Постанова 4855 № 640/24640/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24640/20 Головуючий суддя у першій інстанції: Гарник К.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати Генеральний план села Пірнове Вишгородського району Київської області, розроблений у 2014-2017 роках Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну», а також рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області №477-45-VI від 16 жовтня 2015 року та №100-13-VII від 15 березня 2017 року в їх частині про затвердження цього Генерального плану. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року провадження у справі №640/24640/20 в частині визнання протиправним та скасування Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого у 2014-2017 роках Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну» - закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення з вказаними позовними вимогами до відповідного місцевого загального суду. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального права, просить його скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. За змістом частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Пірнівської сільської ради №477-45-VI від 16 жовтня 2015 року було затверджено Генеральний план села Пірново. Також, рішенням Пірнівської сільської ради №100-13-VII від 15 березня 2017 року затверджено генеральний план села Пірнове 2017 року. Вказані Генеральні плани та текстові матеріали були розроблені на підставі завдання на розроблення генерального плану села Пірново, Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну». На переконання позивача, новий генеральний план, затверджений рішенням відповідача, розроблено не в інтересах громади та сталого розвитку села Пірнове, а в інтересах та з метою приховування крадіжки та забудови земель, заборонених законом до приватизації та забудови. Відтак позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції закриваючи провадження в частині позовних вимог у даній справі дійшов висновку, що позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого у 2014-2017 роках Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну» не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на те, що на переконання суду першої інстанції, спір виник між позивачем - фізичною особою та відповідачем - юридичною особою з приводу розроблення товариством Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області у 2014 та 2017 роках. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 1 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень. Пунктом 8 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України). Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. В Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17 лютого 2011 року визначено: - генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункт 2 частини першої статті 1); - містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (пункт 7 частини першої статті 1). Відповідно до статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом трьох місяців з дня їх подання. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, в якому просить визнати протиправними та скасувати Генеральний план села Пірнове Вишгородського району Київської області, розроблений у 2014-2017 роках товариством з обмеженою відповідальністю «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну», а також рішення Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області №477-45-VI від 16 жовтня 2015 року та №100-13-VII від 15 березня 2017 року в їх частині про затвердження цього Генерального плану. Тобто, у даному випадку йдеться про порушення, на думку позивача, суб`єктом владних повноважень - Пірнівською сільською радою прав позивача внаслідок затвердження Генерального плану с.Пірнове Вишгородського району Київської області у 2015 та 2017 роках. Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та скасування генерального плану зводиться до оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, яким такий генеральний план було затверджено. Відтак, судом першої інстанції помилково було розмежовано заявлені позовні вимоги позивача як окремі, з огляду на їх характер та підстави звернення з ними до суду. З урахуванням наведеного судовою колегією враховується, що Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення. Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21 лютого 1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду. Таким чином, системний аналіз положень Конвенції, практики Європейського суду з прав людини та національного законодавства, а також встановлені вище обставини зміни закону та прийняття рішення Конституційного Суду України, свідчить, що постановлена оскаржувана ухвала зумовила утворення перешкод особі у доступі до правосуддя, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. В контексті наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду у відповідній частині позовних вимог. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2021 року про закриття провадження в частині вимог про визнання протиправним та скасування Генерального плану села Пірнове Вишгородського району Київської області, розробленого у 2014-2017 роках товариством з обмеженою відповідальністю «Центр архітектурного планування та ландшафтного дизайну» - скасувати. Справу направити до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду в цій частині вимог. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова Є.О. Сорочко