Постанова 4875 № 905/391/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" вересня 2021 р. Справа № 905/391/21 Колегія суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Шутенко І.А. при секретарі Пархоменко О.В. за участю: позивача не з`явився; відповідача Чумаков Д.В., довіреність №17/01 від 08.01.2020 року; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь (вх. № 1813Д/1-18) на рішення господарського суду Донецької області від 19.05.2021 року у справі №905/391/21, ухвалене в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Демідова П.В.), повний текст якого складено 24.05.2021 року за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ в особі регіональної філії Донецька залізниця акціонерного товариства Українська залізниця, м. Лиман Донецької області до Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь, м. Краматорськ, Донецької області про стягнення штрафу у сумі 106 830,00 грн. ВСТАНОВИЛА: Рішенням господарського суду Донецької області від 19.05.2021 року у справі №905/391/21 позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця до Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь про стягнення штрафу в сумі 106 830,00 грн. задоволено; стягнуто з Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь на користь Акціонерного товариства Укрзалізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця суму штрафу в розмірі 106 830,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. Публічне акціонерне товариство Енергомашспецсталь з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 19.05.2021 року у справі та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; у разі неприйняття до уваги доводів відповідача щодо безпідставності заявлених позивачем позовних вимог та задоволенні у зв`язку з цим позовних вимог щодо стягнення штрафу, зменшити його загальний розмір на 90% до 10 683,00 грн. Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує про таке. Акти загальної форми №1545, №1544 та №1546, відповідно до яких загальна маса нестачі у вагонах становить 2700 кг, були складені з дефектом форми; дані, що містяться в актах, не відповідають даним, зазначеним на підставі цих актів в комерційних актах, а також не містять даних про фактичний стан вантажу та маркування, у зв`язку з чим є юридично неспроможними, як засоби доказування за змістом зафіксованих у них обставин, а тому висновки господарського суду першої інстанції про те, що комерційні акти, які підтверджують факт неправильного зазначення відповідачем у перевізних документах маси вантажу, були складені позивачем у повній відповідності із нормами діючого законодавства України суперечать наявним в матеріалах справи доказам та не відповідають дійсності. Комерційні акти були підписані зі сторони позивача наступними особами станції Волноваха Донецької залізниці: агентом комерційним Горлевською А.М. заступником начальника станції Шалімовим С.С. та інженером з р/в Горлевською О.О. При цьому, в порушення п.10 Правил комерційні акти містять підпис інженера р/в Горлевської О.О., яка участь в зважуванні вагонів не приймала, в комісію, яка приймала участь у складанні комерційних актів, не входила, у зв`язку з чим підписувати комерційні акти та засвідчувати факти, виявлені при зважуванні, не має права. Якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника станції або його заступника, то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції, іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил. Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 року у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 року у справі №916/1993/17 та від 23.11.2018 року у справі №916/2450/17. З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що позивачем при розгляді спору у господарському суді першої інстанції не було подано будь-яких належних та допустимих доказів факту відсутності у штаті ст. Сартана посади начальника вантажного району (двору). Факти, встановлені в розділі Є комерційних актів були засвідчені лише підписом уповноваженої особи, зазначеної у п. 10 Правил заступником начальника станції; інші представники позивача агенти комерційні Павелко та Міщенко, підписали комерційні акти без належних на то правових підстав, що є порушенням положень п.п.10 Правил. Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 року від 16.10.2019 року у справі №910/143/19, від 25.06.2018 року у справі№906/754/17, від 20.08.2018 року у справі №925/1025/17, від 26.03.2020 року у справі №916/2154/19, від 12.02.2018 року у справі №906/434/17 , від 23.02.2018 року у справі №916/3615/16, від 05.04.2018 року у справі №905/1180/17, від 21.10.2019 року у справі №910/1005/19, від 24.10.2019 року у справі №904/5943/18, від 18.10.2019 року у справі №910/1526/19, від 09.09.2019 року у справі №910/14170/18, від 27.02.2019 року у справі №910/9765/18, від 24.10.2019 року у справі №904/104/19, від 30.09.2019 року у справі №905/1742/18. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956, від 09.12.2020 року №1236, від 17.02.2021 року № 104, від 21.04.2021 року №405, від 16.06.2021 року №611, від 11.08.2021 року №855 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 01.10.2021 року. Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а, від 22.10.2020 року №21-а, від 18.12.2020 року №24-а, від 23.06.2021 року №10-а, від 16.08.2021 року №12-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2021 року, для розгляду справи суддею доповідачем визначено суддю Дучал Н.М. та сформовано колегію у складі: головуючий суддя Дучал Н.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 року у справі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь на рішення господарського суду Донецької області від 19.05.2021 року у справі залишено без руху; останнє зобов`язано усунути впродовж 10 днів з моменту отримання ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: надіслати на адресу позивача у справі, Акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150) копію апеляційної скарги №17/370-1381 від 02.06.2021 року з доданими до неї документами, відповідно до вимог ст. 259 ГПК України, та надати до Східного апеляційного господарського суду докази надсилання копії апеляційної скарги листом з описом вкладення; роз`яснено Публічному акціонерному товариству Енергомашспецсталь, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту. 05.07.2021 року на адресу суду від апелянта надійшли докази надіслання копії апеляційної скарги позивачу (вх.№7645), які долучено до матеріалів справи. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь на рішення господарського суду Донецької області від 19.05.2021 року у справі; встановлено строк до 15.08.2021 року для подання Акціонерним товариством Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця акціонерного товариства Українська залізниця відзиву на апеляційну скаргу в порядку, визначеному ст. 263 ГПК України; призначено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь на рішення господарського суду Донецької області від 19.05.2021 року у справі на "07" вересня 2021 року; явку представників учасників судового процесу визнано необов`язковою. 21.07.2021 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№6325), в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, який долучено до матеріалів справи, в обґрунтування якого вказує на те, що комерційні акти №486202/480, №486202/21, №486202/22 від 11.11.2020 року складені у відповідності до п. 10 Правил №334, підписані трьома працівниками станції Волноваха та є належними та допустимими доказами; відповідальність за невірно зазначену масу вантажу встановлена у ст. 122 Статуту залізниць України незалежно від її маси заниження чи завищення; розмір штрафу встановлений у ст. 118 Статуту залізниць України залежить від розміру провізної плати за всю відстань перевезення; в даному випадку санкція не є договірною, а виникає з положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2021 року, у зв`язку з звільненням у відставку судді ОСОБА_1 , на підставі п.2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи суддею доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А. У судовому засіданні 07.09.2021 року представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити. Представник позивача в судове засідання 07.09.2021 року не з`явився, на підтвердження направлення копії ухвали суду від 09.08.2021 року позивачу у справі, додано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта" №6102255718168, згідно з яким позивач отримав копію ухвали від 12.07.2021 року 27.07.2021 року. Також, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції, Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Ухвалу суду від 12.07.2021 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України"). Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв`язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне. 07.11.2020 року зі станції Шпичкино Донецької залізниці відповідач, згідно залізничних накладних №51569382, №51569341, №51568913 відправив ПАТ Енергомашспецсталь вантаж - шлаки металургійні для переплавки, не поіменовані в алфавіті, із визначенням станції призначення - Сартана Донецької залізниці. Відповідно до розділу 24 накладної №51569382, маса вантажу у вагоні №64333453 складає 64900 кг (нетто), накладної №51569341 у вагоні №65235509 62800кг (нетто), накладної №51568913 у вагоні №67175661 66550кг (нетто). Згідно розділу 26 вказаних накладних, маса вантажу визначена на вагонних вагах в русі, Max 150т відправником. На станції Волноваха Донецької залізниці під час перевірки було виявлено, що маса вантажу у вагонах № 64333453, №65235509, №67175661 не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, про що було складено акти загальної форми №1546 №1544, №1545 від 07.11.2020 року та комерційні акти № 486202/480, №486202/481, №486202/482. Так, актом загальної форми №1546 від 11.11.2020 року встановлено, що фактична маса брутто вагона №67175661 склала 88100 кг, тара вагона з АСК ВП УЗ-В 22200кг. Маса вантажу нетто за ПД 66550кг. Фактична маса вантажу нетто 65900 кг, що менше документу на 650кг, погрузка нижче бортів 1м-1м30, маркований вапном, течі вантажу немає. Згідно комерційного акту № 486202/482 від 11.11.2020 року, на станції Волноваха Донецької залізниці, на підставі акту загальної форми станції Волноваха №1546 від 11.11.2020 року, позивачем було проведено комісійне переважування вагону №67175661 на справних 150-тонних тензометричних вагах ст. Волноваха (держ.повірка 18.03.2020 року), контрольний огляд перевірка 15.09.2020 року з повною зупинкою та розчепленням та встановлено, що по документу значиться вантаж шлаки металургійні, брутто не вказано, тара 22200кг, нетто 66550кг. Фактично при зважуванні виявилось: брутто 88100кг, тара 22200кг (згідно документа), нетто 65900кг, що менше документа на 650кг. При огляді виявлено: навантаження нижче бортів 1м-1,30м, марковано вапном. Вагон бездвірний, розвантажувальні люка закриті на запірний пристрій. Вагон технічно справний. Контрольне комісійне зважування проведено агентом комерційним ОСОБА_2 , в присутності ДСЗ ОСОБА_3 11.11.2020 року. З моменту прибуття і до відправлення вагон знаходився під охороною. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня. Розділ ІІ акту підписаний агентом комерційним ОСОБА_2 , ДСЗ ОСОБА_3 , інженером р/в ОСОБА_4 . Актом загальної форми №1544 від 11.11.2020 року встановлено, що фактична маса брутто вагона №64333453 склала 86650кг, тара вагона з АСК ВП УЗ-В 22500кг. Маса вантажу нетто за ПД 64900кг. Фактична маса вантажу нетто 64150кг, що менше документу на 750кг. погрузка нижче бортів 1м-1м30, маркований вапном, течі вантажу немає. Відповідно до комерційного акту № 486202/480 від 11.11.2020 року, на станції Волноваха Донецької залізниці, на підставі акту загальної форми станції Волноваха №1544 від 11.11.2020 року, позивачем було проведено комісійне переважування вагону №64333453 на справних 150-тонних тензометричних вагах ст. Волноваха (держ.повірка 18.03.2020 року), контрольний огляд перевірка 15.09.2020 з повною зупинкою і розчепленням та встановлено, що по документу значиться вантаж шлаки металургійні, брутто не вказано, тара 22500кг, нетто 64900кг. Фактично при зважуванні виявилось: брутто 86650кг, тара 22500кг (згідно документа), нетто 64150кг, що менше документа на 750кг. При огляді виявлено: навантаження нижче бортів 1м-1,30м, марковано вапном. Вагон бездвірний, розвантажувальні люка закриті на запірний пристрій. Вагон технічно справний. Контрольне комісійне зважування проведено агентом комерційним ОСОБА_2 , в присутності ДСЗ ОСОБА_3 11.11.2020 року. З моменту прибуття і до відправлення вагон знаходився під охороною. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня. Розділ ІІ акту підписаний агентом комерційним ОСОБА_2 , ДСЗ ОСОБА_3 , інженером р/в ОСОБА_4 . Актом загальної форми №1545 від 11.11.2020 року встановлено, що фактична маса брутто вагона №65235509 склала 83300кг, тара вагона з АСК ВП УЗ-В 21800кг. Маса вантажу нетто за ПД 62800кг. Фактична маса вантажу нетто 61500кг, що менше документу на 1300кг. погрузка нижче бортів 1м-1м30, маркований вапном, течі вантажу немає. Відповідно до комерційного акту № 486202/481 від 11.11.2020 року, на станції Волноваха Донецької залізниці, на підставі акту загальної форми станції Волноваха №1545 від 11.11.2020 року, позивачем було проведено комісійне переважування вагону №65235509 на справних 150-тонних тензометричних вагах ст. Волноваха (держ.повірка 18.03.2020), контрольний огляд перевірка 15.09.2020 року з повною зупинкою і розчепленням та встановлено, що по документу значиться вантаж шлаки металургійні, брутто не вказано, тара 21800кг, нетто 62800кг. Фактично при зважуванні виявилось: брутто 83300кг, тара 21800кг (згідно документа), нетто 61500кг, що менше документа на 1300кг. При огляді виявлено: навантаження нижче бортів 1м-1,30м, марковано вапном. Вагон бездвірний, розвантажувальні люка закриті на запірний пристрій. Вагон технічно справний. Контрольне комісійне зважування проведено агентом комерційним ОСОБА_2 , в присутності ДСЗ ОСОБА_3 11.11.2020 року. З моменту прибуття і до відправлення вагон знаходився під охороною. Посада начальника вантажного району (двору) за штатним розкладом відсутня. Розділ ІІ акту підписаний агентом комерційним ОСОБА_2 , ДСЗ ОСОБА_3 , інженером р/в ОСОБА_4 . Комерційні акти №486202/480/588, №486202/4828/590, №486202/481/589 складені на станції призначення Сартана Донецької залізниці у графі Розділ Є. Відмітка станції призначення про стан вантажу, який прибув з актом попутної станції містять записи, що 16.11.2020 року при перевірці вантажу різниці з цим актом не виявлено, що засвідчено підписами заступника начальника станції Шелехова, агента комерційного Павелка, Міщенка та вантажоотримувача Гончарова. Позивачем, на підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, у зв`язку з неправильним зазначенням відповідачем маси вантажу у 5 вагонах нараховано відповідачу штраф у сумі 106830,00 грн. Вказане вище стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Донецької області, в якому останній просив стягнути з відповідача штраф у сумі 106 830,00грн. 19.05.2021 року господарським судом Донецької області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище. Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства. З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права. Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав. У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно з ч.1 ст. 909 ЦК України, ч.1 ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами (ч.5 ст. 307 ГК України). За змістом ст. 6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем ( ч.ч.1,2 ст. 23 Статуту залізниць). Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (далі Правила №644), вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Положеннями статті 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній (абз. 1 п. 28 Правил №644). У частині четвертій статті 52 Статуту залізниць України визначено, що маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто. За положеннями ст.105 Статуту залізниць України, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами. Статтею 129 Статуту залізниць встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г)повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Відповідно до п.22 Правил видачі вантажів, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Згідно з п. 5 Правил №644, загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Таким чином, способом визначення маси вантажу є або зважування, або розрахунковий спосіб. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться із зупинкою і розчепленням вагонів або із зупинкою без розчеплення (п.10 Правил №644). З накладних №51569382, №51569341, №51568913 слідує, що маса вантажу, визначена відправником на вагонних вагах в русі Max 150т, правильність відомостей, зазначених в накладних підтверджена електронним цифровим підписом. Контрольне зважування вагонів №67175661, №65235509, №64333453 на станції Волноваха Донецької залізниці здійснювалось на справних 150тн тензометричних вагах ст.Волноваха Донецької залізниці, з повною зупинкою і розчепленням вагонів, держповірка яких проведена 18.03.2020 року, контрольний огляд-перевірка - 15.09.2020 року, що підтверджується витягом з технічного паспорту ваг. З огляду на викладене, позивач здійснював перевірку маси вантажу тим самим способом що і відповідач зважуванням. Так, відповідно до залізничної накладної № 51569382 вантаж шлаки металургійні для переплавки, не поіменовані в алфавіті, норма природної втрати для вантажу у вагоні №64333453 становить 324,5 кг. (64900х0,5/100), проте згідно комерційного акту №486202/480 від 11.11.2020 року маса вантажу у вагоні менше на 750 кг. Таким чином, недостача вантажу у вказаному вагоні перевищує норму природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, передбачених для вантажів такого типу на 425,50кг. Згідно залізничної накладної №51569341 вантаж шлаки металургійні для переплавки, не поіменовані в алфавіті, норма природної втрати для вантажу у вагоні №65235509 становить 314 кг. (62800х0,5/100), проте згідно комерційного акту №486202/481 від 11.11.2020 року маса вантажу у вагоні менше на 1300 кг. Таким чином, недостача вантажу у вказаному вагоні перевищує норму природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, передбачених для вантажів такого типу на 986 кг. За залізничною накладною №51568913, вантаж шлаки металургійні для переплавки, не поіменовані в алфавіті, норма природної втрати для вантажу у вагоні №67175661 становить 332,75кг. (66550х0,5/100), проте згідно комерційного акту №486202/481 від 11.11.2020 року маса вантажу у вагоні менше на 650 кг. Таким чином, недостача вантажу у вказаному вагоні перевищує норму природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, передбачених для вантажів такого типу на 317,25кг. Аргументи апелянта на те, що акти загальної форми №1545, №1544 та №1546, відповідно до яких загальна маса нестачі у вагонах склала 2700 кг, були складені з дефектом форми, дані, що містяться в актах, не відповідають даним, зазначеним на підставі цих актів в комерційних актах, а також не містять даних про фактичний стан вантажу та маркування, у зв`язку з чим є юридично неспроможними, як засоби доказування за змістом зафіксованих у них обставин, а тому висновки господарського суду першої інстанції про те, що комерційні акти, які підтверджують факт неправильного зазначення відповідачем у перевізних документах маси вантажу, були складені позивачем у повній відповідності із нормами діючого законодавства України суперечать наявним в матеріалах справи доказам та не відповідають дійсності, не приймаються з огляду на таке. Належними та допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ст.77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею. Тобто, наявність належним чином складеного комерційного акту за відсутності або невірного складання акту загальної форми є підставою для притягнення до матеріальної відповідальності. Так само не приймаються аргументи апелянта на те, що комерційні акти були підписані зі сторони позивача наступними особами станції Волноваха Донецької залізниці: агентом комерційним Годлевською А.М. заступником начальника станції Шалімовим С.С. та інженером з р/в Годлевською О.О.; комерційні акти містять підпис інженера р/в Годлевської О.О., яка участь в зважуванні вагонів не приймала, в комісію, яка приймала участь у складанні комерційних актів, не входила у зв`язку з чим підписувати комерційні акти та засвідчувати факти, виявлені при зважуванні, не має права. Так, порядок складання та зміст комерційних актів визначений у п.9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 року (далі Правила №334). За положеннями п. 10 Правил №334, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. Таким чином п. 10 Правил №334 чітко передбачає посади трьох осіб, які мають право підписувати комерційні акти. Отже, п. 10 Правил №334 на виконання ст. 29 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці. Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 64 та ч.3 ст.65 ГК України, підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства. Таким чином, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта. За матеріалами справи, комерційні акти №486202/480, №486202/481, №486202/482 від 11.11.2020 року підписані заступником начальника станції Шалімовим С.С. інженером з р/в Горлевською О.О. та агентом комерційним Горлевською А.М. Згідно з Наказом структурного підрозділу Станція Волноваха Регіональної філії Донецька залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця №200 від 21.02.2020 року Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів по станції Волноваха інженера станції Волноваха Годлевську О.О. призначено відповідальною особою за складання комерційних актів, яка має право підпису за відсутності в штатному розпису станції Волноваха штатної одиниці начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи). Отже, з метою забезпечення вимоги щодо оформлення комерційних актів за підписом трьох осіб вказаним наказом уповноважено інженера станції на право підпису комерційних актів, що відповідає вимогам чинного законодавства. За таких обставин, місцевим господарським судом вірно вказано на те, що факт невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу в перевізних документах підтверджується комерційними актами. Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.11.2018 року у справі № 916/2450/17, де, вказано на те, що якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.05.2018 року у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018 року у справі №916/1993/17). За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст. 122 Статуту залізниць України). Частиною 1 статті 118 Статуту залізниць України визначено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Провізна плата за перевезення вантажу, за накладними №51569382, №51569341, №51568913 у вагонах №64333453, №652355509, №67175661 складає 7122,00грн. Суд апеляційної інстанції, перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, зазначає, що господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сума штрафу, яка підлягає стягненню складає 106830,00грн. (7122, 00 грн. х5 х 3). Аргументи апелянта на те, що господарський суд першої інстанції безпідставно не зменшив суму штрафу, що підлягає стягненню та прохання суд апеляційної інстанції зменшити його загальний розмір на 90% до 10683,00 грн., не приймаються, з огляду на таке. Клопотання відповідача обґрунтоване тим, що вказана суму штрафу є надмірно великою. Частиною 1 ст. 233 ГК України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. За ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Зі змісту зазначених норм слідує, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Звертаючись з клопотанням про зменшення суми штрафу за ст. 233 ГК України, саме відповідач повинен довести наявності обставин, які зумовлюють застосування зазначеної норми. У вказаному полягає реалізація принципу змагальності сторін. На підтвердження скрутного матеріального становища відповідачем надано суду баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2020 року та звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2020 рік. Баланс (звіт про фінансовий стан) за певний період часу відображає дані лише на конкретну дату та не показує проміжні дані ведення відповідачем господарської діяльності. Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів. Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання саме на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості. Скрутне фінансове становище, на яке посилається відповідач, не є надзвичайними і не прогнозованими обставинами, а складний фінансовий стан в умовах ринкової економіки є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності. Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу, врахувавши обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафу на 90 % від заявленої суми, які відповідач згідно з ст. 74 ГПК України не довів, що вони є винятковими, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у його задоволенні. Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.06.2018 року у справі №906/754/17, де, зокрема, вказано на те, що суд першої інстанції врахував, що Залізниці заборонено приймати до перевезення вантажі у вагонах завантажених з перевищенням їх вантажопідйомності, негайне добровільне, власними силами та засобами усунення порушення відповідачем, що дозволило уникнути порушення безпеки руху, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, не приймаються, з огляду на те, що у даній справі відповідачем не доведено, що обставини на які він посилається як на підставу для зменшення розміру штрафу, є винятковими. Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2018 року у справі №906/434/17, де, зокрема, вказано на те, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, якими чітко визначено розмір штрафу. Посилання апелянта на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі №910/143/19, від 20.08.2018 року у справі №925/1025/17, від 26.03.2020 року у справі №916/2154/19, від 12.02.2018 року у справі №906/434/17 , від 23.02.2018 року у справі №916/3615/16, від 05.04.2018 року у справі №905/1180/17, від 21.10.2019 року у справі №910/1005/19, від 24.10.2019 року у справі №904/5943/18, від 18.10.2019 року у справі №910/1526/19, від 09.09.2019 року у справі №910/14170/18, від 27.02.2019 року у справі №910/9765/18, від 24.10.2019 року у справі №904/104/19, від 30.09.2019 року у справі №905/1742/18, не приймаються, з огляду на таке. Так, у справі №910/143/19 вказано на те, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про зменшення на 50% суми штрафу, яка заявлена до стягнення, не встановив, які докази були подані відповідачем в обґрунтування заявленого клопотання, не надав оцінку доводам сторін, доказам та обставинам справи у їх сукупності, не навів належного обґрунтування наявності виняткових обставин, за яких можливе зменшення штрафу в даному конкретному випадку та не мотивував, чому дійшов висновку про зменшення розміру штрафу саме на 50 %; у справі №925/1025/17 вказано на те, що відповідач (апелянт) не надав суду жодних належних та допустимих доказів невідповідності розміру нарахованого за порушення Правил оформлення перевізних документів штрафу наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов`язує право суду на зменшення штрафних санкцій, а одне лише посилання на тяжке майнове та фінансове становище підприємства також не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій; у справі №916/2154/19 позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині своєчасної доставки вантажів; у справі №906/434/17 суд касаційної інстанції визнав безпідставним твердження відповідача про те, що балансом (звіт про фінансовий стан) за І півріччя 2017 року підтверджується, що підприємство є збитковим за результатами господарської діяльності у І півріччя 2017 року році, оскільки він відображає дані лише на конкретну дату та не показує проміжні дані ведення відповідачем господарської діяльності, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 233 ГК України; у справі №916/3615/16 вказано на те, що судом апеляційної інстанції встановлено, що приймаючи рішення про зменшення розміру штрафу місцевий господарський суд не навів мотивованих та обґрунтованих підстав для його зменшення та розмір, не взяв до уваги ступень виконання зобов`язання, причини неналежного виконання, інтереси та майновий стан сторін, наслідки порушення зобов`язання, невідповідність розміру присудженому до стягнення штрафу таким наслідкам, поведінку винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо; у справі №905/1180/17 предметом позову є стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу; у справі №910/1005/19 предметом позову є стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу; у справі №904/5943/18 вказано на те, що суди дійшли правомірного висновку про те, що не свідчать про збитковість і доводи відповідача про існування судових рішень про стягнення боргу з позивача на користь відповідача, оскільки це свідчить лише про існування зобов`язань перед відповідачем, але не доводить саме факт збитковості відповідача; у справі №910/1526/19 предметом позову є стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу; у справі №910/14170/18 вказано на те, що дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну поставку вантажу, яке міститься у відзиві на позовну заяву, перевіривши всі доводи, які містяться в ньому, врахувавши встановлений судами розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов`язання та розмір штрафу; а також обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафу, які відповідач згідно з ст.74 ГПК України не довів, що вони є винятковими, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовив у його задоволенні; у справі № 910/9765/18 вказано на те, що дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну поставку вантажу, яке міститься у відзиві на позовну заяву, перевірив всі доводи, які містяться в ньому, врахувавши розмір несвоєчасного виконання відповідачем свого зобов`язання та розмір штрафу; обставини, на які посилався відповідач, як на підставу зменшення штрафу до 5 % від заявленої суми, які відповідач згідно з ст. 74 ГПК України не довів, що вони є винятковими, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відмовив у його задоволенні; у справі №904/104/19 предметом позову є стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу; у справі №905/1742/18 предметом позову є стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу. Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 року у справі №913/567/19 (913/403/20), де, між іншим, вказано на таке. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 року у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 року №910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 року № 925/3/7, п. 40 постанов від 25.04.2018 року № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі № 923/682/16. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: п. 60 постанови від 23.06.2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), п. 6.30 постанови від 19.05.2020 року у справі № 910/719/19, постанова від 16.01.2019 року у справі № 757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 року у справі № 2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 року у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови від 16.05.2018 року у справі № 910/5394/15-г. Таким чином, правовідносини у справах, на які посилається відповідач та обставини вказаних справ, не є подібними до правовідносин у справі №905/391/21, оскільки предмети та підстави позовів у цих справах, відповідно і встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у цих справах. Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року) Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання. Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року). Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь залишити без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області від 19.05.2021 року у справі №905/391/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 13.09.2021 року Головуюча суддя О.І. Терещенко Суддя П.В. Тихий Суддя І.А. Шутенко