Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 596/1895/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 596/1895/20 Головуючий у 1-й інстанції: Стефанишин С.Л. Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М. 08 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2021 року (проголошено в м.Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Гусятинського районного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просив скасувати постанову серії БАА №845059 від 14.12.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2021 року вказану вище адміністративну справу направлено до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області для розгляду за підсудністю. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористались. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою серії БАА №845059 від 14 грудня 2020 року сержантом поліції СРПП Гусятинського ВП ГУНП в Тернопільській області позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у виді штрафу у розмірі 225 грн., оскільки 14 грудня 2020 року о 16:05 год. в смт. Гусятин ОСОБА_1 здійснив стоянку автомобіля таким чином, що перешкодив іншим автомобілям в проїзді, а своїми діями порушив вимоги п.15.10 ПДР України. Позивач, вважаючи вказану постанову відповідача протиправною, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Мотивувальна частина. Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та правомірності оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Крім того, пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до пункту 15.10. "д" Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, стоянка забороняється у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів. Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому, згідно з ч.3 ст.122 КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно зі ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Згідно з положеннями п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень (зокрема інспектором з паркування) у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведено належними доказами, вчинення позивачем правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП. Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та доказам, наявним у ній, оскільки згідно з постановою серії БАА №845059 від 14 грудня 2020 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. При цьому, відповідно до описової частини постанови серії БАА №845059 від 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена іншою частиною цієї статті (ч.3 ст.122 КУпАП). Жодних доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП матеріали справи не містять та відповідачем не надано. Колегія суддів зосереджує увагу, що диспозиція ч.1 ст.122 КУпАП передбачає, зокрема відповідальність за порушення правил стоянки. В свою чергу ч.3 ст.122 КУпАП України, передбачає, зокрема відповідальність за порушення правил стоянки, кваліфікуючою знакою якої є створення перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху. Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 14 грудня 2020 року, керуючи транспортним засобом по проспекту Незалежності у смт. Гусятин, Тернопільської області, здійснив стоянку чим створив перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив п. 15.10. ПДР України. Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що уповноваженим органом помилково кваліфіковано дії позивача за ч.1 ст.122 КУпАП України, а саме: порушення правил стоянки, оскільки такі дії необхідно кваліфікувати за ч.3 ст.122 КУпАП України, як порушення правил стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, оскільки кваліфікуючою ознакою стоянки, здійсненої позивачем, було порушення п.15.10 "д" ПДР. Разом з тим, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перекваліфіковувати дії правопорушника, а тому у зв`язку з наведеним вище колегія суддів вважає, що відповідно до положень ст.286 КАС України постанова про адміністративне правопорушення серії БАА №845059 від 14.12.2020, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю. Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАА №845059 від 14 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у виді штрафу, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.