Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/10012/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "31" серпня 2021 р. Справа№ 910/10012/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Суліма В.В. суддів: Гаврилюка О.М. Майданевича А.Г. при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А. за участю представників сторін: від позивача: Рогатин С.В. від відповідача: Коваль О.С.; від третьої особи 1: не прибув; від третьої особи 2: не прибув, розглядаючи апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року (повний текст підписано 17.12.2020 року) у справі № 910/10012/20 (суддя: Привалов А.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРА-С2" до Державного підприємства "Гарантований покупець" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" 2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 17 963 716,52 грн,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРА-С2" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 16 877 922,04 грн заборгованості, 214 751,85 грн пені, 46468,03 грн - 3% річних, 824574,60 грн штрафу (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором №544/01 від 23.08.2019 року в частині оплати отриманої електричної енергії, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 18 423 044,50 грн, за прострочення сплати якої позивачем додатково нараховані пеня в сумі 219 232,20 грн штраф - 845 167,57 грн, а також на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 47 344,27 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРА-С2" заборгованість в сумі 16 877 922,04 грн, пеню в сумі 107 375,93 грн, 3% річних в сумі 46 468,03 грн, штраф у сумі 368 504,50 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 269 455,75 грн. Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року у даній справі в частині заборгованість в сумі 16 877 922,04 грн, пеню в сумі 107 375,93 грн, 3% річних в сумі 46 468,03 грн, штраф у сумі 368 504,50 грн, та ухвалити нове яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, судові витрати покласти на позивача. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема ст.ст. 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст. 196 Господарського кодексу України. Разом з цим, скаржник вказав, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність. Позивачем взагалі не було обґрунтовано дати виникнення зобов`язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії купованої у спірних періодах, та, відповідно, дати виникнення прострочення зобов`язання з оплати електричної енергії спірних періодів, що не взято до уваги судом першої інстанції. Також, за твердженням скаржника, судом першої інстанції не було взято до уваги норми Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020 року №810-ІХ, за якими визначено інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Гарантованого покупця перед позивачем за договором, а саме відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Крім того, скаржник вказав що, що місцевим господарським судом не було застосовано ст. 614 Цивільного кодексу України звільнення від відповідальності Гарантованого покупця, оскільки, основним джерелом оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом є кошти, що надходять від ПрАТ НЕК "Укренерго" в оплату послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії. В свою чергу, заборгованість за послуги за період січень-листопад 2020 року станом на 29.12.2020 року складає 29,273 млрд. грн. Отже, на переконання апелянта, наявні підстави для звільнення від відповідальності. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/10012/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року у справі № 910/10012/20 залишено без руху. Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору, відповідно до чинного законодавства. Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2021 року призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року у справі № 910/10012/20 на 23.03.2021 року. 18.03.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнятим, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за «зеленим тарифом» отриманої у березні-травні 2020 року. 23.03.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого скаржник просив суд рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Крім того, представник скаржника у запереченнях на відзив на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що матеріали справи не містять доказів недотримання Гарантованим покупцем відповідного порядку (способу) виконання грошового зобов`язання за договором щодо спірних періодів, передбаченого Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії. 23.03.2021 року через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник скаржника подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи за поданням 47 народних депутатів №3/332(20) від 17.07.2020 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого-четвертого частини другої, частини третьої, частин шостої - дев`ятої, частин дванадцятої - двадцять другої, частини двадцять шостої, частин двадцять восьмої - тридцять третьої статті 9-1, положень ст. 9-2 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 року №555-ІV, положень частин другої, четвертої, п. 3 ч. 9 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 року №2019-VІІІ. Крім того, 23.03.2021 року через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник скаржника подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кабінету Міністрів України. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М., у щорічній, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10012/20 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г. Північний апеляційний господарський суд прийняв справу № 910/10012/20 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя : Сулім В.В., суддів:Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г. своєю ухвалою від 23.03.2021 року. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., на лікарняному, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10012/20 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевич А.Г., Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року прийнято справу № 910/10012/20 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сулім В.В., суддів: Коротун О.М., Майданевич А.Г., та призначено розгляд справи № 910/10012/20 на 11.05.2021 року. Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/10012/20 на 15.06.2021 року своєю ухвалою від 11.05.2021 року. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М., у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/10012/20 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. Північний апеляційний господарський суд прийняв справу № 910/10012/20 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя : Сулім В.В., суддів: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. своєю ухвалою від 15.06.2021 року. 19.07.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме копію постанови Верховного Суду від 12.05.2021 року №910/11830/20 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 року №910/10023/20. 22.07.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника скаржника до суду надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та закриття провадження в частині. 30.08.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від скаржника надійшло клопотання про закриття провадження в частині, а саме в частині стягнення основного боргу в розмірі 10215844,01 грн в зв`язку з відсутністю предмета спору. Крім того, 30.08.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження в частині. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року у справі № 910/10012/20. Розгляд апеляційної скарги відкладено на 31.08.2021 року Представник скаржника у судовому засіданні 31.08.2021 року підтримав подану заяву про закриття провадження в частині та просив її задовольнити, підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати. Представник позивача у судовому засіданні 31.08.2021 року заперечував проти доводів апеляційної скарги просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Представники третіх осіб у судове засідання 31.08.2021 року не з`явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2021 року. Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників третіх осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. В судовому засіданні 31.08.2021 року розглянувши клопотання скаржника про залучення третіх осіб та про зупинення провадження у справі колегія суддів, ухвалила залишити його без розгляду, як таке, що подане із пропуском встановленого законом та судом строку. Згідно ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі має бути зазначено, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; клопотання особи, яка подала скаргу. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 267 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції у порядку підготовки справи до розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача. За змістом ст. 262 Господарського процесуального кодексу України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу; якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Водночас, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2021 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" було, зокрема, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, пояснень та клопотань - протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України. За змістом ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. При цьому, колегія суддів відзначає, що скаржник не наполягав на розгляді вищевказаних клопотань. Заслухавши пояснення представника скаржника в судовому засіданні 31.08.2021 року, дослідивши обставини справи, розглянувши клопотання про закриття провадження в частині, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення вказаного клопотання, виходячи з наступного. Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до п.п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Закриття провадження у справі -це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. У справі №910/14117/20 предметом вимог за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора-С2» є стягнення заборгованості у розмірі 16 877 922,04 грн. Як установлено судом апеляційної інстанції під час розгляду даної апеляційної скарги апелянтом сплачено 10215844,01 грн за постачання електричної енергії по договору № 544/01 від 23.08.2019 року за березень - квітень 2020 року. Таким чином, на час розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року у справі №910/10012/20 частина основного борг у розмірі 10215844,01 грн сплачена. За таких обставин, враховуючи, що внаслідок часткової сплати Державним підприємством «Гарантований покупець» грошових коштів у розмірі 10215844,01 грн за договором № 544/01 від 23.08.2019 року, сума заборгованості відповідача перед позивачем зменшилася на вказану суму, а тому відсутній предмет позову щодо стягнення заборгованості у розмірі 10215844,01 грн, є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 10215844,01 грн, згідно з п. 2 частини 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України та скасування рішення в цій частині на підставі ч. 1 ст. 278 Господарського процесуального кодексу України. Заперечення позивача на клопотання про закриття провадження в частині не спростовують висновків апеляційного суду. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №13/51-04 та постановах Верховного Суду від 09.03.2021 року у справі №914/1034/18, від 25.07.2019 року у справі №916/144/18. Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року підлягає скасуванню частково в частині стягнення 10215844,01 грн основного боргу за електричну енергію, а апеляційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" - частковому задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 23.08.2019 року між ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРА-С2" (виробник за "зеленим" тарифом) був укладений договір № 544/01 (далі - договір), відповідно до умов якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок). Відповідно до п. 2.3 договору, виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Згідно з п. 2.4 договору, сторони погодили, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України. Пунктом п. 2.5 договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом. Відповідно до п. 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору). Відповідно до п. 3.3 договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку. Відповідно до п. 7.4 договору якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030 року). Відповідно до Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 р. № 641 визначено порядок розрахунку платежів та порядок їх здійснення гарантованим покупцем споживачам за "зеленим" тарифом. Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору. Згідно з п. 10.1 Порядку, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Відповідно до п. 10.2.Порядку, з урахуванням вимог глави 8 цього Порядку гарантований покупець протягом перших 3-х робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата споживачу за "зеленим" тарифом за розрахунковий місяць, та направляє споживачу за "зеленим" тарифом два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Згідно п.10.3 Порядку, після отримання від гарантованого покупця двох примірників акта купівлі-продажу відповідно до пункту 10.2 цієї глави, підписаних з його сторони, продавець повертає протягом перших п`яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник акта купівлі-продажу, підписаний зі своєї сторони. Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, у березні 2020 року - травні 2020 року позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку електричної енергії відповідачу, яка прийнята останнім без заперечень та зауважень, на загальну суму 19 934 098,50 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року від 31.03.2020 на суму 4 948 749,10 грн, за квітень 2020 року від 30.04.2020 на суму 8 294 341,34 грн, за травень 2020 року від 31.05.2020 на суму 6 691 008,08 грн. Відповідач електричну енергію, вроблену позивачем, як виробником за "зеленим" тарифом, за вищевказаними актами купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року - травень 2020 року оплатив частково, внаслідок чого виникла заборгованість у загальній сумі 16 877 922,04 грн. Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 року №2019-VIII (далі - Закон) визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов`язки з дотриманням норм цієї статті. Згідно ч.2 ст. 65 Закону гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 65 Закону гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до ч. 5 ст. 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами. Так, виходячи зі змісту ст.ст. 627, 628, 630 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Судом раніше встановлено, що за умовами укладеного сторонами договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом з урахуванням ПДВ. Згідно з правилами глави 10 Порядку гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. Отже, 100 % оплати відпущеної електричної енергії здійснюється з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 24.06.2020 року № 1211 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов`язаний був провести з ТОВ "Фора-С2" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у квітні до 27 червня 2020 року (включно). Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 27.05.2020 року № 995 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов`язаний був провести з ТОВ "Фора-С2" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у квітні до 30 травня 2020 року (включно). Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 29.04.2020 року № 902 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року. Отже, гарантований покупець зобов`язаний був провести з ТОВ "Фора-С2" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у березні до 02 травня 2020 року (включно). Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, електроенергія за актом за березень 2020 року була оплачена відповідачем частково на суму 2 309 901,83 грн, за квітень 2020 року - частково на суму 404 488, 63 грн, за травень 2020 року - частково на суму 341 786,02 грн. Часткові оплати вказаних актів також свідчать про отримання їх відповідачем. Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно до з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Щодо твердження скаржника, що позивачем взагалі не було обґрунтовано дати виникнення зобов`язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії купованої у спірних періодах, та, відповідно, дати виникнення прострочення зобов`язання з оплати електричної енергії спірних періодів, що не взято до уваги судом першої інстанції, колегія суддів відзначає наступне. Пунктом 10.4 Порядку визначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії. Дата виникнення зобов`язань відповідача обліковується з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, а тому строк оплати відповідачем 100 % відпущеної електричної енергії настав. Доводи скаржника про те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ "НЕК "Укренерго", яке, на його думку, неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, не можуть вплинути на результат розгляду даної справи, оскільки за укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати електроенергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та Порядку. При цьому, колегія суддів відзначає, що відсутність бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання. Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що також зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України". Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; приписи Господарського кодексу України також не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, за відповідальність за порушення зобов`язань. З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було застосовано ст. 614 Цивільного кодексу України звільнення від відповідальності Гарантованого покупця, оскільки, основним джерелом оплати електричної енергії за "зеленим" тарифом є кошти, що надходять від ПрАТ НЕК "Укренерго" в оплату послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії. Крім того, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що судом першої інстанції не було застосовано норми Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020 року №810-ІХ, за якими визначено інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Гарантованого покупця перед позивачем за Договором, а саме відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років, з огляду на наступне. Так, відповідно до п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Проте, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18). 17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц. З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем взятих на себе згідно договору грошових зобов`язань по оплаті придбаної у позивача електричної енергії на суму 6662078,03 грн (з урахуванням закриття провадження у справі в сумі 10215844,01), що не спростовано належними та допустимими доказами відповідачем шляхом реалізації своїх процесуальних прав та подачі відповідних доказів, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в цій частині. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України). Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України). Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок Колегія суддів, перевіривши розрахунки пені та штрафу, дійшла висновку, що вони є арифметично вірними, а тому вимоги про стягнення 214 751,85 грн пені та 824 574,60 грн штрафу є обґрунтованими. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Перевіривши розрахунок 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що він є арифметично вірними, у зв`язку із чим задовольняє позовні вимоги про стягнення 46468,03 грн - 3% річних. Щодо клопотання скаржника про зменшення штрафних санкцій до 1 грн, колегія суддів відзначає наступне. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому за положенням ч.1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року №7-рп/2013. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо. При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. З огляду на вищевикладене та враховуючи, що розмір штрафних санкцій менше 7%, колегія суддів вважає, що підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій до 1 грн відсутні. Враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення пені та штрафу на 50%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня на суму 107 375,93 грн та штраф на суму 368 504,50 грн. Таке зменшення, як правильно встановлено судом першої інстанції є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. При оцінці вказаних доводів скаржника колегією суддів враховується

позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12.05.2021 року у справі №910/11830/20, від 19.08.2021 року у справі № 910/11889/20. Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні. Разом з цим, враховуючи закриття провадження у справі №910/10012/20 в частині стягнення 10215844,01 грн основного боргу за електричну енергію, апеляційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року у справі № 910/10012/20 підлягає частковому задоволенню. Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року). Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року у справі № 910/10012/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року у справі №910/10012/20 скасувати частково в частині стягнення 10215844,01 грн основного боргу за електричну енергію. В цій частині прийняти нове рішення суду у справі №910/10012/20, яким в частині стягнення 10215844,01 грн основного боргу за електричну енергію провадження у справі №910/10012/20 закрити. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 року у справі №910/10012/20 щодо стягнення 6 662 078,03 грн основної суми боргу за електричну енергію, пеню в сумі 107 375,93 грн, 3% річних в сумі 46 468,03 грн, штраф у сумі 368 504,50 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 269 455,75 грн - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/10012/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Сулім Судді О.М. Гаврилюк А.Г. Майданевич Дата складення повного тексту 10.09.2021 року.