Постанова 4857 № 260/1915/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/1915/20 пров. № А/857/13897/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міської ради на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом Ужгородської міської ради до Закарпатської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: КП «Парк культури та відпочинку «Під замком», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Закарпатська обласна прокуратура про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- суддя (судді) в суді першої інстанції Калинич Я.М., час ухвалення рішення 10:31:05, місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення 23 червня 2021 року, В С Т А Н О В И В: 27 травня 2020 року Ужгородська міська рада звернулася в суд з адміністративним позовом до Закарпатської обласної ради, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила: визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у скасуванні рішення двадцять першої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 04 грудня 2008 року № 708 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 25 липня 2008 року № 614» та пункт 1 рішення вісімнадцятої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 25 липня 2008 року № 614 «Про розширення площі об`єктів природного заповідного фонду місцевого значення»; зобов`язати розглянути на черговому засіданні сесії питання щодо скасування рішення двадцять першої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 04 грудня 2008 року № 708 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 25 липня 2008 року № 614» та скасування пункту 1 рішення вісімнадцятої сесії V скликання Закарпатської обласної ради від 25 липня 2008 року № 614 «Про розширення площі об`єктів природного заповідного фонду місцевого значення», шляхом виключення пункту 3 додатку 2 до зазначеного рішення, яким вирішено розширити площу парку пам`ятки садово - паркового мистецтва «Парк відпочинку «Боздоський» у м. Ужгород з 50,0 га до 73,7569 га з урахуванням висновків суду. На обгрунтування позовних вимог зазначає, що до 14 січня 2020 року не знала про існування вищезазначених рішень Закарпатської обласної ради, дізнавшись про них з листа Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, отриманого у відповідь на наданий план організації та встановлення меж території природно-заповідного фонду, парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Боздоський». Вказує, що з метою досудового врегулювання спору, звернулась з листами від 13 лютого 2020 року № 1/3836/03-08 та від 13 березня 2020 року № 1/3836/03-08 до Закарпатської обласної ради про виключення або скасування пункту 3 Додатку 2 до рішення сесії Закарпатської обласної ради від 25 липня 2008 року № 614 та рішення від 04 грудня 2008 року № 708, яким було збільшено площу парку-пам`ятки, у зв`язку з порушенням вимог щодо законності його прийняття, враховуючи протест Прокуратури Закарпатської області від 24 жовтня 2008 року № 07/4-322. У відповідь на лист від 13 березня 2020 року Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації від 18 березня 2020 року повідомлено, що відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» порушення питання зупинення дії рішень уповноваженого органу, якими розширено та визнано площу об`єкту природно-заповідного місцевого значення парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва фонду «Боздоський» у м. Ужгород з 50 га до 73,7569 га, не належить до компетенції департаменту. Крім того, відповіддю від 27 квітня 2020 року Закарпатська обласна рада повідомила, що зазначені рішення є чинними, протест прокурора Закарпатської області від 24 жовтня 2008 року № 07/4-32 відхилено, про що свідчить рішення обласної ради від 14 січня 2009 року №

773. Звертає увагу, що оспорюваними рішеннями Закарпатської обласної ради порушені права та законні інтереси територіальної громади міста Ужгород, оскільки даними рішеннями незаконно, без відома та згоди власника земельної ділянки Ужгородської міської ради розширено площу парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва «Боздоський» у м. Ужгород з 50,0 га до 73,7569 га. Зазначає, що не знала про прийняті оспорювані рішення та наявність порушеного права, оскільки нею було прийнято ряд рішень щодо відповідного парку-пам`ятки, а саме: рішення XV сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 28 грудня 2012 року № 766 «Про затвердження проекту землеустрою парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва «Боздоський», яким затверджено проект землеустрою також за площею 50,0 га, рішення XVII сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 31 травня 2023 року № 918 «Про затвердження проекту землеустрою парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва «Боздоський». Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача до участі у справі Закарпатську обласну прокуратуру. 23 березня 2021 року Закарпатською обласною радою подано заяву про застосування строків позовної давності, яку обгрунтовано тим, що Ужгородською міською радою пропущено строк звернення до суду, оскільки у своєму клопотанні, поданому в рамках розгляду цієї справи, Ужгородська міська рада надала копії постанови Ужгородського міськрайонного суду від 30 липня 2009 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року у справі № 2а-138/09, де Ужгородська міська рада була відповідачем. Оскільки, в матеріалах даної справи фігурувало рішення Закарпатської обласної ради «Про розширення площі об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» № 614 від 25 липня 2008 року, тому відповідач переконаний, що твердження позивача про те, що у міської ради до 2020 року була відсутня інформація про прийняття радою такого рішення, не відповідає фактичним обставинам справи. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву Ужгородської міської ради до Закарпатської обласної ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача КП «Парк культури та відпочинку «Під замком», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Закарпатська обласна прокуратура, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом 27 травня 2020 року, після спливу шестимісячного строку для звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України. Ужгородській міській раді стало відомо про наявність рішень Закарпатської обласної ради від 25 липня 2008 року № 614 та від 04 грудня 2008 року № 708 в під час розгляду справи № 2а-138/09, де Ужгородська міська рада була відповідачем, і тому вже у 2012 році вона мала можливість звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, однак, таким правом не скористалася. Не погодившись з постановленою ухвалою, Ужгородська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що бездіяльність Закарпатської обласної ради виникає після 04 травня 2020 року, коли на адресу Ужгородської міської ради надійшов лист від Закарпатської обласної ради від 27 квітня 2020 року № 242/01.1-05 щодо відмови у скасуванні відповідних рішень. Вказує, що предметом позову є саме зобов`язання Закарпатської обласної ради розглянути на черговому засіданні сесії питання щодо скасування рішення з урахуванням висновків суду. Задоволення даної вимоги не тягне за собою скасування вищенаведених рішень, а лише дає підстави для винесення відповідного проекту рішення на розгляд сесії Закарпатської обласної ради. Звертає увагу, що Ужгородська міська рада не знала про порушення своїх прав вищенаведеними рішеннями, оскільки вони не були реалізовані. Зазначає, що оскільки предметом позову є саме визнання бездіяльності Закарпатської обласної ради щодо відмови у скасуванні відповідних рішень та зобов`язання розглянути на черговому засіданні сесії питання щодо їх скасування, а не безпосереднє їх скасування, то Ужгородською міською радою не порушено строків звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що оскільки в матеріалах справи № 2а-138/09 фігурувало рішення Закарпатської обласної ради від 25 липня 2008 року № 614, то твердження позивача про те, що у міської ради була відсутня інформація про прийняття радою такого рішення, не відповідає фактичним обставинам справи. Вказує, що звернення позивача у 2020 році із листами до Закарпатської обласної державної адміністрації та Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, слід розцінювати як штучне створення ситуації, за допомогою якої позивач вказує на те, що ним не пропущено строку звернення до суду. У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів(п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Закарпатської обласної ради від 25 липня 2008 року № 614 «Про розширення площі об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» площу Парку відпочинку «Боздоський» у м. Ужгороді збільшено з 50,0 га до 73,7569 га. Пунктом 2 рішення Закарпатської обласної ради від 04 грудня 2008 року № 708 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 25 липня 2008 року № 614» визначено у пункті 1 рішення Закарпатської обласної ради від 25 липня 2008 року № 614 слово «розширити» замінити на «визнати». Рішенням XVII сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 31 травня 2013 року № 918 «Про затвердження проекту землеустрою парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва «Боздоський» затверджено проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Боздоський» по вул. Возз`єднання, 5 у м. Ужгород площею 50,0 га. Відповідно до рішення XXXV сесії Ужгородської міської ради VII скликання від 18 квітня 2019 року № 1521 «Про зміни та скасування рішення рішень міської ради» у зв`язку зі зміною назви п. 4.3 рішення XVII сесії VI скликання від 18 червня 2013 року № 952 «Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» викладено в наступній редакції: КП «Парк культури та відпочинку «Під Замком» надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 50 га для здійснення та використання парків-пам`яток садово-паркового мистецтва по вул. Возз`єднання, 5 з подальшою передачею її в постійне користування. 11 вересня 2019 року КП «Парк культури та відпочинку «Під Замком» звернулось з клопотанням до ТОВ «Центр проектів» для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування із земель комунальної власності для збереження та використання парків-пам`яток садово-паркового мистецтва за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Возз`єднання, 5 загальною площею 50,0 га. Листом від 02 грудня 2019 року № 2061/02-01 Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації не погоджено даний проект із зазначенням, що згідно з проектом землеустрою площа земельних ділянок природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення (50 га) не відповідає площі парку «Боздоський» з урахуванням його розширення (73,7569 га) відповідно до рішення Закарпатської обласної ради віл 25 липня 2008 року № 614 (зі змінами). Листом від 27 листопада 2019 року Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації звернувся до Ужгородської міської ради з листом про надання картографічних оглядових матеріалів меж території об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення. На виконання зазначеного листа Ужгородською міською радою надано копію плану організації та встановлення меж території природно-заповідного фонду, парк-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Боздоський», що затверджено рішенням сесії Ужгородської міської ради від 28 грудня 2012 року № 766. 14 січня 2020 року у відповідь на наданий план організації та встановлення меж території природно-заповідного фонду, парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Боздоський» Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації повідомив, що план розподілу функціональних зон до проекту організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Боздоський» не відповідає рішенню Закарпатської обласної ради від 25 липня 2008 року № 614, в редакції рішення від 04 грудня 2008 року № 708, якими збільшено площу парку-культури з 50,0 га до 73,7569 га. Листом від 13 лютого 2020 року № 1/3836/03-08 Ужгородська міська рада звернулась до Закарпатської обласної ради про виключення або скасування пункту 3 Додатку 2 до рішення сесії Закарпатської обласної ради від 25 липня 2008 року № 614 та рішення від 04 грудня 2008 року № 708, яким було збільшено площу парку-пам`ятки, у зв`язку з порушенням вимог щодо законності його прийняття, враховуючи протест Прокуратури Закарпатської області від 24 жовтня 2008 року № 07/4-322. Листом від 13 березня 2020 року № 1/3836/03-08 Ужгородська міська рада повторно звернулась до Закарпатської обласної державної адміністрації із аналогічним зверненням. У відповідь на лист від 13 березня 2020 року Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації від 18 березня 2020 року повідомлено, що відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» порушення питання зупинення дії рішень уповноваженого органу, якими розширено та визнано площу об`єкту природно-заповідного місцевого значення парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва фонду «Боздоський» у м. Ужгород з 50 га до 73,7569 га, не належить до компетенції департаменту. Листом-відповіддю від 27 квітня 2020 року Закарпатська обласна рада повідомила, що рішення від 25 липня 2008 року № 614 та від 04 грудня 2008 року № 708 станом на 10 березня 2020 року є чинними, протест прокурора Закарпатської області від 24 жовтня 2008 року № 07/4-32 відхилено, про що свідчить рішення обласної ради від 14 січня 2009 року №

773. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку про пропущення позивачем передбаченого законом строку звернення до суду та відсутність поважних причин його пропуску. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно із ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Колегія суддів зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Також колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Крім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи наявні копії постанови Ужгородського міськрайонного суду від 30 липня 2009 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року у справі № 2а-138/09, де Ужгородська міська рада була відповідачем (а.с.125-128, 129-132). Вищезазначені копії долучені Ужгородською міською радою до справи № 260/1915/2 для підтвердження обставин того, що площа об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва «Боздоський» у м. Ужгород становить 50 га. Як слідує з постанови Ужгородського міськрайонного суду від 30 липня 2009 року у справі № 2а-138/09, площу парку-пам`ятки садового мистецтва «Боздоський» з 50 га до 73,7569 га було розширено на підставі п.1 рішення Закарпатської обласної ради № 614 від 25 липня 2008 року «Про розширення площі об`єктів природо-заповідного фонду місцевого значення». В ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року у справі № 2а-138/09 судом також встановлено наявність рішення Закарпатської обласної ради № 614 від 25 липня 2008 року. Крім того, слід зазначити, що 30 липня 2009 року представник Ужгородської міської ради брав участь у судовому засіданні в Ужгородському міськрайонному суді, отже був обізнаним із наявністю рішення Закарпатської обласної ради № 614 від 25 липня 2008 року. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що твердження позивача про те, що у міської ради була відсутня інформація про прийняття такого рішення, не відповідає фактичним обставинам справи Як слідує з матеріалів справи, отримавши 14 січня 2020 року лист Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, отриманого у відповідь на наданий план організації та встановлення меж території природно-заповідного фонду, парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Боздоський», Ужгородська міська рада вже знала про наявність рішень від 25 липня 2008 року № 614 та від 04 грудня 2008 року №

708. Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що Ужгородська міська рада повинна була дізнатись про наявність рішення Закарпатської обласної ради № 614 від 25 липня 2008 року ще в 2009 році, отримавши реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про вищевказане рішення, а також рішення Закарпатської обласної ради від 04 грудня 2008 року № 708, яким внесено зміни до рішення від 25 липня 2008 року № 614, та оскаржити їх у випадку незгоди з ними. Крім того, оскільки оскаржувані рішення оприлюднювалися на офіційній сторінці Закарпатської обласної ради у мережі інтернет, яка має загальний доступ, ще 01 серпня 2008 року та 11 грудня 2008 року відповідно, тому позивач мав можливість дізнатись про порушення своїх прав та інтересів ще починаючи з дня оприлюднення, при цьому, позивачем не надано належних доказів, що підтверджують наявність будь-яких обмежень доступу до оскаржуваного рішення. Однак з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності Закарпатської обласної ради щодо відмови у скасуванні рішень від 25 липня 2008 року № 614 та від 04 грудня 2008 року № 708 та про зобов`язання Закарпатської обласної ради розглянути на черговому засіданні питання щодо скасування цих рішень Ужгородська міська рада звернулась лише у травні 2020 року, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України. Відтак, колегія суддів вважає, що отримання позивачем відповідей відповідача у відповідь на її листи не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почала вчиняти більш ніж через 11 років після участі у судовому засіданні в Ужгородському міськрайонному суді у справі № 2а-138/09. Посилання скаржника на те, що Ужгородською міською радою не порушено строків звернення до суду за захистом своїх порушених прав оскільки предметом позову є саме визнання бездіяльності Закарпатської обласної ради щодо відмови у скасуванні відповідних рішень та зобов`язання розглянути на черговому засіданні сесії питання щодо їх скасування, є безпідставними і не можуть братись судом до уваги, оскільки таке формулювання позовних вимог не змінює моменту, з якого Ужгородська міська рада дізналась про свої порушені права, за захистом яких вона звернулась лише у травні 2020 року. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування приписів КАС України щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а відтак і про залишення без розгляду даного позову. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 312, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Ужгородської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 260/1915/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 10 вересня 2021 року.