Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/2921/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 160/2921/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року (суддя Рябчук О.С., повний текст складено 19.04.2021) у справі №160/2921/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, - в с т а н о в и В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: - визнати протиправними дії, зазначені в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, від 30.09.2020 р. №19233-20177/Б-03/В-0400/20, щодо відмови в перерахуванні та індексації призначеної державної пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №1, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії №2, починаючи з 18.04.2013 р. по день звернення 28.09.2020 р.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, здійснити перерахунок моєї пенсії в період з 18 квітня 2015 р. (з дати подачі заяви до ПФУ по призначення пенсії) по дату прийнятого судового рішення та виплачувати її в подальшому відповідно до вимог ст. ст. 10, 49, 51, 53, 55, 56, 67 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити недоплачену суму заборгованості по виплаті пенсії за даний період, яка виникне в результаті перерахунку, починаючи з 18.04.2015 р. (з дати подачі заяви до ПФУ про призначення пенсії); - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, починаючи з 18.04.2015 року та станом на день прийняття судового рішення встановити пенсію в повному розмірі, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановленим стажем, але не вище 75 процентів заробітку, але і не менш як у трьох кратному розмірі прожиткового мінімуму, встановлених для осіб які втратили працездатність та виплачувати її в подальшому і збільшувати розмір, застосовуючи правила, передбачені статтею 67 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; - про сприяння в реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством прав та інтересів, як громадянина, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області шляхом здійснення перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю та її виплати за весь попередній час починаючи з 18 квітня 2015 року та виплачувати її в подальшому згідно з норм Українського законодавства, стосовно даної категорії пенсій, а саме згідно норми ст. 53, 60 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалась на те, що починаючи з дати призначення пенсії, а саме 18.04.2015 року, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області невірно нарахувало та виплачує їй пенсію як ліквідатору аварії на ЧАЕС 2 категорії, а також згідно зі ст.ст.49, 51 Закону № 796-ХІІ останнім нараховується та виплачується не в повному обсязі додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Також, при призначенні пенсії відповідачем не було враховано те, що позивач у 2013 році зверталась до ПФУ (відділення Кіровського району) по призначенню пенсії з усіма документами та довідками, які підтверджують право на державну пенсію на пільгових умовах у відповідності до Списку №1 із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 85 процентів заробітку. Однак, в усній формі було пояснено, що загального стажу не вистачає, попри те, що, як вказував позивач, загального стажу було вже більше 20 років та 31 день ліквідатора 2 категорії ЧАЕС. Позивач вважав, що під час призначення їй пенсії не було враховано, що час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб до 01.01.1988 р. у потрійному розмірі. Не було враховано під час підрахування стражу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, але не менш як у трьох разовому розмірі прожиткового мінімуму, встановлених для осіб які втратили працездатність. Окрім цього, відповідачем безпідставно не були враховані суми премії за працю в районі Чорнобильської АЕС згідно із наказом №370 від 03.10.1986 р. та №144 від 25.04.1990 р., не проводиться індексація пенсії. У зв`язку з наведеним, позивач 24.02.2020 р. зверталася до відповідача із заявою про перерахунок і виплату пенсії з 18.04.2013 р. Проте, 12.10.2020 р. відповідач відмовив у відповідному перерахунку. Позивач вважав дії відповідача протиправними та такими, що порушують її право на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку із чим просила задовольнити позов. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не збільшенні ОСОБА_1 призначеної пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений ч.2 ст.56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи стаж роботи; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи із збільшенням на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 відсотків заробітку, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 19.04.2015 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано встановленими обставинами справи, які свідчать про те, що позивачу призначена та виплачується пенсія за віком відповідно до норм Закону №1058-IV із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. При цьому, як встановив суд, матеріали справи не містять доказів призначення позивачу державної пенсії (пенсії по інвалідності) як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС. У зв`язку з чим, суд не прийняв доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, стосовно того, що відповідачем невірно розраховано і виплачується, а також не індексується державна пенсія, призначена позивачу як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС, та вказав на відсутність підстав для задоволення позову в частині заявлених вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахуванні та індексації призначеної державної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також, стосовно зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії в період з 18.04.2015 та виплатити недоплачену суму заборгованості, оскільки такі вимоги є похідними. Позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача виплачувати перераховану пенсію в подальшому згідно з нормами законодавства, а саме згідно з нормами ст.53,60 Закону №796-XII, збільшувати розмір пенсії, застосовуючи правила, передбачені ст.67 названого Закону, за висновками суду першої інстанції, також не підлягають задоволенню як такі, що заявлені передчасно. Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача встановити пенсію із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний роботи понад встановлений стаж, то суд першої інстанції, взявши до уваги той факт, що пенсія позивачу призначена з урахуванням Закону №796-XII, дійшов висновку, що остання має право на призначення пенсії із збільшенням її на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений частиною 2 статті 56 названого Закону стаж роботи, який для жінок становить 15 років. З цих підстав, враховуючи відсутність доказів нарахування позивачу збільшення пенсії відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-XII, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплачу пенсії позивачу із збільшенням на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж починаючи з дати призначення пенсії. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне дослідження доказів і встановлення обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що пенсія позивачу розрахована у відповідності із вимогами чинного законодавства. Скаржник зазначає, що судом під час вирішення спору не взято до уваги те, що пенсію позивачу розраховано відповідно до норм ч.1 статті 27 Закону №1058-IV, і остання не виявляла бажання перейти на пенсію за віком на умовах, передбачених ч.2 статті 27 названого Закону. В свою чергу, за позицією відповідача, перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж, але не вище 75 % заробітку, можливий лише у разі призначення пенсії на умовах ч.2 статті 27 Закону №1058-IV. Позивачем ОСОБА_1 також подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не застосування норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, просить рішення суду першої інстанції скасувати частково і ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що має право на пенсійне забезпечення відповідно до норм Закону №796-XII, проте починаючи з 18.04.2015 року відповідач невірно нарахував та виплачує позивачу державну пенсію, як ліквідатору аварії на ЧАЕС 2 категорії нижчу за прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність, а також згідно ст.ст. 49,51 зазначеного Закону, а також нараховує та сплачує не в повному обсязі та розмірі додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Вважає, що під визначення розміру додаткової пенсії застосуванню підлягають положення Закону №796-XII (ч.1 ст.50, ст.51), а не постанов КМУ. Вказує, що при оформленні пенсії в 2015 році відповідачем не роз`яснено позивачу право на перехід на інший вид пенсії. Зауважує, що при призначенні пенсії не враховано те, що позивач зверталася у 2015 році (в 47 років) до ПФУ (відділення Кіровського району) по призначення пенсії з усіма документами та довідками, які підтверджували той факт, що позивач має право на держану пенсію на пільгових умовах у відповідності зі Списком №1, зі збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад встановлений стаж, але не вище 85% заробітку; не враховані суми премій за працю позивача в районі ЧАЕС згідно наказів №370 від 03.10.1986 та №144 від 25.04.1990; не застосовано при нарахуванні пенсії вимоги статті 29 Закону №1058-IV. Вказує, що відповідачем неправильно нараховувалась пенсія, так як її розмір не відповідає вимогам Закону №796-XII, та вважає, що наявні підстави для нарахування та виплати додаткової пенсії в подальшому у повному обсязі у відповідності до названого Закону. Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційних скарг та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи із наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії (посвідчення серії НОМЕР_1 ), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену з 19.04.2015 відповідно до норм Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій відповідно до ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно із розрахунком стажу до протоколу призначення пенсії №1373 від 25.05.2015 р. страховий стаж позивача становить 20 років 7 місяців 1 день, з урахуванням кратності: роботи за Списком №1 0 років 3 місяці 3 дні; участі у ліквідації ЧАЕС - 0 років 3 місяці 3 дні; страхового стажу з 01.07.2000 5 років 6 місяців 29 днів; страхового стажу після 2004 3 роки 10 місяців 10 днів. Розмір пенсії за віком з 19.04.2015 обчислено згідно із ст. 27 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Згідно із протоколом призначення пенсії №1373 від 25.05.2015 р. страховий стаж позивача становить 20 років 7 місяців 1 день; коефіцієнт стажу - 0.20583, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 0.27788, розмір пенсії за віком 427,49000грн., доплата до прожиткового мінімуму 223.63000, призначено доплату у розмірі 297.88грн. Розпорядженням від 10.07.2015 р. №156228 ОСОБА_1 призначено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи особам, що належать до 2-ї категорії, в сумі 170,82 грн., відповідно до ст. ст. 49, 51 Закону № 796-XII. 24.09.2020 р. позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою (вх.20177/15-0400-20) про перерахунок пенсії (а.с.22-23), в якій просила надати повний розрахунок пенсії, з яких складових вона складається, здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, та її виплати за весь попередній час, провести з 18.04.2013 р. перерахунок і виплату пенсії відповідно до Закону № 796-XII. Листом від 30.09.2020 року № 19233-20177/Б-03/8-0400/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачу, що було проведено контроль нарахування пенсії, недоліків не виявлено. У листі від 30.09.2020 року № 19233-20177/Б-03/8-0400/20 відповідачем надано розрахунок пенсії позивача станом на 01.09.2020 р., згідно з яким за страховим стажем 20 років 7 місяців 1 день: розмір пенсії за віком (ст. 27) (2540.33*0.20583) 522.88грн., доплата до пенсії при неповному стажі (ст.28 ч.3) 651,74грн., розмір пенсії за віком при неповному стажі (ст.28 ч.3) 1174,62грн., загальний розмір пенсії 1174,62грн., додаткова пенсія особам, віднесеним до 2 категорії ЧАЕС (ліквідатори) 170,82грн., доплата до мінімальної пенсійної виплати 1712грн. 366,56грн., розмір пенсії з надбавками 1712,00грн. Щодо звернення у 2013 році, відповідачем у листі від 30.09.2020 року № 19233-20177/Б-03/8-0400/20 повідомлено, що в документах пенсійної справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували звернення за пенсією у 2013 році. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахуванні та індексації державної пенсії як ліквідатору аварії на ЧАЕС 2 категорії та не виплати в повному обсязі додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у відповідності до ст. 49, ст. 51 Закону №796-ХІІ, позивач звернулась до суду з даним позовом. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке. Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахуванні та індексації призначеної державної пенсії позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, суд зазначає наступне. Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. При цьому, пунктом 13 розділу XV Прикінцевих положень даного Закону встановлено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти висновку, що законодавцем надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058-IV , або спеціальним Законом № 796-ХІІ. Законом № 796-ХІІ визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Статтею 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Статтею 55 Закону №796-XII визначено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним у встановленому порядку (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на три роки понад передбачений цією статтею. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і цього Закону. Як встановлено вище, з 19.04.2015 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до норм Закону №1058-IV із зменшенням пенсійного віку згідно ст.55 Закону №796-XII на підставі особисто поданої заяви від 20.04.2015. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в перерахуванні та індексації призначеної державної пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки встановлені обставини справи, які в ході судового розгляду справи не спростовані позивачем, свідчать про те, що державна пенсія як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС позивачу не призначалась. Обґрунтованими є і висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії в період з 18 квітня 2015 р. (з дати подачі заяви до ПФУ по призначення пенсії) та зобов`язання виплатити недоплачену суму заборгованості по виплаті пенсії за даний період, яка виникне в результаті перерахунку, починаючи з 18.04.2015 р. (з дати подачі заяви до ПФУ про призначення пенсії) не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги є похідними. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю та її виплату за весь попередній час починаючи з 18.04.2015 та здійснювати виплату її в подальшому згідно з норм законодавства, а саме згідно норми ст. 53, 60 Закону № 796-ХІІ, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 51 Закону №796-ХІІ, в редакції чинній з 1 січня 2015 року, особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 63 наведеного Закону, фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України. Відповідно до частини першої ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України. Пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення, зокрема, статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Прикінцеві та перехідні положення були доповнені зазначеним пунктом згідно із Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" № 79-VIII від 28.12.2014, який набув чинності з 1 січня 2015 року. Отже, на час виникнення правовідносин (квітень 2015 року), редакція ст. 51 Закону № 796-ХІІ була зміненою, та передбачала, що особам, віднесеним, зокрема, до категорії 2 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення порядку призначення додаткової пенсії, передбаченої Законом №796-ХІІ. Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (Порядку № 1210). Пунктом 13 Порядку № 1210 визначено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах, зокрема, особам, що належать до категорії 2 - 170,82 гривні. Зазначені положення Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення постанови Кабінету Міністрів України №1210 є також чинними. Встановлені обставини справи, які не заперечуються сторонами, свідчать про те, що позивачу щомісячно виплачувалась додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 170,82 грн., тобто у розмірі, що визначений наведеною Постановою КМУ №1210. Таким чином, правильними є висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в цій частині заявлених позовних вимог, які стосуються зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, оскільки порушення прав позивача в цій частині відповідачем допущено не було. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим, та підстави для його скасування у цій частині, в межах доводів апеляційної скарги позивача, відсутні. Щодо обґрунтованості та законності рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Частиною 2 ст. 56 Закону № 796-XII, в редакції чинній на момент призначення пенсії, передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку. Наведене свідчить, що для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений в пункті 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ. При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, Закон №796-XII визначає спеціальні норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 Закону № 1058-IV за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1% мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що особам, яким призначена пенсія на умовах, визначених положеннями Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік. Вказані висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018р. №560/675/17 (К/9901/684/17), від 17.04.2018 у справі №346/5614/16-а, від 24.07.2018 у справі №347/581/17, від 24.07.2018 у справі №565/1060/17, від 30.01.2020 у справі №560/1212/16-а. Наявність у позивача стажу роботи не менш як 15 років відповідачем не заперечується та не спростовується. Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений ч.2 ст.56 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи стаж, який для жінок становить не менше 15 років. При цьому, суд першої інстанції правильно відхилив доводи відповідача щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії позивачу з урахуванням положень ч.2 ст. 56 Закону №796-ХІІ через те, що перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж, але не вище 75% заробітку, можливий лише у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону №1058. Так, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що зміни до Закону № 796-ХІІ, які пов`язують збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений частиною 2 ст. 56 цього Закону з призначенням пенсії на умовах визначених частиною 2 ст. 27 Закону № 1058-IV набули чинності лише 11.10.2017 р. (набуття законної сили Законом №2148-VIII). В той же час, позивачу призначено пенсію в 2015 році, тобто до набрання чинності Законом №2148-VIII. Матеріали пенсійної справи не містять відомостей про нарахування позивачу збільшення пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-XII на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж до внесення означених змін до цього Закону. З урахуванням викладеного, взявши до уваги положення ч.2 ст.87 Закону 1788-XII, ч.2 ст.46 Закону №1058, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в спірному випадку належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльність відповідача у не збільшенні позивачу призначеної пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений ч.2 ст. 56 Закону № 796-XII стаж, та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу із збільшенням на 1 % заробітку за кожний рік роботи, понад встановлений ч.2 ст.56 даного Закону стаж роботи, але не вище 75 відсотків заробітку, з дати призначення пенсії. Наведені висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги відповідача не спростовані. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційних скарг позивача та відповідача, не існує. На підставі викладеного, керуючись статтями п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року по справі №160/2921/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст..ст.328. 329 КАС України. Повний текст постанови складено 09.09.2021р. Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк