Постанова 4821 № 703/908/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1543/21Головуючий по 1 інстанції Справа №703/908/21 Категорія: 301030300 Опалинська О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 вересня 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ : Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І. За участю секретаря Любченко Т.М. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач Ротмістрівська ОТГ Смілянського району Черкаської області; особа, яка подає апеляційну скаргу ОСОБА_2 ; представник ОСОБА_2 адвокат Єнова Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції у м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31.03.2021 року, постановлене під головуванням судді Опалинської О.П. у Смілянському міськрайонному суді Черкаської області 31.03.2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Ротмістрівської ОТГ Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, - в с т а н о в и в : 19.03.2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Ротмістрівської ОТГ Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно. В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 1,9582 га, розташована в адміністративних межах Ташлицької сільської ради, Смілянського району, Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказує, що за життя ОСОБА_3 склав заповіт, в якому заповідав ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9582 га, кадастровий номер 7123789000:02:001:0518, розташовану в адміністративних межах Ташлицької сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла ОСОБА_1 , але вона вказує, що нотаріус не в змозі видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи. У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 звернулася в суд з даною позовною заявою про визнання за нею права власності на спадкове майно за заповітом, оскільки вона позбавлена можливості в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, вказує позивач у позовній заяві. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Ротмістрівської ОТГ Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно - задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 1,9582 га, розташовану в межах Ташлицької сільської ради, Смілянського району, Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123789000:02:001:0518, що належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 31122962 від 17 грудня 2014 року серія ЕЕО 947773. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , яка не приймала участі у розгляді справи, не є стороною у справі, вважаючи порушеними свої спадкові права, оскаржила рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для справи та не надано відповідний висновок всім доказам, чим було порушено норми процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. В апеляційній скарзі зазначається скаржником, що твердження позивача ОСОБА_1 про те, що вона прийняла спадщину, так як проживала разом зі спадкодавцем є хибним, та не підтверджується іншими належними доказами, а ні ж неправдивими даними, вказаними в довідці, що посвідчила староста Ротмістрівської сільської ради, села Ташлик, Смілянського району Світлани Чищ. Скаржник посилається в апеляційній скарзі, що позивачем ОСОБА_1 не було надано більш достовірних документів, за якими вбачалось би, що за догляд надавався спадкодавцю ОСОБА_3 , в чому саме він полягав, та на підставі чого такий догляд йому взагалі був потрібен. В апеляційній скарзі зазначається, що позивачем ОСОБА_1 , не надано жодного документу про стан здоров`я ОСОБА_3 за життя разом з 2014 року по 2020 рік. Скаржник вказує, що, взявши до уваги, твердження позивача ОСОБА_1 про звернення до нотаріуса та оформлення спадкового майна у нотаріуса, що є обов`язковим порядком за законом, суд першої інстанції не вимагав від позивача доказів того, що таке звернення в принципі було. ОСОБА_2 посилається у скарзі, що суд не звернув уваги на головне, що взагалі відсутні підстави прийняти позов до розгляду, так як позивачем не надано постанови нотаріуса про відмову про вчинення нотаріальної дії, оскільки нотаріус вказав, що у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа, неможливо видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. ОСОБА_1 вказаної постанови суду не надала, що в свою чергу, вказує на відсутність підстав звернення до суду за захистом порушеного права. Апеляційна скарга також обґрунтовується тим, що на сьогоднішній день, єдиним законним спадкоємцем за заповітом є скаржник ОСОБА_2 . Згідно останнього заповіту від 17.02.2020 року, ОСОБА_3 заповів усе своє майно рухоме та нерухоме, де б воно не знаходилося і з чого не складалося, в тому числі, і земельну ділянку площею 1,9582 га, що розташована в межах Ташлицької сільської ради, Смілянського району, Черкаської області для ведення товарно сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123789000:02:001:0518 ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31.03. 2021 року № 703/908/21 за позовом ОСОБА_1 до Ротмістрівської ОТГ Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 відмовити. Сторони про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується даними судових повісток про вручення, які повернулись на адресу суду. Заяв чи клопотань про відкладення чи перенесення розгляду справи до суду апеляційної інстанції від сторін не надходило. Апеляційним судом задоволено клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції , заявленим представником скаржника та скаржником ОСОБА_2 . Призначено розгляд апеляційної скарги в режимі відео конференції із Миколаївським апеляційним судом, куди зобов`язано з?явитись скаржника ОСОБА_2 та її представника адвоката Єнову Л.М. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення скаржника ОСОБА_2 та її представника адвоката Єнової Л.М., надані суду в режимі відео конференції, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення чи змінити його. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду, викладеним у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вищевказаним вимогам закону. Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, пославшись, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Також суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, Ротмістрівська ОТГ Смілянського району Черкаської області визнала позов та не заперечувала проти його задоволення. За таких обставин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, вказавши, що невизнане право позивача ОСОБА_1 підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання права власності на спадкове майно, а саме : на земельну ділянку площею 1, 9582 га, розташовану на території Ташлицької сільської ради Смілянського району Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну померлому ОСОБА_3 . Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону, так як судом допущено неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим Центральним районним у м. Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 14 липня 2020 року (а. с. 5). Згідно даних витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 31122962 від 17 грудня 2014 року серія ЕЕО 947773 вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1,9582 га в межах Ташлицької сільської ради, Смілянського району, Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 7). Отже, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, в яку входить спадкове майно, в тому числі і земельна ділянка площею 1,9582 га в межах Ташлицької сільської ради, Смілянського району, Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Як вбачається із даних листа Смілянської державної нотаріальної контори № 346/01-16 від 25 березня 2021 року, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини ніхто із спадкоємців до Смілянської державної нотаріальної контори не звертався, спадкова справа не заводилась ( а. с. 21). Разом з тим, отримавши відповідь на запит суду із Смілянської державної нотаріальної контори, районний суд не звернув уваги на зміст відповіді та, що згідно даних свідоцтва про смерть, місцем, де помер ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 вказано село Зайчевське, Вітовського району, Миколаївської області, а місцем реєстрації є Центральний районний у м. Миколаєві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), який видав вказане свідоцтво про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №

59. Звертаючись в суд із позовом про визнання права власності на спадкове майно, позивач ОСОБА_1 , посилалась, що вона прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки проживала разом зі спадкодавцем, що не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи. Оскільки позивач ОСОБА_4 проживає та зареєстрована у м. Сміла, а померлий ОСОБА_3 проживав до дня смерті та був зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається із даних його останнього заповіту від 17 лютого 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Міхняєвою А.А. у м. Миколаєві. Відповідно статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а згідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно ч. 1 ст. 352 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов?язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов?язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв?язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов?язок, причому такий зв?язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Верховний Суд в своїй постанові від 11.07.2018 року у справі № 911/2635/17 вказав, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов?язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов?язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов?язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов?язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов?язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов?язків. Будь-який інший правовий зв?язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Звертаючись із апеляційною скаргою, ОСОБА_2 посилається, що оскаржуваним рішенням суду задоволено позовні вимоги позивача ОСОБА_1 у даній справі, які безпосередньо стосуються її прав та законних інтересів, так як вона є єдиним законним спадкоємцем за останнім заповітом від 17.02.2020 року ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 31 на звороті). Відповідно до положень ст. ст. 12,81 ЦПК України, ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 1216 ЦК Українипередбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 цього Кодексу). Відповідно до ч.1ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Розглядаючи справи про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину, законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця. Суд першої інстанції неповно з?ясував обставини справи, не встановив коло спадкоємців, які мають право на спадщину за законом чи заповітом, та прийшов передчасно до висновку про відсутність інших спадкоємців, адже належних доказів на підтвердження даної обставини матеріали справи не містять, оскільки позивач та відповідач не повідомили інформацію щодо померлого ОСОБА_3 у м. Миколаєві, а районний суд не перевірив даних щодо відкриття спадкової справи за місцем смерті ОСОБА_3 та наявності інших спадкоємців чи відміни заповіту, посвідчення нового заповіту за життя ОСОБА_3 . Із доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 вбачається, що скаржник посилається на те, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 18.08.1985 року по дату смерті постійно проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_1 зі своєю дружиною ОСОБА_5 , що підтверджується даними довідки ТОВ «Миколаївбудсервіс» № 41 від 12.07.2021 року та актом про проживання від 12.07. 2021 року (а. с. 50-51). Як вбачається з поданої апеляційної скарги ОСОБА_6 та доданих додатків до неї, всі дії по організації поховання свого вітчима здійснювала ОСОБА_2 , що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 1953 від 14.07.2020 року, свідоцтвом про поховання № 1071 від 15.07.2020 року, квитанцією № 461580 від 14.07.2020 року та договором-замовленням № 1071 на організацію та проведення поховання (а. с. 60-62). За вказаних встановлених обставин судом апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що вище наведені докази в апеляційній скарзі скаржника заслуговують на увагу, оскільки спростовують посилання позивача ОСОБА_1 , що вона проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , тому має право на спадщину згідно заповіту. Саме із таких доводів позивача виходив районний суд, задовольняючи позовні вимоги, а даних про наявність останнього заповіту та інших спадкоємців за законом першої черги суд першої інстанції не мав, оскільки таких доказів сторони не надали, а суд обмежився лише отриманою відповіддю із Смілянської державної нотаріальної контори про відсутність відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 , яка є падчеркою померлого ОСОБА_3 , в підтвердження доводів апеляційної скарги надала суду належно завірену копію заповіту ОСОБА_3 від 17.02.2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_3 заповів все своє рухоме та нерухоме майно, де б воно не знаходилося і з чого не складалося, в тому числі і земельну ділянку площею 1,9582 га, що розташована в межах Ташлицької сільської ради, Смілянського району, Черкаської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7123789000:02:001:0518 саме ОСОБА_2 (а. с. 43). У відповідності до ст. 1233 ЦК України визначено, що заповіт є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є односторонньою угодою, правові наслідки якого настають лише після смерті заповідача. Оскільки при житті спадкодавця складений ним заповіт не покладає на нього будь-яких правових обов`язків стосовно спадкоємців, не створює будь-яких правових обов`язків стосовно спадкоємців, не створює будь-яких прав для останніх, то заповідач вправі в будь-який час його скасувати або змінити. Слід звернути увагу, що заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який складено пізніше, скасовує попередній повністю або у тій частині, у якій він йому суперечить, що визначено чинним законодавством. Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів апеляційного суду, враховуючи, що скаржником ОСОБА_2 в підтвердження своїх вимог надано заповіт датований від 17.02.2020 року, який посвідчений нотаріально, який є останнім, то заповіт складений на ім?я позивача ОСОБА_1 , на який, пред`являючи позов, посилалася позивач ОСОБА_1 від 05.01.2015 року втратив свою силу, чим позбавив останню на права на прийняття спадщини за заповітом, тому позивач втратила право на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є вагомими, обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, тому доводи скаржника приймаються до уваги апеляційним судом, а вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог підлягають задоволенню. Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що вона прийняла спадщину, так як проживала разом зі спадкодавцем не знаходять своє відображення у відповідності до матеріалів справи та не підтверджується належними, допустимими доказами, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги, не перевірив доводи позивача, тому прийшов до помилкового висновку, що за відсутності відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, відсутності правовстановлюючого документу щодо належності земельної ділянки померлому ОСОБА_3 наявні підстави для задоволення позовних вимог. Отже, районний суд безпідставно, в порушення вимог закону задовольнив позовні вимоги, визнавши право власності на земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом за позивачем ОСОБА_1 , прийнявши до уваги визнання відповідачем позовних вимог, тоді як належними відповідачами у справі є спадкоємці померлого ОСОБА_3 згідно закону та згідно заповіту, які не були встановлені судом. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що позивачем не було надано суду достовірних та переконливих документів, з яких вбачалося б, що позивач ОСОБА_1 дійсно проживала із ОСОБА_3 та надавала йому догляд, в чому саме полягав догляд та чи такого догляду потребував ОСОБА_3 . Відсутні дані про стан здоров`я за життя ОСОБА_3 разом з позивачем за 2014 року по 2020 рік, інші доводи, які б підтверджували, що позивач проживала разом із ОСОБА_3 , тому відповідно має право на спадкування за заповітом. Проте, якщо ОСОБА_3 склав новий заповіт на ім?я ОСОБА_2 , то всі доводи позивача ОСОБА_1 втрачають сенс, оскільки діє останній заповіт, тому саме спадкоємцем є та особа, якій своє майно заповідав ОСОБА_3 17 лютого 2020 року, а ОСОБА_1 позбавляється права на спадкування майна померлого ОСОБА_3 , так як попередній заповіт втрачає свою силу і не дає правових підстав для спадкування. На вищевикладені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, не надав належної правової оцінки даним обставинам та фактам, що призвело до порушення норм процесуального права та невірного застосування норм матеріального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду судом апеляційної інстанції. Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК україни. При цьому, належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи згідно ст.76 ЦПК України. Отже, з вище викладеного випливає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив усі обставини справи, не встановив коло спадкоємців, місце відкриття спадщини, не витребував інформацію щодо спадкової справи за місцем відкриття спадщини, а в разі її наявності не дослідив її зміст, не залучив до участі у справі іншого спадкоємця, тобто не вирішив питання кола осіб, які мають приймати участь у даній праві, внаслідок чого ухвалив рішення, яким вирішив питання про права особи, яку не було залучено до участі в справі, у зв?язку із чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. З огляду на вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, спростовуються доводами апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення районного суду з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з викладених вище підстав, у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та прийняттю нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то судові витрати за сплату судового збору за подання ОСОБА_2 апеляційної скарги у розмірі 1362 грн. підлягають стягненню із позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 . Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31.03.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ротмістрівської ОТГ Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно скасувати, прийняти нову постанову. Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Ротмістрівської ОТГ Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно. Стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законодавством. Повний текст постанови складений 08 вересня 2021 року. Головуючий Л.В. Нерушак Судді В.Г. Бородійчук Л.І. Василенко