрочено виконання вищезазначеного рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки до закінчення дії мораторію, встановленого Законом України « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ( а.с. 20 т. 1). Постановою державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Кюрчева А.В. про опис та арешт майна боржника від 19 березня 2019 року на виконання виконавчого листа № 2-2000/11 виданого 18.09.2012 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Інвестиційна компанія « ІФГ Капітал» боргу у розмірі 1222368.26 грн., на виконання виконавчого листа № 2-815/11 виданого Бердянським міськрайонним судом Запорізької області від 17 січня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 суми позики в розмірі 168697.62 грн., було накладено арешт на нерухоме майно, а саме: на ј частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 241-243 т. 1). 21 вересня 2020 року ОСОБА_1 отримав лист ДП «Сетам», відповідно до якого, 30 вересня 2020 року мали відбутися електронні торги щодо реалізації вищевказаного нерухомого майна, а саме: 1/4 частка квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.6). ОСОБА_1 оскаржив вищезазначену постанову до суду. Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 липня 2021 року по справі № 4-с/310/1/21 № 2-815/11 в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про опис та арешт майна боржника від 19 березня 2019 року ( ј частини трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. За загальним правилом, при розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законами України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку», а вищезазначеним Законом не передбачена можливість примусової реалізації предмету іпотеки частками, а тільки у вигляді цілого об`єкту, тому у Бердянського МВДС не було законних підстав підписувати заявку на реалізацію та передавати на примусову реалізацію 1/4 частку квартири, яка є предметом іпотеки як цілий об`єкт. Отже, державний виконавець і начальник Бердянського МВДВС порушили вимоги п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до положень статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 7 ст. 51 Закону України « Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України « Про іпотеку». Згідно статті 41 Закону України «Про іпотеку», предмет іпотеки реалізується на прилюдних торгах на умовах, передбачених Законом України « Про іпотеку» тільки у тому випадку, коли на нього звернено стягнення за рішенням суду або виконавчим написом нотаріуса. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Згідно з частиною першою статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя. Відповідно до частини п`ятої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом. Як вбачається з матеріалів справи додатковим рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 грудня 2018 року у справі № 310/1650/18 виконання рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області вд 21 грудня 2018 року у вищезазначеній справі було відстрочено. Іпотекодержатель ТОВ « ОТП Факторинг Україна» надав згоду щодо звернення стягнення на ј частку квартири ОСОБА_1 та її примусову реалізацію. У зв`язку з чим, постановою державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 19 березня 2019 року ОСОБА_6 було накладено арешт на ј частки вищазазначеної квартири за іншими виконавчими провадженнями де боржником є ОСОБА_1 , а стягувачами ТОВ «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал», ОСОБА_5 , а саме, на виконання виконавчого листа № 2-2000/11 виданого 18.09.2012 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інвестиційна компанія « ІФГ Капітал» боргу у розмірі 1222368.26 грн., на виконання виконавчого листа № 2-815/11 виданого Бердянським міськрайонним судом Запорізької області від 17 січня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 суми позики в розмірі 168697.62 грн. було накладено арешт на нерухоме майно, а саме: на ј частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Постанову державного виконавця Кюрчевої А.В. про опис та арешт майна боржника від 19.03.2919 року про накладення арешту на ј частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 було оскаржено ОСОБА_4 . Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 жовтня 2019 року, яка була залишена без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року , в задоволенні скарги ОСОБА_4 було відмовлено. При цьому, судами встановлено, що виносячи вищезазначену постанову, державний виконавець діяв в межах Закону та наданих йому повноважень ( а.с. 35-38). У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6331/16-ц ( провадження № 14-529 цс19) зроблено висновок про те, що « поняття» визначення частки і « виділення частки в натурі» є рівними за своїм змістом правовим поняттям, а частиною шостої статті 52 Закону України « Про виконавче провадження» 1999 року ( частина шоста статті 48 Закону України « Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена». Частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яке може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення богу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна; у разі виявлення державним виконавцем майна, яким боржник володіє спільно з іншими особами, і частка боржника у якому не визначена, для звернення стягнення на частку боржника державний виконавець звертається до суду з поданням про визначення частки боржника у такому майні». У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2020 року у справі № 523/5033/16-ц (провадження № 61-29609 св18) зроблено висновок, що оскільки частка у праві спільної частковрої власності є окремим суб`єктом цивільних прав і вона може бути передана стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна, державний виконавець з дотриманням вимог чинного законодавства передав частку у праві спільної часткової власності, а особа не довела, яким чином передача частки у праві спільної часткової власності боржника порушує її та малолітньої дочки права. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 7 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України « Про іпотеку», який не містить заборону продажу предмету іпотеки частинами. Відповідно до частини другої розділу 11 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5 визначено, що заявка на реалізацію арештованого майна повинна містити такі дані: повне найменування відділу державної виконавчої служби або прізвище ім`я, по батькові (за наявності) приватного виконавця, виконавчий округ, номер посвідчення приватного виконавця; номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчих проваджень; повні найменування боржника та стягувача, їх адреси, код за ЄДРПОУ для юридичних осіб; форма реалізації арештованого майна (електронні торги чи торги за фіксованою ціною); вид майна (зазначається відповідно до категорій, які використовуються на Веб-сайті); найменування майна, включаючи назву моделі, модифікації та інші складові найменування, які зазначаються згідно з реєстраційною, технічною та іншою документацією або наявними позначками на самому майні; відомості про майно, яке передається на реалізацію, його склад, характеристики, опис, включно з інформацією про явні дефекти, відсутні елементи, обмежену функціональність (додатково зазначається інформація, визначена пунктами 6 10 розділу ІІІ цього Порядку); місцезнаходження майна (для нерухомого майна точна поштова адреса, для рухомого адреса зберігача); відомості про зберігача майна (найменування, фактична та юридична адреси, телефон, електронна адреса); відомості про чинні обтяження майна, зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек);вартість майна, що передається на реалізацію, визначена рішенням суду або відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" ; реквізити рахунку відділу державної виконавчої служби чи приватного виконавця для перерахування коштів; адреса офіційної електронної пошти відділу державної виконавчої служби чи приватного виконавця; фото-та/або відеоматеріали; кваліфікований електронний або власноручний (у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) підпис начальника відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. В разі якщо заявку на реалізацію арештованого майна подав приватний виконавець, він підписує її самостійно із дотриманням умов, вказаних у цьому пункті. Відповідно до частини третьої Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Відповідно до частини четвертої розділу 11 Порядку Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна. У разі встановлення відповідності заявки на реалізацію арештованого майна та доданих документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує таку заявку (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, Організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи. З огляду на зазначене та враховуючи ту обставину, що Іпотекодежатель ТОВ «ОТП Факторинг Україна» надав згоду щодо звернення стягнення на ј частку квартири ОСОБА_1 та її примусову реалізацію за іншим виконавчим провадженням, постанова державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 19 березня 2019 року ОСОБА_6 про опис та арешт спірної 1\4 частки квартири не скасована та є чинною, тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що у Бердянського МВДВС не було законних підстав підписувати заявку на реалізацію та передавати на примусову реалізацію ј частки вищезазначеної квартири. Аналіз вищезазначених фактичних обставин справи та наведених статей Законів дає підстави вважати, що підписуючи заявку на реалізацію та передачу на примусову реалізацію ј частку квартири державний виконавець і начальник Бердянського міськрайонного відділу Державної Виконавчої Служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро) діяли в межах Закону та наданих їм повноважень. Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 . Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) підлягає стягнення 2270 грн. судового збору, сплаченого відділом за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.367, 368, 374,376,381,382,383,384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу державного виконавця Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Іскри Оксани Сергіївни задовольнити. Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2020 рокуу цій справі скасувати. Прийняти нове судове рішення наступного змісту. У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії начальника Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дудки Максима Олеговича, державного виконавця Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Іскри Оксани Сергіївни, відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2270 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повна постанова складена 10 вересня 2021 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.