Постанова 4816 № 592/5395/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2021 року м.Суми Справа №592/5395/20 Номер провадження 22-ц/816/1155/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Ткачук С. С. за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 травня 2021 року, постановлене у складі судді Катрич О.М., у приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми, В С Т А Н О В И В: 29 квітня 2021 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Бидюкова Дмитра Володимировича звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради (далі - КНП «КПБ Пресвятої Діви Марії» СМР), треті особи: Первинна профспілкова організація КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» СМР, Сумська міська рада про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01 серпня 1985 року позивача було прийнято на посаду лікаря-акушера-гінеколога. 30 березня 2020 року наказом № 217-ос його звільнено з посади лікаря-акушера-гінеколога відділення патології вагітних з 31 березня 2020 року по п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників. Із вказаним наказом не погоджується. Вважає, що його скорочення було безпідставним. Вказує на те, що його не було ознайомлено з наказом від 15 січня 2020 року № 10 про скорочення посад, на підставі якого було вручено повідомлення про можливе звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Не було погодження профспілкового організації на його звільнення, що передбачено ст. 43 КЗпП України. Також зазначає, що власником не було видано наказ чи розпорядження щодо скорочення чи реорганізації. Рішення щодо скорочення працівників засновником не погоджувалося з КНП «КПБ Пресвятої Діви Марії» СМР та самостійно також не приймалося. Вважає, що відповідачем при скороченні не було враховано всіх передбачених законом гарантій, а саме при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Зазначає, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Відповідачем нібито пропонувалися йому посади медичної сестри анестезіологічного відділення та медичної сестри відділення неопатального огляду, від яких позивач нібито відмовився, проте при зверненні до відповідача з проханням надати йому копію акту про його відмову, йому було відмовлено. Також не було дотримано вимог ст. 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Він є пенсіонером за віком та безперервно пропрацював в КНП «КПБ Пресвятої Діви Марії» СМР 37 років, за час роботи мав велику кількість відзнак. Директором КНП «КПБ Пресвятої Діви Марії» СМР було видано наказ № 133 від 16 серпня 2019 року «Про оптимізацію організаційної структури КНП «КПБ Пресвятої Діви Марії» СМР», на підставі якого робоча група здійснювала оцінювання всіх працівників, проте які саме критерії враховувалися під час визначення продуктивності праці невідомо, оскільки ніяких тестувань для визначення підготовки працівників не здійснювалось. У свою чергу позивач постійно підвищував свою кваліфікацію. Наголошує на тому, що відповідач не здійснив всіх дій, які необхідно здійснити при вивільнення значної кількості працівників, а саме не було повідомлено про вивільнення державну службу зайнятості, що передбачено чинним законодавством. Посилаючись на вказані обставини, просить скасувати наказ № 217-ос від 30 березня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 , лікаря-акушера-гінеколога відділення патології вагітних по п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності працівників; поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-акушера-гінеколога в Комунальному некомерційному підприємстві «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради. Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 25 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив за необґрунтованістю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неповно розглянуто його позовні вимоги, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов. Вказує на те, що судом не була розглянута його вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вважає, що судом не було враховано, що він є працівником з більш високою кваліфікацією, аніж інші лікарі, що повинно було бути враховано при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці. Крім того, на його думку, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації йому повинна була бути надана перевага у зв`язку з тривалим безперервним стажем роботи в пологовому будинку. Однак, при звільненні його з роботи дані переваги директором КНП «КПБ Пресвятої Діви Марії» СМР за надуманими мотивами враховані не були і його було звільнено з роботи, на що суд першої інстанції не звернув уваги. Вважає, що пояснення свідка - завідуючої відділенням паталогії вагітних ОСОБА_2 , яка одноосібно начебто провела аналіз роботи всіх лікарів відділення і при цьому дійшла висновку, що переважного права на залишення на роботі він не має і скороченню підлягає саме він, не можуть бути визнані належним та допустимим доказом по справі, оскільки наказ про проведення аналізу роботи не видавався, їй ніхто не доручав проводити такий аналіз роботи лікарів відділення паталогії вагітних і вона не несе ніякої відповідальності за достовірність цих даних. На його думку, порівняння його роботи из роботою лікаря-акушера-гінеколога ОСОБА_3 некоректне і не повинно прийматися до уваги. Посилання на те, що вона провела 25 кесаревих розтинів, а він лише 11, взагалі вважає безпідставним, оскільки відділення патології вагітних було не постійним місцем його роботи. За цей період його переводили в жіночу консультацію на 1 місяць та на 1 місяць - в гінекологічне відділення, у відділенні паталогії вагітних він працював лише з серпня 2019 року, а вона - набагато більше, відповідно вона набагато більше провела кесаревих розтинів та пролікувала вагітних жінок, аніж він. Крім того, зазначає, що були вакантні посади і була можливість працевлаштувати його лікарем-статистом або лікарем-гінекологом, які повинні були йому запропонувати, про що він неодноразово просив керівництво пологового будинку. Вважає, що була реальна можливість працевлаштувати його лікарем-статистом або лікарем - акушером-гінекологом на 0,5 посади, однак суд не надав цьому ніякої правової оцінки, посилаючись на те, що йому було запропоновано вакантні посади медичних сестер. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги, що ОСОБА_3 перебувала в резерві на завідуючого відділенням як обставину, що надає перевагу для залишення на посаді при вивільненні працівників. Подання адміністрації про його звільнення проводилось профкомом без його участі, про засідання профкому його ніхто не повідомляв і на цьому засіданні він був позбавлений можливості викласти свою позицію щодо звільнення. На дивлячись на явні протиріччя, суд відмову профкому у наданні згоди на його звільнення визнав необґрунтованою. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому з апеляційною скаргою не погоджується, вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказує на те, що завідуюча відділенням патології вагітних ОСОБА_2 , якою проводився аналіз роботи всіх лікарів відділення, врахувала всі обставини, перелічені в ст. 42 КЗпП України, і між двома лікарями однієї категорії проводився аналіз роботи, тобто між позивачем та ОСОБА_3 . При цьому враховувалися, як показники кваліфікації, так і показники продуктивності праці. Стосовно тверджень позивача про наявність вакантних посад та невиконання відповідачем вимог законодавства про працю щодо пропозиції вакантних посад, зазначає, що від запропонованих вакантних посад позивач відмовився, про що було складено акт і останній підтвердив це в судовому засіданні. Звертає увагу на те, що після скорочення працівників та змін у штатному розписі на підприємстві відсутні особи, які б працювали на 1,5 ставки, як помилково зазначає позивач. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника адвоката Дяченка Ю.В., які підтримали доводи апеляційної скарги, представника відповідача адвоката Чернадчука О.В., який заперечує проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 за обставин, з`ясованих судом під час розгляду справи на підставі наданих сторонами доказів, відбулося з дотриманням встановленого законом порядку, оскільки в КНП «КПБ Пресвятої Діви Марії» СМР дійсно відбулось скорочення штату та чисельності працівників, відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, на підприємстві відсутні вільні посади за відповідною професією чи спеціальністю позивача. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, так як суд дійшов його правильно встановивши обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді лікаря - акушера-гінеколога відділення патології вагітних в КНП «КПБ Пресвятої Діви Марії» СМР (а. с. 8-10, т. 1). Рішенням Сумської міської ради № 4038-МР від 31 жовтня 2018 року припинено комунальну установу «Сумський міський клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» шляхом реорганізації в порядку перетворення в КНП «КПБ Пресвятої Діви Марії» СМР (а. с. 68, Т. 1). 23 грудня 2019 року відповідачем на адресу голови профспілкового комітету КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради було направлено лист з повідомленням про можливе скорочення чисельності і штату працівників установи та з проханням проведення заходів щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. До листа додано перелік посад, які пропонуються до скорочення, техніко-економічне обґрунтування необхідності оптимізації чисельності працівників КНП (а. с. 78-79, Т. 1). Згідно з наказом № 9 від 13 січня 2020 року «Про проведення організаційно-штатних заходів зі скорочення чисельності працівників» був затверджений штатний розпис КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» СМР станом на 01 квітня 2020 року з кількістю посад 274,25, такі заходи були зумовлені введенням з 01 квітня 2020 року в дію медичної реформи закладів вторинної ланки, які отримуватимуть фінансування від Національної служби здоров`я за новою моделлю фінансування; лікарні будуть отримувати фінансування в залежності від об`єму наданих послуг згідно з договором, який вони укладатимуть з НСЗУ, вартість послуг буде визначатися відповідно до тарифу надання медичних послуг (а. с. 86-87, т. 1). 15 січня 2020 року директором КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради Чирвою О.В. у зв`язку зі зміною порядку і обсягів фінансування закладу в умовах реформування охорони здоров`я, з метою оптимізації штатної структури та необхідності скорочення витрат на заробітну плату, видано наказ № 10 «Про скорочення посад КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» СМР» (а. с. 88-89, т. 1). Отже, в КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» відбулися зміни в організації виробництва і праці, в тому числі, скорочення чисельності працівників. 23 січня 2020 року КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради видано наказ №47-ОС «Про попередження працівників про можливе вивільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва праці» (а. с. 90-91, т. 1). 28 січня 2020 року відповідач звернувся з поданням до профспілкового комітету КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» СМР про надання згоди на звільнення працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а. с. 92-93, т. 1). 29 січня 2020 року було складено акт про відмову позивача поставити підпис на підтвердження отримання повідомлення про можливе вивільнення 31 березня 2020 року у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (а. с. 94, т. 1). 29 січня 2020 року Сумському міському центру зайнятості було надано інформацію про майбутнє вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці за формою 4-ПН (а. с. 95, т. 1). 27 лютого 2020 року КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» СМР направлено Первинній профспілковій організації КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» СМР остаточний список осіб, що скорочуються відповідно до наказу №10 від 15 січня 2020 року (а. с. 96-99, т. 1). Первинною профспілковою організацією КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» СМР повідомлено про незгоду на скорочення працівників, оскільки власником закладу не було видано розпорядження (наказ) про реорганізацію та скорочення працівників закладу охорони здоров`я, скорочення працівників суперечить чинному законодавству (протокол № 5 від 12 березня 2020 року) (а. с. 167-172, т.1). Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до положень ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Директором підприємства затверджено штатний розпис на 2020 рік станом на 01 січня 2020 року та штатний розпис на 2020 рік станом на 01 квітня 2020 року після скорочення посад КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» СМР (а. с. 113-131, т.1). Згідно з довідкою КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» Сумської міської ради від 22 червня 2020 року №1217/06/01-20, у період з 30 січня 2020 року по 31 березня 2020 року на підприємстві були вакантні наступні посади: 01 лютого 2020 року - лікар-епідеміолог, лікар-анестезіолог, сестра медична операційна операційного блоку, сестра медична відділення для неонатального догляду; 10 лютого 2020 року - сестра медична анестезіологічного відділення; 21 лютого 2020 року - сестра медична гінекологічного відділення; 22 березня 2020 року - молодша медсестра акушерського відділення; 28 березня 2020 року - сестра медична операційна операційного блоку (а.с.132, т. 1). Від запропонованих вакантних посад позивач відмовився, про що було складено відповідний акт і останній підтвердив це у судовому засіданні суду першої інстанції (а. с. 100-101, т. 1) Згідно уточненої довідки від 24 травня 2021 року № 805/06/01-20 лікарів-акушерів-гінекологів акушерського відділення, лікаря-статиста, які працювали на півтори посади за період з 01 січня 2020 року по 31 березня 2020 не було (а. с. 234, т. 1). Наказом КНП «Клінічний пологовий будинок Пресвятої Діви Марії» СМР № 217-ос від 30 березня 2020 року звільнено ОСОБА_1 з посади лікаря-акушера-гінеколога відділення патології вагітних з 31 березня 2020 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності працівників (а. с. 11, т. 1). Згідно з актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № СМ8112/181/АВ від 29 травня 2020 року, складеного інспектором праці управління Держпраці у Сумській області Лисенко В.М., у ході інспекційного відвідування КНП «КПБ Пресвятої Діви Марії» СМР було зроблено висновок про відсутність порушень законодавства України під час проведення скорочення штату персоналу (а.с.104-107, т. 1). Статтею 42 КЗпП України передбачене переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. При скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби ; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України. Позивач на підтвердження своєї кваліфікації надав грамоти, подяки (а. с. 13-18, т. 1), посвідчення про проходження підвищення кваліфікації (а. с. 24, т. 1) та свідоцтво про складення іспиту зі спеціальності після проведення передатестаційного циклу за 2017 рік (а. с. 25, т. 1). Відповідач суду апеляційної інстанції разом з відзивом на апеляційну скаргу надав наказ від 16 січня 2020 року № 11 «Про надання кандидатур на скорочення», в якому в тому числі, завідувачу ВПВ ОСОБА_2 було наказано надати пропозиції по кандидатурам на скорочення. Згідно рапорту завідувача відділення патології вагітних ОСОБА_2 станом на 01 січня 2020 році у вказаному відділенні працює 3 лікаря - акушера-гінеколога: ОСОБА_4 - молодий фахівець і має переважне право залишення на роботі. Стаж роботи за фахом - 2 роки. ОСОБА_3 - лікар акушер-гінеколог вищої категорії, резерв завідувача відділення. За період вересень-грудень (83 робочих дні) проведено операції кесарів розтин - 25 (0,3 в день), проліковано хворих - 177 (2,1 в день). ОСОБА_1 - лікар акушер-гінеколог вищої категорії. За період вересень, листопад-грудень (58 робочі дні) проведено операцій кесарів розтин - 11 (0,19 в день), проліковано хворих - 104 (1,8 в день). Крім того, в рапорті зазначено, що при однаковій категорії, продуктивність праці у лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_3 є вищою за лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_1 . Отже, при проведенні аналізу було враховано кількість відпрацьованих у відділенні робочих днів, та визначено середньоденні показники продуктивності праці з урахуванням зміни системи фінансування медичних послуг, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо не врахування відповідачем періоду роботи позивача у відділенні патології вагітних. Крім того представником відповідача були надані суду апеляційної інстанції додаткові докази, які були досліджені колегією суддів, з яких вбачається, що за період з 01.09.2019 року по 01.04.2020 року лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_5 було проведено 79 пологів, з яких природним шляхом 28, кесаревих розтинів

51. При цьому з 51 проведених кесаревих розтинів ОСОБА_3 39 проведено в якості хірурга, 12 в якості асистента. За цей же період лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_1 було проведено лише 29 пологів, з яких жодного природним шляхом, 29 кесаревих розтинів. При цьому з 29 проведених кесаревих розтинів лише 13 проведені в якості хірурга, а 16 в якості асистента. Ведення природних пологів лікарями відділення патології вагітних можливе лише за особистою заявою пацієнта. Відсутність прийнятих природних пологів позивачем (у порівнянні зі ОСОБА_3 ) вказують на відсутність прихильності пацієнтів до позивача як лікаря, та більше продуктивність та цінність лікаря ОСОБА_3 для підприємства (а. с. 53 т. 2). Колегія суддів не може погодитись з твердженнями представника позивача про те, що вказані докази, а також показання свідка ОСОБА_2 - завідуючої відділенням паталогії вагітних, не є підтвердженням проведення належної оцінки кваліфікації і продуктивності праці позивача та інших лікарів акушер -гінекологів відділення патології вагітних, оскільки діючим трудовим законодавством не визначено якими саме документами повинна підтверджуватись перевага на залишення а роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Тому учасники трудового спору вправі подавати будь-які допустимі Цивільним процесуальним кодексом докази, що підтверджують факт наявності у працівника, який звільняється, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Надані відповідачем докази свідчать про те, роботодавцем було дотримано вимоги ст. 42 КЗпП України при визначенні, що лікар акушер-гінеколог ОСОБА_3 в порівнянні з позивачем за сукупністю кваліфікації та продуктивності праці має переважне право на залишення на роботі. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги і про те, що відповідач мав можливість працевлаштувати позивача лікарем-статистом або лікарем - акушером-гінекологом на 0,5 посади. Відповідно до наданих відповідачем довідок вказані посади не були вакантними та були зайняті іншими фахівцями за сумісництвом (а. с. 54; 56-57; 63-64 т.2). Твердження позивача про те, що цих осіб повинні були б звільнити з посад за сумісництвом для його працевлаштування, колегія суддів не може взяти до уваги, виходячи з наступного. Відповідно до роз`яснень п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам слід мати на увазі, що при проведенні вивільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування). Суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про необґрунтованість відмови первинної профспілкової організації КНП «КПБ Пресвятої Діви Марії» СМР в наданні згоди на розірвання трудового договору з позивачем через відсутність розпорядження (наказу) власника про реорганізацію та скорочення працівників закладу охорони здоров`я, оскільки відповідно до статуту КНП «КПБ Пресвятої Діви Марії» СМР управління персоналом, визначення чисельності та штатного розпису підприємства, відноситься до обов`язків та повноважень директора підприємства. Стосовно доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції не розглянув його вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає, що в позовній заяві (а. с. 36-42, Т. 1), наданій на виконання ухвали суду від 04 травня 2020 року про залишення позовної заяви без руху, позивач змінив зміст позовних вимог та виключив вимогу про стягнення середнього заробітку. Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування чи зміни ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 вересня 2021 року. Головуючий : Т.А. Левченко Судді: В.І. Криворотенко С.С. Ткачук