Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/11704/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2021 року справа №200/11704/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Сіваченка І.В., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю позивача особисто, представника позивача Кір`якової Н.П., представника відповідачів Рябко І.В., Василенко Ю.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 р. (у повному обсязі складено 25 березня 2021 у м. Слов`янськ) у справі № 200/11704/20-а (головуючий І інстанції суддя Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати наказ № 587 від 16.10.2020 року «Про застосування до працівників Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень» в частині застосування відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку; визнати протиправним та скасувати наказ № 777о/с від 23.10.2020 року Департаменту патрульної поліції про звільнення його зі служби в поліції (т. 1 а.с. 1-3). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 р. у справі № 200/11704/20-а у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі (т. 2 а.с. 50-55). Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що він не був ознайомлений ні з висновками службового розслідування, ні з наказами № 587 від 16.10.2020 року, від 23.10.2020 № 777 о/с. Зазначає, що його звільнено не за вчинення кримінального правопорушення, а у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Разом з тим, в матеріалах службового розслідування не вказано жодних інших порушень Дисциплінарного статуту. Крім того вважає, що єдиним доказом скоєння ним кримінальних правопорушень може бути лише вирок суду, а не ухвала суду про обрання запобіжного заходу з посиланням на обґрунтованість врученої підозри. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив відмовити в апеляційній скарзі у повному обсязі. Позивач і його представник в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсязі. Представники відповідача заперечували проти доводів апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін,, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, наданого відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. Позивач в період часу з 23.08.2017 року по 26.12.2017 року, з 11.05.2018 року по 23.10.2020 року проходив службу в Національній поліції України, перебуваючи на посаді інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, що підтверджується послужним списком (т. 1, а.с. 62-71). 16.04.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості № 62020050000000721 у зв`язку із виникненням підстав за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України, до вчинення яких причетний інспектор взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_1 . 10.07.2020 року слідчим Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, встановлена наявність достатніх доказів для повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ст.ст. 36, 40, 42, 276, 277, 278 КПК України. Інспектору взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування УПП в Донецькій області ДПП лейтенанту поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 307, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368, частиною другою статті 365, частиною другою статті 162, частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України (т. 1, а.с. 129-131). 11.07.2020 за клопотанням слідчого першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, до позивача підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)» відповідно до ухвали Краматорського міського суду Донецької області про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справі № 234/9608/20 провадження № 1-кс/234/4999/20. Наказом Департаменту патрульної поліції «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків» від 10.07.2020 року № 1402 було створено комісію та призначено службове розслідування за фактом затримання 09.07.2020 року працівників управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу (т. 1, а.с. 132-134). Листом від 19.08.2020 року з переліком запитань Департамент патрульної поліції запросив у Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6) про надання позивачем пояснень стосовно затримання 09.07.2020 року працівників управління патрульної поліції, а також виявлення під час слідчих дій зброї та боєприпасів у приміщеннях управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції (т. 1, а.с. 135-136). Листом від 03.09.2020 року Державна установа «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6) повідомила Департамент патрульної поліції про те, що ОСОБА_1 відмовився надавати письмове пояснення за фактом затримання 09.07.2020 року працівників управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції (т. 1, а.с. 137-138). Висновком службового розслідування, затвердженого т.в.о. начальника Департаменту патрульної поліції 15.10.2020 року встановлено наступне (т. 1, а.с. 139-158). 09.07.2020 року близько 19-00 за адресою: м. Маріуполь, пров. Зелінського, 45, в порядку статті 208 Кримінального процесуального Кодексу України затримано інспектора взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Висоцького А.А. 10.07.2020 року інспектору взводу № 2 роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанту поліції Висоцькому А.А. повідомлено про підозру, згідно якої на початку квітня 2020 року ОСОБА_1 , діючи умисно, будучи незадоволеним своїм матеріальним становищем, маючи на меті отримання незаконного прибутку та стабільного джерела доходу, прийняв рішення організувати у місті Маріуполь Донецької області незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини - амфетаміну, який планував вилучати у наркозалежних осіб, не повідомляючи слідчо-оперативній групі. Усвідомлюючи, що реалізація розробленого ним злочинного плану можлива лише за умови створення внутрішньо стійкого об`єднання осіб, об`єднання та спрямування їх зусиль на вчинення злочину, детальному розподілі між ними обов`язків при його вчиненні, забезпеченні взаємозв`язку між діями усіх учасників злочину, а також при координації їх поведінки, позивач вирішив створити та очолити організовану групу, у склад якої в якості виконавців повинні були увійти працівники патрульної поліції, що користувалися його довірою, а також здатні зберігати таємницю. Таким чином службовим розслідування занотовано, що позивач створив організовану злочинну групу з числа поліцейських з метою збуту наркотичних засобів, а також зберігав та збув боєприпаси у кількості 7 бойових патронів калібру 9 мм. Наведене також підтверджено ухвалами Краматорського міського суду та Донецького апеляційного суду у кримінальній справі відносно позивача № 234/9608/20. Наказом Департаменту патрульної поліції № 587 від 16.10.2020 року «Про застосування до працівників управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 , ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 4, 5 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 1-8 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, пп. 1, 2 п. 1 пп. 16, 17, 18 п. 2 розділу ІІ посадової інструкції командира взводу роти тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції (т. 1, а.с. 73-76). Вказаний наказ позивач відмовився отримати та знайомитися з його змістом без адвоката, що підтверджується актом про відмову від ознайомлення з наказом від 23.10.2020 року (т. 1, а.с. 77). На підставі вказаного наказу Департаментом патрульної поліції видано наказ по особовому складу № 777 о/с від 23.10.2020 року, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (т. 1, а.с. 78). Витяг з вказаного наказу позивач також відмовився отримати та знайомитися з його змістом без адвоката, що підтверджується актом про відмову від ознайомлення з наказом від 23.10.2020 року (т. 1, а.с. 79). Спірним у цій справі є правомірність прийняття відповідачем наказу № 587 від 16.10.2020 року «Про застосування до працівників Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень» в частині застосування відносно позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку та прийняття наказу № 777о/с від 23.10.2020 року Департаменту патрульної поліції про звільнення позивача зі служби в поліції. Загальні засади діяльності, а також статус поліцейських, підстави дисциплінарної відповідальності встановлено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580- ІІІV (далі - Закон № 580- ІІІV), Дисциплінарним статутом Національної поліції України. Статтею 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, у преамбулі якого вказано, що цей статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. За приписами статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Cлужбова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. За статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. В пункті 6 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту закріплено: до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень як, зокрема, звільнення з посади. При цьому Дисциплінарним статутом не передбачено застосування дисциплінарних стягнень в порядку послідовності, визначення виду стягнення вирішується начальником згідно його повноважень, з урахуванням висновків службового розслідування та при наявності підстав для його накладення. Звільнення зі служби, як вид стягнення, може провадитися як за систематичне порушення дисципліни, так і за вчинення проступку несумісного з перебуванням на службі в органах поліції. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з Національної поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Принципи етики для працівників Національної поліції визначають Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), затверджених наказом МВС України від 09.11.2006 року № 1179. Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил, зокрема, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: - неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; - професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; - поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; - у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; - неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «;Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; - виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; - поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; - контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку. За змістом статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки». При цьому вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників органів внутрішніх справ. Приймаючи присягу працівника Національної поліції України, позивач зобов`язувався «дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки», тоді як вищезазначені обставини, встановлені відповідачем під час службового розслідування у відношенні позивача, суперечать морально-етичним принципам, встановленим співробітникам Національної поліції (т. 1, а.с 127). Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів Національної поліції, які у відповідності до своїх службових обов`язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства України. Недодержання працівником поліції наведених вище норм є безумовною підставою вважати його таким, що вчинив дисциплінарний проступок. Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено: доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Матеріалами службового розслідування стосовно позивача встановлено обставини, які унеможливлюють подальше проходження позивачем служби в поліції. При цьому позивача звільнено не за вчинення кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII), а у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII). Однак факт незаконних дій позивача не спростований, оскільки позивач відмовився надавати будь-які пояснення щодо предмету службового розслідування. Суд не бере до уваги надані представником позивача заперечення на відзив про негативні публікації в мережі Інтернет щодо скоєння позивачем злочину, оскільки матеріали службового розслідування, які лягли в основу оскаржуваних наказів про звільнення позивача зі служби в поліції, не містять посилань на ці публікації, а базуються лише на порушенні позивачем конкретних норм права та матеріалах кримінального провадження стосовно позивача. Частиною першою статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах. За приписами підпункту «з» пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, зокрема, є поліцейські. Крім того, підстави звільнення зі служби в поліції визначені частиною першою статті 77 Закону № 580-VIII, відповідно до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6). Службовим розслідуванням було встановлено грубе порушення дисципліни, яке можливо має ознаки кримінального правопорушення, тому, враховуючи характер проступку, обставини, за яких його скоєно, керівником відповідача було прийнято рішення про звільнення позивача. Згідно з частинами 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами. Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: - чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; - чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; - чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; - чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Суд не бере до уваги позитивну характеристику позивача, надану ним до матеріалів справи, оскільки 26.12.2017 року позивача було звільнено зі служби в Національній поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 (через службову невідповідність) Закону України «Про Національну поліцію», про що в його послужному списку наявний відповідний запис (том 1, а.с. 8, 32). З огляду на викладене, суд приходить до висновку що відповідачем правомірно видано накази № 587 від 16.10.2020 року та 777 о/с від 23.10.2020 року про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за вчинки, несумісні з подальшим проходженням служби, а тому підстави для скасування цих наказів відсутні. З огляду на зазначені норми законодавства та встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, відношення позивача до вчиненого, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, у зв`язку з чим вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів поліції є законним та обґрунтованим, а оскаржувані накази прийняті відповідачем у межах владних повноважень. Така ж правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 320/3085/20 в якій занотовано, що працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Порушення позивачем моральних та етичних приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи представника позивача про те, що відсутність обвинувального вироку за порушеним кримінальним провадженням унеможливлює звільнення позивача, оскільки відсутність в діях позивача складу злочину, тобто відсутність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності, жодним чином не може ототожнюватися з відсутністю фактів порушення дисципліни, тобто дисциплінарною відповідальністю, до якої і притягнуто позивача. Відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях. Законодавець чітко розмежовує випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності у якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби. Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили. Отже, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування. Тому застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним, оскільки під час проведення службового розслідування інформація щодо можливих порушень службової дисципліни знайшла своє підтвердження. На підставі зазначеного, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування наказів № 587 від 16.10.2020 року та 777 о/с від 23.10.2020 року про звільнення позивача за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки судом в цій справі визнано правомірність прийнятих відповідачем наказів про звільнення ОСОБА_1 зі служби в Національній поліції. Суд не приймає твердження позивача про те, що його не ознайомили з наказами про звільнення, оскільки він не заперечував, що працівники патрульної поліції мали з ним побачення як у «Бахмутській установі виконання покарань (№ 6)» так і у ДУ «Маріупольский слідчий ізолятор». Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що позивач відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору. Докази понесення позивачем інших судових витрат суду не надано, тому розподіл судових витрат не здійснюється. Крім того, питання розподілу судових витрат не розглядається у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись 195, ч. 4 ст. 241, ч. 5 ст. 250, ст. 310, 316, ст. 321, ст. 322, ч.1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 р. - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 р. у справі № 200/11704/20-а - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 вересня 2021 року. Колегія суддів: Г.М. Міронова І.В. Сіваченко Е.Г. Казначеєв