Постанова 4855 № 640/24387/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24387/20 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 вересня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г.В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021року у справі № 640/24387/20 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін) за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А : У жовтні 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - відповідач), в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ, оформлене листом від 29.04.2020, щодо відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з заявою від 05.03.2020 №2241; - зобов`язати ГУ ПФУ здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 у розмірі 88% або 58% (на розсуд суду) суддівської винагороди, зазначеної у довідці в.о. голови Донецького апеляційного суду №3.11-14/150/2020 від 03.03.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відмова у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, порушує її право на належний соціальний захист. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, оформлене листом від 29.04.2020, щодо відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з заявою від 05.03.2020 №2241. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити судді у відставці ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 у розмірі 88% суддівської винагороди, зазначеної у довідці в.о. голови Донецького апеляційного суду від 03.03.2020 №3.11-14/150/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що про відсутність підстав для перерахунку довічного утримання судді, яке призначено позивачу, та стверджуючи, що розмір суддівської винагороди судді, який працює на аналогічній посаді з 18.02.2020 не змінювався. З даних та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Позивачем подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині зміні, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є суддею у відставці Апеляційного суду Донецької області, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 . Згідно з розпорядженням відповідача від 26.10.2016 № 70905 позивач знаходиться у нього на обліку та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88 % від заробітку працюючого судді на відповідній посаді. Донецьким апеляційним адміністративним судом позивачу видано довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 03.03.2020 № 3.11-14/150/2020 відповідно до якої станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 173 415,00 грн., у тому числі: - посадовий оклад 115 610,00 грн.; - доплата за вислугу років (50 %) 57 805,00 грн.; - доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн.; - доплата за науковий ступінь - 0,00 грн.; - доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн.; - щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - 0,00 грн. 05.03.2020 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Листом від 29.04.2020 № 2600-0302-8/52142 ГУ ПФУ повідомило ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для здійснення такого з посиланням на те, що з 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону №1402-VIII, згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За перерахунком позивач звернулась 05.03.2020. До заяви додала довідку від 03.03.2020 про розмір суддівської винагороди, визначений станом на 18.02.2020, видану Донецьким апеляційним судом. Враховуючи наведене, відсутні підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці з 01.01.2020 на підставі зазначеної довідки. Позивач, вважаючи, що відповідач був зобов`язаний здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки Донецького апеляційного суду від 03.03.2020 № 3.11-14/150/2020 звернулась з відповідним позовом до суду. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а також з того, що з 19.02.2020 - наступного дня з дати прийняття Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402. Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (надалі - Закон № 1402), «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 № 193-IX (надалі - Закон № 193). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом № 1402. Відповідно до пункту 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Частиною першою статті 142 Закону № 1402 визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених Законом № 1402, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Частиною третьою статті 142 Закону № 1402 передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно з частиною третьою статті 135 Закону № 1402 базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 встановлено особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 22 зазначеного розділу передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності Законом № 1402 пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402). Законом України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», що набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 установлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом № 1402-VIII розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402 зі змінами. У вказаному рішенні КС України зазначено, що судді, які вже перебувають у відставці, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Отже, Законом № 1402 було запроваджено різний правовий підхід та порядок грошового забезпечення суддів у відставці, а саме по-різному визначено порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, залежно від проходження ними кваліфікаційного оцінювання суддів, без урахування, при цьому, періоду виходу у відставку (до запровадження кваліфікаційного оцінювання, чи після цього). Проте, положення Закону № 1402 у цій частині 18.02.2020 визнані КС України неконституційними, а тому не підлягають до застосування з вказаної дати і, відповідно, з дня ухвалення КС України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Разом з тим, підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 року по зразковій справі № 620/1116/20, а також від 06.03.2019 року по справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 року по справі № 200/3958/19-а та, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, є обов`язковим для застосування при розгляді апеляційним судом цієї справи. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач є суддею у відставці, вийшла у відставку до запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів та отримує грошове утримання судді у відставці, а отже набув право на здійснення перерахунку його утримання у зв`язку зі зміною винагороди судді, який працює на відповідній посаді. При цьому, апеляційний суд також зазначає, що питання суддівської винагороди та, зокрема, грошового забезпечення судді у відставці, було неодноразово предметом дослідження КС України. Так, Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011, досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», зазначив, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. Конституційний суд України зазначив про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, з 19 лютого 2020 року судді, які вийшли у відставку, мають право на розрахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі положень Закону України №1402-VIII. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про визнання протиправною відмови відповідача у проведенні позивачу перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі відповідної довідки та зобов`язання провести такий перерахунок і виплату. Посилання апелянта на те, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання не може бути проведений на підставі довідки від 03.03.2020 № 3.11-14/150/2020 року, оскільки остання містить інформацію про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2020, тобто до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України від 18.02.2020 № 2-р/2020 та після рішення Конституційного Суду України підвищення суддівської винагороди не відбулось, колегія суддів оцінює критично, так як саме з 19.02.2020 втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № №1402-VIII, та підставою для проведення перерахунку є збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, підтверджене відповідною довідкою, яку надав позивач, а необхідності окремого порядку проведення перерахунку Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачає. При цьому, підпунктом 4 пункту 24 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII передбачено, що розмір посадового окладу судді з 01.01.2020 становить для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Тобто, факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді відбувся станом саме на 1 січня відповідного року. Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% грошового утримання судді, судом першої інстанції не було враховано наступне. Як вбачається з позовної заяви, позивач просить здійснити перерахунок грошового утримання судді у відставці на підставі частини четвертої ст.142 Закону №1402-VIII, якою передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Колегія суддів звертає увагу на те, що вказана норма неконституційною не визнавалась. При цьому, слід зазначити, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, та до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів. З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 88%. Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції резолютивної частини, виклавши абзац третій частини рішення в новій редакції, а саме: «зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідки в.о. голови Донецького апеляційного суду від 03.03.2020 №3.11-14/150/2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням вимог частини третьої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII". Щодо посилання апелянта на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи Листом від 29.04.2020 № 2600-0302-8/52142 ГУ ПФУ повідомило ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку пенсії, а отже, згідно ст. 122 КАС України у позивача виник шестимісячний термін для звернення до суду з даним позовом, який останнім дотримано та подано позов 08.10.2020 року. Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни судового рішення в резолютивній частині, виклавши абзац третій частини рішення в редакції, з урахуванням вищевикладених мотивів судом. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021року - - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції: Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із довідки в.о. голови Донецького апеляційного суду від 03.03.2020 №3.11-14/150/2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням вимог частини третьої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII. У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя: Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В.В. Файдюк