Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/5812/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/5812/20-a Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало П.І. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 13 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Курка О. П. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в червні 2021 року позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив змінити спосіб і порядок виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року шляхом стягнення з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (з рахунків, які призначені для соціальних виплат) на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 6800,00 грн. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року в задоволенні заяви відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його заяву. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 20 серпня 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 серпня 2021 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 19.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради, в якій просив: - визнати протиправною відмову відповідача у виплаті позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсі за віком відповідно до положень статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; - зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до положень статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням вже виплаченої суми такої допомоги. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. В решті позовних вимог відмовлено. 25.03.2021 Вінницьким окружним адміністративним судом було видано позивачу виконавчий лист. На підставі виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 120/5812/20-а від 25.03.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк І.М. винесено постанову від 07.04.2021 про відкриття виконавчого провадження № 65043009. Листом від 19.04.2021 за № 08-00-008-26622 боржник повідомив державного виконавця про часткове виконання рішення суду, а саме про здійснення донарахування стягувачу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмір 6800,00 грн. Крім того, Департамент соціальної політики Вінницької міської ради надіслав листа від 16.03.2021 за № 08-00-008-14958 на адресу Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації для вжиття заходів щодо виділення з Державного бюджету України необхідних коштів. Однак, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку боржника по КПКВК 2501150, виконати рішення суду в частині виплати стягувачу нарахованої суми неможливо. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив змінити спосіб і порядок виконання вищезазначеного рішення шляхом стягнення з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (з рахунків, які призначені для соціальних виплат) на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 6800,00 грн. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що порядок і спосіб виконання рішення про зобов`язання боржника вчинити дії регламентований законом, і незгода стягувача з цим порядком не може бути підставою для зміни прийнятого рішення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1-3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлений раніше порядок і спосіб. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати прийняте рішення по суті. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14-а. Суд зазначає, що поняття "спосіб і порядок виконання судового рішення" мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення є способом реалізації захисту порушених прав позивача, який визначений самим рішенням та повинен відовідати вимогам закону. Під зміною ж способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого рішення. Ці заходи мають забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення. Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача. З матеріалів справи встановлено, що згідно рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2021, Департамент соціальної політики Вінницької міської ради зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. Тобто, за результатами розгляду справи та вирішення спору між сторонами, суд постанови рішення немайнового характеру, яким зобов`язав суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії задля захисту порушених прав позивача. Натомість у поданій заяві позивач просить суд змінити спосіб і порядок виконання вищевказаного рішення шляхом стягнення з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на його користь нарахованої заборгованості в сумі 6800,00 грн. Тобто, позивач, по перше, просить про зміну судового рішення з немайнового на майнове (про стягнення суми коштів) і, по друге, фактично посилається на нові обставини, які не досліджувалися під час розгляду справи та були встановлені вже під час виконання судового рішення. Колегія суддів зазначає, що розрахунок належної позивачу доплати грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік судом не здійснювався, а тому, змінивши спосіб виконання рішення із зобов`язання виплатити зазначену доплату на стягнення конкретної суми цієї доплати, відбудеться зміна рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питань, що не були предметом дослідження при розгляді справи по суті. Окрім того, заява позивача передбачає залучення до спірних правовідносин третьої особи (органу Державної казначейської служби України), яка не брала участі в розгляді справи, але яка, у випадку задоволення заяви позивача, буде зобов`язана вчинити певні дії, що, на думку суду, може свідчити про порушення норм процесуального права. Варто зазначити, що способи захисту прав та інтересів фізичної та юридичної особи у публічно-правовому спорі визначені у частині першій статті 5 КАС України, згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Тобто законом визначено конкретний перелік способів захисту прав та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Також суд зазначає, що в силу вимог ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відтак закон допускає можливість обрання судом іншого способу захисту прав та інтересів фізичної/юридичної особи, аніж вищенаведені загальні способи. Проте таке своє рішення суд повинен обґрунтувати, вирішуючи справу по суті. Крім того, суд наголошує, що єдиною правовою підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Разом з тим, наведені апелянтом доводи не свідчать про існування вказаних обставин. Колегія суддів зазначає, що здійснене відповідачем нарахування допомоги позивачу, сума якої не виплачена не є обставиною, що вказує на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надає достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України. Крім того, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.09.2018 по справі 1304/5584/12. Так, зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що заявник просить змінити не спосіб і порядок виконання рішення суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження судом під час прийняття рішення. Отже, зазначені обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту зміни порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України, а навпаки вказують на те, що така зміна призведе до зміни способу судового захисту у цій справі, що суперечить цільовому призначенню даного процесуального інституту. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви позивача про зміну способу виконання рішення суду у даній справі, оскільки встановлення способу виконання рішення суду шляхом, який обраний заявником, фактично змінить рішення суду у зв`язку зі зміною обраного способу захисту прав позивача. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.