Постанова Волинський апеляційний суд № 165/3014/20

Справа № 165/3014/20 Головуючий у 1 інстанції: Федечко М. О. Провадження № 22-ц/802/969/21 Категорія: 60 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 серпня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Карпук А.К., Киці С.І., з участю секретаря судового засідання Вакіної Д.О., представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів: державний нотаріус Нововолинської державної нотаріальної контори - Кацевич Тетяна Миколаївна, ОСОБА_6 , про тлумачення заповіту, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 22 квітня 2021 року , В С Т А Н О В И В З вказаним позовом позивач звернулась до суду та покликалась на те, що 19 листопада 2011 року ОСОБА_7 секретарем Бужанківської сільської ради посвідчено заповіт ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . При житті ОСОБА_8 заповіла належний їй житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 - 2/3 частини будинку з господарськими будівлями та 1/2 земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства їй та 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та 1/2 земельної ділянки наданої для ведення особистого підсобного господарства племінниці ОСОБА_4 . Земельну частку пай в розмірі 1,24 га, згідно державного акту на право власності на землю ОСОБА_8 заповіла ОСОБА_5 . Однак при оформленні документів про право на спадщину виявлено, що у складеному заповіті некоректно вказана земельна ділянка, зокрема, не вказано кадастровий номер та невірно вказано цільове призначення земельної ділянки - «для ведення особистого підсобного господарства». У зв`язку з виявленими неточностями, нотаріус відмовляє у проведенні нотаріальної дії. Встановлені розбіжності у заповіті та правовстановлюючих документах на нерухоме спадкове майно призводять до порушення її права на належне оформлення документів на прийняття спадщини, у зв`язку з чим, виникла потреба розтлумачити заповіт. Рішенням Бужанківської сільської ради Іваничівського району від 22 травня 2008 року № 13/6 ОСОБА_8 безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,85 га в тому числі: 0,25 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,60 га. для ведення особистого селянського господарства. Крім того, відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 357550, ОСОБА_8 була власником земельної ділянки цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 0721180400:05:003:0051) та відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯД № 357551 ОСОБА_8 була власником земельної ділянки цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та спору кадастровий номер 0721180400:05:003:0052. Водночас, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ -0710497022020 від 07 жовтня 2020 року вбачається, що власником земельної ділянки є ОСОБА_8 . Земельна ділянка розташована с. Шахтарське її цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями, загальна площа становить 0,2490 га., кадастровий номер земельної ділянки : 0721180400:05:003:0052. Відповідно до додатку з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ 0710497022020 від 07 жовтня 2020 року вбачається, що на даній земельній ділянці розміщена малоповерхова забудова. Крім того, план земельної ділянки житлового будинку є і у технічному паспорті на об`єкт нерухомого майна реєстровий номер 11087674. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ -0710497012020 від 07 жовтня 2020 року вбачається, що власником земельної ділянки на праві приватної власності є ОСОБА_8 . Земельна ділянка розташована в с. Шахтарське з цільовим призначенням для особистого селянського господарства, загальна площа становить 0,6062 га., кадастровий номер земельної ділянки 0721180400:05:003:0051. Зазначає, що метою тлумачення заповіту є забезпечення найбільш повного здійснення волі заповідача. Просить розтлумачити зміст заповіту ОСОБА_8 , посвідчений 19 листопада 2011 року ОСОБА_7 секретарем Бужанківської сільської ради та встановити, що волею ОСОБА_8 було заповісти належний житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 : 2/3 частини будинку з господарськими будівлями та 1/2 земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер даної ділянки 0721180400:05:003:0052 та для особистого селянського господарства, загальна площа становить 0,6062 га, кадастровий номер даної ділянки 0721180400:05:003:0051 дочці ОСОБА_3 . Встановити, що волею ОСОБА_8 було заповісти належний їй житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 та 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та 1/2 земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер даної ділянки 0721180400:05:003:0052 для особистого селянського господарства, загальна площа становить 0,6062 га., кадастровий номер даної ділянки 0721180400:05:003:0051 племінниці ОСОБА_4 . Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 22 квітня 2021 року в задоволені позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення суду ухвалено з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не в повній мірі відповідають дійсним та фактичним обставинам справи, з огляду на це просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити. Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що неточності, на думку сторони позивача, у тексті заповіту ОСОБА_8 щодо нерухомого майна, а саме, земельної ділянки з встановленням її цільового призначення, яка передається у спадщину, за обставин цієї справи не може бути усунуто шляхом тлумачення заповіту відповідно до положень статей 213, 1256 ЦК України. Судом зазначено, що текст заповіту не містить ані суперечностей, ані неточностей, складений зі слів заповідача, а також з урахуванням того, що при тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у зміст заповіту, а відповідно до позовних вимог позивачка просить суд встановити, що волею ОСОБА_8 було розпорядитися не однією земельною ділянкою, а двома та у разі задоволення позову суд фактично змінить волю заповідача та доповнить зміст заповіту. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, вважаючи, що такі зроблені без повного з`ясування усіх фактичних обставин справи. Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1264 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини. Згідно зі ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 ЦК України. Відповідно до ч.2 ст. 1256 ЦК України суд розглядає справу про тлумачення заповіту за наявності таких умов: 1) зміст заповіту містить суперечності, неточності, що ускладнюють розуміння останньої волі заповідача; 2) наявність спору між спадкоємцями щодо тлумачення заповіту - спадкоємці мають різне уявлення про волевиявлення заповідача. За відсутності спору тлумачення заповіту здійснюється самими спадкоємцями на підставі ч.1 ст. 1256 ЦК України. Оскільки суд у справі, що переглядається, встановив, що між спадкоємцями є спір щодо тлумачення заповітів, то відповідно до ч.2 ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту здійснює суд. Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача. Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять і термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача стосовно долі спадщини. При цьому ч.2 ст. 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину, при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту. Згідно зі ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, та з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. З огляду на викладене тлумаченню підлягає правочин або його частина у способи, встановлені ст. 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення незрозумілостей та суперечностей у трактуванні його положень. Пріоритет надається тому, що написано в правочині, тобто буквальному тлумаченню слів та термінів. При тлумаченні правочину, у тому числі заповіту, спершу береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів, тобто здійснюється буквальне тлумачення правочину. І лише коли буквальне тлумачення не дало змоги витлумачити зміст правочину, необхідно вдаватися до порівняння частини правочину, намірів тощо. Тобто правила тлумачення правочину визначені законом за принципом концентричних кіл: за неможливості витлумачити зміст правочину шляхом використання вузького кола засобів (буквальне тлумачення) залучаються інші засоби. Відповідно до статей 1216, 1218,1219 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з особою спадкодавця. Пунктом 161 розділу 17 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ № 20/5 від 03.03.2004р. з наступними змінами, яка діяла на час посвідчення заповіту у даній справі, заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини. Пунктом 159 розділу 17 зазначеної Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачалося, що при посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Судом першої інстанції встановлено, що згідно копії спадкової справи № 353/2012 до майна померлої ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 така заведена у Іваничівській державній нотаріальній конторі. За життя 18 травня 2012 року ОСОБА_8 склала заповіт за яким, належний їй житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 заповіла: 2/3 частини житлового будинку і господарськими будівлями та 1/2 земельної ділянки наданої для ведення особистого підсобного господарства дочці ОСОБА_3 та 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та 1/2 земельної ділянки наданої для ведення особистого підсобного господарства племінниці ОСОБА_4 . Належну земельну часту-пай в розмірі 1,24 га. згідно державного акту на право власності на землю РІ № 107077 заповіла ОСОБА_5 . Вказаний заповіт посвідчений секретарем Бужанківської сільської ради Тюхтою Т.В. (а.с.72). Згідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 107077, ОСОБА_8 належить земельна ділянка площею 1,24 га., що розташована на території Бужанківської сільської ради з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с.46). Вказаний державний акт видано 22 липня 2003 року. Також згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 357550, ОСОБА_8 належить земельна ділянка площею 0,6062 га., що розташована в с. Шахтарське Іваничівського району Волинської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Дата видачі державного акту 13 квітня 2009 року. (а.с.146). Копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 357551 стверджується, що ОСОБА_8 належала земельна ділянка площею 0,2490 га., що розташована в с. Шахтарське Іваничівського району Волинської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Державний акт видано 13 квітня 2009 року (а.с. 12). Із змісту заповіту ОСОБА_8 від 18 травня 2012 року слідує, що позивачу ОСОБА_3 та відповідачу ОСОБА_4 заповідач заповіла по 1/2 частині земельної ділянки наданої для ведення особистого підсобного господарства. Позивач просить суд встановити, що волею ОСОБА_8 було заповісти належний їй житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 : 2/3 частини будинку з господарськими будівлями та 1/2 земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер даної ділянки 0721180400:05:003:0052 та для особистого селянського господарства загальна площа становить 0,6062 га., кадастровий номер даної ділянки 0721180400:05:003:0051 дочці ОСОБА_3 та встановити, а 1/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та 1/2 земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер даної ділянки 0721180400:05:003:0052 та для особистого селянського господарства, загальна площа становить 0,6062 га., кадастровий номер даної ділянки 0721180400:05:003:0052 та для особистого селянського господарства, загальна площа становить 0,6062 га., кадастровий номер даної ділянки 0721180400:05:003:005 племінниці ОСОБА_4 . З пояснень представника позивача та письмових доказів, які дослідженні, колегією суддів встановлено, що станом на день посвідчення заповіту ОСОБА_8 не належала на будь-якій правовій підставі земельна ділянка з цільовим призначенням "для ведення особистого підсобного господарства". Вказана обставина відповідачами не спростована належними та допустимими доказами. Крім того, станом на травень 2012 року (день посвідчення заповіту) у відповідній редакції ЗК України, зокрема ст. 19, була відсутня така категорія земель як то "для ведення особистого підсобного господарства". Натомість, як вбачається з рішення Бужанківської сільської ради Іваничівського району Волинської області від 22 травня 2008 року № 13/6 відповідною радою було вирішено передати ОСОБА_8 жительці м. Нововолинська земельну ділянку в розмірі 0,85 га в тому числі: 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, 0,60 га для ведення особистого селянського господарства ( а.с. 9) . На виконання даного рішення сільської ради ОСОБА_8 було виготовлено технічну документацію та отримано Державні акти серії ЯД№ 357550 від 13.04.209 року ( а.с 10-11) та серії ЯД№ 357551 від 13.04.209 року ( а.с. 12-13) на право власності на земельні ділянки . Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0710497022020 від 07.10.2020 року власником ділянки є ОСОБА_8 .. Земельна ділянка розташована у Волинській області, Іваничівському району, с. Шахтраське, її цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), загальна площа становить 0,2490 га кадастровий номер даної ділянки - 0721180400:05:003:0052. ( а.с 15). Відповідно до додатку з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0710497022020 від 07.10.2020 року, вбачається, що на даній земельній ділянці розміщена малоповерхова забудова. Крім того, план земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку є і у технічному паспорті на об`єкт нерухомого майна (реєстровий номер 11087674). Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку і № НВ-0710497012020 від 07.10.2020 власником земельної ділянки є ОСОБА_8 .. Земельна ділянка розташована у Волинській області, Іваничівському району, с. Шахтраське, її цільове призначення для особистого селянського господарства, загальна площа становить 0,6062 га 52 га. кадастровий номер даної ділянки - 0721180400:05:003:0051. ( а.с. 20). Термін "особисте підсобне господарство громадян" (який вжито у тексті заповіту) вживався у законодавстві Української PCP. Разом з тим, у жодному з нормативно-правових актів визначення цього поняття не наводилось. Разом з тим, у побуті, у приватному спілкуванні даний термін міг вживатись для визначення такої категорії, як будинковолодіння особи та господарство, яке знаходилось біля будинку та оброблялось відповідною родиною. Судом встановлено, що земельні ділянки, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і для особистого селянського господарства розміщені під будинком та біля будинку в АДРЕСА_1 , який у співвідношенні 2/3 та 1/3 частини ОСОБА_8 заповіла ОСОБА_9 та ОСОБА_4 .. З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки є очевидним та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_8 , заповідаючи будинок в АДРЕСА_1 (власником якого вона була) своїй дочці та племінниці, мала на увазі, що земельну ділянку, яка розміщена біля помешкання та власником якої вона була уже на час посвідчення заповіту вона також заповідає дочці ОСОБА_9 та племінниці ОСОБА_4 .. Такого висновку можна дійти порівнюючи, як зміст самого заповіту, так і правовстановлюючі документи на земельні ділянки, власником яких була ОСОБА_8 .. Так, як вбачається зі змісту рішення Бужанківської сільської ради Іваничівського району Волинської області від 22 травня 2008 року № 13/6 сільської радою зазначено в цілому площа земельної ділянки, яка їй передається у власність, а саме 0,85 га. Відтак, зважаючи на вік спадкодавця та відсутність спеціальної освіти ОСОБА_8 вважала, що вказана земельна ділянка є тією земельною ділянкою, яка надана їй для підсобного господарства тобто для обслуговування будинку та садіння городу , який біля нього був розміщений. Зі змісту заповіту вбачається, що спадкодавець чітко розділила спадкову масу та осіб, які спадкують за заповітом, що унеможливлює різне тлумачення. Зокрема: належний їй на праві власності в АДРЕСА_1 будинок вона розділила між дочкою ОСОБА_3 та племінницею ОСОБА_4 та вважаючи себе власником саме двох земельних ділянок (тієї яка розміщена біля будинку, в тому числі городу, та земельної частки паю) розпорядилась ними, заповівши одноосібно земельну частку пай дочці ОСОБА_5 , та по 1/2 частинці земельної ділянки біля будинку, власником якого мали стати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Те, що волею ОСОБА_8 було заповісти земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і для особистого селянського господарства по 1/ 2 їх частині саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідчить і та обставина, що ОСОБА_5 , успадкувавши за волею спадкодавця одноосібно земельну частку паю, за волею спадкодавця, не успадковувала будинку в АДРЕСА_1 . Отже, судом встановлено, що шляхом складення заповіту спадкодавець ОСОБА_8 реалізувала свій намір заповісти дві земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд площею, 0,2490 га і для особистого селянського господарства площею 0,6062 га по 1/2 її частині ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , помилково назвавши вказані земельні ділянки для особистого підсобного господарства. За таких обставин колегія суддів вважає про наявність правових підстав для задоволення позову. Метою тлумачення заповіту є забезпечення найбільш повного здійснення волі заповідача. Суд першої інстанції помилково вважав, що неточності у заповіті щодо найменування майна, яке передається у спадщину, за обставин цієї справи не можуть бути усунуті шляхом тлумачення заповіту відповідно до статей 213,1256 ЦК України , а вжитий у заповіті термін , "для введення особистого підсобного господарства" не дає можливості ототожнити з належними спадкодавцю земельними ділянками з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд площею, 0,2490 га і для особистого селянського господарства площею 0,6062 га. У спірному випадку тлумачення заповіту шляхом вказівки на те, що воля заповідача була спрямована на передання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/2 частині земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд площею, 0,2490 га і для особистого селянського господарства площею 0,6062 га, не є спотворенням волі заповідача , як про це зазначив суд. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з порушенням норм матеріального то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову . Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 22 квітня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити. Зміст заповіту, що складений 18 травня 2012 року ОСОБА_8 , посвідчений секретарем Бужанської сільської ради Іваничівського району Волинської області Тюхтою Тетяною Василівною зареєстрований за № 19 відповідно до якого ОСОБА_8 заповіла належний їй житловий будинок з надвірними спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_2 частини будинку і господарськими будівлями та 1/2 земельної ділянки наданої для ведення особистого підсобного господарства дочці ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ), паспорт НОМЕР_2 , виданий Нововолинським МВ УМВС 17 травня 2001 року та 1/3 частини будинку з господарськими будівлями та 1/2 земельної ділянки наданої для ведення особистого підсобного господарства племінниці ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3 ), паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Іваничівським РВ УМВС 28 лютого 2005 року необхідно розуміти так: спадкодавець ОСОБА_8 заповіла належний їй житловий будинок в АДРЕСА_2 частини будинку з господарськими будівлями та 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,2490 га кадастровий номер даної земельної ділянки 0721180400:05:003:0052 та 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,6062 га, кадастровий номер земельної ділянки 0721180400:05:003:0051дочці ОСОБА_3 ( ІПН НОМЕР_1 ), паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Нововолинським МВ УМВС 17 травня 2001 року та 1/3 частини будинку з господарськими будівлями та 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд загальною площею 0,2490 га кадастровий номер даної земельної ділянки 0721180400:05:003:0052 та 1/2 частину земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,6062 га, кадастровий номер земельної ділянки 0721180400:05:003:0051 племінниці ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3 ), паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Іваничівським РВ УМВС 28 лютого 2005 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: