Постанова 4857 № 140/2081/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/2081/21 пров. № А/857/11864/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М. з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду в справі №140/2081/21 (головуючий суддя Денисюк Р.С., м. Луцьк) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправними рішення, дії та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради (далі - Департамент соціальної політики, відповідач) про визнання протиправними рішення, дії та бездіяльність Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, посадових та службових осіб у застосуванні постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 300 при відмові у наданні позивачу житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, в період з травня 2017 року по квітень 2018 року, як нормативно-правового акта, який не набрав чинності та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою суду від 03.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 КАС України ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. 08.04.2021 відповідачем подано заяву про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду. Ухвалою від 14 квітня 2021 року Волинський окружний адміністративний суд у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовив; заяву відповідача про залишення позову без розгляду задовольнив; позов ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про визнання протиправними рішення, дії та бездіяльність, зобов`язання вчинити дії залишив без розгляду. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права за відсутності встановлених законом підстав, без врахування фактичних обставин справи. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що під час розгляду справи судом не було досліджено вимоги, заперечення, аргументи, які викладені у заяві про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду, про що свідчить відсутність в ухвалі суду висновків стосовно заявленого позивачем. Покликається також на встановлені в 2020 році карантині обмеження у зв`язку з поширенням короновірусної інфекції. Зазначає, що факт порушення прав, свобод чи інтересів у разі дії чинного нормативно-правового акта може мати триваючий характер, обумовлювати триваюче порушення прав, свобод та інтересів, а тому строк звернення до суду слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акта. Отже, обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними рішення, дії або бездіяльності посадових та службових осіб органу місцевого самоврядування, необхідно з урахуванням вищезазначеного зробити висновок, що за умови перебування позивача у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими ст. 122 КАС України, а вимірюватися усім часом чинності нормативно-правового акта з врахуванням перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються цим нормативно-правовими актом. З огляду на викладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду за заявою ОСОБА_1 . Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 фактично оскаржує рішення Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, посадових та службових осіб у застосуванні постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 300 при відмові у наданні позивачу житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, в період з травня 2017 року по квітень 2018 року, як нормативно-правового акта, який не набрав чинності та просить зобов`язати вчинити дії. Позивачу надавалась субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на період травень 2016 року - квітень 2017 року. 19.07.2017 відповідачем за № 11.5-7/11849 повідомлено позивача про припинення надання субсидії у зв`язку з наявністю заборгованості (а. с. 16). Позивачем дане повідомлення було оскаржено до суду та рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі №803/406/18 в задоволенні позову було відмовлено повністю. Дане рішення суду набрало законної сили 28.08.2018 (а. с.90-92). 17.08.2017 позивач звернувся із заявою про призначення йому субсидії (а.с. 22). 07.09.2017 комісією з питань призначення соціальних допомог № 12 в призначені субсидії йому було відмовлено (а. с. 28). Відповідачем листом від 13.09.2017 №11.5-7/16626 (а.с. 25) повідомлено ОСОБА_1 про прийняте рішення за його заявою та роз`яснено право на його оскарження. Листом від 13.11.2017 № А-3187/6-063 позивачу на подане ним звернення з приводу відмови в призначені субсидії надано копію даного рішення та роз`яснено підстави його прийняття. Матеріалами справи підтверджується, що з позовом до суду позивач звернувся у лютому 2021 року. Разом з позовом подано заяву про поновлення строку для звернення до адміністративного суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення із позовом до суду позивач вказав, що враховуючи складність спірних правовідносин із відповідачем, він звернувся за послугами до адвоката, який, на його думку, неналежно здійснював захист його інтересів, зокрема було подано позов про визнання протиправним та скасування повідомлення про припинення субсидії, яке ніяким чином не вплинуло на захист його інтересів. Вказує на те, що ним в ці періоди часу було подано ряд позовів на захист порушених прав до інших відповідачів, що потягнуло за собою судову тяганину, яка тривала значний час. Пізніше, на фоні цих відносин в 2019 році в нього погіршився стан здоров`я. В цей же період він був змушений звернутися до суду про стягнення компенсації додаткових витрат, які були ним понесені на сплату житлово - комунальних послуг та які перевищують визначені соціальні нормативи. Посилається на те, що обґрунтування позовних вимог ґрунтується на нормативно-правових актах, які є на даний час діючими, а відтак правовідносини, які ними регулюються є триваючими. Пізніше, в поданій додатковій заяві, позивач посилається на встановлені в 2020 році карантині обмеження у зв`язку з поширенням короновірусної інфекції. Зазначає, що вказані причини пропуску строку звернення до суду є поважними та просить його заяву задовольнити. Відмовляючи в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами поважності причин пропущеного ним строку звернення до суду. Наведені ним обставини не були непереборними, та не були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов`язується з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Норми статті 99 КАС України, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин також передбачали шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з аналогічним позовом. Зі змісту адміністративного позову колегія суддів вбачає, що предметом спірних правовідносин є рішення, дії та бездіяльність відповідача про відмову в наданні житлової субсидії у період з травня 2017 року по квітень 2018 року. Як правильно встановив суд першої інстанції, позивач вважає протиправним рішення Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, посадових та службових осіб з підстав застосування постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 300 при відмові у наданні позивачу житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, в період з травня 2017 року по квітень 2018 року, як нормативно-правового акта, який не набрав чинності. В матеріалах справи є також докази оскарження рішення відповідача про припинення надання субсидії від 19.07.2017 в судовому порядку, за наслідками якого рішення судів набрали законної сили. Щодо наступного рішення про відмову в призначенні субсидії ОСОБА_1 від 17.09.2017 за його заявою від 17.08.2017, то про таке останньому було повідомлено листом відповідача від 13.09.2017 №11.5-7/16626 (а.с. 25), а листом від 13.11.2017 № А-3187/6-063 позивачу на подане ним звернення з приводу відмови в призначені субсидії надано копію даного рішення та роз`яснено підстави його прийняття. Матеріали справи також містять переписку між позивачем та відповідачем, предметом якої є питання надання субсидії позивачу за вказаний вище період. Відтак, на переконання колегії суддів, зі встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач знав про порушення своїх прав, свобод та інтересів та мав можливість вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах встановленого КАС України строку звернення до адміністративного суду, але не скористався такою за відсутності поважних причин. При цьому, позивачу ще в листопаді 2017 року стало відомо про прийняте відповідачем рішення про відмову в наданні субсидії та останній не був позбавлений можливості своєчасно звернутись із відповідним позовом до суду за захистом своїх прав. Враховуючи наведене, строк звернення до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування рішення про відмову в призначенні субсидії розпочався з 01.12.2017 та закінчився в травні 2018 року. Натомість позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом лише 26.02.2021, про що свідчить відбиток штемпеля вхідної кореспонденції Волинського окружного адміністративного суду, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України. Надаючи правову оцінку обставинам, зазначеним позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. Так, обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду позивач зазначив про те, що у нього були наявні судові спори у різних справах, погіршився стан здоров`я, а пізніше було введено карантин. Проте, таке обґрунтування як наявність судових спорів у різних справах навпаки підтверджує наявність у позивача можливості звернутися до суду з відповідним позовом, а рішення суду у справі № 803/406/18 за позовом позивача до Департаменту соціального захисту населення Луцької міської ради містило пряму вказівку на те, що належним способом захисту порушених прав є оскарження рішення про відмову в наданні субсидії. Також покликання позивача на погіршення стану здоров`я не підтверджується жодними доказами, зокрема, такими, які б вказували на те, що такий стан перешкоджав йому звернутися до суду у встановлені законодавством строки, а також вказували б на тривалість такого стану. Підставно не взято до уваги судом першої інстанції твердження позивача про введення карантину з 11.03.2020 як перешкоди у зверненні до суду, оскільки такі строки звернення до суду закінчилися ще в травні 2018 року. А тому наявність карантинних обмежень не позбавляла можливості позивача звернутися до суду. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами. Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено поважності причин пропущеного ним строку звернення до суду, суд першої інстанції обґрунтовано не визнав причини пропуску строку поважними та відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи позивач оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень з тих підстав, що останній керувався нормативно- правовим актом, який порушує права, свободи та інтереси позивача, і таке порушення має триваючий характер, а тому строки не застосовуються. На переконання колегії суддів, права та інтереси позивача можуть бути порушені лише рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень внаслідок застосування відповідного нормативно- правового акта, а не самим нормативно-правовим актом. В даному випадку такими є рішення, дії чи бездіяльність Департаменту соціальної політики Луцької міської ради, прийняті та вчинені останнім, як вказує сам позивач у позовній заяві, у період з травня 2017 року по квітень 2018 року. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність ухвали суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ухвала суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає. Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду в справі №140/2081/21 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 10.09.2021.