Постанова 4824 № 756/6605/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2021 року м. Київ справа №756/6605/17 провадження № 22-ц/824/7687/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Нежури В.А., за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В., учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року /суддя Диба О.В./ у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідача, з урахуванням змінених позовних вимог, про стягнення з відповідача аліментів на утримання спільної дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 14 000,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 01.10.2016 та до досягнення дитиною повноліття, а також визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалено визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 10 000 грн. щомісячно, з їх подальшою відповідною індексацією, починаючи з 16.05.2017 та до досягнення дитиною повноліття; допустити негайне виконання рішення в частині стягнення платежу (аліментів) за один місяць. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено. Вирішено питання судового збору. /т. 3 а.с. 67-71/ Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині зменшеної суми стягнення по аліментам з 14 000 грн щомісячно до 10 000 грн, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення змінити, ухваливши суму стягнення аліментів у розмірі 14 000 грн. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що відповідач працює, має постійну оплачувану роботу та не має на утриманні інших членів сім`ї. Щомісячний дохід відповідача становить 70 000 грн, а тому батько має матеріальну можливість забезпечувати якнайкраще свою дитину. Зазначала, що батько лише інколи допомагає матері в утриманні дитини, що є недостатнім та непостійним, деякі витрати необхідно оплачувати наперед за рік, зокрема школа чи додаткові навчання. Судом першої інстанції помилково встановлено факт оплати освітньо-виховних та оздоровчих заходів на дитину, оскільки такі витрати матір несе самостійно. Матір дитини здійснює всебічний розвиток дитини та самостійно несе витрати на них, а саме малолітня ОСОБА_5 навчається у ТОВ «Навчально-виховний комплекс «ВСЕЗНАЙКО», де вивчає поглиблено англійську мову (вартість навчального року 2020-2021 - становить 116 622 грн), займається у Дитячій школі верхової їзди (35 000 річний абонемент). Матір дитини несе витрати на: одяг, святкування дня народження, лікування, оздоровлення, відпочинок, книги, харчування тощо. Також матір дитини понесла витрати на заняття малолітньої ОСОБА_5 з психологом. Лише щорічні витрати на школу та заняття з верхової їзди складають 151 622 грн, відповідно, щомісячні -12 635 грн. Слід зауважити, що вартість таких навчань не є сталою та змінюється щорічно в сторону збільшення, в той час, як розмір аліментів присуджується рішенням суду на строк до досягнення дитиною повноліття. Відтак, є всі підстави для зміни розміру аліментів з 10 000 грн на 14 000 грн щомісячно. Посилання суду на прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, є безпідставним, з огляду на те, що батько дитини спроможний забезпечити доньці кращі умови розвитку та навчання тощо, зважаючи на наявність у нього такої можливості та відсутність будь-яких підстав для сплати аліментів у меншому розмірі. В даному випадку вирішується питання про забезпечення дитині кращих умов для життя, а не мінімальних. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 також звернулась з апеляційною скаргою на рішення суду, не погоджуючись з рішенням у повному обсязі. Просила рішення суду скасувати, ухваливши рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_3 , визнавши місце проживання дитини разом з батьком, або почергово і з матір`ю і з батьком. В обґрунтування апеляційної скарги вказувала на те, що судом першої інстанції взято до уваги недопустимий доказ - висновок Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 10.12.2019 р. №04-11340, оскільки до нього не додано документів, Які підтверджують викладені у ньому обставини, зокрема акт обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання дитини, а сам висновок надається органом опіки та піклування у відповідності до ч. 4 ст. 19 СК України, а не третьою особою. Вказувала, що висновок одержаний з порушенням порядку встановленого з огляду на Постанову Верховного Суду від 26.09.2018 р. у справі №711/276/17 та ч. 5, 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, висновок складався у грудні 2019 р., тому інформація у ньому викладена не актуальна на момент ухвалення рішення, а сам висновок не надсилався на адресу другої сторони у відповідності до ч. 9 ст. 83 ЦПК України, тому суд не повинен був брати до уваги вказаний доказ. Наголошувала і на тому, що справу розглянуто без пояснень третьої особи всупереч ст. 181 ЦПК України. Вказувала і на тому, що судом першої інстанції не допитано свідків на підтвердження почергового проживання дитини разом з матір`ю і разом з батьком. Крім того, апелянтом ініціювалося питання про витребування судом інформації про перетин кордону позивачем та дитиною з 01.06.2016 р. по 16.03.2020 р. з метою встановлення місця перебування позивача у цей період та дитини з батьком, що залишилась не витребуваною, водночас мала суттєве значення для справи. Довідки про реєстрацію місця проживання не доводять постійного проживання дитини разом з матір`ю. В частині визначення доходів позивача, вказувала, що судом першої інстанції взята інформація трьохрічної давності, а докази вчинення перешкод батьку у спілкуванні з дитиною, наявні у матеріалах справи. Незаконним також є постановления рішення суду про стягнення суми аліментів, що підлягають індексації, оскільки чинним законодавством індексація аліментів не передбачена. Сума, яку просить стягнути позивач не розрахована щомісячно, не підтверджена належними, допустимими та достовірними доказами, водночас мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Окремо наголошувала на тому, що дитина почала проживати з позивачем після відібрання її силою від батька, про що розпочаті кримінальні провадження. Водночас, наголошувала, що визначення місця проживання дитини разом з батьком або почергово з одним з батьків, буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, оскільки між батьком та донькою склались стійкі соціальні зв`язки, дитина прив`язана до батька, він належним чином займається її вихованням та піклується про неї, що підтверджується матеріалами справи. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернулась з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність її доводів. Вказувала, що після розірвання шлюбу, дитина проживала з матір`ю, лише інколи батько зустрічався з донькою. Мати дитини не чинить перешкод у спілкування батька з дитиною. Водночас, в разі ухвалення судом рішення про почергове проживання дитини разом то з матір`ю то з батьком, фактично призведе до не вирішення спору по суті та буде суперечити інтересам дитини, призведе до нестабільності та дезорієнтації. Наголошувала, що судом залучено належну третю особу - орган опіки та піклування за місцем проживання матері з дитиною, відповідач не заперечував проти розгляду справи за відсутності третьої особи при наявності висновку органу опіки. Висновок складено у 2019 році, обставини не змінились, дитина і надалі проживає разом з матір`ю, а в разі незгоди з висновком, батько не позбавлений можливості повторного звернення. ОСОБА_3 з висновком ознайомлювався, а тому посилання на не направлення його як доказу спростовано. Інформація про перетин кордону позивачем не стосується предмету доказування у справі, а тому її не витребування судом не має значення для вирішення справи. Щодо доказів проживання дитини разом з матір`ю, ОСОБА_3 вказаних обставин не заперечує. Щодо доходів сторін, в ході розгляду справи інформація щодо актуальності заробітної плати підтверджена ними самими. Щодо розміру аліментів, наголошувала на позиції своєї апеляційної скарги. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не з`явилась, звернулася до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку з затримкою її розгляду та зайнятістю в іншому судовому процесі. Колегія суддів вказує на те, що сторони у повній мірі реалізували своє право на висловлення правової позиції шляхом звернення з апеляційною скаргою та поданням відзиву, об`єктивних підстав проводити розгляд справи лише за участю представника не вказано, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за її відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , яка з`явилась у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що 25.08.2012 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали між собою шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №623 (Т. 1, а.с. 5). Від зареєстрованого шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис №1253 (Т. 1, а.с. 6). Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16.05.2017 за №756/4545/17 шлюб між сторонами розірвано (Т. 1, а.с. 197-198). Дитина ОСОБА_2 зареєстрована та проживає разом з матір`ю - позивачем за первісним позовом за адресою: АДРЕСА_1 з 15.12.2016 і по теперішній час, що підтверджується Довідками про реєстрацію місця проживання особи (Т. 1, а.с. 9, 193). Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 як батько та законний представник дитини надав згоду на реєстрацію місця проживання доньки ОСОБА_2 за місцем реєстрації та місцем проживання матері дитини, про що свідчить наявна у матеріалах справи письмова згода (Т. 2, а.с. 56-57). У відповідності до довідки, виданої Корпорацією «Артеріум» від 21.08.2018 за №134, ОСОБА_2 працює на посаді менеджера фінансових проектів із посадовим окладом у розмірі 65 000,00 грн. (Т. 1, а.с. 211). Крім того, ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа - підприємець та отримує дохід від господарської діяльності (Т. 1 а.с. 205-207). Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 працює на посаді фінансового директора Підприємства «Джіометрі Глобал Україна», сукупний дохід за 6 місяців становить 421 217,92 грн., що підтверджується довідкою №24 від 29.09.2017 (Т. 1, а.с. 104). Позивачу за первісним позовом на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 . Квартира, у якій дитина ОСОБА_2 проживає з матір`ю - квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 102,5 м, яка складається з 3-х кімнат, належить на праві власності ОСОБА_9 , матері позивача за первісним позовом (Т. 1, а.с. 195-196). ОСОБА_3 фактично належить приватний будинок, у якому також створено необхідні та комфортні умови для повноцінного всебічного розвитку, життя та виховання дитини. Також матеріали справи містять Висновок Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування від 10.12.2019 за №104-11340, у відповідності до якого орган опіки і піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_2 (Т. 2, а.с. 155-156). Задовольняючи позовні вимоги щодо визначення місця проживання з матір`ю, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» якою визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. За приписами ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. У ч. 1 та 2 ст. 161 СК України зазначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Вирішуючи спір щодо місця проживання малолітньої дитини, суд першої інстанції взяв до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мали істотне значення. Зокрема, судом першої інстанції обґрунтовано враховано сталі соціальні зв`язки, з моменту, як дитина почала постійно проживати з матір`ю, місце навчання, а саме те, що дитина ОСОБА_5 відвідує навчальний заклад, гуртки та отримує медичні послуги на території Оболонського району м. Києва - за своїм зареєстрованим місцем проживання та має стійкі соціальні зв`язки за місцем свого окремого проживання від батька з 2016 року. Встановивши наявність практично однакових належних матеріально-побутових умов як у матері, так і у батька для проживання і виховання малолітньої доньки, прихильність дитини до обох батьків, а також виконання обома батьками своїх обов`язків по вихованню дитини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що доцільно визначити місце проживання доньки з матір`ю. Доводи апеляційної скарги, яким була надана оцінка також судом першої інстанції щодо почергового проживання, апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що це не забезпечить реалізації найкращих інтересів дитини з урахуванням її віку та потреб розвитку. Так, як вже було зазначено, дитина відвідує навчальний заклад та має центр соціальних інтересів саме за місцем проживання матері, а тому почергове проживання і у матері і у батька буде вносити дисбаланс у життєвий сталий уклад розпорядку дня дитини. В частині щодо вимог про стягнення аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції також дійшов вірних висновків про стягнення 10 000 грн щомісячно. Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до ч. З ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. У частині 1 ст. 184 СК України зазначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ч. 2 ст. 184 СК України). Згідно із ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У відповідності до ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів ;4) інші обставини, що мають істотне значення. Встановлено, що відповідач виконує свої обов`язки щодо утримання дитини. Зокрема, на час проживання дитини у батька донька перебуває на його повному утриманні. Також ОСОБА_3 купує речі та іграшки для дитини, оплачує освітньо-виховні та оздоровчі заходи, періодично надає кошти матері на утримання дитини, що підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами та не заперечується стороною позивача за первісним позовом. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо достатньої можливості у ОСОБА_3 сплачувати більшу суму аліментів, апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що сторони несуть витрати на дитину порівну. Сума, яка виділяються на дитину батьками становить 20 000 грн, що є достатнім забезпеченням, зважаючи на вік дитини. Всі інші витрати є додатковими витратами та повинні узгоджуватись між сторонами додатково. Таким чином, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - залишити без задоволення Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року - залишити без змін. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: