Постанова 4851 № 520/5396/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Сагайдак В.В. 13 вересня 2021 р. Справа № 520/5396/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В с т а н о в и в: 24.04.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 7 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган) від 16.11.2020 року № 126920; - зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок його пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон № 796-XII) у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ст. 50 Закону № 796-XII у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058-IV) та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум. Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що 01.01.2014 року Законом України від 16.01.2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі Закон № 719-VII) не було передбачено змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. ст. 50, 54 Закону № 796-XII, а також в той же час залишався чинним і Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою КМУ від 23.112011 року № 1210 (далі Порядок № 1210). Враховуючи, що у період, що є спірним, для здійснення перерахунку її пенсії був також чинний Порядок № 1210, яким визначено механізм обчислення пенсій, то за загальним правилом дії норм права у часі, оскільки Закон № 719-VII в редакції Закону № 1622-VII був прийнятий пізніше Закону № 796-XII, то положення Закону 719-VII та Порядку № 1210 підлягають пріоритетному застосуванню до спірних відносин з 03.08.2014 року. 31.03.2020 року вона зверталась до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку її пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року із вищезазначених підстав. Проте, відповідно до рішення відповідача від 02.04.2020 року їй було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року. Тобто, саме з рішення відповідача вона дізналася про те, що у період часу з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року відповідачем не вірно здійснювався розрахунок та виплата щомісячної державної пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII та додаткової пенсії відповідно до ст. 50 Закону № 796-XII. Також, позивач зазначив, що відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якої додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків якщо інше прямо не передбачено законом. При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на перерахунок пенсії), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. У відзиві на адміністративний позов відповідач ГУ ПФУ в Харківській області, не погоджуючись з вимогами позивача, зазначив, що розміри додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачені статтями 50, 54 Закону № 796-XII, були змінені відповідно до постанови КМУ № 745, а з 01.01.2012 року відповідно до Порядку № 1210. Відповідач вважає, що проводячи виплату основної та додаткової пенсії позивачу в розмірах, визначених КМУ, він діяв правомірно. Також відповідач зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві. Крім того, відповідач зазначив, що позивач пропустив строк звернення з позовом до суду, а тому з огляду на положення ст. ст. 122,123 КАС України, позовна заява підлягає залишенню без розгляду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 року частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 . Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 7 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Харківській області від 02.04.2020 року. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у розмірі 8-ми (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ст. 50 Закону № 796-XII у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Висновок суду вмотивований тим, що на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України окружним адміністративним судом встановлено, що правові висновки Верховного Суду з приводу застосування ст. ст. 50 і 54 Закону № 796-XII у період 01.01.2014 року - 02.08.2014 року містяться у постанові від 21.02.2018 року по справі № 619/2262/17 (адміністративне провадження № К/9901/1564/17), де указано, зокрема, що в період з 23.07.2011 року по 31.12.2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України (п. 31 постанови); що починаючи з 01.11.2011 року по 31.12.2013 року та з 01.01.2015 року нарахування та виплата основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у вказаний період, у розмірі визначеному постановами Кабінету Міністрів України є правомірним (п.33 постанови); що з 01.01.2014 року не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII (п. 47 постанови); що з 03.08.2014 року законом Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ніж передбачені ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII (п. 50 постанови); що у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року відсутні застереження і перешкоди для нарахування і виплати пенсії у розмірі, визначеному ст.ст. 50, 54 Закону № 796-XII (п. 52 постанови). З тексту оскарженої відмови рай УПФУ вбачається, що владний суб`єкт у ході практичної реалізації управлінської функції не взяв до уваги висновків постанови Верховного Суду від 21.02.2018 року по справі № 619/2262/17 (адміністративне провадження № К/9901/1564/17). Також, суд зазначив, що з правовим висновком постанови Верховного Суду від 05.04.2019 року у справі № 809/248/18 (адміністративне провадження № К/9901/53585/18) 1) інститут строку звернення до суду не може слугувати меті відмові у захисті порушеного права та меті легалізації триваючого порушення з боку Держави, 2) у разі порушення органом публічної адміністрації пенсійного законодавства вимоги про виплату пенсії за минулий час, у тому числі і за рахунок непризначених чи неврахованих складових, можуть бути заявлені без обмеження будь-яким строком. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Харківській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 року про задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі відсутнє посилання відповідача на факт пропуску позивачем строку звернення до суду. На час розгляду справи, відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи. Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України слід скасувати, з огляду на наступне. Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та інвалідом ІІ групи, що підтверджується копіями довідки до акта огляду МСЕК серії МСЕ № 056478, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок аварії Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 01.07.2019 року (а.с. 12, 14). ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначену відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-XII. Сторонами не спростовується та обставина, що в період часу з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року позивачу виплачувалась пенсія у розмірах, встановлених Порядком № 1210. 31.03.2020 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Харківській області з заявою про перерахунок пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ч. 4 ст. 54 Закону № 796-XII у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за школу, заподіяну здоров`ю з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ст. 50 Закону № 796-XII у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV (а.с. 97). Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій № 7 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Харківській області від 02.04.2020 року відмовлено у перерахунку пенсії позивачу за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року, оскільки з 01.01.2014 року виплата пенсії позивачу проводиться у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету" від 06.07.2011 року № 745 та постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року № 1210 (а.с. 98-99). Відповідно до статті 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно із п. 4 ст. 54 Закону № 796-XII (в редакції від 09.07.2007 року згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Частиною 1 ст. 50 Закону № 796-XII передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірах: інвалідам ІІ групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. При цьому, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 були визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 04.06. 2011 року № 3491-VI, який набрав чинності 19.06.2011 року, зокрема п. 7 ч. 1 зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено п. 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-XII, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року норми п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визнано такими, що відповідають Конституції України, тобто є конституційними. Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51,52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року визначено, що в аспекті конституційного подання положення ч. 2 ст. 96, п. 2, 3, 6 ст. 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції ‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Також, п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 року, який набрав чинності 03.08.2014 року, доповнено Розділ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» п. 67, якими встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення». Крім того, 28.12.2014 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», п. 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 року № 79-VIII, який набув чинності 01.01.2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян у 2011, 2012 та 2013 бюджетних роках делеговано Кабінету Міністрів України. З 01.01.2014 року Законом України від 16.01.2014 року № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 50, 54 Закону № 796-XII. Чинним залишався й Порядок № 1210. Законом України від 31.07.2014 року № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03.08.2014 року, розділ Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено п. 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік. Тобто, враховуючи принцип пріоритетності Закону № 796-XII над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком № 1210, з 01.01.2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинно було здійснюватись у розмірі та на підставі ст. 50, 54 Закону № 796-XII. Відтак, з 03.08.2014 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 50, 54 Закону № 796-XII, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, в період з 1 січня по 2 серпня 2014 року ГУ ПФУ в Харківській області повинно було нараховувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 в розмірі, визначеному ст. 50, 54 Закону № 796-XII, а не Порядком № 1210. Наведене вище узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 11.09.2018 року у справі № 522/6810/17. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст. 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 року у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року № 340/1019/19). Колегія суддів наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Як свідчать матеріали справи, звертаючись 31.03.2020 до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, позивач вже знав, що у період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року розмір його пенсії обчислювався та виплачувався відповідачем відповідно до Порядку № 1210. Встановивши, як юридичний факт ту обставину, що про порушення свого права на перерахунок пенсії (фактично про порушення права на обчислення пенсії у період часу з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року в розмірі, встановленому Законом № 796-XII) позивач ОСОБА_1 дізналась лише 02.04.2020 року з листа відповідача, суд першої інстанції не дослідив, відповідно не надав правової оцінки, доводам пенсійного органу про те, що позивач, як особа, що щомісячно отримує пенсійні виплати, з огляду на оприлюднення нормативно правових актів, що регулюють спірні питання у сфері пенсійного забезпечення, повинен був бути обізнаним про неналежне виконання своїх обов`язків з боку пенсійного органу, в той же час своєчасно не скористався своїм правом на звернення до суду за судовим захистом, а звернувся до суду після спливу шести років від початку заявлених ним до захисту вимог. В даному випадку ймовірна бездіяльність відповідача та дії пов`язані із не здійсненням пенсійних виплат у встановленому законом розмірі, закінчилась з 03.08.2014 року. Разом з тим, приходячи до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, колегія суддів зазначає, що вимоги апеляційної скарги ГУ ПФУ в Харківській області не вмотивовані незгодою з рішенням суду щодо відсутністю підстав для застосування наслідків пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду. В свою чергу, в силу приписів ч. 3 ст. 317 КАС України, означене порушення норм процесуального права не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду. Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 316, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова