LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Київський апеляційний суд756/2725/21

від 25.08.2021НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 серпня 2021 року справа № 756/2725/21 провадження № 22-ц/824/6044/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Музичко С.Г., суддів: Болотова Є.В., Олійника В.І., при секретарі: Русинчук І.І., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 заінтересована особа - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року, ухваленого під головуванням судді Шролик І.С., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась 22 лютого 2021 року до суду зі заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 . Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Видано обмежувальний припис строком на три місяці стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким визначено такі заходи тимчасового обмеження: - заборонено ОСОБА_2 наближатися на відстань, менше ніж 100 метрів до місця проживання, перебування, роботи, навчання ОСОБА_1 ; - заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні розмови або контактувати з ОСОБА_1 . В задоволенні іншої частини заявлених вимог відмовлено. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що переписка між сторонами через засоби мобільного зв`язку не є допустимим та достовірним доказом, оскільки переписка не містить ознак автентичності, та дані, наявні в ній, не можна розцінювати як ризики вчинення домашнього насильства. Вважає сумнівним діагноз, визначений ОСОБА_1 у довідці № 11948, оскільки відповідний діагноз висновком експертного дослідження підтверджено не було. Висновки спеціалістів щодо наявності тілесних ушкоджень апелянт також вважає неналежними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК, з огляду на те, що вказані докази не доводять вчинення ним протиправних дій. Також апелянт посилається на те, що видача обмежувального припису фактично призводить до заборони ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною, що судом першої інстанції враховано не було. Вказує, що заявником не надано доказів на підтвердження вчинення домашнього насильства, а тому підстави вважати, що наявні ризики настання тяжких наслідків для заявника та малолітньої дитини відсутні. Факт звернення заявника до правоохоронних органів свідчить про наявність тривалого конфлікту між сторонами, але не підтверджує факт вчинення апелянтом насильства по відношенню до дружини. Апелянт зазначає, що бажає приймати участь у вихованні дитини, а також бажає налагодити стосунки в сім`ї, однак ОСОБА_1 розцінює вказане як насильство. В судових засіданнях ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримував, просив її задовольнити. В судовому засіданні 16.06.2021 року ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечувала. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи заяву про видачу обмежувального припису суд першої інстанції виходив із наявності ризику продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, належності та допустимості способу захисту прав заявника, що не завдасть істотної шкоди правам заінтересованої особи - ОСОБА_2 . Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. За пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі та мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 05.09.2020 року видано терміновий заборонний припис, серія АА №006701, стосовно кривдника ОСОБА_2 на дві доби у зв`язку зі скоєнням домашнього психологічного та фізичного насильства стосовно постраждалої особи ОСОБА_1 (а.с.12). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів із заявами з приводу протиправних дій ОСОБА_2 (а.с.15). З рапорту інспектора відділу поліції від 15.12.2020 року слідує, що 15.12.2020 року о 12:21 год. отримано заяву на повідомлення служби 102 від заявника (0669302707) що біля будинку АДРЕСА_1 невідомий чоловік кидається в бійку до жінки, яка з коляскою (а.с.17). В матеріалах справи міститься медична довідка, видана Міською клінічною лікарнею швидкої медичної допомоги №11948 від 15 грудня 2020 року ОСОБА_1 в тому, що вона перебувала у відділенні з діагнозом: закрита передньомозкова травма струсу головного мозку, забій м`яких тканин справа. Зроблена рентгенографія черепа та здійснено огляд нейрохірурга. Рекомендований нагляд невролога та лікаря за місцем проживання, МРТ головного мозку (а.с.18). Крім того, висновком експертного дослідження № 041-1962-2020 за направленням ДОПО Оболонського УП ГУ НП у м.Києві від 21 грудня 2020 року встановлена наявність у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, проте через відсутність медичної документації не встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень (а.с.19-21). Також ОСОБА_1 надано скріншоти переписок між нею та відповідачем з яких, вбачається, що зміст конкретних фраз, лексики та характеру використання мовних засобів, які ОСОБА_2 застосовує, дає підстави дійти висновку, що дії останнього слід кваліфікувати як домашнє насильство у формі психологічного та економічного. З наданих ОСОБА_1 доказів на підтвердження своїх вимог, вбачається факт домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у вигляді психологічного (у погрозах фізичною розправою, образах нецензурними словами, агресивній поведінці, принижуванні та залякуванні), фізичного (нанесення тілесних ушкоджень, застосування грубої фізичної сили), та економічного (відсутність та залежність від матеріального забезпечення), якому піддавалась заявниця ОСОБА_1 зі сторони свого чоловіка ОСОБА_2 . Згідно з частинами третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). З урахуванням змісту вищевказаних правових норм видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків. Системний аналіз наданих заявником доказів дає підстави зробити висновок, що суд першої інстанції вірно встановив наявність домашнього насильства по відношенню до ОСОБА_1 , існування ризику продовження чи повторного вчинення домашнього насильства та дійшов обґрунтованої необхідності у видачі обмежувального припису ОСОБА_2 відносно його дружини ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуваним судовим рішенням порушуються його права на вільне спілкування з дитиною, не заслуговують на увагу, оскільки встановлені обмеження стосуються лише по відношенню ОСОБА_1 та апелянт не позбавлений права на участь у вихованні малолітнього сина. Доводи апеляційної скарги про те, що подана ОСОБА_1 переписка між сторонами не є належним доказом, та її не можна розглядати як ризики вчинення домашнього насильства, колегія суддів відхиляє, оскільки апелянтом вказані докази у встановленому законом порядку не спростовані. Крім того, відповідно до ст. 100ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, текстові, мультимедійні та голосові повідомлення. Посилання в апеляційній скарзі на те, що апелянт не перебуває на обліку в будь-якому психіатричному закладі не спростовує факт наявності домашнього насильства. Доводи апеляційної скарги на обов`язок суду встановити причину домашнього насильства як на підставу для скасування рішення суду, судом не приймається, оскільки відповідно до Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» суд встановлює лише факт насильства у певній формі, обов`язку щодо з`ясування мотивів та причин такого насильства не передбачено. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну правову оцінку доказам та прийшов до правильного висновку про необхідність часткового задоволення заяви ОСОБА_1 ,видавши обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким заборонено останньому наближатися на відстань, менше ніж 100 метрів до місця проживання, перебування, роботи, навчання ОСОБА_1 та вести листування, телефонні розмови або контактувати з ОСОБА_1 . За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Судді

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»