Постанова Київський апеляційний суд № 760/17627/21

Справа № 760/17627/21 Головуючий в суді І інстанції - Усатова І.А. Провадження № 33/824/3766/2021 Доповідач - Свінціцька О.П. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 вересня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., в присутності представника Київської митниці Держмитслужби Король Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Київської митниці Держмитслужби на постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року, - в с т а н о в и в: Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 рокуна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн. без конфіскації валюти; вилучену валюту у розмірі 1050 євро повернуто ОСОБА_1 ; ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що вона, 18 червня 2021 року, о 09 годині 30 хвилин, під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль», яка прибула з Ізраїлю, м. Тель-Авів, авіарейсом № РS 778, своїми діями обрала проходження митного контролю в каналі, позначеному символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявила, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягали письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадали під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчила про факти, що мають юридичне значення. Після перетину «зеленої лінії», на запитання працівників митниці щодо наявності у неї готівки, останньою було повідомлено, що вона має при собі близько 12000 доларів США. Після цього, пасажиру було запропоновано пред`явити всю готівку, та нею була видана готівка в розмірі 11 300 доларів США, та 1 585 євро, яка знаходилась в одному з відділень жіночої сумки (ручна поклажа). Із вказаної суми ОСОБА_1 було пропущено 11 300 доларів США та 535 євро та за протоколом про порушення митних правил вилучено 1 050 євро. У апеляційній скарзі представник Київської митниці Держмитслужби порушив питання про скасування постанови судді. В обґрунтування апеляційної скарги указав на те, що суддею були порушенні норми матеріального та процесуального права, а саме не були всебічно, повно і об`єктивно з`ясовані всі обставини справи, з урахуванням особи, що притягується до адміністративної відповідальності, зокрема місцевим судом не було враховано рівень майнового стану ОСОБА_1 , факт наявності на її утриманні певних осіб, а також те, що остання не позбавлена можливості продовжувати отримувати певний прибуток в результаті систематичної трудової діяльності. Наведені обставини, на переконання апелянта, указують на необґрунтованість висновку судді місцевого суду про те, що конфіскація вилученої валюти покладатиме на ОСОБА_1 індивідуальний надмірний тягар. Вважав, що співвідношення розміру пропущеної та вилученої валюти виключає покладення індивідуального надмірного тягаря на ОСОБА_1 . Окрім цього, апелянт звернув увагу на положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які не обмежують жодним чином право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Просив постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України та накласти стягнення у виді конфіскації вилученої валюти та штрафу у відповідному розмірі. В запереченнях на апеляційну скаргу представника митниці, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 указала на необґрунтованість доводів поданої апеляційної скарги, вважала її безпідставною та такою, яка не підлягає до задоволення. Вважала, що місцевим судом було враховано всі обставини справи та прийнято законне та обґрунтоване рішення. Просила постанову місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також ОСОБА_1 було подано клопотання про розгляд справи у її відсутність, у зв`язку з тим, що вона 08 вересня 2021 року буде перебувати поза межами України. Вислухавши пояснення: представника Київської митниці Держмитслужби, який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити; вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного. Висновки судді про доведеність події порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України та винності ОСОБА_1 у його вчиненні за обставин, наведених у постанові стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 18.06.2021 № 1118/10000/21, доповідною запискою головного державного інспектора відділу оперативного реагування №2 управління протидії митним правопорушенням та контрабанді Київської митниці Держмитслужби від 18.06.2021, та іншими доказами. На підставі указаних доказів, суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 471 МК України та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, наклав на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. без конфіскації вилученої валюти. За своїм видом та розміром накладене на ОСОБА_1 стягнення сприяє досягненню визначеній у ст. 23 КУпАП меті адміністративних стягнень та відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, закріпленого у ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи та як наслідок хибності висновку про відсутність підстав для застосування додаткового стягнення у виді конфіскації коштів, не ґрунтуються на зібраних матеріалах, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об`єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону. Відповідно до ч. 1 ст. 1 МК України, законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. При цьому, відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. В той же час, згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 02 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України" зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар" (рішення щодо Брумареску, параграф 78). Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини виходить із оцінки забезпечення "справедливого балансу", дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (пункти 69, 73 рішення у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, пункти 31, 34 рішення у справі "Ісмаїлов проти РФ" від 06 листопада 2008 року). Правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес, проте із урахуванням обставин даної справи, не відповідатиме принципу пропорційності (справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкретної особи), а необхідна рівновага не буде забезпечена, якщо відповідна особа буде нести "особистий і надмірний тягар". Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації безпосереднього предмета правопорушення (валюти в розмірі 1050 євро), суд першої інстанції обґрунтовано врахував характер та фактичні обставини вчиненого правопорушення; вірно звернув увагу, що шкода, яку ОСОБА_1 потенційно могла завдати державі, була незначною, оскільки вона не ухилялась від сплати мита та інших зборів і не завдала державі іншої шкоди, бо єдине діяння, яке вона вчинила, полягає у ненаданні митному органу відповідної декларації, а тому застосування конфіскації вилученої валюти, щодо якої в матеріалах справи відсутні дані щодо її незаконного походження та що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша будь-яка незаконна діяльність, в даному випадку, є не компенсаційною, а стримуючою та карною мірою, що істотно вплине на її майновий стан. До того ж такий висновок достатньо вмотивований у судовому рішенні у взаємозв`язку між встановленими судом фактичними обставинами цього провадження та положеннями законодавства України з питань державної митної справи і практики Європейського суду з прав людини. Враховуючи, що за своїм видом та розміром накладене суддею місцевого суду на ОСОБА_1 за ст. 471 МК України стягнення сприяє досягненню визначеній у ст. 23 КУпАП меті адміністративних стягнень та відповідає принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, закріпленого у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, вимоги апеляційної скарги Київської митниці Держмитслужби слід визнати необґрунтованими, оскільки правові підстави для скасування постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року в частині повернення ОСОБА_1 готівки у розмірі 1050 євро і прийняття рішення про її конфіскацію, як про це просить у апеляційній скарзі представник Київської митниці Держмитслужби, під час апеляційного розгляду не встановлені, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, ст.ст. 462, 471, 487 МК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова оскарженню не підлягає. СУДДЯ Свінціцька О.П.