Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/3377/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3377/19 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Державної авіаційної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: Державна авіаційна служба України звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво», стверджуючи, що Товариство ухиляється від обов`язкової сплати державних зборів, передбачених положеннями Повітряного кодексу України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державною авіаційною службою України подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким стягнути з відповідача на користь Служби заборгованість зі сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях у сумі 3 765 265,32 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції допущено порушення вимог матеріального права, не враховано позицію Верховного Суду, не взято до уваги тих положень законодавства, які вказують, що Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 №819 (далі - Положення №819), викладено у новій редакції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року №182 (яка набрала законної сили з 29 березня 2017 року), при цьому розмір державного збору за перевезення пасажирів та кожну тонну багажу у ньому передбачений. Після скасування окремих норм Положення №819 в редакції постанови КМУ від 22.03.2017 №182 викладено в новій редакції згідно постанови КМУ від 21.11.2018 №1101. Окрім того, позивач звертає увагу, що з 07.08.2020 набрала чинності нова редакція Повітряного кодексу України, останній доповнено статтею 121, якою визначено особливості справляння і ставки державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, тому вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для сплати відповідачем простроченої заборгованості перед Фондом є необґрунтованим та передчасним. Посилаючись на такі та інші обставини, позивач просить задовольнити апеляційну скаргу та задовольнити позовні вимоги. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі №640/3377/19, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 08 вересня 2021 року. Позивачем також подані додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких наведено позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19 лютого 2020 року у справі 826/16485/16. Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи на підставі наявних у ній матеріалів. В судове засідання сторони та їхні уповноважені представники не з`явилися, у зв`язку з чим колегія суддів вважала можливим закінчити розгляд справи в порядку письмового провадження Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок сум, визначених у виставлених рахунках-фактурах, здійснювався позивачем на підставі Додатку 2 до Положення №819. Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №826/11485/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття пункт 11, додатки 2 та 4 Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 №819 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №182). Виходячи з такого суд першої інстанції дійшов висновку, що на час розгляду справи правові підстави для сплати відповідачем заявленої до стягнення суми коштів відсутні, з огляду визнання судом їх незаконними і нечинними з моменту прийняття. При цьому у рішенні суду першої інстанції зазначено, що Постанова Кабінету Міністрів України від 21.11.2018 №1101, якою внесені зміни до Положення №819 та викладено його у новій редакції, не може бути застосована до спірних правовідносин щодо стягнення суми коштів за серпень -жовтень 2018 року з огляду на положення ч. 1 ст. 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Зважаючи на відсутність правових підстав для сплати відповідачем заявленої до стягнення суми коштів, суд першої інстанції не знайшов правових підстав для її стягнення в судовому порядку, у зв`язку з чим у задоволенні позову відмовив. З такими висновками суду першої інстанції не погоджується судова колегія апеляційного суду та у свою чергу зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" (ЄДРПОУ 32259588) є юридичною особою, що проводить господарську діяльність з перевезення пасажирів та вантажу авіаційним транспортом, надавши у період з серпня 2018 року по жовтень 2018 року послуги з перевезення пасажирів і вантажів. Державіаслужбою на підставі звітів щодо діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія Браво" (далі - ТОВ "Авіакомпанія Браво") згідно з ліцензією на провадження господарської діяльності з надання послуг із перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом авіакомпанії виставлено до сплати рахунки-фактури за перевезення пасажирів та багажу у зазначений період, а саме: - за серпень 2018 року - рахунок - фактура від 21.09.2018 №977 на суму 1 498 343,33 грн.; - за вересень 2018 року - рахунок - фактура від 22.10.2018 № 1102 на суму 1 330 741,34 грн.; - за жовтень 2018 року - рахунок - фактура від 19.11.2018 № 1219 на суму 936 089,65 грн. Всього на загальну суму 3 765 265,32 грн. Доказів оплати вказаних рахунків відповідачем до суду не надано, про наявність таких доказів не повідомлено. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне. Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах регулюється Повітряним кодексом України (далі -ПК України). Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах регулюється Повітряним кодексом України. Так, згідно з ч. 4 ст.12 Повітряного кодексу України для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях. При цьому, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Повітряного кодексу України надходженнями Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях є державні збори із суб`єктів авіаційної діяльності за надання прав на експлуатацію повітряних ліній. Такими надходженнями є державні збори із суб`єктів авіаційної діяльності: 1) за сертифікацію, реєстрацію, перереєстрацію об`єктів та суб`єктів авіаційної діяльності та супроводження їх діяльності; 2) за надання прав на експлуатацію повітряних ліній; 3) за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України; 4) за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України; 5) за вчинення офіційних дій, пов`язаних з наглядом у сфері цивільної авіації, у тому числі під час виконання польотів в інших державах за договорами фрахту/лізингу, які розраховуються залежно від кількості та маси повітряних суден, строків тимчасового базування за кордоном та регіонів виконання польотів; 6) з авіаційної безпеки; 7) з інших передбачених законом надходжень. Приписами ч. 7 ст. 12 Повітряного кодексу України та пп. 19 п. 4 Положення № 520 передбачено, що Державіаслужба забезпечує надходження та використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях. При цьому згідно з частиною дев`ятою статті 12 Повітряного кодексу України перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, порядок використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях визначаються Кабінетом Міністрів України. Перелік, розмір та порядок сплати державних зборів, які справляються із суб`єктів авіаційної діяльності, порядок використання коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях регламентовано Положенням про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженим КМУ від 28 вересня 1993 року № 819 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2018 року № 1101. Так, згідно п. 3 Положення №819 державні збори, які справляються Державіаслужбою із суб`єктів авіаційної діяльності (далі - державні збори) в установленому цим Положенням порядку, зараховуються до Фонду. Пунктом 8 Положення №819 визначено, що розрахунок державних зборів здійснює Державіаслужба. За результатами розрахунку державних зборів суб`єкту авіаційної діяльності оформляється відповідний рахунок-фактура на сплату державного збору. Платником рахунка-фактури на сплату державних зборів, визначених пунктами 25 та 26 додатка, є авіаперевізник, який виконував повітряні перевезення. Розрахунок державних зборів, визначених пунктами 25 та 26 додатка, проводиться щомісяця на підставі інформації про пасажирів, які відлетіли з аеропорту України, та про кількість тонн вантажу, що відправлений чи прибув до аеропорту України (п. 11 Положення). Державні збори згідно з рахунком-фактурою на сплату державних зборів, визначених пунктами 25 та 26 додатка, сплачуються протягом 30 днів з дати його оформлення. Державні збори, не сплачені протягом 30 днів з дати оформлення рахунка-фактури на сплату державних зборів, визначених пунктами 25 та 26 додатка, вважаються простроченою заборгованістю перед Фондом. Додатком до Положення установлено розмір державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, а саме: - у разі здійснення повітряних перевезень у межах України (з одного пасажира) - 0,5 долара США; - у разі здійснення міжнародних повітряних перевезень з України (з одного пасажира) - 2 долари США. Також вказаним додатком установлено державні збори за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, а саме: - у разі здійснення повітряних перевезень у межах України (за 1 тонну) - 2,5 долара США; - у разі здійснення міжнародних повітряних перевезень з/до України (за 1 тонну) - 10 доларів США. Відповідно до пункту 3 розділу ХІХ "Прикінцеві та перехідні положення" Повітряного кодексу України збори, які визначені пунктами 1 та 2 частини п`ятої статті 12 цього Кодексу, справляються до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюють справляння відповідних зборів відповідно до пункту 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. (Закон №759-IX від 13.07.2020 набрав чинності 07.08.2020). Разом з тим, з 07.08.2020 року набрала чинності нова редакція Повітряного кодексу України, яким доповнено статтею 121 та визначено особливості справляння і ставки державного збору за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та державного збору за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України. Відповідно до частини першої статті 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти. За частинами другою, третьою статті 9 Бюджетного кодексу України податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори. Неподатковими надходженнями визнаються: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності; 2-1) власні надходження бюджетних установ; 3) інші неподаткові надходження. Аналіз наведених норм законодавства у їх системному зв`язку дає підстави для висновку, що державний збір, який суб`єкт авіаційної діяльності повинен сплачувати до Державного спеціалізованого фонду, є цільовими, по суті відплатним платежем до Державного бюджету України. За своїм призначенням, підставами сплати і характером цих підстав, а також порядком визначення розміру цього платежу, він належить до категорії неподаткових. Зокрема, в контексті обставин цієї справи треба зауважити, що державні збори за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту України, та за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває до аеропорту України, є одними із видів (джерел) надходження коштів Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (пункти 3, 4 частини п`ятої статті 12 Повітряного кодексу України). Наведене правове регулювання спірних відносин дає підстави вважати, що державні збори на стягнення заборгованості зі сплати яких подано цей позов, не є податком. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постановах від 19.02.2020 у справі №826/16485/16 (касаційне провадження К/9901/43048/18); від 18.03.2020 у справі №826/15268/17 (касаційне провадження №К/9901/2868/19); від 24.04. 2020 у справі №826/7916/17. Вказане підтверджується також тим, що надходження до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 11 "Про бюджетну класифікацію" за кодом 24061500 віднесено до розділу 20000000 "Неподаткові надходження". Частиною другою статті 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України належать, зокрема, 20 відсотків надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (пункт 43). Положеннями статті 10 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" до доходів належать надходження, визначені частиною другою статті 29 Бюджетного кодексу України (крім надходжень, визначених статтею 11 цього Закону), з урахуванням особливостей, визначених пунктами 17, 17-1, 17-2 та 43-1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України. Отже, аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що державний збір, який надходить до фонду, формує загальнодержавні витрати на авіаційну діяльність, здійснення яких проводиться відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України і є обов`язковим неподатковим платежем для всіх суб`єктів авіаційної діяльності платежем за надання певних видів державних послуг, який перераховується до Державного бюджету України та є його складовою частиною. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що ТОВ "Авіакомпанія Браво", як ліцензований авіаперевізник, надавав послуги з авіаперевезення пасажирів та багажу, чого Товариство не заперечує, а отже, утримував з пасажирів і власників багажу збір за перевезення за ставками, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 №819 в редакції постанови №1101 від 21.11.2018. Враховуючи викладене, авіаперевізник зобов`язаний перерахувати наявну та підтверджену в нього заборгованість. Також колегія суддів зазначає, що питання щодо механізму справляння в Україні відповідних державних зборів розглядалося у 2019 році на 40-ій Сесії Асамблеї Міжнародної організації цивільної авіації (м. Монреаль, Канада), на якій було відзначено, що українська модель справляння державних зборів із суб`єктів авіаційної діяльності відповідає політиці цієї організації та не суперечить Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року. Відповідно до положень статті 15 Конвенції про цивільну авіацію, чинної в Україні, кожен аеропорт у Договірній державі, відкритий для громадського користування її національними повітряними суднами, відкритий також, з урахуванням положень Статті 68, на однакових умовах для повітряних суден усіх інших Договірних держав. Інформація про всі аеропортові збори публікується і повідомляється Міжнародній організації цивільної авіації, при цьому за заявою зацікавленої Договірної держави збори, що стягуються за користування аеропортами та іншими засобами, підлягають розгляду Радою, яка представляє по них доповідь і дає рекомендації для розгляду зацікавленою державою або державами. Жодна Договірна держава не стягує будь-які мита, податки або інші збори лише за право транзиту через її територію або вліт на її територію, або вильоту з її території будь-якого повітряного судна Договірної держави або присутніх на ньому осіб, або майна. Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Окремо колегія суддів звертає увагу на спосіб застосування законодавства в аспекті наслідків, які настали внаслідок втрати чинності окремих нормативних положень, які теж слугували підставою для нарахування зобов`язань до державного бюджету. У даній справі при розрахунку державного збору (за серпень-жовтень 2018 року) Державіаслужба застосувала ставки збору, визначені у Додатку 2 до Положення №

819. Період, за який позивач просить стягнути заборгованість, охоплюється періодом, протягом якого Положення № 819 (в частині ставок державного збору) визнано нечинним, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №826/11485/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття пункт 11, додатки 2 та 4 Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 №819 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №182). Проте, в період, коли виникли спірні правовідносини Додаток 2 фактично діяв і ставки, визначені Положенням №819, Державна авіаційна служба України застосовувала. Так само їх мали б застосовувати авіаперевізники, надаючи послуги з перевезення пасажирів і багажу. Та обставина, що згодом правові підстави визначення розміру державного збору до Державного спеціалізованого фонду за перевезення пасажирів та багажу зазнали змін у зв`язку з прийняттям згаданого судового рішення у справі №826/11485/17 не може заперечити того, що такі підстави існували в минулому, (зокрема у період, за який виникла заборгованість), як і позбавити відповідача обов`язку сплатити до державного бюджету кошти, які він отримав на підставі правових норм, які згодом в судовому порядку визнано нечинними. Втім в контексті спірних правовідносин для цієї справи визначальним, на думку колегії суддів, є сутнісний підхід до правової оцінки ситуації, яка склалася у зв`язку зі змінами у правовому регулюванні і способом застосування цих законодавчих змін. У цій справі зміни у правовому регулюванні зумовлені згаданим судовим рішенням у справі №826/17485/16, до якого апелює позивач, але якщо норми цього порядку діяли раніше, були обов`язковими і їх виконували, то говорити про безпідставність вимог Державіаслужби після того, як їх визнано нечинними в контексті спірних правовідносин, є недоречним. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постановах від 19.02.2020 у справі №826/16485/16 (касаційне провадження К/9901/43048/18). Додатково колегія суддів зазначає, що надалі після скасування окремих норм Положення № 819, останнє викладено в новій редакції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 182 (яка набрала чинності з 29 березня 2017 року). Розмір державного збору за перевезення пасажирів та кожну тонну багажу зазначеною постановою теж передбачено. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, та враховує, що позивач сплатив судовий збір за подання адміністративного позову до суду у розмірі 19 210,00 грн відповідно до платіжного доручення №118 від 25 лютого 2019 року (а.с.62), а також за подачу апеляційної скарги у розмірі 28 815,00 грн відповідно до платіжного доручення №360 від 05.05.2021 (а.с.229). За таких обставин, сплачені суми судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок коштів відповідача - ТОВ «Авіакомпанія Браво». Керуючись статтями 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України задовольнити.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року у справі №640/3377/19 скасувати.

3. Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Державної авіаційної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія Браво» про стягнення заборгованості задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Браво" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 7, оф. 309, ЄДРПОУ 32259588) на користь Державної авіаційної служби України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 37536026) заборгованість за період з серпня по жовтень 2018 року зі сплати державних зборів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях у сумі 3 765 265,32 грн. (три мільйони сімсот шістдесят п`ять тисяч двісті шістдесят п`ять гривень, 32 коп)

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Браво" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 7, оф. 309, ЄДРПОУ 32259588) на користь Державної авіаційної служби України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 37536026) суму сплаченого судового збору за подачу позову до суду першої інстанції у сумі 19 210,00 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн 00 коп) та за подачу апеляційної скарги у сумі 28 815,00 грн (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять грн 00 коп), а всього: 48 025,00 грн (сорок вісім тисяч двадцять п`ять грн 00 коп). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина Судді Л.О. Костюк О.Є. Пилипенко