Постанова Північний апеляційний господарський суд № 910/5122/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" вересня 2021 р. Справа№ 910/5122/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Євсікова О.О. суддів: Корсака В.А. Руденко М.А. при секретарі судового засідання Звершховській І.А., за участю представників: від позивача: Гнидка М.В., від відповідача: не з`явились, розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Управління справами» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 (повний текст складено 09.07.2021) у справі № 910/5122/21 (суддя Баранов Д.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 663 927,51 грн,- в с т а н о в и в : Короткий зміст і підстави позовних вимог. У березні 2021 Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" (далі - ПАТ «Житомирський меблевий комбінат») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП НАЕК «Енергоатом») 663 927,51 грн заборгованості, що складається з таких частин: пеня: - за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати - 455 249,34 грн; - за прострочення виконання зобов`язань зі сплати додаткової плати - 110 311,34 грн; - за прострочення виконання зобов`язань зі сплати компенсації вартості комунальних послуг - 5 616,34 грн; 3 % річних: - за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати - 53 802,72 грн; - за прострочення виконання зобов`язань зі сплати додаткової плати - 9 041,91 грн; - за прострочення виконання зобов`язань зі сплати компенсації вартості комунальних послуг - 460,36 грн; інфляційні втрати: - за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати - 14 787,25 грн; - за прострочення виконання зобов`язань зі сплати додаткової плати - 9 041,91 грн; - за прострочення виконання зобов`язань зі сплати вартості комунальних послуг - 5 616,34 грн. В обґрунтування заявлених вимог ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» посилається на прострочення ДП НАЕК «Енергоатом» виконання зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення № 1ГЖМК190004/10-125-08-19-00660 від 23.08.2019 за травень 2020. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» пеню в розмірі 183 851,49 грн, 3% річних в розмірі 45 962,87 грн, інфляційні втрати в розмірі 26 514,89 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 844,94 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 815,30 грн. В іншій частині позовних вимог та витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що ДП «НАЕК «Енергоатом» було здійснено сплату орендної плати за травень 2020 в порушення п. 3.3 та 3.8 договору з порушенням строку здійснення такої оплати. Задовольняючи частково вимоги позивача про стягнення пені, господарський суд першої інстанції вказав, що при нарахуванні пені позивачем було допущено помилку, зокрема, й в періодах її нарахування. Задовольняючи частково вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних, місцевий господарський суд врахував порядок їх нарахування та виходив із визначених судом періодів. Щодо посилань відповідача на зменшення 3% річних у зв`язку із скрутним фінансовим становищем господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для такого зменшення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2021, ДП «НАЕК «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» відмовити у повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі заявник звернувся з клопотанням про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 у цій справі до закінчення його перегляду в порядку апеляційного оскарження. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права; вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. ДП «НАЕК «Енергоатом» вказує, що місцевий господарський суд неповною мірою встановив обставини та факти, які доводили та підтверджували відсутність прямої вини відповідача у неналежному виконанні умов договору, оскільки джерелом доходу відповідача є виробництво електроенергії і на даний час склалась критична ситуація в системі розрахунків за вироблену електроенергію. ДП «НАЕК «Енергоатом» зазначає, що на сьогодні не зі своєї вини несе величезні збитки, пов`язані з недоотриманням фінансування за вироблену та реалізовану ним електроенергію. Посилаючись на ст. 614 ЦК України, ДП «НАЕК «Енергоатом» вважає, що вказане свідчить про відсутність умислу та як наслідок відсутність його вини у порушенні строків виконання зобов`язань за договором оренди, однак ці обставини суд першої інстанції належним чином не дослідив та не врахував, що є порушенням ст. ст. 236, 237 ГПК України. Крім того ДП «НАЕК «Енергоатом» вважає, що місцевий господарський суд мав зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, однак, всупереч правовій позиції Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, не зробив цього. Заперечуючи проти розміру присуджених до стягнення витрат на професійну правову допомогу, ДП «НАЕК «Енергоатом» вказує, що у матеріалах справи відсутній попередній орієнтовний розрахунок суми витрат на правову допомогу, позивачем не надано детального опису понесених ним витрат у цій справі, а тому місцевим господарським судом безпідставно стягнуто витрати позивача на професійну правову допомогу. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021 та витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.В., судді Корсака В.А., Кропивної Л.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ДП «НАЕК «Енергоатом» про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 у справі № 910/5122/21 до закінчення його перегляду в порядку апеляційного оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 у справі №910/5122/21. Розгляд справи призначено на 06.09.2021. Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2021 та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Ходаківська І.П. (у зв`язку з відпусткою судді Кропивної Л.В.). Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2021 та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Руденко М.А. (у зв`язку з відпусткою судді Ходаківської І.П.). Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 прийнято апеляційну скаргу ДП «НАЕК «Енергоатом» до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Руденко М.А. Позиції учасників справи. Від ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені судом апеляційної інстанції та додатково встановлені апеляційним господарським судом. 23.08.2019 ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" (як орендодавець) та ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"(як орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення № 1ГЖМК190004 / 10-125-08- 19-00660 від 13.09.2019 (далі - договір) за умовами п. 1.1 якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти у тимчасове оплачуване користування нежитлові приміщення загальною площею 10 231,7 кв. м (далі - об`єкт оренди), які знаходяться в Адміністративній будівлі літ. А, за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд 22-24, а саме: - нежитлові приміщення площею 577,8 кв. м, на 8-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13.12.2019; - нежитлові приміщення площею 591,6 кв. м, на 8-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13.12.2019; - нежитлові приміщення площею 589,2 кв. м, на 9-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 13.12.2019; - нежитлові приміщення площею 587,8 кв. м, на 10-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13.12.2019; - нежитлові приміщення площею 587,4 кв. м, на 11-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 13.12.2019; - нежитлові приміщення площею 587,8 кв. м, на 12-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13.12.2019; - нежитлові приміщення площею 585,9 кв. м, на 13-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 13.12.2019; - нежитлові приміщення площею 209,4 кв. м, на 14-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 13.12.2019; - нежитлові приміщення площею 484,4 кв. м, в підвалі будівлі, за актом приймання-передачі від 18.12.2019; - нежитлові приміщення площею 593,1 кв. м, на 5-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 18.12.2019; - нежитлові приміщення площею 593,6 кв. м, на 6-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 18.12.2019; - нежитлові приміщення площею 818,8 кв. м, на 1-му поверсі будівлі, актом приймання-передачі від 21.12.2019; - нежитлові приміщення площею 81,7 кв. м, на 14-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 21.12.2019; - нежитлове приміщення площею 347,9 кв. м, на цокольному поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 27.12.2019; - нежитлові приміщення площею 525,5 кв. м, на 1-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 01.02.2020; - нежитлові приміщення площею 856,5 кв. м, на 2-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 01.02.2020; - нежитлові приміщення площею 594,6 кв. м, на 3-му поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 01.02.2020; - нежитлові приміщення площею 594,5 кв. м, на 4-му поверсі в будівлі, за актом приймання-передачі від 01.02.2020; - нежитлові приміщення площею 147,1 кв. м, (далі - частина приміщення 1-го поверху), за актом приймання-передачі від 04.02.2020; - нежитлові приміщення площею 68,0 кв. м, на цокольному поверсі будівлі, за актом приймання-передачі від 12.02.2020; - нежитлові приміщення площею 89,7 кв. м, на цокольному поверсі будівлі, актом приймання-передачі від 12.02.2020. Відповідно до п. 2.2.2 договору орендодавець має право отримувати від орендаря щомісячно плату за оренду та інші платежі згідно з умовами договору. Орендар зобов`язаний виконувати зобов`язання, передбачені цим договором, належним чином (в строк та у повному обсязі); своєчасно та в повному обсязі сплачувати плату за оренду, компенсацію комунальних платежів; інших платежів, передбачених цим договором, згідно з умовами договору; належним чином виконувати умови цього договору (п. п. 2.3.1, 2.3.6, 2.3.20 договору). Умовами п. 3.1 договору сторони погодили, що орендар зобов`язаний вносити плату за користування об`єктом оренди в розмірах та строки, обумовлені цим договором. Плата за оренду нараховується орендареві з дати підписання сторонами акта №1 (акта приймання-передачі) (п. 3.2 договору). Згідно з п. 3.3 договору, якщо інше не передбачено договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, на підставі рахунка та акта орендодавця. Оплата здійснюється за умови наявності у рахунках, актах посилання на повний номер і дату договору. Відповідно до п. 3.4 договору орендодавець виставляє орендареві рахунок на оплату плати за оренду, розрахованої відповідно до додатка № 2 до цього договору не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за оплачуваним. Орендодавець надає відповідні рахунки орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу орендаря, вказану у розділі 14 договору, та вручає представнику орендаря в об`єкті оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу орендаря, вказану у розділі 14 договору. Обов`язок з отримання вищевказаного рахунка покладається на орендаря. Умовами п. 3.5 договору сторони встановили, що загальний розмір плати за оренду за договором складає суму плати за оренду, розрахованої відповідно до п. 1.2 додатку №2 до договору за весь строк оренди об`єкта оренди, та на 23.08.2019 становить 280 672 724,35 грн (в т.ч. ПДВ). Загальний розмір плати за оренду за договором підлягає коригуванню в порядку, передбаченому в п. 1.2 додатку №2 до договору. Орендар, крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання й водовідведення, приймання стічних вод, опалення й т.д.). Компенсація витрат на комунальні послуги не входить до розрахунку плати за оренду та оплачується орендарем за чинними тарифами. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги з електроенергії, водопостачання та водовідведення на підставі виставлених орендодавцем рахунків, згідно з показниками лічильників. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги з водовідведення додаткових стічних вод та опалення згідно з отриманими від орендодавця розрахунками фактичних витрат, які розподіляються між всіма орендарями будівлі пропорційно площі об`єкта оренди до загальної площі будівлі, що здана в оренду. Перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі з виставлених орендодавцем рахунків або актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг) не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Орендодавець надає відповідні рахунки орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу орендаря, вказану у розділі 14 договору, та вручає представнику орендаря в об`єкті оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу орендаря, вказану у розділі 14 договору. Обов`язок з отримання вищевказаного рахунка покладається на орендаря (п. 3.8 договору). За умовами п. 3.17 договору по закінченню кожного календарного місяця оренди орендар протягом 5 робочих днів складає акти наданих послуг щодо оренди об`єкта оренди (в т.ч. щодо комунальних послуг), підписує, засвідчує своєю печаткою та надає представнику орендаря або надсилає листом поштою на адресу орендаря. Орендар, отримавши вищезазначені акти, повинен підписати, засвідчити печаткою і повернути їх орендодавцю протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання в оформленому належним чином вигляді, або надати мотивовану відмову від їх підписання. Непідписання орендарем зазначених у цій статті актів не звільняє його від обов`язків з оплати цих послуг (крім випадків надання орендарем орендодавцю мотивованої відмови у вищевказаний строк). При цьому акт наданих послуг вважається підписаним орендарем у вигляді, направленому орендодавцем, на 7 календарний день з моменту його відправлення орендодавцем на адресу орендаря (або вручення представнику) орендаря, крім випадків, коли орендар протягом цього часу надасть орендодавцю мотивовану відмову від його підписання. Умовами п. 7.2 договору сторони погодили, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка грошових зобов`язань, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків грошових зобов`язань, з яких допущено прострочення виконання. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 23.07.2022 (включно), але в будь-якому випадку до повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору (п. 10.1 договору). Згідно з п. 10.2 договору строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об`єкта оренди за актом №1 закінчується в дату сплину строку договору. Відповідно до п. 1.2 додатку № 2 до договору (розмір плати за оренду, порядок розрахунків) плата за оренду об`єкта оренди за кожний місяць складається з двох частин: орендної плати та додаткової плати. Суми плати за оренду сплачуються орендарем орендодавцю відповідно до умов цього додатку та містять у собі ПДВ в розмірі 20% та всі інші податки, що підлягають оплаті та включаються орендодавцем в склад кінцевої ціни послуг відповідно до чинного законодавства України (п. 1.3 додатку № 2 до договору). 05.02.2020 ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» та ДП «НАЕК «Енергоатом» уклали додаткову угоду №2 до договору, якою: п. 3.4 договору виклали в наступній редакції: орендодавець оформлює рахунок на оплату плати за оренду, розрахованої відповідно до додатка №2 до договору, останнім днем першого місяця та кожного наступного календарного місяця користування об`єктом оренди та передає його орендареві не пізніше 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним. Орендодавець надає відповідні рахунки орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу орендодавця, вказану у розділі 14 договору, та вручає представнику орендаря в об`єктв оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу орендаря, вказану у розділі 14 договору. Обов`язок з отримання вищевказаного рахунка покладається на орендаря; перше речення п. 3.17 договору виклали в наступній редакції: по закінченню першого місяця та кожного наступного календарного місяця користування об`єктом оренди орендодавець оформлює останнім днем першого місяця та кожного наступного календарного місяця користування об`єктом оренди акти наданих послуг щодо об`єкта оренди (в т.ч. щодо комунальних послуг), підписує, засвідчує своєю печаткою та протягом 5 робочих днів надає представнику орендаря або надсилає листом поштою на адресу орендаря. 30.03.2020 сторони уклали додаткову угоду №3 до договору, п. 1 якої погодили з 01.04.2020 збільшити площу об`єкта оренди за договором шляхом передання орендодавцем в тимчасове платне користування (оренду) орендарю нежитлового приміщення площею 30,8 кв. м, яке знаходиться на 1-му поверсі господарської будівлі літ. Б за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 22-24, у зв`язку з чим внесли відповідні зміни до договору та виклали п. 1.1 договору в іншій редакції. Пунктом 7 додаткової угоди №3 до договору сторони дійшли згоди викласти п. 1.2 додатку №2 до договору в наступній редакції: 1.2 Плата за оренду об`єкта оренди за кожен місяць складається з двох частин: орендної плати та додаткової плати. 1.2.1. Орендна плата за кожний місяць визначається на момент виставлення рахунка за формулою: орендна плата = (базова орендна ставка 1* (Пл.1 + Пл.2) + Базова орендна ставка 2*Пл.3)* Індекс К. 1.2.2 Додатковою платою є вартість експлуатаційних витрат, яка містить в собі складові, згідно з наведеним у цьому пункті переліком. Додаткова плата (вартість експлуатаційних витрат) за кожен місяць визначається на момент виставлення рахунка за формулою СД0 = (СД1*Пл1+СД2*Пл.2*+СД3)*Індекс К. 31.05.2020 ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» (орендодавець) виставило ДП «НАЕК «Енергоатом» (орендар) рахунки: - № 160011080 від 31.05.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 на сплату орендної плати за травень 2020 на суму 6 623 556,22 грн, в т.ч. ПДВ 20%; - № 160011082 від 31.05.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 на сплату додаткової плати за травень 2020 на суму 2 005 660,64 грн, в т.ч. ПДВ 20%; - рахунок № 160011083 від 31.05.2020 до договору № 1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 на сплату компенсації комунальних послуг за травень 2020 на суму 102 115,22 грн, в т.ч. ПДВ 20%. ДП «НАЕК «Енергоатом» також було надано: - акт здачі-прийняття наданих послуг № 160011080/2020 від 31.05.2020 про те, що виконавцем були надані послуги з оренди приміщення за травень 2020 року згідно договору №1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 та актів приймання-передачі в повному обсязі на суму 6 623 556,22 грн (в т.ч. ПДВ 20%); - акт здачі-прийняття наданих послуг № 160011082/2020 від 31.05.2020 про те, що виконавцем була нарахована додаткова плата за травень 2020 року згідно договору №1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 та актів приймання-передачі в повному обсязі на суму 2 005 660,64 грн (в т.ч. ПДВ 20%); - акт здачі-прийняття наданих послуг № 160011083/2020 від 31.05.2020 (щодо компенсації комунальних послуг) про те, що замовником згідно договору №1ГЖМК190004 від 23.08.2019 р./ 10-125-08-19-00660 від 13.09.2019 протягом травня 2020 року були спожиті комунальні послуги на суму 102 115,22 грн (в т.ч. ПДВ 20%). ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснило оплату орендної плати за виставленими позивачем рахунками: - 01.09.2020 платіжним дорученням № 1683 на суму 1 698 649,24 грн; - 15.10.2020 платіжним дорученням № 1971 на суму 4 416 723,65 грн; - 03.12.2020 платіжним дорученням № 2477 на суму 508 183,33 грн. ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснило часткову оплату додаткової плати (згідно з призначенням платежу: за сервісне обсліговування) за травень 2020 (в т.ч. ПДВ 20%): - 24.09.2020 платіжними дорученнями № 1843 на суму 194 149,54 грн, № 1844 на суму 1 811 511,00 грн. ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснило оплату комунальних платежів за виставленими позивачем рахунками: 24.09.2020 платіжним дорученням № 1845 на суму 102 115,22 грн. Оскільки ДП «НАЕК «Енергоатом» виконало зобов`язання за договором в частині оплати за травень 2020 року, зокрема, щодо сплати орендної плати, додаткової плати та компенсації вартості комунальних послуг, ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» нарахувало ДП «НАЕК «Енергоатом» пеню: за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати - 455 249,34 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати додаткової плати - 110 311,34 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати компенсації вартості комунальних послуг - 5 616,34 грн; 3 % річних: за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати - 53 802,72 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати додаткової плати - 9 041,91 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати компенсації вартості комунальних послуг - 460,36 грн; інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати - 14 787,25 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати додаткової плати - 9 041,91 грн, за прострочення виконання зобов`язань зі сплати вартості комунальних послуг - 5 616,34 грн, про стягнення яких звернулось з позовом у цій справі. Заперечуючи проти позову, ДП «НАЕК «Енергоатом» у відзиві вказує, що за вимогами ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» штрафних санкцій за травень 2020 у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат (період з 21.05.2020 по 28.07.2020) відкрито провадження у справі № 910/11161/20. Також відкрито провадження у справі № 910/12641/20 про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» штрафних санкцій за травень 2020 (період з 28.07.2020 по 31.07.2020). Рішеннями Господарського суду міста Києва позовні вимоги ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" до ДП «НАЕК «Енергоатом» задоволені частково. Дані рішення оскаржуються в апеляційному порядку. ДП «НАЕК «Енергоатом» також зазначає, що виникнення заборгованості за період з 2019 по 2021 роки пов`язане не з власною діяльністю ДП «НАЕК «Енергоатом», а з діяльністю підприємств, які мають монопольне становище на ринку електроенергії, що свідчить про незалежні від ДП «НАЕК «Енергоатом» обставини, які впливали на своєчасність розрахунків. Крім того, на думку ДП «НАЕК «Енергоатом», розмір пені має бути обрахований з урахуванням обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України згідно з Законом України «Про відповідальність за невчасне виконання грошових зобов`язань», не зважаючи на встановлений у договорі спосіб обчислення пені. Також ДП «НАЕК «Енергоатом» вважає, що додаткові стягнення інфляційних втрат та 3% річних, які можуть бути стягнуті у цій справі, створять додаткові фінансові навантаження, та як наслідок можуть призвести до затримки у фінансуванні планових робіт на АЕС, що безпосередньо вплине на процес вироблення електроенергії та зростання ще більших негативних наслідків для ДП «НАЕК «Енергоатом», що в подальшому може вплинути і на споживачів електроенергії. Посилаючись на ст. 614 ЦК України, ДП «НАЕК «Енергоатом» вказує про відсутність у нього умислу та як наслідок відсутність його вини у порушенні строків оплати послуг за договором та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі. Посилаючись на наведені обставини та судову практику у справі № 902/417/18 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020), скрутне фінансово-економічне становище та стратегічне значення ДП «НАЕК «Енергоатом» у видобутку електроенергії для потреб населення, відповідач у поданому відзиві просить зменшити розмір 3% річних (у разі задоволення вимог позивача в цій частині) до 0,1%. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Щодо вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних. Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. За визначенням ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 6, 627, 628 ЦК України). Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України у свою чергу встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України). Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями ЦК України та ст. ст. 283-291 ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Частинами 1 та 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України). Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються зі ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст. ст. 610-612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами ст. 610 ЦК України та ст. 216 ГК України. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Як встановлено вище, ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснило сплату орендної плати за травень 2020 з порушенням встановленого договором строку здійснення такої оплати. За прострочення виконання зобов`язання за договором ПАТ «Житомирська меблева фабрика» здійснило нарахування пені, про стягнення якої також заявлено вимоги у цій справі. Зокрема, ПАТ «Житомирська меблева фабрика» заявило до стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом»: 455 249,34 грн пені за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати; 110 311,34 грн пені за прострочення виконання зобов`язань зі сплати додаткової плати; 5 616,34 грн пені за прострочення виконання зобов`язань зі сплати компенсації вартості комунальних послуг. Зважаючи на викладені у відзиві на позовну заяву заперечення ДП «НАЕК «Енергоатом» про те, що за вимогами ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» штрафних санкцій за травень 2020 у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат (період з 21.05.2020 по 28.07.2020) відкрито провадження у справі № 910/11161/20 та за вимогами про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» штрафних санкцій за травень 2020 (період з 28.07.2020 по 31.07.2020) відкрито провадження у справі № 910/12641/20, колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у справах № 910/11161/20 та № 910/12641/20 є вирішення питання про стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором № 1ГЖМК190004 / 10-125-08-19-00660 від 23.08.2019 за травень 2020 року, нарахованих за інший період, ніж той, що заявлено у цій справі. За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»). При цьому згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Як встановлено вище, умовами п. 7.2 договору сторони погодили, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка грошових зобов`язань з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків грошових зобов`язань з яких допущено прострочення виконання. Враховуючи встановлення судом прострочення виконання ДП «НАЕК «Енергоатом» грошового зобов`язання, вимоги ПАТ «Житомирська меблева фабрика» про стягнення з відповідача пені є правомірними. Перевіривши наданий позивачем та здійснений місцевим господарським судом розрахунок пені за заявлений позивачем період, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог про стягнення пені частково, оскільки при нарахуванні пені позивачем було допущено помилку, зокрема, й в періодах її нарахування. Так, з урахуванням встановлених вище дат здійснення ДП «НАЕК «Енергоатом» оплат, та зважаючи на те, що позивачем не представлено суду доказів здійснення зарахування таких оплат в інші дати, аніж ті, що наводилися вище, беручи до уваги положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", суд дійшов висновку, що обґрунтованою сумою пені, котра підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 183 581,49 грн., яка була розрахована з таких сум та за наступні періоди: - несвоєчасно оплачена частина орендної плати за травень 2020 року на суму 1 698 649,24 грн; період нарахування з 01.08.2020 по 20.08.2020; - несвоєчасно оплачена частина орендної плати за травень 2020 року на суму 4 416 723,65 грн; період нарахування з 01.08.2020 по 14.10.2020; - несвоєчасно оплачена частина орендної плати за травень 2020 року на суму 508 183,33 грн; період нарахування з 01.08.2020 по 02.12.2020; - несвоєчасно оплачена додаткова плата за травень 2020 року на суму 2 005 660,64 грн; період нарахування з 01.08.2020 по 23.09.2020; - несвоєчасно оплачена компенсація комунальних послуг за травень 2020 року на суму 102 115,22 грн; період нарахування з 01.08.2020 по 23.09.2020. За таких підстав до стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ПАТ «Житомирська меблева фабрика» підлягає 183 851,49 грн пені. Крім того, у зв`язку з вказаним порушенням ПАТ «Житомирська меблева фабрика» здійснило нарахування інфляційних та 3% річних за прострочення виконання зобов`язання, про стягнення яких заявлено вимоги у цій справі. Зокрема, ПАТ «Житомирська меблева фабрика» заявило до стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» 3% річних: 53 802,72 грн за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати, 9 041,91 грн за прострочення виконання зобов`язань зі сплати додаткової плати, 460,36 грн за прострочення виконання зобов`язань зі сплати компенсації вартості комунальних послуг; 14 787,25 грн інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язань зі сплати орендної плати, 9 041,91 грн за прострочення виконання зобов`язань зі сплати додаткової плати, 5 616,34 грн за прострочення виконання зобов`язань зі сплати вартості комунальних послуг. Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18. Враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання ДП «НАЕК «Енергоатом» зобов`язання з оплати платежів за договором, вимоги ПАТ «Житомирська меблева фабрика» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими. Перевіривши наданий позивачем та здійснений місцевим господарським судом розрахунок інфляційних та 3% за заявлений позивачем період, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про часткове задоволення вимог позову в цій частині. Обґрунтованою сумою 3% річних та інфляційних, які підлягають стягненню з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ПАТ «Житомирська меблева фабрика», є 45 962,87 грн та 26 514,89 грн відповідно. Щодо заявленого ДП «НАЕК «Енергоатом» клопотання про зменшення розміру 3% річних до 0,1%, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з такого. Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може установлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (установленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо можливості зменшення розміру 3% річних, бере до уваги, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у справі №3-12г10 від 08.11.2010). Крім того, господарський суд першої інстанції доцільно відзначив, що обставини, що досліджувались та встановлювались у справі № 902/417/18, є відмінними від обставин, що досліджувались та встановлювались у справі, що розглядається. Посилання ДП «НАЕК «Енергоатом» на ст. 614 ЦК України колегія суддів апеляційної інстанції оцінює критично та зазначає з цього приводу таке. Зі змісту ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України. Законодавцем у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. За змістом ст. ст. 509, 524, 533-535 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Аналіз положень ст. 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, ЦК України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання. У постанові від 17.08.2021 у справі № 913/18/21 Верховний Суд вказав, що у господарському праві діє принцип вини зобов`язаної сторони, якщо не доведено протилежне. При цьому за змістом ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Однак у цьому випадку ДП «НАЕК «Енергоатом» не довело у встановленому чинним процесуальним законодавством порядку відсутність його вини та протиправної поведінки у порушенні виконання зобов`язання за укладеним з ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» договором, а також того, що ДП «НАЕК «Енергоатом» вжило усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання. Щодо скрутного фінансового становище відповідача колегія суддів окремо відзначає, що відповідач, уклавши у 2019 році договір на вказаних вище умовах, не надав доказів, що в подальшому він звертався до позивача з пропозицією зменшити орендну плату, порядок розрахунків, кількість і площу орендованих приміщень тощо з метою оптимізації своїх витрат. Щодо судових витрат. ПАТ «Житомирська меблева фабрика», звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою у цій справі, просило стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 96 555,72 грн. У поданій позовній заяві ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» навело попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які понесло та очікує понести: - судовий збір у розмірі 9 833,57 грн; - орієнтовна сума витрат на професійну правничу допомогу згідно з доданим до позовної заяви розрахунком. Згідно з попереднім розрахунком витрат на професійну правничу допомогу (підписаним адвокатом Гнидкою М.В. та генеральним директором ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» Бірюченко М.В. та скріпленим печатками адвоката та Товариства) попередній розрахунок понесених/очікуваних витрат на професійну правничу допомогу ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» складає орієнтовно 100 000,00 грн. Вказана сума складається з гонорару адвоката за представництво в суді та іншої правничої допомоги, пов`язаної зі справою, а саме: - правовий аналіз справи - 20 000,00 грн, - збір доказів та розробка концепції захисту - 10 000,00 грн, - складання та подання позову до суду - 10 000,00 грн, - участь у підготовчому засіданні - 10 000,00 грн, - участь у судових засіданнях - 40 000,00 грн, - ознайомлення з матеріалами справи - 10 000,00 грн. Крім того, відповідно до п. 4.3 договору про надання правової допомоги у випадку, якщо ухвалене у справі рішення буде на користь клієнта, розмір гонорару адвоката збільшується на 1% від присудженої клієнту судом грошової суми. ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» до позовної заяви додало договір про надання правової допомоги № 28/07/2020 від 28.07.2020 (далі - договір), укладений між адвокатом Гнидкою Мирославом Васильовичем та ПАТ «Житомирський меблевий комбінат», ордер на надання правничої (правової) допомоги від 23.03.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 005768 від 14.07.2016. За умов договору про надання правової допомоги адвокат Гнидка М.В. (адвокат) зобов`язався надати ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» (клієнт) правову допомогу за окремими письмовими та/або усними дорученнями останнього в усіх правовідносинах, що склались між клієнтом та будь-якими юридичними та фізичними особами, установами, організаціями, органами, міністерствами, та будь-якими судами будь-якої інстанції. Згідно з п. 4.1 договору розмір гонорару адвоката сторони вирішили погодити у попередніх розрахунках витрат на професійну правничу допомогу, що складається адвокатом щодо кожного доручення клієнта. У випадку, якщо ухвалене у справі рішення буде на користь клієнта, розмір гонорару адвоката збільшується на 1% від присудженої клієнту судом грошової суми (п. 4.3 договору). Відповідно до п. 4.4 договору оплата гонорару адвоката здійснюється на підставі акта приймання-передачі наданих правових послуг у строк не пізніше 2 місяців з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі наданих правових послуг адвокатом та клієнтом. 27.05.2021 ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» подало до Господарського суду міста Києва заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій вказало, що загальна вартість його витратна професійну правничу допомогу станом на дату подання цієї заяви складає 96 555,72 грн. До вказаної заяви ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» додало акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 27.05.2021 про те, що згідно з умовами договору адвокат надав, а замовник прийняв професійну правничу допомогу загальною вартістю 96 555,72 грн. Підписанням цього акта сторони підтверджують факт належного надання послуг адвокатом відповідно до положень договору. Клієнт не має претензій до адвоката стосовно наданих послуг. Також до поданої заяви ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» додало звіт про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу від 27.05.2021. Вказаний звіт свідчить про таке.

1. Згідно умов договору виконавець передав, а замовник прийняв наступну професійну правничу допомогу: п. 1.1 правовий аналіз справи, збір доказів, розробка концепції захисту, складання та подання до Господарського суду м. Києва позовної заяви (з додатками) по стягненню пені, 3% річних та інфляційних витрат нарахованих у зв`язку з простроченням зобов`язання зі сплати орендної плати, додаткової плати (вартості експлуатаційних витрат), компенсації вартості комунальних послуг за травень 2020 за договором оренди. Послуга надавалася в період з 26.03.2021 по 29.03.2021 включно. Загальна вартість 40 000,00 грн; п. 1.2 участь у судових засіданнях по справі № 910/5122/21. Послуга надавалась 26.05.2021. Загальна вартість 50 000,00 грн.

2. Відповідно до п. 4.3. договору розмір гонорару адвоката збільшено на 1% від присудженої клієнту судом грошової суми, а саме на 6 555,72 грн. 07.06.2021 ДП «НАЕК «Енергоатом» подало до Господарського суду міста Києва клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому вказує, що заявлена позивачем сума (96 555,72 грн) є необґрунтованою, а розмір є неспівмірними з обсягом наданих послуг адвоката, що дає підстави для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката. ДП «НАЕК «Енергоатом» у поданій заяві також вважає, що витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, а також не підтверджені жодними доказами. Крім того, ДП «НАЕК «Енергоатом» зазначає про відсутність доказів фактично сплачених адвокату з боку позивача витрат. Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. За п. 4 ч. 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За визначенням п. 9 ч. 1 ст. 1 названого Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Частинами 2 та 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як встановлено вище, ПАТ «Житомирська меблева фабрика» дотрималось встановленого чинним процесуальним законодавством порядку та згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України з позовною заявою надало суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. Колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що наведеним спростовуються посилання апеляційної скарги ДП «НАЕК «Енергоатом» про те, що у матеріалах справи відсутній попередній орієнтовний розрахунок суми витрат на правову допомогу. За ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі висловленою в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Частина 4 ст. 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За частиною 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19 Верховний Суд зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 ГПК України. Як встановлено вище, ПАТ «Житомирстка меблева фабрика» надало акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 27.05.2021 (згідно з яким вартість послуг складає 96 555,72 грн) та звіт про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару за надану професійну правничу допомогу від 27.05.2021 (на загальну суму 96 555,72 грн, що складається з правового аналізу справи, збору доказів, розробки концепції захисту, складання та подання до Господарського суду м. Києва позовної заяви (з додатками) загальною вартістю 40 000,00 грн; участі у судових засіданнях у справі 26.05.2021 загальною вартістю 50 000,00 грн, а також збільнення розміру гонорару на 1% від присудженої клієнту судом грошової суми - на 6 555,72 грн). Місцевий господарський суд під час розгляду питання щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням доводів ПД «НАЕК «Укренерго» про ненадання доказів фактично сплачених позивачем адвокату витрат відзначив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19). Щодо вартості послуги участь у судових засіданнях по справі № 910/5122/21 в сумі 50 000,00 грн місцевий господарський суд вказав, що адвокат Гнидка М.В. брав участь у трьох судових засіданнях 26.05.2021 (тривалістю близько 20 хв), 04.06.2021 (тривалістю близько 5 хв) та 02.07.2021 (тривалістю близько 4 хв). Господарський суд першої інстанції доцільно відзначив, що судове засідання у справі, що розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, судом призначено виключно за клопотанням представника позивача, а перерви у судових засіданнях оголошувались фактично у зв`язку з необхідністю представника позивача виправити допущенні у позовній заяві описки. Відтак заявлена сума в розмірі 50 000,00 грн за участь у судових засіданнях є необґрунтованою та, відповідно, неспівмірною з обсягом наданих послуг під час участі у судових засіданнях. За наведених підстав апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що обґрунтованою сумою за участь у судових засіданнях є 3 000,00 грн. Разом з тим, враховуючи умови п. 4.3 укладеного сторонами договору (згідно з яким розмір гонорару адвоката збільшується на 1% від присудженої клієнту судом грошової суми) та задоволення позову ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» частково, розмір гонорару адвоката становить 2 563,30 грн. За наведених підстав співмірною з позовними вимогами сумою витрат на професійну правничу допомогу є 45 563,30 грн, висновку про що обґрунтовано дійшов місцевий господарський суд. Водночас оскільки позовні вимоги ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» задоволено частково, відповідно витрати на професійну правничу допомогу розраховуюся пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому до стягнення з дП «НАЕК «Укренерго» на користь ПАТ «Житомирський меблевий комбінат» підлягають витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом цієї справи, у розмірі 17 815,30 грн. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Згідно з п. 1) ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні. Судові витрати. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Управління справами» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 у справі № 910/5122/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2021 у справі № 910/5122/21 залишити без змін. Справу № 910/5122/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Повний текст постанови складено 09.09.2021. Головуючий суддя О.О. Євсіков Судді В.А. Корсак М.А. Руденко