Постанова 4816 № 591/368/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2021 року м.Суми Справа №591/368/21 Номер провадження 22-ц/816/1261/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Левченко Т. А. сторони справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Бидюкова Дмитра Володимировича на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 травня 2021 року в складі судді Шелєхової Г.В., ухваленого у м. Суми, повне судове рішення складено 07 травня 2021 року, в с т а н о в и в: Звернувшись до суду із позовом у січні 2021 року, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь 38716,04 грн в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди, вирішити питання судових витрат. Свої вимоги мотивувала тим, що 10.10.2019 року в м. Суми по вул. Г.Сумщини в районі будинку №27 сталася ДТП за участю відповідача, який керував автомобілем Opel Omega. Внаслідок ДТП транспортний засіб позивача зазнав пошкоджень. Вартість ремонту становить 74391,02 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС», яка відшкодувала позивачу 33937,03 грн. Залишилась не відшкодованою частина суми, яку страхова компанія за законом не зобов`язана відшкодовувати, тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06.05.2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 38716,04 грн в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди та 1008 грн судових витрат. В іншій частині вимог відмовлено. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача, як винуватця ДТП, підлягаю стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплачених страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці. Вимоги позивача на правничу правову допомогу не підлягають стягненню у зв?язку з їх не доведенням у встановленому порядку. Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що позивач, підписуючи акт узгодження розміру страхового відшкодування погодив зі страховиком суму 33937,03 грн, у зв?язку з чим страховиком не було виплачено повну суму збитків в розмірі 74391,02 грн, тому відповідач не повинен відшкодовувати різницю. Вказує, що судом не було звернуто інстанцію на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц від 04.07.2018 року, відповідно до якої боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавала шкоди. Крім того, на момент виникнення спірних правовідносин практика Верховного Суду передбачала стягнення з страховика повної суми, яка передбачена лімітом. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вказує, що судом постановлено законне та обґрунтоване рішення суду, а скаржником в апеляційній скарзі здійснено неправильне тлумачення правової позиції, тому підстав для його скасування немає. Просить стягнути з відповідача на свою користь 1000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених під час перегляду справи апеляційним судом. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Як вбачається із цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, 10.10.2019 року в м. Суми по вул. Г.Сумщини біля буд. №27, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом автомобілем Opel Omega, н.з. НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, не дотримав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом Chery Е5, н. з. НОМЕР_2 та уникаючи зіткнення здійснив поворот ліворуч та допустив зіткнення з транспортним засобом позивача автомобілем Opel Astra н.з. НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Відповідно до постанови Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2019 року по справи №591/6428/19 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП останній є винним у вчиненні ДТП (а.с. 67). Згідно довідки №14 від 20.02.2020 року ФОП ОСОБА_3 , товарних чеків №10, №134 ФОП ОСОБА_4 товарного чеку ОСОБА_5 , товарних чеків №1,2 ФОП ОСОБА_6 , накладних1/1 від 04.01.2020 року, №1/2 від 04.01.2020 року, №1/3 від .04.01.2020 року, №2 від 10.01.2020 року, №4 від 30.03.2020 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Opel Astra н.з. НОМЕР_3 становить 72 653,07 грн (а.с. 21-33). Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , згідно полісу №АО/6042304, застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС». Згідно полісу страхова сума (ліміт відповідальності), яка підлягає виплаті за шкоду заподіяну майну становить 100 000,00 грн. Як вбачається з ремонтної калькуляції, проведеної ПрАТ «Страхова група «ТАС» вартість ремонту становить 74 391,02 грн, при цьому сума, з урахуванням зносу замінених частин, що підлягає до виплати становила 33937,03 грн, яка була виплачена позивачу страховою компанією (а.с.15-20, 81). Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. Статтями 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2018 року по справі № 686/17155/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №522/15636/16-ц. Також, аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц, яка також застосована судом першої інстанції під час розгляду даної справи, та на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі, проте невірно тлумачить її зміст. Таким чином, встановивши, що вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, суди першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що з ОСОБА_2 як з винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням. Доводи скаржника про те, що заподіяна позивачу майнова шкода не перевищує ліміт відповідальності ПрАТ «СГ «ТАС» як страховика, тому покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, не заслуговують на увагу з огляду на таке. Відносини між ОСОБА_2 та його страховиком ПрАТ «СГ «ТАС» регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно з якою у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Оскільки ПрАТ «СГ «ТАС» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі, визначеному статтею 29 вказаного Закону вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу, то у страховика не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, незважаючи на те, що збитки є меншими від страхової суми (ліміту відповідальності). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував, обставини, що мають значення для справи і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню з 700,00 грн у відшкодування фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 28.07.2021 року, актом приймання надання правової допомоги, рахунком, квитанцією, долучених до відзиву на апеляційну скаргу. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а), г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Бидюкова Дмитра Володимировича залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 травня 2021 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 700,00 грн у відшкодування фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий - С.С. Ткачук Судді: В.І. Криворотенко Т.А. Левченко