Постанова 4811 № 463/1251/21

Справа № 463/1251/21 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І. Провадження № 33/811/678/21 Доповідач: Стельмах І. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Стельмаха І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2021 року, в с т а н о в и в : Постановою судді Личаківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 454 грн 00 коп. судового збору. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 24.01.2021 о 20 год. 52 хв. у м. Львів на перехресті вул. Зелена пл. Петрушевича, керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія в присутності двох свідків на місці зупинки транспортного засобу із застосування приладу «Драгер» (позитивний результат 0,63 проміле), чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП. На постанову судді Литвин О.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, ухвалити нову, якою закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що постанова суду першої інстанції є неправомірною у зв`язку з невідповідністю висновків обставинам справи, винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння він не відмовлявся, а в протоколі висловив незгоду з підозрою поліцейського. А також поліцейським було порушено порядок огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим він вважається недійсним, а протокол недопустимим доказом вини. Апелянт вказує на те, що в матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів відсторонення його від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликають сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів. Посилання у протоколі на порушення п. 2.5 ПДР не ґрунтується на законі, адже цей пукт передбачає відмову проходження огляду на стан сп`яніння працівника міліції у той час, як сам протокол складав поліцейський. Зауважує, що показання свідків не узгоджуються з протоколом, що ставить під сумнів достовірність наданих до суду матеріалів. А також вказує на те, що показання свідків складенні ними не власноручно, а на бланках та з виправленнями одним почерком. Зазначає, що при наявності суперечливих показань свідків суд викликає і допитує осіб в судовому засіданні, у зв`язку з чим такі письмові пояснення можна вважати доказами. Письмові пояснення осіб не можуть братися до уваги, якщо вони не надали показання в судовому засіданні під присягою. У судові засідання апеляційної інстанції 10.06.2021, 12.07.2021, 08.09.2021 ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду. Напередодні кожного засідання ним скеровувалися на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, а саме: 09.06.2021 клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з неможливістю прибути на нього; 12.07.2021 клопотання про відкладення судового засідання з метою надати можливість захиснику ознайомитися з матеріалами справи; 07.09.2021 клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з хворобою. На думку апеляційного суду такі дії ОСОБА_1 мають очевидні ознаки умисного затягування розгляду справи і намагання уникнути в такий спосіб адміністративної відповідальності. Зокрема, ОСОБА_1 не було надано суду підтверджень поважності неприбуття у судове засідання 10.06.2021 та 08.09.2021. Також станом на 08.09.2021 відсутні будь-які клопотання від захисника Литвина О.О. щодо ознайомлення з матеріалами справи. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що аналогічні клопотання з метою затягування строків розгляду справи подавалися ОСОБА_1 і до суду першої інстанції, про що суддя зазначив у постанові. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 24 січня 2021 року серії ДПР 18 № 539479 (а.с.2); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд ОСОБА_1 проведено у зв`язку з виявленими ознаками: різким запахом з порожнини рота, вираженим тремтінням пальців рук, поведінки, що не відповідає обстановці. Результат огляду на стан сп`яніння поитивний, 0,63 ‰ та роздруківкою з приладу «Drager», відповідно до якої ОСОБА_1 пройшов тест на стан алкогольного сп`яніння на приладі «Drager» і результат тесту 0,63 ‰ (а.с.1,5); долученим до матеріалів справи відеозаписом події від 24 січня 2021 року, з якого вбачається, як ОСОБА_1 у присутності двох свідків проходить огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер»; прилад показав 0,63‰ (а.с.3); письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 24.01.2021 про те, що 24 січня 2021 року о 21 год. 13 хв. вони були запрошені поліцією для проходження водієм ОСОБА_1 , тесту на алкогольне сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер» на місці, результат 0,63 ‰ (а.с.5,6); постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАА № 452746 від 24.01.2021, згідно з якою ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «SKODA OCTAVIA» номерний знак НОМЕР_1 24 січня 2021 року о 20 год. 52 хв. в м. Львові на пл. Петрушевича вул. Зелена здійснив проїзд на червоний сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП (а.с.7). Доводи апелянта про невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту судового розгляду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає безпідставними й до уваги не бере. При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Докази, які лягли в основу судового рішення, були досліджені суддею в ході судового розгляду й отримали належну оцінку. Доводи апелянта про проведення огляду на стан сп`яніння з порушенням встановленого порядку є безпідставними. Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння був проведений з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 №1452/735 (далі Інструкція), та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820». Як вбачається з матеріалів справи, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу «Drager» був проведений поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків. За результатами огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 за допомогою приладу «Drager» було зроблено роздруківку та складено акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з якими ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, з чим останній погодився, розписавшись у цих документах (а.с. 1,4). Щодо тверджень апелянта про те, що поліцейські в порушення вимог ст. 266 КУпАП не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Проте, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера «Драгер» та жодних заперечень щодо результатів огляду не висловлював. Покликання апелянта в підтвердження своїх доводів на відсутність направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння в заклад охорони здоров`я апеляційний суд до уваги не бере, оскільки зазначений документ не складався в зв`язку з проходженням огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager». Апеляційний суд вважає надуманими твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення від 24 січня 2021 року серії ДПР 18 № 539479 зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння та від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, сим порушив вимоги п. 2.5 ПДР. В дійсності відповідно до фабули зазначеного протоколу ОСОБА_1 24.01.2021 о 20 год. 52 хв. у м. Львів на перехресті вул. Зелена - пл. Петрушевича, керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія в присутності двох свідків на місці зупинки транспортного засобу із застосування приладу «Драгер» (позитивний результат 0,63 проміле), чим порушив п.2.9а ПДР. Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення не є допустимим доказом, безпідставні. Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, є належним та допустимим доказом. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні. Адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП і є безальтернативним. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування чи зміни постанови судді немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Постанову судді Личаківського районного суду м. Львова від 19 квітня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає. Суддя Львівського апеляційного суду І.О. Стельмах