Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/5919/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №640/5919/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалов О.О., Парінов А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2021 року, прийнятого у спрощеному позовному провадженні (у письмовому провадженні), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2019 №0010645-3314-2659. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2021 адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС подало апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі відповідач вказує, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2018 згідно рішення Київської міської ради становить у розмірі 1 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного - 2018 року, за 1 кв. метр бази оподаткування, а саме - 37,23 грн. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, у 2018 році гр. ОСОБА_1 був власником загальною площею 3 213,1 , що складає 13/100 частки нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 24 459,8 м2. Розрахунок відповідачем проведено наступним чином: 3 179,77 м2 * 37,23 грн. = 118 382,99 грн. Також, апелянт вказує, що згідно пп. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового Кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. 19.08.2021 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити таку без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Позивач вважає, що дані, на які посилається відповідач при обчисленні суми податкового зобов`язання, є недостовірними, що правильно відзначено Окружним адміністративним судом міста Києва в оскаржуваному рішенні. Крім того, посилаючись на помилковість висновків суду першої інстанції, відповідачем не зазначено яка саме норма матеріального права неправильно застосована Окружним адміністративним судом міста Києва та/або у чому полягало неправильне застосування норм матеріального права, що могло б привести до невірної юридичної оцінки обставинам справи. У відповідності до положень ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Щодо клопотання відповідача про розгляд даної справи за його участі, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на праві власності від 16.01.2013 належить нежиле приміщення літера «Б», нежила будівля літера «В» загальною площею 3 213,1 кв.м, що складає 13/100 частини від майнового комплексу загальною площею 24 459,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: договір про внесення змін та доповнень до договору дарування та його копія, серія та помер: 2186, виданий 26.12.2012. 13.02.2013 зареєстровано зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на право власності, а саме: змінено загальну площу на 3 112,4 кв.м., що складає 13/100 частини від майнового комплексу загальною площею 24 459,80 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 13.12.2019 №192901946, за позивачем, 28.10.2016 зареєстровано зміни до права власності, а саме: нежиле приміщення літера «Б», нежила будівля літера «В» загальною площею 3 112,4 м2, що складає 13/100 частин від майнового комплексу загальною площею 24 459,80 м2, змінено на нежиле приміщення літера «Б», нежила будівля літера «В» загальною площею 3 213,1 м2, що складає 13/100 частин від майнового комплексу загальною площею 24 459,80 м2. Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 04.12.2019 №0010645-3314-2659 згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у розмірі 118 382,99 грн. за 2018 рік. Як вбачається із розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік, по об`єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , податок нараховано за нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за 12 місяців 2018 року відповідно до розміру частки у праві спільної власності 3 179,77 м2. Позивач, оскаржив вказане рішення в досудовому порядку, втім, рішенням ДПС України від 20.02.2020 №821/Р/99-00-08-05-04-09 його скаргу залишено без задоволення, а вказане податкове повідомлення-рішення - без змін. Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 04.12.2019 №0010645-3314-2659, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскільки відповідач при обчисленні розміру податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік в межах спірних відносин, невірно зазначив розмір об`єкта оподаткування, належного позивачу, то вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (далі -ПК України), платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Керуючись пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується: для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів; для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів; для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік). Як вбачається з вказаних норм, база оподаткування об`єкта житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Сторонами у справі не заперечується, що відповідно до договору дарування нежилих приміщень від 20.01.2012, що Дарувальник ( ОСОБА_3 ), батько в майбутньому зобовязується передати безоплатно, а Обдарований ( ОСОБА_1 ) син, зобовязується прийняти в майбутньому в дар нежилі приміщення та нежилу будівлю, загальною площею 3 112,4 кв.м., що складає 13/100 частин від майнового комплексу загальною площею 24 459,80 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Колегія суддів зауважує, що розрахунок 13 частки від вказаної в зазначеному договорі загальної площі приміщення є іншим, ніж зазначено в договорі, зокрема: (24 459,80:13)*100=3 179,77. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що до вказаного вище договору були внесені зміни, відповідно до Договору про внесення змін та доповнень до договору дарування та його копія, серія та номер: 2186, виданий 26.12.2012. На виконання вказаних змін 13.02.2013 о 12:51:07 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу) за позивачем нежилого приміщення літера «Б», нежилого будівлі літера «В» загальною площею 3 213,1 кв.м., що складає 13/100 частин від майнового комплексу загальною площею 24 459,80 кв.м. (а.с. 47). Вказаний додатковий договір у матеріалах справи відсутній. 13.02.2013 о 17:19:25 до вказаних реєстрів внесено зміни: «що складає 13/10 частин від майнового комплексу загальною площею 24 459,80 кв.м. змінено на нежиле приміщення літера «Б», нежила будівля летіра «В» загальною площею 3 112,4 кв.м., що складає 13/100 частин від майнового комплексу загальною площею 24 459,80 кв.м.». 28.10.2016 відбулась реєстрація змін права власності: «нежиле приміщення літера «Б», нежила будівля літера «В» загальною площею 3 112,4 кв.м., що складає 13/100 частин від майнового комплексу загальною площею 24 459,80 кв.м. змінено на нежиле приміщення літера «Б», нежила будівля літера «В» загальною площею 3 213,1 кв.м., що складає 13/100 частин від майнового комплексу загальною площею 24 459,80 кв.м.» (а.с. 48-49). Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що відповідач розрахував суму оскаржуваного податкового повідомлення-рішення наступним чином: 24 459,8 кв.м.:13*100=3 179,77 кв.м. 3 179,77 кв.м.*37,23 грн.=118 382,99 грн. Колегія суддів звертає увагу, що приписи ПК України зобов`язують податкові органи у якості бази оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислювати на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 2016 рік у власності позивача перебувало нежиле приміщення літера «Б», нежила будівля літера «В» загальною площею 3 213,1 кв.м., отже саме таку величину мав би взяти для обрахунку бази оподаткування об`єкту нерухомості. У даній справі, відповідач для обрахунку податку на нерухоме майно взяв загальну площу, яка обрахована ним, а саме: 3 179,77 кв.м., що є вірним , виходячи з математичного обрахунку долі позивача по відношенню до загальної площі нерухомого майна, оскільки 13/100 з 24 459,8 кв.м. є саме 3 179,77 кв.м. і що є меншим, ніж вказаний в реєстрі розмір частки позивача в 3 213,1 кв.м. станом на час винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Оскільки відповідачем правильно проведено розрахунок суми податку на нерухоме майно позивача, саме з 3 179,77 кв.м. площі нерухомості, що є меншим за вказану в реєстрі - 3 213,1 кв.м., то податкове повідомлення-рішення від 04.12.2019 №0010645-3314-2659 жодним чином не зачіпає права позивача та охоронювані законом інтереси, оскільки у разі взяття за базу оподаткування належну позивачу, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, частку в 3 213,1 кв.м. сума його податкового зобов`язання збільшилась би. При цьому колегія суддів зазначає, що невірно вказаний в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна розмір площі нерухомого майна позивача в 3 213,1 кв.м., виходячи з належної йому частки в 13/100 від загальної площі нерухомості в 24 459,8 кв.м., не може бути підставою для визнання дій та рішень відповідача протиправними, оскільки це фактично призводить до звільнення від оподаткування та не сплати власником нерухомості обов`язкових податків та зборів, встановлених ПК України. Згідно із ч. 1 ст. 3 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За приписами частин 1 та 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Отже, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, права позивача є порушеними, зокрема, що невірне визначення контролюючим органом розміру об`єкта оподаткування призводить до визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що помилка державного реєстратора під час визначення загальної площі, належної позивачу на праві приватної власності при вірному зазначенні частки належного йому майна, не має бути підставою для несплати останнім податку на нерухоме майно. Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду апеляційної скарги, така підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при вірно встановлених обставинах справи та вірному застосування норм матеріального права, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , відтак колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу відповідача - повністю та скасувати рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов А.Б. Парінов