Постанова 4824 № 756/4376/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №756/4376/21 Головуючий у І інстанції Андрейчук Т.В. Провадження №22-ц/824/10696/2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач не виконала належним чином зобов`язання щодо повернення позики, а тому просив суд першої інстанції стягнути на свою користь 180000 доларів США за договором позики від 27 грудня 2020 року, 49824,00 грн - інфляційних втрат, 224 267,90 грн - 24 % річних за користування грошовими коштами та судові витрати. Одночасно зі зверненням до суду з позовом, ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову посилаючись на те, що вжиття заходів забезпечення позову необхідні для подальшого виконання можливого рішення суду у даній справі. На підставі викладеного в заяві про забезпечення позову, ОСОБА_2 просив суд першої інстанції вжити заходи забезпечення позову, а саме накласти арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , у тому числі на майно, що знаходиться за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , а також на кошти у розмірі 101704,50 грн, що складає 45 % частки в статутному капіталі ТОВ «ДНЕПРПРОМСТРОЙ» та на автомобіль Renault Duster, 2019 року випуску. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти у сумі 101704 (сто одна тисяча сімсот чотири) гривні 50 (п`ятдесят) копійок, що складає 45 % частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «ДНЕПРПРОМСТРОЙ», що належить на праві власності ОСОБА_1 . У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для забезпечення позову . Так суд першої інстанції не здійснив оцінки обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а також не врахував ту обставину, що позивачем неодноразово заявлялись аналогічні за змістом заяви про забезпечення позову, в тому числі позивачем подавалась і заява про забезпечення позову до подання позову, яка була передана а підсудністю до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Окрім того, подана заява про забезпечення позову не містить жодного правового обгрунтування, а також не містить достатніх доказів, які підтверджували б факт ухилення відповідача від добровільного повернення прозики, а також вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення виконання рішення суду в майбутньому. Також відповідач вважає дії позивача щодо неодноразового подання аналогічної за змістом заяви про забезпечення позову є зловживанням процесуальними правами. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині задоволення заяви ОСОБА_2 і накладення арешту на 101704 грн., що складає 45% частки у статутному капіталі ТОВ «Днепропомстрой» та належить на праві власності ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі на адресу суду апеляційної інстанції не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони в судове засіданя не з`явились. Про дату, час та місце судовго розгляду були належним чином повідомлені. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи наступне. Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів а вимог апеляційної скарги. Оскільки ОСОБА_1 оскаржує ухвалу суду лише в частині задоволених вимог заяви про забезпеченя позову, а саме накладення арешту на 101704,5 грн., що становить 45% частки у статутному капіталі ТОВ «Днепропромстрой», колегія суддів не переглядає правильність висновків суду в частині відмови у задоволенні заяви про забезпеченя позову про накладення арешту на інше належне відповідачці майно. Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач може вчинити дії щодо відчуження зазначеного майна на користь третіх осіб, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача ОСОБА_2 , за захистом яких він звернувся до суду. При цьому, заявник не зазначав дійсну вартість вказаного нерухомого майна, на яке він просив накласти арешт, з посиланням на докази на підтвердження вказаних обставин, що не дає можливості суду оцінити співмірність застосування вказаного заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами. А також відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки транспортного засобу з метою накладення арешту, що також позбавляє суд можливості визначити майно, що підлягає обтяженню. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке. Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину. Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Як вбачається з матеріалів справи предметом позову є стягнення заборгованості за договром позики в розмірі 180000 доларів США. Суд першої інстанції, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, встановивши всі обставини, що мають значення для справи дійшов вірного висновку, що заявлені вимоги щодо забезпечення позову в частині накладення арешту на належну ОСОБА_1 частку у статутному капіталі ТОВ «Днепропромстрой» є обґрунтованими та співмірними із заявленими позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. ОСОБА_1 в доводах апеляційної скарги не посилалась на негативні наслідки, які можуть настати для неї у зв`язку із накладенням арешту на належну їй частку у статутному капіталі товариства, отже заходи забезпечення позову є співмірними з заявленими позивачем вимогами. Таким чином, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не спростувала наведених висновків суду першої інстанції інстанції та не довела порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування ухваленого ним судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлена з дотриманням норм процесуального права та не може бути скасована з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, відповідно апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 149, 150, 157, 374, 375, 382, 383, 384 України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 30 квітня 2021 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в частині накладення арешту на грошові кошти у сумі 101704,5 грн., що складає 45% частки у статутному капіталі ТОВ «Днепропромстрой», що належить ОСОБА_1 залишити без змін. В іншій частині ухвала суду не оскаржувалась і апеляційним судом не переглядалась. Постанова суду апеляційної інстанції в частині вжиття заходів забезпечення позову набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08 вересня 2021 року. Суддя-доповідач Судді: