Постанова 4855 № 640/30847/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Авєркова В.В. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2021 року Справа № 640/30847/20 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) про: - визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку пенсії на підставі довідки від 01.10.2014 № 13.2-36-08-2822/1 за період з 19.01.2016 по 16.09.2019; - зобов`язати відповідача перерахувати пенсію позивачу на підставі довідки від 01.10.2014 № 13.2-36-08-2822/1 за період з 19.01.2016 по 16.09.2019; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати за період з 19.01.2016 по 30.11.2019. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2021 року адміністративний позов було задоволено частково: 1) визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року у справі № 752/21752/17 за період з 01 червня 2017 року по 16 вересня 2019 року; 2) зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року у справі № 752/21752/17 за період з 01 червня 2017 року по 16 вересня 2019 року, та здійснити виплату пенсії з урахуванням вже виплачених сум з виплатою компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок пенсії не було проведено належним чином з вини пенсійного органу, а не з вини позивача, а тому перерахунок пенсій має здійснюватися саме з дати звернення позивача з відповідною заявою. При цьому, суд установив, що саме дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві були предметом розгляду адміністративної справи № 752/21752/17, при розгляді якої судом не надавалась оцінка діям Костянтинівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. Тому, датою, з якої необхідно проводити перерахунок пенсії за рішенням суду в адміністративній справі № 752/21752/17, є дата звернення пенсіонера з заявою про перерахунок пенсії до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оскільки відповідно до матеріалів пенсійної справи спірна довідка не подавалась позивачем при первинному призначенні пенсії, а дії іншого територіального органу Пенсійного фонду України не були предметом розгляду справи, у якій ухвалено рішення щодо перерахунку пенсії. Разом з тим, суд зазначив, що Законом № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за минулий час, за умови її невиплати з вини пенсійного органу, проводиться з обов`язковою виплатою компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати. Водночас, суд вказав, що при виконанні рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року у справі № 752/21752/17 відповідачем не було виконано вимоги Закону № 1058-IV щодо виплати компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушення строків її виплати, а тому позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, зазначаючи, що в рішенні Голосіївського районного суду від 25 лютого 2019 року у справі № 752/21752/17 будь-яких періодів для здійснення перерахунку пенсії позивача не було зазначено і таке судове рішення, на переконання апелянта, виконано повністю. Також апелянт вказує, що призначення пенсії є дискреційними повноваженнями органів ПФУ, та вважає, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом. З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2021 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження з 07.09.2021. У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, первинне призначення пенсії позивачу здійснювалось Управлінням Пенсійного фонду Україні у м. Бердянську та Бердянському районі. При зверненні до Управління Пенсійного фонду Україні у м. Бердянську та Бердянському районі позивач не надавав довідку про заробітну плату від 01 жовтня 2014 року № 13.2-36-08-2822/1. З 19 січня 2016 року ОСОБА_1 є пенсіонером, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та перебуває на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Матеріалами пенсійної справи підтверджується, що спірну довідку про заробітну плату позивачем подано лише при зверненні до Костянтинівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про перерахунок пенсії від 02 листопада 2016 року. Листом від 23 лютого 2017 року № 4020/03 позивачу було повідомлено Костянтинівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області про відмову у врахуванні довідки про заробітну плату № 13.2-36-08-2822/1 від 01 жовтня 2014 року. Водночас, дії Костянтинівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у врахуванні довідки про заробітну плату № 13.2-36-08-2822/1 від 01 жовтня 2014 року позивачем не було оскаржено. Крім того, зазначені правовідносини позивача саме з Костянтинівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області не були предметом розгляду адміністративної справи № 752/21752/17, у якій були прийнято рішення про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, але без зазначення конкретної дати, з якої необхідно здійснити перерахунок та виплату пенсії.. У подальшому, позивач повторно звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії від 06 червня 2017 року, але зазначена заява була подана вже до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у зв`язку зі зміною місця проживання позивача. Однак, 04 липня 2017 року позивач отримав від відповідача письмову відповідь за № 36512/05, згідно якої відповідач повідомив про неможливість здійснення перерахунку пенсії, оскільки відокремлений підрозділ (Шахта «Зоря») знаходиться в районі проведення Антитерористичної операції (АТО), та не був перереєстрований на території підконтрольній органам державної влади України. Суд звертає увагу, що саме дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві були предметом розгляду адміністративної справи № 752/21752/17. При цьому, судом не надавалась оцінка діям Костянтинівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. Так, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року у справі № 752/21752/17, яке набрало законної сили 17 вересня 2019 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням заробітної плати за періоди роботи на ДП «Сніжнеантрацит» (Шахта «Зоря») з 01 січня 1992 року по 31 грудня 1996 року, згідно довідки про заробітну плату № 13.2-36-08-2822/1 від 01 жовтня 2014 року. Листом від 08 липня 2020 року № 2600-9404-8/91732 Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві повідомило представника позивача адвоката Нечипорук І.С. про те, що за рішенням суду позивачу були здійснено виплати шляхом перерахування коштів в розмірі 6581,56 грн за період з 17 вересня 2019 року по 30 листопада 2019 року. Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку його пенсії на підставі довідки від 01.10.2014 № 13.2-36-08-2822/1 за період з 19.01.2016 по 16.09.2019, звернулася до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Частиною другою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Статтею 382 КАС України визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо. У частині першій статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що процесуальним законодавством регламентовано порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. При цьому, саме наведені вище норми адміністративного процесуального законодавства, зокрема ст.ст. 382, 383 КАС України, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача. Водночас, наявність у КАС України таких спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Тобто, судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, визначеному КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, оскільки судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17, від 23.09.2020 року у справі №760/3142/17 та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковими для застосування судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи. При цьому, апеляційний суд враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28.11.1999 по справі «Brumarescu v. Romania» («Брумареску проти Румунії») та від 24.07.2003 по справі «Ryabykh v. Russia» («Рябих проти Росії»), відповідно до яких одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що наявність правових підстав для здійснення саме ГУ ПФУ в м. Києві перерахунку пенсії позивача на підставі довідки від 01.10.2014 № 13.2-36-08-2822/1 було предметом судового розгляду в іншій справі № 752/21752/17, в якій судовим рішенням, що набрало законної сили було встановлено наявність у позивача права на відповідній перерахунок його пенсії та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити такий перерахунок, з урахуванням заробітної плати за періоди роботи на ДП «Сніжнеантрацит» (Шахта «Зоря») з 01.01.1992 по 31.12.1996, згідно довідки про заробітну плату № 13.2-36-08-2822/1 від 01.10.2014. При цьому, вказаним судовим рішенням не встановлено конкретного періоду, за який на ГУ ПФУ в м. Києві покладено обов`язок здійснити відповідний перерахунок, та/або обмеження такого періоду початковою чи кінцевою датою. Тож, фактично, позов в цій справі був поданий позивачем у зв`язку з тим, що він не погоджується з періодом, за який ГУ ПФУ в м. Києві йому було здійснено нарахування та виплату пенсії на виконання судового рішення у справі № 752/21752/17. Тобто, фактично спір виник між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й у вказаній справі, але на стадії виконання судового рішення. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Згідно з ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Отже, судом першої інстанції при вирішенні цієї справи було неповно встановлено обставини справи та підстави позову і порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому. При цьому, з приводу висновків суду першої інстанції про те, що у справі № 752/21752/17 судом не досліджувалися дії Костянтинівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у врахуванні довідки про заробітну плату № 13.2-36-08-2822/1 від 01 жовтня 2014 року і що позивачем такі дії не було оскаржено, апеляційний суд зазначає, що відповідачем в цій справі, так само як і справі № 752/21752/17, заявлено ГУ ПФУ в м. Києві, а не Костянтинівське ОУПФУ і спір стосується питання щодо нездійснення саме ГУ ПФУ в м. Києві відповідного перерахунку пенсії позивача. Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що звернувшись з новим позовом у цій справі позивач обрав неправильний спосіб захисту. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України провадження в справі закривається, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Відповідно до частини першої статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Враховуючи викладене та приймаючи до уваги на виконання приписів частини п`ятої статті 242 КАС України правові висновки Верховного Суду, наведені у вищезазначених справах, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві підлягає задоволенню частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2021 року - скасуванню, а провадження у справі - закриттю. Розподіл судових витрат. Відповідно до статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для здійснення перерозподілу судових витрат. Керуючись ст.ст. 238, 242-244, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити постанову, якою провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - закрити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 13 вересня 2021 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: І.О. Грибан О.В. Карпушова